Куренівське кладовище
Курені́вське кладови́ще — одне з міських кладовищ Києва. Розташоване в Подільському районі, у місцевості Куренівка, між Сирецькою вулицею і залізницею.
| Куренівське кладовище | |
|---|---|
 | |
| Інформація про цвинтар | |
| 50°29′31″ пн. ш. 30°27′00″ сх. д.H G O | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Київ Подільський район Куренівка |
| Відкрито | XIX століття (вперше згадано:1848) |
| Статус | напівзакрите |
| Площа | 13,368 гектар |
| Кількість поховань | 16 960[1] |
|
Адреса: вул. Валківська, 19 | |
 | |
  Куренівське кладовище Куренівське кладовище (Київ) | |
 | |
Історія ред.
Кладовище виникло в XIX столітті. Щодо точної дати заснування джерела вказують різні роки: 1848[2], 1868[3] (Л. Кудрявцев подає дату 1825[4]). Було створене як кладовище села Куренівка. У 1929 році перетворено на один із міських некрополів Києва. Найдавніша (східна) частина — переважно православна (з окремими інтернаціональними ділянками). У 1955 за рахунок перенесення поховань із ліквідованого Лук'янівського єврейського кладовища почато створення єврейської частини кладовища, що в 1956—1957 виконувала функцію основного єврейського некрополя Києва.
1957 року офіційно закрите для нових поховань (дозволялося підзахоронювати прах померлих тільки в урнах до могил родичів)[5]. У 2005 році статус кладовища змінено на «напівзакрите» (відкрите «для повторного поховання труни в родинну могилу»)[6].
Нині на кладовищі налічується близько 17000 могил, з яких приблизно третина — єврейські[7].
Окремі поховання ред.
На православній частині, зокрема, поховані:
- Будяк Юрій Якович (1878—1942), український письменник, автор віршів, п'єс, спогадів, статей, рецензій, творів для дітей. Окремими виданнями вийшло 20 книг. Був репресований у 30-х роках. На могилі — стандартний мозаїчний обеліск із чорною мармуровою дошкою.
- Подій Тимофій Федорович, диспетчер Київського річкового порту, секретар підпільного Подільського райкому КП(б)У, що діяв під час нацистської окупації Києва[8]. На його честь названо пасажирський теплохід на Дніпрі[9].
- Довженко Петро Семенович (пом. 1942), батько Олександра Довженка. Поховання втрачене.
- Красицький Фотій Степанович (1873—1944), український художник, внучатий небіж Тараса Шевченка. В 1963 останки Ф. Красицького на прохання родичів перенесено на Байкове кладовище. Тут же похована й дочка Ф.Красицького Галина, також художниця.
Неподалік головного входу розташований меморіал радянських солдатів і офіцерів, які загинули в роки німецько-радянської війни 1941—1945 під час боїв за Київ (серед похованих — 32 невідомих).
На єврейській частині, зокрема, поховані:
- Каспін Самуїл Костянтинович (1877—1957), скрипаль, альтист, педагог, заслужений артист Республіки, учасник струнного квартету Київського музичного училища, викладач Київської консерваторії у 1913—1950[10]
- Басін-Щупак Йона Якович (1902—1955), біолог, доцент, автор фундаментальної праці «Анатомія рослин»
Є декілька усипалень (склепів) цадиків і рабинів, зокрема, тут похований цадик Ш.-Б. Тверський із Чорнобильської династії[11]. Кілька символічних надгробків на честь розстріляних у Бабиному яру в 1941 році.
Згадки в художніх творах ред.
Куренівське кладовище згадується в романі-документі Анатолія Кузнецова «Бабин яр», у романі Тимура Литовченка «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять».
Зображення ред.
-
На головній алеї. -
Могила Самуїла Каспіна -
Вигляд єврейської частини з місця, де була відспівувальня. -
Могила київських євреїв Холоденків. -
Могила київського єврея Анатолія Гомельського. -
Північна частина Куренівського цвинтаря. Могили євреїв.
Примітки ред.
- ↑ Станом на травень 2001 року
- ↑ Дружбинський В. Пам'яті загиблих могил // Дзеркало тижня. — 2003. — № 39 (464) — 11 жовтня. — С. 23.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 липня 2011. Процитовано 12 червня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Кудрявцев Л. Куренівський некрополь. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 12 червня 2011.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 27 січня 1959 року № 182.
- ↑ Розпорядження КМДА від 01.08.2005 р. N 1400
- ↑ Литовченко Т. Когда деревья были маленькими. Архів оригіналу за 21 грудня 2010. Процитовано 12 червня 2011.
- ↑ Черняк С. Связная Райкома (из книги «Дети-герои». Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Теплоход «Тимофей Подий», фото в Инстаграмм. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Тамаров Илья. Что сохранила память // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. — 2013. — Вип. 101. — С. 372—388
- ↑ Цадики Тверские (печатается в сокращении). Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.
Джерела ред.
- Проценко Л. Київський некрополь: путівник-довідник. — К. : Укр. письменник, 1994. — С. 257—258.
- Проценко Л. Історія Київського некрополя. — К., 1995
- Квітницький-Рижов Ю. М. Некрополи Киева. — К. : МП «Мариам», 1993. — С. 18.
- Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування». [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.]