Просяне (Харківський район)
Прося́не — село в Україні, в Нововодолазькому районі Харківської області. Населення становить 1353 осіб. Орган місцевого самоврядування — Просянська сільська рада.
| село Просяне | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Нововодолазький |
| Рада | Просянська сільська рада |
| Облікова картка | Просяне |
| Основні дані | |
| Населення | 1353 |
| Площа | 4,8 км² |
| Густота населення | 281,88 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 63230 |
| Телефонний код | +380 5740 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°42′18″ пн. ш. 35°47′58″ сх. д. / 49.70500° пн. ш. 35.79944° сх. д.Координати: 49°42′18″ пн. ш. 35°47′58″ сх. д. / 49.70500° пн. ш. 35.79944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
183 м |
| Відстань до районного центру |
5 км |
| Найближча залізнична станція | Водолага |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 63230, с. Просяне, вул. Центральна, 2; тел. 77-2-20 |
| Сільський голова | Вітер Олександр Михайлович |
| Карта | |
  Просяне | |
 Просяне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географічне розташування
Село Просяне знаходиться між річками Івани і Вільхуватка. Село примикає до смт Нова Водолага і села Новопросянське, поруч — колишнє село Іваненки. Через село проходить автомобільна дорога М18 (E108).
Історичні відомості
За даними на 1864 рік у казенному селі Нововодолазької волості Валківського повіту мешкало 1019 осіб (500 чоловічої статі та 519 — жіночої), налічувалось 150 дворових господарств[1].
Станом на 1885 рік на колишньому державному хуторі мешкало 728 осіб, налічувалось 149 дворових господарств[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3786 осіб (1861 чоловічої статі та 1925 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4593 осіб[4].
Економіка
- Птахо-товарна і свино-товарна ферми.
- Птахофабрика «Просяне».
- Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос».
- КСП «КОЛОС».
- Приватне орендне сільськогосподарське підприємство ім. Чкалова.
Об'єкти соціальної сфери
- Будинок культури.
- Просянський фельдшерсько-акушерський пункт.
- Просянська бібліотека — філія№ 1 Нововодолазької ЦБС
Просянська бібліотека
У 1968 році Просянська бібліотека — філія № 1 Нововодолазької ЦБС. Фонд становив 20000 примірників. Функціонувала в приміщенні сільського клуба в двох кімнатах. Існувала пересувна бібліотека для дорослих, віддалених від робочого місця: в полі, на току, фермі, тракторній бригаді. Проводилися читацькі конференції, матеріальні бесіди про творчість письменників. У штаті працювала одна особа.
У 1979 році бібліотека увійшла до складу Нововодолазької централізованої бібліотечної системи. Книжковий фонд Колосянської бібліотеки кількістю 7006 книг разом з усією матеріальною базою перейшли на баланс Нововодолазької ЦБС.
У 1995 році книжковий фонд становив 10172 примірники книг.
У 2000 році бібліотеку перевозять у двоповерхове приміщення бувшого колгоспу «Колос» (нині Просянської сільської ради), де бібліотека займала одну кімнату. Фонд становив 8354 книг.
У 2011 року бібліотека була переіменована із Колосянської на Просянську бібліотеку — філію № 1. Цього ж року бібліотека перемогла у конкурсі програми «Бібліоміст»[5]. Інтернет-центр був урочисто відкритий 17 січня 2013 року[6]
Відкривається нова читальна зала в 2012 році у кімнаті, де раніше була бібліотека в зв'язку з встановленням Інтернет-центру. А 2015 року у бібліотеці з'явилося мультимедійне обладнання.
У 2016 року відкрито дитячу залу дозвілля «Калинове намисто» для естетичного виховання та образотворчого мистецтва[7].
У бібліотеці існують секції з шахів, шахмат і настільних ігор під назвою «Чемпіон»; секція «Малюваки» з образотворчого мистецтва; секція з рукоділля «Чарівні пальчики» та музично -театральний гурток «Дивоцвіт».
Керівники:
- Мироненко Раїса Григорівна (1968)
- Старокольцева Ніна Олександрівна (1969)
- Білека Світлана Кирилівна (1970—2000)
- Глушак Геннадій Миколайович (2000—2011)
- Кулик Галина Михайлівна (2011 — і до теперішнього часу)[8]
Галерея
-
Іоанно-Предтеченський храм -
На центральній вулиці села -
Інтернет-центр Просянської бібліотеки
Примітки
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-252. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Синенко, 2012.
- ↑ Вісті Водолажчини, 2013.
- ↑ Іванкіна, 2016.
- ↑ Нововодолазька центральна районна бібліотека. Просянська сільська бібліотека філія (Українська) . Процитовано 20 листопада 2019.
Джерела
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Галина Синенко. Святилище пізнання і добра // Вісті Водолажчини. — 2012. — № 39 (10168) (29 вересня).
- Святкові презентації проекту програми "Бібліоміст" // Вісті Водолажчини. — 2013. — № 4 (10185) (26 січня).
- Яна Іванкіна. Всеукраїнський День бібліотек на Нововодолажчині // Вісті Водолажчини. — 2016. — № 41 (10378) (8 жовтня).
Посилання
- Погода в селі Просяне
- Нововодолазька центральна районна бібліотека. Просянська сільська бібліотека філія
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |