Вікіпедія

Кантигас

жанр музики

Кантигас[1], кантига (порт. cantiga, гал. cantiga, ісп. cantiga) — іспанська і португальська одноголосная пісня XIII–XIV століть[2][3], а також жанр галісійсько-португальської поезії (найбільш ранні датування — 1200–1216 роках). Розрізняються кантигас духовної та світської тематики. Більша частина цих творів дійшли до наших днів та складають паралітургічні пісні, що шанують Діву Марію (наприклад, «Cantigas de Santa María»); але зі світських пісень збереглися (за винятком деяких фрагментів) лише вірші.

Мініатюра з рукопису з кантигами Діви Марії (Бібліотека Ескоріал, Мадрид, Ms. b.1.2, XIII століття)

Історія ред.

У Вікіджерелах є
У Вікіджерелах є

Кантигас писались трубадурами і жонглерами (галіс-порт. jograr, від окс. joglar — блазень, скоморох; сучасне написання порт. jogral, гал. xograr) Піренейського півострова. Кантигас як жанр галісійско-португальської поезії розвивалася під впливом куртуазної лірики Провансу і є піренейським аналогом канцони. При цьому іберійські кантиги володіли власними характерними рисами[4] та був сформований власний жанр «кантигас про одного» (ісп. cantiga de amigo), який не зустрічається у провансальських трубадурів[5][4].

На думку основних авторів електронної публікації світських кантиг Лопеша («Graça Videira Lopes») і Ферейри («Manuel Pedro Ferreira»), «пісні (порт. cantiga ou cantar) призначалася для розспіву»[6], що підтверджується великої кількістю збереженої іконографії з інструментальним супроводом і незаповненими місцями рукописи «Пісенника Ажуда», що призначалися для нотації[6]. До наших часів збереглася велика кількість нотування духовних кантигас, але світських — лише фрагменти шести книг «кантиг про одного» галісійської жонглера Мартіна Кодакса в «Пергаменті Вінделя»[en] і сім «кантиг про кохання» (порт. cantigas de amor) португальського короля-трубадура Дініш I в «Пергаменті Шаррера»[en][7].

Дослідник середньовічної культури Жозе Антоніу Соуту Кабу (порт. José António Souto Cabo) писав: «Можливо, що перші твори трубадурів на північно-заході Піренейського півострова можуть датуватися періодом приблизно з 1170 до 1230 року»[8].

Довгий час вважалося, що найстарішим галісійсько-португальським кантигас є «Cantiga da Ribeiriña» (інша назва — «Cantiga da Garvaia»), що написана Пайо Соарес де Тавейросом[9]. Однак через відсутність точного датування першість перейшла до Жуана Соареша де Пайва, автора сатиричного кантигас (порт. cantiga de escárnio) «Ora faz host'o senhor de Navarra», написаній між 1196 і 1220 роками.

Кантигас писалися галісійсько-португальською мовою[10][11][12][3]. Незважаючи на те, що цією мовою збереглися юридичні документи, у вужчому сенсі під цим поняттям також мається на увазі «середньовічне поетичне койне галісійських трубадурів, яким користувалися також португальські та кастильські поети»[13].

Такою ж літературною мовою складали свої кантигас поети-трубадури деяких королівств Піренейського півострова: Галісії, Португалії, Кастилії і Леона[14]. У той же час для Альфонса X Мудрого мовою прози була кастильська мова, а мовою поезії — галісійсько-португальська[15]. Єдиний кантигас, що написаний не галісійско-португальською мовою, а одним із провансальських діалектів (можливо, на гасконському), належить португальському трубадуру дону Гарсії Мендеш де Ейшу (D. Garcia Mendes de Eixo) — «Там, де витоки Торони» («Alá u nazq la Torona», порт. Lá, onde nasce a Torona).[16]

Джерела ред.

Паралітургічні кантиги ред.

 
«Santa Maria, strela do dia»
Cantiga 100, «Santa Maria, strela do dia»
При проблемах гляньте в довідку.

