Івашин Василь Володимирович

Івашин Василь Володимирович (9 травня 1913, Ляховичі, Койдановська волость, Мінський повіт, Мінська губернія — 6 листопада 2009) — білоруський радянський літературознавець, педагог. Академік АПН СРСР (1967), доктор філологічних наук (1965), професор (1973). Іноземний член Російської академії освіти (1999). Учасник Великої Вітчизняної війни.

Івашин Василь Володимирович
Народився 9 травня 1913(1913-05-09)
Ляховичі[d], Койдановська волостьd
Помер 6 листопада 2009(2009-11-06) (96 років)
Країна  СРСР
 Білорусь
Діяльність педагог
Галузь літературознавство, білоруська література[1] і subject didacticsd[1]
Alma mater Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d] (1965)
Вчене звання професор
Знання мов білоруська[1] і російська[1]
Заклад Інститут літератури імені Янки Купалиd і Національний інститут освітиd
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора

Закінчив Мінський педагогічний інститут в 1938 році. У 1938—1941 рр. викладач Вітебського педагогічного училища. З 1946 р в Інституті літератури АН Білорусі, в 1967—1978 рр. директор НДІ педагогіки Міністерства освіти Білорусі. Наукові праці з питань теорії та історії білоруської літератури, літературних зв'язків, методології та методики викладання літератури в школі.

Автор поетичних збірок «Слова» (1994), «Покліч памяці» (1998), «З надзеяй і верай» (2003), «Прызванне» (2007).
Білорусько-українським літературним взаємозв'язкам присвятив ст. «Максім Багдановіч аб украінскай літаратуры» (ж. «Полымя», 1954, № 4) і «Фальклорна-літаратурныя сувязі» (там само, 1959, № 12), «Высокі прыклад» (г. «Літаратура і мастацтва», 1964, 10 березня).

Джерела ред.

Посилання ред.

  1. а б в г Czech National Authority Database