Алея вікових лип (Вінниця)
Алея вікових лип - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення в межах Вінницького, Літинського, Немирівського, Тульчинського районів Вінницької області та міста Вінниця, що набула статусу пам’ятки природи у 1984 році. Алея тягнеться від с. Дяківців Літинського району через Вінницю на Немирів і далі до Тульчина, а її загальна протяжність складає 140 км. Загальна площа алеї складає 140 га, в т.ч. у Вінницькому – 27 га, Літинському – 29,8 га, Немирівському – 57,6 га, Тульчинському – 21,8 га, м. Вінниці – 3,8 га Загальний вік дерев складає від 250 до 300 років, проте, вік окремих дерев може сягати понад 300-400 років.
|
| |
| 49°06′55″ пн. ш. 28°40′45″ сх. д. / 49.11528000002777361° пн. ш. 28.67944000002777827° сх. д.Координати: 49°06′55″ пн. ш. 28°40′45″ сх. д. / 49.11528000002777361° пн. ш. 28.67944000002777827° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| Розташування | Вінницька область |
| Площа | 140 га |
| Засновано | 1984 рік |
| Оператор | Управління доріг № 13 Мінбудавтошляху |
  | |
 | |
 Алея вікових лип у Вікісховищі | |
Історія
Існує декілька версій створення алеї. За однією з версій дерева були висаджені солдатами за наказом князя Григорія Потьомкіна, щоб Катерини II подорожуючи до Криму з прусськими, французькими та іншими послами могла побачити, що він перетворює цей край в цивілізований куточок. Проте документального підтвердження ця версія немає, а навпаки є джерела за якими в час коли вона подорожувала до Криму ці землі належали Польщі, а її шлях до Криму проходив по Дніпру.
За іншою версією липи були засаджені солдатами Суворова після італійського походу в 1899 p., створюючи Дорогу перемоги, адже ширина дороги відповідає ширині розгорнутого строю, а дорога закінчувалась у Тульчині де проживав Суворов. Проте ця версія є мало імовірною оскільки Суворов мешкав тут лише один рік, а для засадження алеї потрібна була не одна тисяча лип-однорічок, яких у навколишніх лісах було небагато.
За ще однієї версії автором якої є краєзнавець Тульчина Віктор Святелик липи були висаджені солдатами 2-ї армії, яка розквартирувала свої підрозділи на Поділлі й перебувала тут протягом 1816–1827 pp., готуючись до приїзду царя Олександра II на маневри 1823 р, Тому дорога якою мав їхати імператор й була обсаджена липами. Війська 2-ї армії були розташовані саме у тих поселеннях, через які проходить алея лип: Вінниці, Немирові, Тульчині та Кирнасівці.
Проте найбільш ймовірною видається версія по те, що липи були засаджені в кінці XVI – першій половині XVIII ст. Після 1667 р. Брацлавщина (історична область, що займала територію теперішньої Вінницької та частину Хмельницької областей) за Андрусівським перемир'ям 1667 р. знову відійшла до Польщі і коли Польські магнати повернулися до своїх маєтків вони вирішили твердо закріпитися на цій землі. Вони швидко розбудовували міста Брацлавщини, створювати парки у маєтках (особливо починаючи з кінця XVIII ст.). Вони запросили із Західної Європи вчених-садівників, які і могли створити розсадники, виростити ту кількість лип, яка була потрібна, щоб обсадити дороги. Вчені-садівники знали, що липа своїм довголіттям сягає тисячі років, має гарну крону і є чудовим медоносом. Основна частина алеї була висаджена у XVIII столітті. У восьмій грамоті великих князів литовських за 1430 рік згадується, як князь Свидригайло розпорядився, щоб для позначення кордонів землеволодінь «грані на липах були витесані». Вік окремих дерев досягає зараз 500-600 років. Це дає можливість припустити, що перші посадки лип були зроблені ще на початку XV ст., а потім протягом віків і особливо у XVIII ст. була створена основна частина алеї.
Джерела
Науковий вісник НЛТУ України. – 2014. – Вип. 24.7//Проф. О.В. Мудрак, "Функціонально-просторовий аналіз природно-заповідного фонду Вінницької області в контексті стратегії збалансованого розвитку"