«Cantigas de Santa Maria»[en] (усього понад 420 п'єс) збереглися в чотирьох ілюстрованих манускриптах кінця XIII — першої половини XIV століть[3]. Три з них містять текст із нотами у системі квадратної нотації; а один — тільки текст. Усі рукописи походять із двору кастильського короля Альфонсо X Мудрого (також не виключено, що сам монарх був автором деяких кантигас), тому їх називають також «альфонсинськими»:

  • Толедський кодекс (нині в Національній бібліотеці Іспанії, Ms. 10069; 129 нотовані кантигас), близько 1275 рік (кодекс To);
  • Кодекс у бібліотеці Ескоріал T. I. 1/T. j.1 (193 нотованих творів), складений у 1280—1284 роках (кодекс T);
  • Кодекс у бібліотеці Ескоріал b.I. 2/j.b.2 (407 нотованих п'єс; кодекс E);
  • Флорентійський кодекс (Флорентійська національна бібліотека, Ms. Banco Rari 20). Друга («недороблена») частина кодексу T (104 ненотованих кантиги; кодекс F).

Для зручності ідентифікації анонімних кантигас сучасні вчені затвердили абревіатуру CSM[17] та порядкові номери. У Оксфордському проекті введений додатковий ідентифікатор — вигаданий вченими заголовок, що стисло узагальнює зміст кантигас. Приклад сучасної ідентифікації альфонсинської кантигас: CSM 6 The Murdered Chorister («Убитий хорист»)[18].

Світські кантиги ред.

Збереглося понад 1680 світських кантиг, більшість віршовані:

  • «Пісенник Ажуда» (порт. Cancioneiro da Ajuda) — збірник, складений у кінці XIII століття, містить 310 кантиг про кохання. Зберігається в Ажудському палаці в Лісабоні[19].
  • «Пісенник Ватикану» або «Ватиканський пісенник» (порт. Cancioneiro da Vaticana) складається з 1200 кантиг (cantigas de amigo, cantigas de amor, cantigas de escárnio e maldizer). Рукопис складений в Італії наприкінці XV — на початку XVI століть і зберігається в Бібліотеці Ватикану.
  • «Пісенник Національної бібліотеки», або раніше «Пісняр Колоччи-Бранкуті» (порт. Cancioneiro Colocci-Brancuti) — найбільш повний пісенник, копія збірки XIV століття[20]. Кодекс складений в Італії близько 1525—1526 років. Рукопис пісняра був виявлена у XIX столітті і придбаний у 1924 році урядом Португалії, нині зберігається в Національній бібліотеці в Лісабоні. Містить 1560 пісень різних жанрів близько 150 авторів. Рукопису передує анонімному трактату про галісійсько-португальську поетику XIII—XIV століть без заголовка, що зберігся у фрагментах і отримав у літературознавців назву «Arte de Trovar». З незрозумілих причин укладач включив у збірку дві хвалебні пісні Діві Марії, що не відносяться до світських творів, (CSM): «Deus te salve, Глоріоза» (B 467, E 40, TO 30) і збережений лише в цій антології фрагмент «Falar quer'eu da senhor bem cousida» (B 468), авторство якого може бути поставлено під сумнів[21].

Особливості та різновиди ред.

За змістом кантигас є універсальною енциклопедією середньовічного світу.

Світські кантиги: типологія ред.

До трьох головних жанрів світської кантиги відносять[22][23][24][3]:

Cantigas de amor
  •  
    Рукопис із фрагментами «кантигас про кохання» Дініш I, бл. 1300 рік («Пергамент Шаррера»). Лісабон. Бібліотека Національного архіву Торре ду Томбу
 «Пісні про кохання», написані у відповідності з Arte de Trovar від імені чоловіка[25]. Запозичений із Провансу ліричний жанр, що оспівує куртуазні відношення до Дами[26]. У них використовувався традиційний прийом, де поет виступав як слуга (servidor) у відношенні до Дами (senhor[22], а не senhora, як у сучасному вживанні слова в жіночому роді). До нас дійшло приблизно 725 кантигас про кохання.
У Вікіджерелах є
Cantigas de amigo
«Пісні про друга», де під словом «друг» мається на увазі коханий[27], відносяться до ліричного жанру. Згідно Arte de Trovar, у піснях такого жанру ліричне «я» виступає жінка[25], що сумує при розлуці з коханим, або радіє майбутній зустрічі з ним. Автором кантигас завжди був чоловік — трубадур або жонглер. Цей іберійський жанр не мав прецедентів у творчості трубадурів Провансу[5][4]. А. Р. Найман згадує «унікальний у всій провансальської поезії приклад стилізації під жанр жіночої „пісні одного“» в жанрових експериментах тільки одного трубадура Провансу — Раймбаута де Вакейраса[28], вказуючи, що його авторство цієї пісні оскаржувалось деякими вченими[29]. Мова йде про пісні [Oi] altas undas que venez suz la mar (BdT 392.5 a) у перекладі Наймана — пісня-романс про коханого, що утопився в морі. Усього збереглося близько 500 кантигас про одного[30]. До цього виду кантигас відносилися менш поширені в галісійсько-португальській ліриці жанри — пастораль і баркарола[31].
У Вікіджерелах є
Cantigas de escárnio e maldizer
  •  
    Найбільш відомий складач «пісень насмішок і зневаги» король Кастилії і Леону Альфонсо X Мудрий.
 «Пісні насмішок і зневаги», тобто іронічні та сатиричні кантигас[15]. На відміну від двох перших, різновидів поезії галісійсько-португальською мовою належать до жанру сатири. «Кантига глузування» сповнена іронії, критика до опонента може бути завуальована й мати двозначний характер. Особа, до якої звертається автор, прямо не згадується. У «кантизі лихослів'я» сатира носить відкритий і агресивний характер, поет безпосередньо звертається до свого супротивника і може використовувати лайку. Значне місце займають картини побуту, нерідко зі сатиричним відтінком (жорстоке покарання єврея-лихваря; лікар, що ампутує ногу сам собі; утеча черниці, звабленої лицарем; жінка, що у відчаї від втрати чоловіка, вступає в позашлюбний зв'язок зі своїм сином; шмагання, повішення, обезголовлювання, спалення злочинців тощо). Деякі кантигас цього жанру мають відверто еротичний зміст, унаслідок чого у виданнях XIX—XX століть вони піддавалися цензурі або зовсім не друкувалися[32]. Усього збереглося приблизно 430 таких кантигас.
У Вікіджерелах є

Невелика кількість світських кантиг (близько 50) написано в так званих «малих жанрах», що походять із провансальської лірики[33], до яких відносять тенсону, сірвенту, хвалебну пісню (порт. loor), плач, ле, пастораль і жесту. Деякі кантигас складно віднести до одного певного жанру. Один і той же твір може володіти характерними рисами відразу декількох жанрів.

Духовні кантиги: типологія, стиль і техніка ред.

Альфонські кантигас поділяються на два типи: досить розлогі віршовані розповіді про створення Дівою Марією чудеса («кантиги про диво» (cantigas de miragre)[34], і короткі, що вихваляють Пресвяту Діву, позначені як «хвалебні кантигас» (cantigas de loor). Прикладом «кантигас про диво» може слугувати CSM 6.

Усі альфонські кантигас містять приспів, а їх віршована форма зазнала впливу іспано-арабської поетичної форми заджаль. Основна текстомузична форма кантигас — віреле. Музичний стиль монодічних кантигас простий і немудрий (особливо в порівнянні з григоріанським хоралом і його поліфонічними обробками, які до XIII століття досягли великої вишуканості й технічної складності). Переважають силаболічні мелодії, переважно в дорійському і міксолідійському ладах. Збережені фрагменти кантигас Дініш I значно уквітчані мелізмами, а їх стиль характеризують як невматичний (частіше тринотові розспіви складів)[35].

