Амаркорд (фільм)
«Амаркорд» (італ. Amarcord) — фільм Федеріко Фелліні 1973 року. Назва фільму походить від слів романьольського діалекту «a m'arcord» (я згадую), котре стало неологізмом в італійській мові[2]. Фільм був представлений 1974 року поза конкурсом на 27-му Каннському міжнародному кінофестивалі[3] і входить у 100 найкращих фільмів світового кіно[4].
«Амаркорд» | |
|---|---|
| Amarcord | |
 | |
| Жанр | Драма, комедія, біографічний, фантастика |
| Режисер | Федеріко Фелліні |
| Продюсер | Франко Крістальді |
| Сценаристи |
Федеріко Фелліні, Тоніно Гуерра |
| У головних ролях |
Бруно Дзанін Пупелла Маджо, Армандо Бранча |
| Оператор | Джузеппе Ротунно |
| Композитор | Ніно Рота |
| Художник | Даніло Донаті |
| Кінокомпанія | • F.C. Produzioni • PECF |
| Дистриб'ютор | Netflix і Vudu |
| Тривалість | 127 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
 Італія Франція |
| Рік | 1973 |
| Касові збори | £ 3 333 459 000[1] |
| IMDb | ID 0071129 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
 Амаркорд у Вікісховищі | |
Сюжет ред.
Італія, 1930-і роки. Містечко, що заснуло, пробуджується з появою «манін» — пуху, що ширяє у повітрі, сповіщаючи про прихід весни. На великій площі розводять святкове вогнище, на якому спалюють опудало зими. Про місто і про час глядачеві розповідають по черзі то червонопикий п'яниця Бішейн, бродячий торговець, то вчений адвокат (обоє говорять прямо в камеру), то підліток на ім'я Тітта, син Ауреліо та Міранди, в чиєму будинку не замовкають сварки і погрози самогубства з обох боків, які, втім, ніколи не виконуються. У школі Тітта терпляче витримує карикатурний парад педагогів і запам'ятовує лише вчительку математики за її пишний бюст. Його, і не тільки його самого, також приваблює Лисичка, напівбожевільна німфоманка, що дражнить робітників на будівництвах. Але перед усіма жінками він віддає перевагу Градісці, місцевій зірці, яка дефілює вулицями зі своїми сестрами в спокусливих нарядах і макіяжі. Одного разу він марно намагається підсісти до неї в кінозалі.
Про Градіску ходить безліч легенд: приміром, колись вона нібито вшанувала своєю присутністю ложе якось принца в «Гранд-Отелі» — розкішному палаці, де Бішейн одного разу «спожив» за одну ніч вісімнадцять жінок з гарему проїжджого еміра. Їх усіх Тітта називає у сповіді місцевому священикові, який наполегливо цікавиться, коли і скільки разів він «себе чіпає»: ця його звичка, за словами священика, доведе до сліз святого Людовика. 21 квітня, в день народження Гітлера, місто відвідує видний фашистський чин, на його честь організовуються парад і спортивна вистава. Вночі з грамофона, встановленого на каплиці, нахабно лунає мелодія «Інтернаціоналу», і фашистським стрільцям не відразу вдається заткнути цю музику. Батька Тітти викликають у поліцію і звинувачують в антифашистських розмовах. Його примушують випити велику дозу касторки.
Раз на рік сім'я забирає з божевільні дядька Тео і везе його на прогулянку. Цього разу він підіймається на дерево і п'ять годин підряд кричить: «Жінку хочу!». Карлиця-монашка, що приїхала з двома санітарами, знімає його з дерева, що нікому не вдавалося до її появи. Вночі усі жителі містечка випливають у відкрите море, щоб спостерігати зблизька пасажирський лайнер «Рекс» — прекрасний зразок суднобудівного мистецтва, створений при фашистському режимі і що є символом цього режиму… Приходить осінь. Дідусь Тітти збивається зі шляху в тумані і думає, що він помер… Вночі жителі міста, як в казковому сні, спостерігають за учасниками автопробігу «Тисяча миль»… Тітта залишається наодинці з пишногрудою власницею тютюнової крамниці, присягається, що зможе її підняти, і піднімає. Вона дає йому посмоктати свої груди, але недосвідчений хлопець дме в них… Одного разу місто завалює снігом, і від цієї рідкісної події усі жителі завмирають у захопленні: всі історичні рекорди побиті…
Помирає мати Тітти. Градіска виходить заміж за карабінера, який відвіз її в інші краї. Після весільної вечері усі прощаються з нею. Її ніколи не забудуть. Знову в повітрі парять «маніни»; їх поява завершує цей чарівний рік.
