Анна Гаава
Анна Гаава, уроджена Анна Розаліе Гааваківі (ест. Anna Rosalie Haavakivi, 15 жовтня 1864 — 13 березня1957) — естонська поетеса й перевокладачка, Народний письменник Естонської РСР.
Анна Гаава | |
---|---|
ест. Anna Haava | |
![]() | |
Народилася | 15 жовтня 1864 Кодавере |
Померла | 13 березня 1957 (92 роки) Тарту[1] |
Поховання | цвинтар Рааді |
Громадянство | Естонія |
Alma mater | Tartu Linna-tütarlastekoold |
Письменниця | |
Напрямок | переклад |
Жанр | вірші |
Нагороди | ![]() |
![]() |
Біографія
Народилася на хуторі Гааваківі у Тартуському повіті (Причудьє, Кодавере) у сім'ї селянина. Батько походив із селянської інтелігенції, тому вдома завжди читали книги і газети. Також батько грав на скрапці, під акомпанемент якої Анна співала, брав участь у зібраннях театрального товариства «Ванемуйне» («ест. Vanemuine») і був членом Тартуського сільськогосподарського товариства. Коли Анні було 5 років, сім'я довірила свої заощадження родичу, щоб той викупив хутір у хазяїна, але той привласнив собі хутір, що прирекло сімейний дім на розорення. Незважаючи на це, Анна отримала гарну освіту: навчалася в приватній німецькій школі, де носила німецьке прізвище Еспенштейн, а після отримання диплома наполягла на поверненні прізвища Гааваківі. У 1880—1884 роках вона навчалася у Тартуській вищій жіночій школі ест. Tartu Kõrgem Tütarlastekool), після закінчення якої отримала єдину доступну вищу освіту для естонської жінки — диплом домашнього вчителя. Невдовзі, у 1889 році помирають її батько, мати, сестра і коханий.
У 1892—1894 роках Анна лікувалася у різних лікарнях Німеччини, до 1899 року працювала домашньою вчителькою і сестрою милосердя в Петербурзі та інших містах Росії, була економкою в домі брата Гааваківі. Після хвороби переїхала до Тарту (1909), де прожила до кінця життя.
У 1920 році її розбив параліч. До 75-річчя місто Тарту подарувало їй квартиру. Була нагороджена орденом «Знак Пошани» й удостоєна звання народного письменника.
Померла у віці 93 роки, похована на Тартуському кладовищі Рааді.
Творчість
Перші вірші з'явилися в газетах у 1886 році. Крім поезії писала також прозу: «Маленькі картинки з Естонії» («ест. Väikesed pildid Eestist» 1911), збірка афоризмів «Пригорща правда» («Peotäis tõtt» 1900). Також займалася перекладом класиків — Шекспір («Сон літньої ночі»), Гете («Егмонт»), Шиллер («Вільгельм Телль»), Андерсен, — що було її основним доходом. З 1906 року стає вільним письменником. Її власні вірші були перекладені російською, фінською, угорською, німецькою, есперанто та іншими мовами.
Збірки:
- «Вірші I» («ест. Luuletused I») 1888
- «Вірші II» («Luuletused II») 1890
- «Вірші III» («Luuletused III») 1897
- «Хвилі» («Lained») 1906
- «З мечем і хрестом» («Ristlained») 1910
- «Діти півночі» («Põhjamaa lapsed») 1913
- «Ми» («Meie päevist») 1920
- «А все-таки життя прекрасне» («Siiski on elu ilus») 1930
- «Я естонську пісню співаю» («Laulan oma eestilaulu») 1935
Основна тема її поезії — любов. Друга центральна тема — осуд соціальної несправедливості. Завдяки музикальності віршів Анни Гаави чимало з них було покладено на музику.
Джерела
- «Кто есть Кто в культуре Эстонии», Авенариус, 1996.
- http://www.las-flores.ru/estonia/history/estonia-great-people-haava.html
- ↑ а б Хаава Анна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.