Дейч Лев Григорович
Дейч Лев Григорович (26 вересня 1855, Тульчин, Подільська губернія — 4 серпня 1941, Москва) — відомий діяч міжнародного соціалістичного руху, один із засновників марксистської групи «Визволення праці», затим один із лідерів РСДРП. Історик.
| Дейч Лев Григорович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 вересня 1855[2][3] Тульчин, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер |
4 серпня 1941[1][2] (85 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | журналіст, політик |
| Alma mater | Перша київська гімназія |
| Знання мов | російська[2] |
| Членство | Південні Бунтарі |
| Партія | КПРС |
| Діти | Q60831288? |
Життєпис ред.
Народився у місті Тульчині (тепер Вінницької області) у єврейській купецькій родині [4].
Від трьох років жив у Києві [5]. Навчався у Першій, а згодом у Другій київських гімназіях.
1874 року брав участь у «ходінні в народ» [6].
В Україні, а, згодом, у Санкт-Петербурзі навчався, товаришував і співпрацював у справах революційного руху з відомими революціонерами Гергієм Плехановим, Іваном Фесенком, Федором Щеколдіним, Павлом Аксельродом та Левом Мечниковим, а також українським громадським діячем і меценатом, знайомим і товаришем Михайла Коцюбинського, Євгена Чикаленка і Павлом Бохановським.
1876 року був заарештований, але втік і перейшов на нелегальне становище. В 1877 — один з організаторів так званої Чигиринської змови — виступу селян Чигиринського повіту, спровокованого підробною царською грамотою. Знову заарештований, у травні 1878 втік з київської в'язниці до Швейцарії. В 1879 приїхав до Санкт-Петербурга, де став членом революційної організації «Земля і воля», а після її розколу — організації «Чорний переділ». У 1880 емігрував. Разом із Г. Плехановим, П. Аксельродом брав участь у створенні першої російської марксистської групи «Визволення праці» (Швейцарія 1883). З 1884 по 1901 перебував на каторзі. З 1903 — один із лідерів меншовиків. У 1907–1917 — в еміграції. Після Лютневої революції повернувся до Росії. До Жовтневої революції поставився негативно, від політичної діяльності відійшов, працював над виданням літературної спадщини Плеханова. Опублікував спогади «За півстоліття», монографію «Роль євреїв в російському революційному русі». З 1928 — персональний пенсіонер.
Примітки ред.
- ↑ а б Дейч Лев Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ (англ.) Ukrainian Jews [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], Bible Discovered
- ↑ Иовчук М. Т., Курбатова И. Н. Плеханов.— М.: Молодая гвардия, 1977.— С. 82.
- ↑ Рух студентскої молоді та революціонерів-народників у 1860—1870 роках, що мав за мету освіту народу та революційну агітацію безпосередньо серед селян
Джерела та література ред.
- П. Г. Усенко. Дейч Лев Григорович [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 309. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- А. М. Подолинний. Дейч Лев Григорович [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Словопедія [Архівовано 19 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Дейч Лев Григорович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |