Балабуха Кім Хомич
Балабуха Кім Хомич (нар. 6 грудня 1935 року -помер 6 листопада 2006 року) - поет, літературознавець, викладач, професор кафедри української та світової літератури[1] Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди , поет та перекладач. Брат поета Анатолія Хомича Балабухи.
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробила користувачка Nika Khvorostenko (внесок, журнали) о 23:28 UTC (2389972 хвилини тому). |
Біографія
Народився 6 грудня 1935 року в селищі Старе Мажарове ( що на межі з дніпропетровським Приоріллям,тепер це Зачепилівський район) на Харківщині. Батьки (батько - Хома Васильович та мати Софія Гаврилівна) були вчителями, що з малечку надихало Кіма Хомича на вчителювання.
Освіта
Випустившись зі школи вирішив продовжити справу батьків та закінчив Красноградське педагогічне училище.
Вищу освіту продовжує здобувати на філологічному факультеті у Харківському державному педагогічному інституті ім.Г.С. Сковороди. По завершенню навчання вчителює у Красногорадському педагогічному училищі, згодом залишається працювати у своєму інституті і стає до викладацької діяльності з 1967 року.[2]
За хрущівської відлиги працював у обкомі комсомолу, був і сам членом ВЛКСМ.
У 1975 році захістив кандидатську дисертацію.
Літературознавча діяльність
Як літературознавець обрав собі для наукового дослідження поетичні течії 60-70 років.
За виступи 1968 року на захист української мови та надруковану статтю про твір Олеся Гончара "Собор" мав переслідування з боку правоохоронних органів.
Є співупорядником та автором коментарів до чотирьохтомника українського поета, перекладача та драматурга Ігоря Леонтійовича Муратова (батька чоловіка відомої кінорежисерки Кіри Муратової).
Творчий шлях
Ще будучі студентом почав друкуватись, спочатку в районній газеті, а потім в обласних, таких як:
- "Ленінська зміна"
- "Соціалістична Харківщина"
- "Літературна Україна"
Потім почав публікувати свої твори вже в республіканській пресі та журналах і альманахах: - "Березіль"
- "Дніпро"
- "День поезії" (1959)
- "Голоси молодих" (1969)
- "Поезія" (№4 за 1969 рік)
- "Березова криниця: Молода поезія РРФСР" (1972)
- "Вітрила"
- "Здраствуй, Харьков" (1975)
- "Солдати миру" (1978)
Також окрім поезії має численні рецензії та краєзнавчі дослідження. Автор книжок:
- "України слава - Україні слово" (1992)
- "Двом вікам полтаво-харківського відродження - інтерпритації "Енеїди" (1998)
- "Квітка-Основ'яненко та Харківщина"
Помер 6 листопада 2006 року в Харкові.
Джерела
- Проф. К. Балабуха про поезію Павла Тичини (Літературна фонохрестоматія професора К. Балабухи) [3]
- П. Тичина - Гаї шумлять (викон. проф. К.Балабуха) (Підготовано до 120 річчя з Дня народження П.Г. Тичини.)[4]
- Слобожанська муза. Антологія любовної лірики ХVІІ-ХХ століть (українська). Редакційна рада: Балабуха К.Х, Бойко В. С., Боровий В. І., Ковальова О.П., Перерва А.А., Сапеляк С. Є., Сторожук А.П. Харків: Майдан. 2000. с. 449-454[5]
- Балабуха, Кім Поет, літературознавець, викладач ХДПУ ім. Г.С. Сковороди [Текст] / Кім Балабуха // Хрестоматія з літератури рідного краю - Х , 2001. — С. 387—388.
- ↑ Кім Балабуха. Всеосвіта (укр.). Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ альманах День поезії (українська) . Харків: Харківське книжне видавництво. 1959. с. 129—130.
- ↑ Проф. К. Балабуха про поезію Павла Тичини (Літературна фонохрестоматія професора К. Балабухи) (укр.), процитовано 15 листопада 2019
- ↑ П. Тичина - Гаї шумлять (викон. проф. К.Балабуха).wmv (укр.), процитовано 15 листопада 2019
- ↑ Слобожанська муза. Антологія любовної лірики ХVІІ-ХХ століть (українська) (українська) . Харків: Майдан. 2000. с. 449—454. ISBN 9667077764.