Еґон Петрі
Еґон Петрі (нід. Egon Petri; 1881 — 1962) — піаніст та педагог. Друг, послідовник і однодумець Ферруччо Бузоні. Неперевершений виконавець творів Ференца Ліста. Вчитель Джона Огдона і Ерла Вайлда.
| Еґон Петрі | |
|---|---|
| нід. Egon Petri | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 23 березня 1881[1][2][…] |
| Місце народження | Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія[4] |
| Дата смерті | 27 травня 1962[4][2][…] (81 рік) |
| Місце смерті | Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США[4] |
| Громадянство | Нідерланди, Німецька імперія, Веймарська республіка і Республіка Польща |
| Професії | піаніст, музикознавець, органіст, скрипаль |
| Освіта | Kreuzschuled і Дрезденська Вища школа музики |
| Вчителі | Ферруччо Бузоні[5] |
| Відомі учні | Тьомкін Дмитро, Grant Johannesend, Gordon Manleyd, Ерл Вайлд[5], Джон Огдон[5] і Яніна Висоцька-Охлевська |
| Інструменти | орган[d] і фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Hochschule für Musik Berlind |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Петрі був голландського походження; народився в Ганновері (Німеччина), а виховувався в Дрездені. Батько Еґона, Генрі Вільґельм Петрі, був відомим скрипалем і великим поціновувачем квартетної музики. У нього часто збиралися друзі та разом музикували, причім керував ними він сам, так як був відмінним знавцем квартетного мистецтва. Лад життя в будинку Петрі спонукав дитину займатися музикою. З п'яти років Еґон вже почав грати на скрипці, а з семи років — на фортеп'яно. Під керівництвом батька він почав грати в квартеті, одночасно вражаючи близьких і рідних своїми феноменальними успіхами в грі на фортеп'яно.
Найважливішою подією в житті Еґона стало його знайомство зі знаменитим піаністом Ферруччо Бузоні, у якого він і став вчитися, коли приїхав до Німеччини. Незабаром учень був вшанований честю виступати з учителем у фортеп'янних дуетах, а потім і брати участь спільно з ним в редагуванні 25-томного видання клавірних творів Й. С. Баха; редакції Петрі до наших днів не втратили свого значення. Завдяки Бузоні, Петрі цілком зосередився на роботах Баха і Ліста — композиторів, які, поряд з самим Бузоні, залишалися до кінця днів в центрі його репертуару. Також зарекомендував себе чудовим виконавцем творів Бетовена і Брамса.
З початком Першої світової війни Петрі та Бузоні переїхали до Швейцарії, де продовжили редакторську співпрацю. У 1920-х Петрі викладав в Берлінській вищій школі музики. У 1927 році багато часу провів в Закопаному (Польща), де займався з обдарованими студентами. З 1929 року почав записуватися (в студії «Колумбія»).
Незадовго до початку Другої світової війни Петрі переїхав до Сполучених Штатів, де почав працювати в Корнелльському університеті. Концертував в різних країнах Європи і Америки. Його виступи всюди викликали захоплені відгуки преси.
Про його виступ у Харкові 23 жовтня 1927 в 3-му концерті Державного концертового бюро писав часопис "Нове мистецтво" (№22, 1927):
"Зайвий раз хочеться підкреслити надзвичайну у Е. Петрі техніку гри, остільки високу і вільну, що про неї, слухаючи виконання артиста, не думаєш, забуваєш, відчуваючи лише комплекс емоцій, що їх викликає великий майстер і художник".
Того разу Е. Петрі виконував твори Шумана, Шопена і Стравінського ("Петрушка"), а на біс - вальс Шуберта-Ліста.
Серед учнів Е. Петрі - український піаніст та композитор Антін Рудницький (1902-1975).
Е. Петрі викладав у різних навчальних закладах Англії, Німеччини, Польщі, Швейцарії, США, продовжуючи разом з тим концертну діяльність.
Значення ред.
Петрі володів потужною фортеп'янною технікою, особливо пальцевою, та щільним повнозвучним туше. Його гра відрізнялася відсутністю зовнішньої ефектності, тонким відтворенням всіх голосів поліфонічної тканини.
Велика увага в опановуванні фортеп'янного мистецтва надається редакціям клавірних творів Й.С.Баха, здійснена Еґоном Петрі.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116133767 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Петри Эгон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в https://web.archive.org/web/20201013130106/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/busoni-and-his-disciples/busoni-school