Зигмунт Бальк
Зи́гмунт Ба́льк (Zygmunt Balk) (14 липня 1873, Львів, — жовтень 1941).
| Зигмунт Бальк | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Zygmunt Balk | ||||
.jpg) | ||||
| Зиґмунт Бальк. Не пізніш як 1922 року. | ||||
| Народження |
14 липня 1873[1][2] Львів | |||
| Смерть | 1941 | |||
| львівське гетто | ||||
| Національність | єврей | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Польща →  УРСР | |||
| Жанр | театральний художник | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роки творчості | 1895—1941 | |||
| Нагороди | Золота медаль на Міжнародній виставці сценографії в Римі | |||
|
| ||||
 Зигмунт Бальк у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Художник і сценограф Львівського єврейського театру. Вчився в Школі художніх ремесел, в майстернях сценографів у Львові — Яна Дюлла, у Відні — Германа Борґгардта, в Берліні, Лейпцигу, Мюнхені та Дрездені.
З 1895 року працював у театрі Скарбека та з єврейськими театрами Львова і Станіславова. Також малював картини.
В колишньому будинку Торгово-промислової палати у Львові — сучасний будинок прокуратури у Львівській області, що на нинішньому проспекті Шевченка, між скульптурними групами на трьох стінах зали, у вигляді декоративного фризу, збереглися малярські панно Фелікса Виґживальского та Зигмунта Балька, зроблені у 1908—1909 роках. Бальк також виконав поліхромні оздоблення Львівського залізничного вокзалу.
1913 року він отримав Золоту медаль на Міжнародній виставці сценографії в Римі за сценічний проєкт до опер Ріхарда Вагнера.
Бальк займався декоративним живописом, написав медальйони з портретами польських музикантів у приміщенні Філармонії, створив розписи в будовах залізничного театру та Торгово-промислової палати.
В січні 1928 року у Великому міському театрі Львова відбулася прем'єра опери Ежена Д'Альбера «Голем» (художник-оформлювач З. Бальк). Восени 1939 року у новому єврейському театрі на нинішній вулиці Гнатюка робить сценографію до спектаклю «Без вини винні» за О. Островським Іди Камінської. В жовтні 1940 відбувається прем'єра «Пиру», виступає співсценографом, вистав «Йоселе», «Сирітка Хася», «Сестри».
Бальк жив у Львові, в будинку № 6 на вулиці Германа (нині вулиця Лемківська)[3]. Загинув у львівському гетто[4]. Наступного року загинув його син Генрик - поет і журналіст[5].
| Твори Зиґмунта Балька | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
|
Джерела ред.
- Інститут юдаїки
- Єврейські художні об'єднання Кракова і Львова 1900 років [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Львівський єврейський державний театр
- Єжи Малиновський (рос.) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Просп. Шевченка, 17-19 — будинок прокуратури Львівської області (кол. торгово-промислова палата) [Архівовано 5 лютого 2016 у Wayback Machine.]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зигмунт Бальк |
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ e-teatr.pl — 2004.
- ↑ Grzegorz Rąkowski: Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej. Cz. IV: Lwów. Pruszków: Oficyna Wydawnicza „Rewasz”, 2008, s. 241. ISBN 978-83-89188-70-8.
- ↑ Getto we Lwowie. judaica.kiev.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2015..
- ↑ Виктория Венедиктова. «Жители улицы, которой нет… (Львовское гетто времён Второй мировой войны)». Сайт «Институт иудаики». Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 8 січня 2013.