Літературознавча трактування кантиг ред.

Колектив португальських авторів, підготував електронну публікацію близько 1680 світських кантигас[36], і, вважає, що паралітургічні кантигас відносяться до іншої культурної традиції, ніж світські, тому вони розглядаються окремо[4], як четвертий з основних жанрів галісійсько-португальської поезії — «пісні про святу Марію»[20].

Контрафактури ред.

Близько 20 кантигас учені ідентифікували як контрафактури репертуару труверів і трубадурів, решта — місцевого походження[3].

Творці нової бази даних контрафактних світських кантигас галісійсько-португальською мовою, дотримуючись, зокрема, опису «кантигас слідування» (cantiga de seguir) в поетичному трактаті Arte de trovar[37], відбирають композиції іберійських авторів, які не могли виконуватися запозиченими мелодіями, але також повинні були відтворювати метричні, силаболічні та рифмічні моделі оригіналів Провансу та Франції[38]. Донині, згідно з висунутих й розділених багатьма фахівцями гіпотезами, нова база даних містить 37 контрафактних світських кантигас галісійсько-португальською мовою 28 іберійських авторів. Передбачається, що 17 з них стали конрафактурами пісень провансальських трубадурів і французьких труверів зі збереженою музичної нотацією, а решта 20 досить точно повторюють метричні та рифмічні моделі оригіналів[39].

З цього числа найбільше контрафактур було створено на основі пісень провансальського трубадура Пейре Відаля: 5 пісень слугували моделлю для 9 кантигас галісійсько-португальською мовою. При цьому передбачається, що чотири з них виконувалися на мелодію пісні «Quant hom honratz torna en gran paubreira». Незважаючи на певні відмінності, формальна структура однієї з найбільш відомих кантигас про кохання португальського короля-трубадура Дініш I «Quer'eu em maneira de proençal» (B 520b, V 123) збігається з будовою пісні «Plus que.l paubres, quan jatz el ric ostal» Пейре Відаля[40].

Проблема авторства ред.

Незважаючи на те, що деякі джерела повідомляють про анонімність більшості творців (мається на увазі музики) кантигас[3], до наших днів дійшли імена 187 іберійських трубадурів і жонглерів[4], які збереглися завдяки рукописним збірниками.[41]

Як і у провансальських трубадурів, автори збереглися з музикою кантигас альфонських кодексів («композитори»[42]) здебільшого невідомі. Згадувані в рукописах автори — це (як і у випадку з усіма іншими традиціями середньовічної світської лірики з «провансальським» генезисом як, наприклад, у Сицилійської школи) згадки поетів.

Серед відомих авторів-«композиторів» галісійсько-португальської традиції виділяються «король-трубадур» Диниш I і Мартін Кодакс, оскільки тільки до деяких їх творів збереглася музична нотація. На думку італійського літературознавця Джузеппе Тавані кантигас Кодаска «становлять собою єдиний, послідовний і закінчений поетичний цикл»[43]. Серед інших знаменитих авторів світських кантигас виділяються галісійці Мендіньо і Жуан де Кангас (76 кантигас), Жоан Айрас де Сантьяго (82) і Перо да Понте (54), кастилієць Перо Гарсія Бургалес (53), португальський трубадур Жуан Гарсія де Гільяде (54) та інші. Альфонсо X Мудрий є автором 44 (або 45) пісень: 3 кантигас про кохання, 1 кантигас про одного (імовірно), 34 кантигас насмішок і зневаги, 2 хвалебні пісні, 4 тенсони, 1 сирвента.[44]

Як про трубадурів, так і про жонглерів Піренеїв збереглося мало біографічних відомостей, а відсутність точної інформації ускладнює визначення авторства. Часом ставиться під сумнів навіть місце народження чи проживання поета. Наприклад, у випадку з трубадуром Мартіном Моша (гал. Martin Moxa), літературна діяльність якого розвивалася при дворі Альфонсо X Мудрого, залишається невідомим, чи народився він у Каталонії, чи в Арагоні.

Пам'ятна дата ред.

День галісійської літератури, який з 1963 року відзначається 17 травня в Галісії, так і по всій Іспанії, у 1998 році був спеціально присвячений пам'яті жонглерів Мартіна Кодакса, Жуана де Кангаса, Мендіньо, а також іншим авторам середньовічних кантигас.

Сучасне виконання ред.

Кантигас в рок-музиці ред.

Кантигас «Quen a omagen da Virgen» (CSM 353) частково використовується, як мінімум у двох композиціях сучасних рок-виконавців:

  1. як музична основа для титульної композиції альбому «Fires at Midnight» фолк-рок-групи «blackmore's Night»;
  2. як основа для музики і тексту композиції «Maria Virgin» з альбому «Weckt die Toten!» німецької фолк-метал-групи «In Extremo».

Сучасні видання ред.

Академічне видання текстів (без музики) паралітургічних (маріанських) кантигас зробив Вальтер Меттман:

  • Alfonso X, el Sabio. Cantigas de Santa María, ed. Walter Mettmann, 3 vls. Madrid, 1986—1989.

Наскрізна нумерація тексті встановлена в цьому виданні та покладена в основу сучасної посилальної традиції, наприклад, CSM 353 = Cantigas de Santa Maria, No.353 за виданням Меттмана.

Транскрипцію старовинної музичної нотації кантигас (з текстами) запропонував Кріс Елмс (англ. Chris Elmes), у чотиритомному виданні

  • Cantigas de Santa Maria of Alfonso X el Sabio. A performing edition by Chris Elmes. 4 vls. Edinburgh: Gaïta Medieval Music, 2004—2013.

Інші (повні) видання альфонських кантигас — музики і текстів:

  • La música de las Cantigas de Santa María del Rey Alfonso El Sabio, ed. Higinio Anglés. 4 vls. Barcelona, 1943—1964
  • Cantigas de Santa María: nueva transcripción integral de su música según la métrica latina, ed. Roberto Pla. Madrid, 2001.

Примітки ред.