У ролях ред.
| • Магалі Ноель | … | Градіска |
| • Бруно Дзанін | … | Тітта |
| • Пупелла Мадджо | … | Міранда Біонді, мати Тітти |
| • Армандо Бранча | … | Ауреліо Біонді, батько Тітти |
| • Стефано Пройєтті | … | Оліва, брат Тітти |
| • Джузеппе Янігро | … | дідусь Тітти |
| • Нандіно Орфеї | … | дядечко Тітти |
| • Чіччо Інграссіа | … | Тео, божевільний дядечко Тітти |
| • Карла Мора | … | Джина, служниця |
| • Джозіана Танціллі | … | Лисичка |
| • Доменіко Пертіка | … | сліпий акордеоніст |
| • Джанфіліппо Каркано | … | кюре |
| • Діна Адорні | … | вчителька математики |
| • Армандо Віллелла | … | учитель грецької мови |
| • Марія Антоньєтта Белуцці | … | власниця тютюнової крамниці |
| • Джульєтта Мазіна | … | подруга Градіскі |
Знімальна група ред.
- Автор сценарію — Федеріко Фелліні, Тоніно Гуерра
- Режисер-постановник — Федеріко Фелліні
- Продюсер — Франко Крістальді
- Оператор — Джузеппе Ротунно
- Композитор — Ніно Рота
- Монтаж — Руджеро Мастроянні
- Художник-постановник — Даніло Донаті
- Художник по костюмах — Даніло Донаті, Сарторія Тіреллі
- Артдиректор — Джорджо Джованніні
Видалена сцена ред.
Знято сцену, яка пізніше була вирізана з фільму Фелліні. Сцена була знята без звуку. Однак вона описана в новелістиці, опублікованій Ріццолі в 1973 році, де йдеться про те, як графиня втрачає діамантову каблучку в туалеті. Карліні, або "Одеколон", чоловік, який спорожняє міські вигрібні ями, покликаний знайти його. Цю сцену можна переглянути на релізі фільму від Criterion.[5][6]
Нагороди та номінації ред.
| Кінопремія | Дата церемонії | Категорія | Номінант(и) | Результат | Дж |
|---|---|---|---|---|---|
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | 1974 | «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Федеріко Фелліні | Перемога | |
| «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Федеріко Фелліні, Тоніно Гуерра | Перемога | |||
| «Срібна стрічка» найкращому новому акторові | Джанфіліппо Каркано | Перемога | |||
| «Срібна стрічка» найкращому акторові другого плану | Чіччо Інграссіа | Номінація | |||
| «Срібна стрічка» найкращій акторці другого плану | Пупелла Мадджо | Номінація | |||
| «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет | Тоніно Гуерра, Федеріко Фелліні | Перемога | |||
| «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Тоніно Гуерра, Федеріко Фелліні | Перемога | |||
| «Срібна стрічка» за найкращу операторську роботу | Джузеппе Ротунно | Номінація | |||
| «Срібна стрічка» за найкращий дизайн костюмів | Даніло Донаті | Номінація | |||
| Премія «Давид ді Донателло» | 1974 | Найкращий фільм | Амаркорд | Перемога | |
| Найкращий режисер | Федеріко Фелліні | Перемога | |||
| Премія «Золотий кубок» | 1974 | Найкращий режисер | Федеріко Фелліні | Номінація | |
| Премія «Золотий глобус» (Італія) | 1975 | Найкращий фільм | Амаркорд | Перемога | |
| Національна рада кінокритиків США | 1974 | Найкращий фільм іноземною мовою | Амаркорд | Перемога | |
| ТОП іноземних фільмів | Перемога | ||||
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | 1974 | Найкращий фільм | Амаркорд | Номінація | |
| Найкращий режисер | Федеріко Фелліні | Номінація | |||
| Золотий глобус | 1975 | Найкращий фільм іноземною мовою | Амаркорд | Номінація | |
| Премія «Оскар» | 1975 | Найкращий фільм іноземною мовою | Амаркорд | Перемога | |
| Премія «Боділ» | 1975 | Найкращий європейський фільм | Амаркорд | Перемога | |
| Синдикат французьких кінокритиків | 1975 | Приз за найкращий іноземний фільм | Амаркорд | Перемога | |
| Премія Kinema Junpo | 1975 | Найкращий режисер іноземного фільму | Федеріко Фелліні | Перемога |
Примітки ред.
- ↑ BoxOfficeBenful: Box Office Italia 1973-74 : Altrimenti ci arrabbiamo [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Процитовано 09.03.2017
- ↑ Amarcord|editore=repubblica.it|accesso=20 dicembre 2011. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 23 травня 2022.
- ↑ Selection 1974|editore=festival-cannes.fr|accesso=18 giugno 2011[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Rete degli Spettatori. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 7 вересня 2013.
- ↑ Amarcord. The Criterion Collection.
- ↑ AMARCORD Deleted Scene. The Criterion Channel.
- ↑ Нагороди та номінації фільму Амаркорд на сайті IMDb (англ.)
Джерела ред.
- Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 117—120. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3. (рос.)
Посилання ред.
- Амаркорд на сайті MYmovies.it (італ.)
(станом на 9.03.2017)
|
Це незавершена стаття про італійський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |