Греки Криму

Кримські греки або греки Криму — етнічні представники грецької нації, які проживали на території сучасного Криму. Грецька колонізація має давні традиції, які розпочались в VI ст. до н. е. зі створенням Босфорського царства та Херсонеської республіки. З весни-літа 1944 року депортовані за наказом Й. Сталіна з іншими представниками етносів Криму.

Кримські греки
Кількість	2795
Ареал	Україна Автономна Республіка Крим):    2 795 (2001)
Мова	грецька
Релігія	Грецьке православ'я

Історія кримських греків

У другій половині VII ст. до н. е. було розпочато грецьку колонізацію Північного Причорномор'я. Основним центром переселенців складало місто Мілет. Яке в міру політичних обставин не постраждало від нападів скіфів .

В кінці VII ст. на місці сучасного міста Керч, вихідцями з міста Мілет було засновано місто Пантікапей. Причина заснування міста було вигідне економічне та промислове розташування. Проливом Боспор Кіммерійський (сучасна Керченська протока) поруч кожен рік відбувався рибний нерест в Азовське море, а з часом риба поверталась назад. Через це місто стало один із найбільш основних експортерів риби та хлібу в античному світі. Особливо добрим за якістю продуктом була солена риба, про яку написав поет Архестрат у IV ст. до н. е.

Давньогрецький історик Плутарх відзначав, що Катон Старший, завершуючи кожну доповідь в сенаті пасажем про знищення Карфагену та саме йому належить з перших відомих податків на багатство, він був не в собі від того, що римляни купляли на суму, приблизно 130 грамів слібла, маленьку бочку солоної понтійської риби . Саме йому належить цитата:

	Дивно, як ще стоїть місто, де за рибу платять дорожче, ніж за бика!
— Катон Старший

Згідно легенди місце для будівництва Пантікапея було обрано через те що місце було представлене царем Агаетом, сином колхідського царя Еета, в якого аргонавти викрали золоте руно. Захисником міста згідно вірувань вважався Пан — бог лісів та рівнин, володар бджолярів, рибаків, мисливців, і в той же час вождь всіх військових заходів бога війни Діоніса, його зброєносець та товариш на гулннях, при цьому згідно вірувань володів музичним талантом, танцями та наукою волховання. Є відомості, що йому приписують винахід воєнного бойового порядку загалом, та фаланги. Виглядав Пан у вигляді чоловіка з козлиними рогами, копитами та бородою. При цьому саме йому належить змушувати ворогів панікувати .

За легендою північніше Пантікапея на березі Керченської бухти народився герой Троянської війни, син морської богині Тетіди та царя Пелея — Ахілл. Поруч пізніше виникло місто Мірмекій .

Рубенс. Ахілл вбиває Гектора.

В VI ст. мілетцями були засновані Керкінітіда та Феодосія.

Кримські греки, «Картины России и быт разноплеменных Галерея народов: из путешествий» П. П. Свіньїна, 1840 рік

У 422–421 рр. до н. е. переселенцями з Гераклеі Понтійської та острова Делос, в ім'я Дельфійського оракула поруч сучасного міста Севастополя заснували місто Херсонес. Спочатку Херсонес, недовгий час називався Мегарікою. Це було останнє місто засноване греками в Криму. В 46 р. до н. е. було направлено прохання Юлію Цезарю про дарування незалежності Херсонесу. Пропозиція була прийнята, проте не реалізована.

Праправнук Чінхізсхана Ногай в 1299 р. нищив Західний Крим. В 1399 р. Херсонес був знищений еміром Єдигеєм.При нашесті татар кримські греки були здолані біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузської фортеці Кафа, в якій було найбільше населення кримських греків у той час. Застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Пізніше виявилось, що це була чума. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами. А самих греків стало ще менше .