  1. ↑ Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
  2. ↑ Sage J. Cantiga // The New Grove Dictionary of Music and Musicians]. New York; London, 2001.
  3. ↑ а б в г д е Рябчиков, 2008, с. 752.
  4. ↑ а б в г д Sobre as cantigas, 1. Dados gerais.
  5. ↑ а б Антология, 1995, с. 208, Голубева Е. Г. Послесловие.
  6. ↑ а б Sobre as cantigas, 6. A música.
  7. ↑ Cantigas Medievais Galego-Portuguesas // Versões musicais - Originais. cantigas.fcsh.unl.pt. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.(порт.)
  8. ↑ Souto Cabo, José António. Os cavaleiros que fizeram as cantigas. Aproximação às origens socioculturais da lírica galego-portuguesa, Niterói, Editora UFF, 2012, pp. 10-11[недоступне посилання з червня 2019]
  9. ↑ Вольф, 1988, с. 42, § 57. Cancioneiro.
  10. ↑ Шаблон:Из КЛЭ
  11. ↑ Sage J., op.cit.(порт.)
  12. ↑ Latham A. Cantigas de Santa Maria // The Oxford Companion to Music. Oxford, 2002, p. 204-205.(англ.)
  13. ↑ Нарумов Б. П. Галисийский язык // Языки мира: Романские языки / Редакторы: Т. Ю. Жданова, О. И. Романова, Н. В. Рогова. — М. : Academia, 2001. — С. 517. — 720 с. — (Языки Евразии). — ISBN 5-87444-016-X.
  14. ↑ Вольф, 1988, с. 40, § 56. Язык галисийско-португальской поэзии как особая форма литературного языка.
  15. ↑ а б Антология, 1995, с. 211—212, Голубева Е. Г. Послесловие.
  16. ↑ Cantigas Medievais Galego-Portuguesas // Garcia Mendes de Eixo. www.cantigas.fcsh.unl.pt. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 25 червня 2018.(порт.)
  17. ↑ Не плутати з аналогічною абревіатурою, що використовується медієвістами для серії критичних видань трактатів Corpus Scriptorum de Musica.
  18. ↑ CSM 6 The Murdered Chorister // The Oxford Cantigas de Santa Maria database. csm.mml.ox.ac.uk. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.(англ.)
  19. ↑ Sobre as cantigas, 5. Os manuscritos.
  20. ↑ а б Антология, 1995, с. 213, Голубева Е. Г. Послесловие.
  21. ↑ Afonso X. Falar quer'eu da senhor bem cousida. Cantigas Medievais Galego-Portuguesas. Instituto de Estudos Medievais, FCSH/NOVA. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
  22. ↑ а б Sobre as cantigas, 4. Os géneros.
  23. ↑ Вольф, 1988, с. 42—43, § 58. Виды лирики.
  24. ↑ Антология, 1995, с. 206—213, Голубева Е. Г. Послесловие.
  25. ↑ а б Sobre as cantigas, 7. Terminologia da poética trovadoresca.
  26. ↑ Антология, 1995, с. 206, Голубева Е. Г. Послесловие.
  27. ↑ Антология, 1995, с. 208—211, Голубева Е. Г. Послесловие.
  28. ↑ Песни трубадуров, 1979, с. 22, Найман А. Г. О поэзии трубадуров.
  29. ↑ Песни трубадуров, 1979, с. 241, Найман А. Г. Примечания.
  30. ↑ Rip, Cohen, (2003). 500 Cantigas d’ Amigo: Edição Crítica / Critical Edition. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 25 червня 2018.(галіс.). Англійський переклад: Cohen, Rip. The Cantigas d'Amigo: An English Translation. 2010 [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.].
  31. ↑ Антология, 1995, с. 211, Голубева Е. Г. Послесловие.
  32. ↑ Cantiga // Metzler Lexikon Literatur. Begriffe und Definitionen. 3., völlig neu bearbeitete Auflage. Stuttgart; Weimar: Verlag J.B. Metzler, 2007, S. 114.(нім.)
  33. ↑ Назва «малі жанри» використовується не через низькі художніх достоїнств, а через недостатню поширеності творів у зазначених жанрах.
  34. ↑ Антология, 1995, с. 214, Голубева Е. Г. Послесловие.
  35. ↑ Ferreira M. P. Dom Dinis // The New Grove Dictionary of Music and Musicians. L.; N.Y., 2001.(англ.)
  36. ↑ Lopes, Graça Videira; Ferreira, Manuel Pedro та ін. Apresentação. 2. Equipa. Cantigas Medievais Galego-Portuguesas. Instituto de Estudos Medievais, FCSH/NOVA. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 12 жовтня 2016. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)(порт.)
  37. ↑ Lopes, Graça Videira; Ferreira, Manuel Pedro та ін. Arte de Trovar. Capítulo IX. Cantigas Medievais Galego-Portuguesas. Instituto de Estudos Medievais, FCSH/NOVA. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 13 березня 2017. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)(порт.)
  38. ↑ Lopes, Graça Videira; Ferreira, Manuel Pedro та ін. Modelos e variações: a lírica medieval ibérica na Europa dos trovadores. Cantigas de seguir. Modelos Occitânicos e Franceses. Modelos e Variações, FCSH. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)(порт.)
  39. ↑ Lopes, Graça Videira; Ferreira, Manuel Pedro та ін. Lista alfabética de cantigas contrafacta. Cantigas de seguir. Modelos Occitânicos e Franceses. Modelos e Variações, FCSH. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)(порт.)
  40. ↑ Lopes, Graça Videira; Ferreira, Manuel Pedro та ін. Plus que.l paubres, quan jatz el ric ostal. Cantigas de seguir. Modelos Occitânicos e Franceses. Modelos e Variações, FCSH. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)(порт.)
  41. ↑ Trovadores e jograis medievais // Cantigas Medievais Galego-Portuguesas. — Список авторов, що писали галісійсько-португальською мовою (біографії та твори). Перевірено 25 червня 2018.
  42. ↑ Використання цього слова у відношенні до європейських авторів музики приблизно до XV століття, де поетом і музикантом була одна особа, в цілому дискусійно.
  43. ↑ Infopédia. Artigo de apoio Infopédia - Martin Codax. Infopédia - Dicionários Porto Editora (pt-PT) . Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.(порт.)
  44. ↑ Afonso X // Cantigas Medievais Galego-Portuguesas. www.cantigas.fcsh.unl.pt. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.(порт.)

