Ганс-Адольф Прюцманн (нім. Hans-Adolf Prützmann; 31 серпня 1901, Толькеміт21 травня 1945, Люнебург) — військовий і поліцейський діяч Німеччини, обергруппенфюрер СС, генерал поліції і військ СС. Займаючи найвищий пост в латвійській окупаційної адміністрації, відповідальний за приміщення в гетто і подальше знищення десятків тисяч євреїв республіки.

Ганс-Адольф Прюцманн
нім. Hans-Adolf Prützmann
Бригадефюрер СС Прюцманн (1933/34).
Народився 31 серпня 1901(1901-08-31)[1][2]
Толькмицько, Ґміна Толькмицько, Ельблонзький повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща
Помер 21 травня 1945(1945-05-21)[1] (43 роки)
Люнебурґ, Провінція Ганновер, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх
·отрути
Країна  Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Геттінгенський університет
Знання мов німецька
Учасник німецько-радянська війна
Членство СА і СС[3]
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання обергруппенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина)
Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина)
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»
Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»

біографія ред.

Закінчив гімназію, потім вивчав сільське господарство в Геттінгені. У 1918 році вступив у фрайкор. У 1923 році взяв участь у придушенні повстання у Верхній Сілезії. Потім протягом семи років працював сільськогосподарським чиновником в провінціях Померанія, Бранденбург і Східна Пруссія. У 1929 році вступив в СА. У 1930 році покинув СА і вступив в СС в тому ж році (посвідчення №3 002). У той же час вступив в НСДАП (партійний квиток №142 290). Депутат рейхстагу.

Працював керівником оберабшніта СС «Південно-Захід» в Штутгарті, з березня 1937 року по травень 1941 був керівником оберабшніта «Північно-Схід» в Кенігсберзі. З червня по жовтень 1941 року — керівник СС і поліції на півночі Росії. Цей же пост він займав в Україні і Південній Росії до літа 1944 року. Влітку 1944 року командував кампфгруппой «Прютцман» на Україні, був нагороджений Німецьким хрестом у золоті. З червня по листопад 1941 року — вищий керівник СС в окупованій Латвії, відповідальний за відправку десятків тисяч євреїв у гетто в великих містах Латвії і їхнє знищення. У вересні 1944 року був призначений Генріхом Гіммлером генерал-інспектором спеціальної оборони, керував створенням організації «Вервольф». Маючи досвід в боротьбі з партизанським рухом в Україні, планував навчати членів організації тактиці радянських партизан. На початку 1945 року за наказом Гіммлера організував вбивство бургомістра Аахена Франца Оппенгофа, призначеного на цю посаду американцями. Незадовго до кінця війни потрапив в полон до союзників. Покінчив життя самогубством у в'язниці в Люнебурзі 21 травня 1945 року.

Звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16038-8. (Aktualisierte 2. Auflage)
  • Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste Verlag, Düsseldorf, 1986. ISBN 3-7700-0710-7
  • Ezergailis A. The Holocaust in Latvia 1941—1944 — The Missing Center, pages xix, 6, 153, 206, 208, 225, 240, 264,347, Historical Institute of Latvia (in association with the United States Holocaust Memorial Museum) Riga 1996 ISBN 9984-9054-3-8
  • Romuald Karmakar: „Das Himmler-Projekt“, DVD 2000, Berlin, ISBN 3-89848-719-9

Примітки ред.

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119536862 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — 2 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — 732 с. — ISBN 978-3-596-16048-8