Амазонська рота зустрічає імператрицю Катерину II в Криму

В 1769 р. імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями поступати до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки. Всі греки були об'єднанні в так зване Грецьке військо в складі 8 батальйонів які брали участь в Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути».

Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії втікали на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці. При цьому більшість їх була неписемна.

Основне заняття кримських греків було баштанництво (розведення кавунів), тютюнництво, городництво, виноградарство. Як і в колоніальні часи греки займались рибним продажем, та взагалі торгівлею.

В 1921–1922 рр. вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб. Проживання греків з погляду «місто-село» було нерівномірним. Вони мешкали як в містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим Сімферополь), так і в селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половини всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі.

В 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому було знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків.

Пізніше у 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом і з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб . В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму.

В 1970-ті рр. більше 200-ті родин повертаються з заслань та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови».

Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму.

Греки в Кримській АРСР

Адміністративний поділ Кримської АРСР.

Після затвердження Кримської АРСР відбувалась економічне та політичне відновлення Криму після Громадянської війни. Кримські греки активно брали в цьому участь разом і з представниками інших етносів Криму.

В 1921 році в Кримській АРСР мешкало 23868 греків, що складало 3,3% від загального населення Автономної Республіки. При цьому 65% греків мешкали в містах Криму. Греки. які могли писати становили 47,2% від загальної кількості представників. Для поліпшення ситуації в сфері писемності серед греків, в місцях компактного проживання були відкриті школи з 7-ми річним початковим навчанням. В місті Керч була відкрита середня школа. Під час заснування колгоспів, на основі грецького населення засновується 3 грецьких ковгоспи: «Еврика» в. с. Клинівка, «Неа Зої» в. с. Лозове, «Неос Дромос» в. Красноліссі.

У 1925–1926 навчальному році в Криму налічувалося 25 грецьких шкіл I ступеня з 56 вчителями та 1500 учнями. У містах і селах Криму відкривалися грецькі культурні клуби, хати-читальні, так звані «червоні куточки». Греки до середини 30-х років мали можливість вивчення рідної для більшості її представників грецької мови.

Унікальним для грецького населення був 1930 р. в якому серед п'яти грецьких національних сільських рад діловодство було обумовлено використанням грецької мови. З Маріупольської округи міста Маріуполь була розповсюджена грецька періодика грецької мовою: «Комуністіс» та «Коллективістіс», журнали «Піонерос» та Махітіс". В цих же роках було розпочато сталінські репресії, в яких було ліквідовано школи, національні сільські ради, знищується ряд церков та відбувається арешт активістів та церковних діячів.

За даними ЦСУ, станом на 1 квітня 1930 р. в кустарній промисловості було задіяно 435 греків.

Більшість греків працювало у багатонаціональних ковгоспах, де жили татари, росіяни, українці, німці тощо.

Мова кримських греків

Кримські греки за мовним чинником діляться на дві групи: греко-елліни та греко-татари. Греко-татари використовують урумську мову. Греко-елліни використовують суттєво змінений дорійський говір, який складає румейску мову. .

Антропологічні відмінності

Зовні як і в мовному значенні кримських греків можна поділити на два типи: греко-еллінів та греко-татар. Греко-татари через близькі між етнічні відносини з представниками сучасного кримськотатарського етносу мають більш виділений під татарський антропологічний тип. Греко-елліни відносяться до середземноморської раси, в якій характерно: темне хвилясте волосся, смуглява шкіра, темні очі, подовжений вузький череп, вузьке обличчя та ніс з прямою спинкою, трохи потовщені губи, середній зріст.

Демографічна ситуація

Розселення греків в Криму за переписом 1926 р.

За даними перепису населення 1926 р. грецьке населення домінувало у кількості в селах Аутка, Карачоль (c. Чернопілля Белогорського району), Аппак-Джанкой (с. Василькове Кіровський район), Джантора (с. Клинівка Сімферопольський район), Камара, Карань, Скеля (на території Севастопольскої міської ради).

Розселення греків у районах і містах Кримської АРСР за даними перепису 1939 р.

Адміністративна одиниця	чисельність тис.	частка
Тельманський район	0,04	0,18%
Біюк-Онлайрський район	0,03	0,16%
Колайський район	2,9	17,3%
Зуйський район	0,15	0,94%
Ларіндорфський район	0,02	0,17%
Фрайдорфський район	0,01	0,09%
Ак-Шейхський район	0,007	0,04%
Ічкинський район	0,1	0,52%
Сакський район	0,1	0,53%
Джанкойський район	0,2	0,56%
Кіровський район	1,1	5,1%
Ленінський район	0,3	1,63%
Старо-Кримський район	2,4	11,69%
Євпаторія	0,78	1,67%
Карасубазарський район	1,8	5,69%
Ак-Мечетський район	0,02	0,17%
Феодосія	1,2	2,7%
Красноперекопський район	0,03	0,14%
Сімферополь	1,9	1,36%
Судацький район	0,1	0,91%
Сейтлерський район	0,4	1,8%
Бахчисарайський район	0,86	1,84%
Керч	1,5	1,45%
Ялтинська міськрада	2,4	6,56%
Севастопольська міськрада	1,65	1,48%
Алуштинський район	0,39	1,53%
Ялтинський район	0,6	1,41%
Куйбишевський район	0,1	0,76%
Балаклавський район	0,95	4,08%
Кримська АРСР	20,65	1,83%

Див. також

• Греки в Укоаїні
• Греки

Посилання

• Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АРСР. Демоскоп. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
• Крымские греки. Старый Крым. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
• Греки. Этнография Крыма. Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
• Герасимчук, Анатолий (28 травня 2008). Зачем из Крыма изгнали греков? Как донецкими стали греки крымские... Хай Вей. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
• Бабич, Александр. Греческие колонии в крыму. Идем в поход!. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
• Греки (Эллины) в Крыму. Справочник по Украине. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 30 серпня 2015.
• Грамота Катерини II. Греки України. Архів оригіналу за 15 травня 2014. Процитовано 30 серпня 2015.
• Стародавня Греція. Греки України. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 30 серпня 2015.
• Одна из первых депортаций Российской империи. Как крымскими греками заселили Дикое Поле. Аргумент. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 серпня 2015.
• Трегубов, Виктор (22 липня 2013). О малых народах замолвите слово. Zn,ua. Архів оригіналу за 22 серпня 2014. Процитовано 30 серпня 2015.

Джерела

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Античные города Северного Причерноморья. Очерки истории и культури, т. I. — Москва-Ленинград, 1955.
• Бруяко І. В. Северо-Западное Причерноморье в VII–V вв. до н. э. Начало колонизации Нижнего Поднестровья // АМА. Вып. 9. Саратов, 1993. С. 60-79
• Словник античної міфології / Уклад. І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів; вступ. стаття А. О. Білецького; відп. ред. А. О. Білецький. — 2-е вид. — К.: Наук, думка, 1989. — 240 с. ISBN 5-12-001101-2
• Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312 с.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Нариси стародавньої історії Української РСР. К., 1957;
• Гавриленко О. А. Античні держави Північного Причорномор'я: біля витоків вітчизняного права (кінець VII ст. до н. е. — перша половина VI ст. н. е.). Монографія. — Харків : Парус, 2006. — 352 с.
• Порівняльні життєписи / Плутарх; пер. з древньогрец.: Й. Кобов, Ю. Цимбалюк; передмова: Й. Кобов. — Київ: Дніпро, 1991. — 440 с.
• Плутарх. Солон. Лікург (уривки) Переклад Ю.Мушака
• Ковбасенко Ю. І. Антична література: Навчальний посібник для студентів. 2-ге видання, розширене та доповнене. — К.: Київський ун-тет імені Бориса Грінченка, 2012. — 248 с.