Джерела ред.

  • Вольф Е. М. История португальского языка. — Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. — М. : Высшая школа, 1988. — 264 с. — ISBN 5-06-001175-5.(рос.)
  • Д. В. Рябчиков. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2008. — Т. 12. Исландия — Канцеляризмы. — С. 752. — ISBN 978-5-85270-343-9. (рос.)(рос.)
  • Песни трубадуров / Составление, перевод со старопровансальского, комментарии А. Г. Наймана. — М. : Главная редакция восточной литературы издательства Наука, 1979. — 260 с.(рос.)
  • Поэзия трубадуров: Антология галисийской литературы / Составители: Елена Голубева, Елена Зернова; предисл.: Шесус Алонсо Монтеро; подготовка текстов и послесловие: Елена Голубева. — СПб. : Центр галисийских исследований СПбГУ при содействии изд. «Алетейя», 1995. — С. 25. — ISBN ISBN 5-85233-003-14.
  • Сапрыкина О. А. Поэтическая мариология Альфонса X Мудрого // Вестник Московского государственного лингвистического университета. Серия Языкознание : журнал. — 2014. — Т. 1, вип. № 24 (710). — С. 436—442.
  • Феррейра М. П. Кантиги Святой Марии // Исторический атлас средневековой музыки. М.: Арт Волхонка, 2016, с. 168—169.
  • Anglès H. La música de las «Cantigas de Santa María», del rey Alfonso X el Sabio. Barcelona, 1943-1964, 4 voll.
  • Ferreira M. P. Iberian monophony // A performer’s guide to medieval music, ed. R.W. Duffin. Bloomington: Indiana University Press, 2000, p. 144-157.
  • Lapa, Manuel Rodrigues. Cantigas d’escarnho e de mal dizer dos cancioneiros medievais galego-portugueses, edição crítica. 2nd ed. Vigo: Editorial Galaxia, 1970.
  • Lopes, Graça Videira; Ferreira, Manuel Pedro та ін. Sobre as cantigas. Cantigas Medievais Galego-Portuguesas (порт.). Instituto de Estudos Medievais, FCSH/NOVA. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 10 жовтня 2016. {{cite web}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  • Ribera Tarragó J. La música de las «Cantigas»: estudio sobre su origen y naturaleza, con reproducciones fotográficas del texto y transcripción moderna. Madrid, 1922.
  • Studies on the "Cantigas de Santa Maria": Art, Music, and Poetry: Proceedings of the International Symposium on the "Cantigas de Santa Maria" of Alfonso X, el Sabio (1221-1284) in Commemoration of Its 700th Anniversary Year–1981. Co-Editors Israel J. Katz & John E. Keller <...>. Madison, 1987.
  • Tavani, Giuseppe. Trovadores e Jograis: Introdução à poesia medieval galego-portuguesa. Lisbon: Caminho. 2002.
  • The Songs of Holy Mary by Alfonso X, the Wise: A Translation of the Cantigas de Santa Maria. Translated by Kathleen Kulp-Hill. Tempe, 2000.
  • Vasconcelos, Carolina Michaëlis de. Cancioneiro da Ajuda. Edição crítica e comentada : у 2 т. — Halle : Max Niemeyer, 1904. — Vol. 2. — 1001 p.

Дискографія ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кантигас&oldid=41488607