Вандальська війна
| Ця стаття в процесі редагування користувачем [[Користувач:--Michael MacEoin (обговорення) 14:16, 6 грудня 2014 (UTC)|--Michael MacEoin (обговорення) 14:16, 6 грудня 2014 (UTC)]] певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Michael MacEoin (внесок, журнали) о 17:52 UTC (5040748 хвилин тому). |
Вандальська війна (533–534) — збройний конфлікт між Ромейська імперія та Королівство вандалів і аланів, що закінчився ліквідацією останнього.
| Вандальська війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| |||||||
| Військові сили | |||||||
| 15 000 - 17 000 | 20 000 - 25 000 або 30 000 - 40 000 | ||||||
| Втрати | |||||||
| не відомо | не відомо | ||||||
Передумови конфлікту
Безпосереднім приводом до конфлікту став державний переворот у Вандало-аланському королівстві, коли Гелімер усунув від влади короля Гільдеріка, мотивуючи це наступним чином:
|
«[…] забрати у Гільдеріка царську владу, як у чоловіка не войовничого, що стерпів поразку від маврусіїв та хоче віддати вандальську державу василевсу Юстину, для того щоб верховна влада не дісталася йому (тобто Геліміру), який належав до іншого дому […]»[1] Оригінальний текст (гр.) «ἀναπείθει ἀφελέσθαι μὲν Ἰλδέριχον τὴν βασιλείαν, ὡς ἀπόλεμόν τε καὶ ἡσσημένον πρὸς Μαυρουσίων, καὶ Ἰουστίνῳ βασιλεῖ καταπροδιδόντα τὸ τῶν Βανδίλων κράτος, ὡς μὴ ἐς αὐτὸν ἐκ τῆς ἄλλης οἰκίας ὄντα ἡ βασιλεία ἥκοι» |
|
Переворот Гелімера носив відверто антиримську та антикатолицьку позицію, що особливо сильно зачіпало інтереси Візантії, та надавало привід для для розірвання договору від 474 року. Тому саме Юстиніан виступив офіційним захисником Гільдерика, зокрема у першому листі до Гелімера, він зазначав про необхідність дотримуватися заповіту Ґейзеріка. Адже згідно його положень наступником престолу повинен був стати Гелімер. В другому листі до Юстиніан відзначав, що війна проти Гелімера не буде порушенням мирних домовленостей 474 року, а тільки відновленням покаранням за порушення принципу престолонаслідування в королівстві, та відновленням у правах законного правителя. Проте Гелімер відповів, що це не він усунув від влади Гільдерика, а сам вандальський народ[3]. Наслідком переговорів стало загострення конфлікту та підготовка до повномасштабної війни.
Хід бойових дій
Битва при Децім
Битва при Трікамарі
Наслідки
Див. також
Примітки
- ↑ Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история / Прокопий Кесарийский. Пер., статья, коммент. А. А. Чекаловой . – М.: Наука, 1993.– С. 201
- ↑ Procopius . History of the war with an English translation by H. B. dewing in six volumes. Vol. II: books III and IV. — London: William Heinemann; New York: G. P. Putnam's sons, 1916. -P. 84-86
- ↑ Procopius . De bello Vandalica, III, 9