Мікац Олег Михайлович

український військовик

Мікац Олег Михайлович (нар. 23 жовтня 1975, Новоград-Волинський, СРСР) — український військовик, полковник Збройних сил України, командир 93-ї окремої механізованої бригади. Учасник війни на сході України.

Мікац Олег Михайлович
 Полковник
Загальна інформація
Народження 23 жовтня 1975(1975-10-23) (48 років)
Новоград-Волинський, СРСР
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Національний університет оборони України і Харківський інститут танкових військ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС СВ ЗС України
Рід військ Механізовані війська
Формування Командир 93-ї омбр
Війни / битви Миротворча місія в Іраку
Війна на сході України
Командування
2013 — н.ч. Командир 93-ї омбр
2012 В.о. начальника 169-го нц
Нагороди та відзнаки
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Життєпис

Олег Мікац народився у Новограді-Волинському, що на Житомирщині. У 1992 році закінчив місцеву загальноосвітню школу № 9[1] та вступив до Харківського гвардійського вищого танкового командного училища. У лавах Збройних сил України з 1996 року. Офіцерську кар'єру розпочав на посаді командира взводу, станом на 2001 рік виконував функції командира роти 30-ї гвардійської танкової дивізії[2]. З відзнакою закінчив Національну академію оборони України. Проходив військову службу в складі українського миротворчого контингенту в Іраку.

Протягом декількох років обіймав посаду заступника начальника 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ. У 2012 році тимчасово виконував обов'язки начальника центру[3]. Восени того ж року був удостоєний військового звання «полковник». З 2013 року — командир 93-ї окремої механізованої бригади.

Під час війни на сході України бригада Мікаца брала активну участь у протистоянні терористичним угрупуванням ДНР та російським військам. 10 липня 2014 року 93-я омбр у взаємодії з добровольчими батальйонами прийняла бій під Карлівкою[4], а 24 липня взяла під контроль селища Піски та Первомайське, що дозволило українським військам контролювати дорогу між Донецьком та Дніпропетровськом[5].

З вересня 2014 року Олег Мікац керував обороною Донецького аеропорту, у якій окрім його бригади брали участь бійці 79-ї омбр, 3-го окремого полку спеціального призначення, «Добровольчого українського корпусу», батальйону «Дніпро-1» та інші. За непоступливість та запеклий опір терористам захисників аеропорту прозвали «кіборгами». Окрім безпосередньо оборони об'єкта бійці 93-ї омбр виконували й інші завдання на передовій: 6 листопада 93-я омбр разом з бійцям ДУК повернули під контроль України селище Опитне[6], а 19 листопада брали участь у відбиті в бойовиків стратегічної висоти поблизу аеропорту[7].

Політична діяльність

На позачергових Парламентських виборах 2014 року був третім номером у списку політичної партії «Правий сектор»[8], якій не вдалося подолати 5% бар'єр, через що до Верховної Ради Мікац не потрапив.

Нагороди

  • Медаль «За військову службу Україні» (14 вересня 2001) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, високий професіоналізм та з нагоди 60-річчя від дня створення 30 гвардійської танкової дивізії 8 армійського корпусу Північного оперативного командування[2]

Примітки

  1. Зустріч з військовим командиром. «Наша школа». Процитовано 30 листопада 2014.
  2. а б Указ Президента України від 14 вересня 2001 року № 840/2001 «Про нагородження військовослужбовців Збройних Сил України »
  3. Більше 2500 новобранців склали присягу в навчальному центрі Десна. «Портал Чернігова». Процитовано 30 листопада 2014.
  4. Під Карлівкою йде бій: один військовослужбовець убитий, ще один поранений. «Єдина Україна». Процитовано 30 листопада 2014.
  5. Ціна ще одного прапора. «Голос України». Процитовано 30 листопада 2014.
  6. Правий сектор та 93-а бригада звільнили селище Опитне на північній околиці Донецька — активістка. «Newsru». Процитовано 30 листопада 2014.
  7. Українські військові відбили у бойовиків стратегічну висоту поблизу Донецького аеропорту. «ТСН». Процитовано 30 листопада 2014.
  8. Виборчий список. Політична партія Правий сектор. Сайт ЦВК. Процитовано 29 листопада 2014.

Посилання