Відкрити головне меню

Оле́г Миха́йлович Мі́кац (нар. 23 жовтня 1975, Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР) — український військовослужбовець, генерал-майор Збройних сил України, заступник командувача військ оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України, командувач сил ОТУ «Луганськ». Учасник російсько-української війни. Один з керівників оборони Донецького аеропорту.

Мікац Олег Михайлович
UA-OF6-BG-GSB-H(2015).png Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 23 жовтня 1975(1975-10-23) (43 роки)
Новоград-Волинський, УРСР
Університет ХГВТКУ, НАОУ
Військова служба
Роки служби з 1996 дотепер
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Формування Оперативне командування «Захід».PNG ОК «Захід»
Війни / битви

Миротворча місія в Іраку
Війна на сході України

Командування
2017 — Оперативне командування «Захід».PNG ОК «Захід», заступник командувача військ
2015 — 2017
169-й навчальний центр 2.png
 169 НЦ «Десна», начальник НЦ
2013 — 2015
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр, комбриг
2012 — 2013
169-й навчальний центр 2.png
 169 НЦ «Десна», в.о.начальника
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»

Олег Мікац — перший український генерал, який ніколи не служив в радянській армії.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Олег Мікац народився у Новограді-Волинському, що на Житомирщині. 1992 року закінчив місцеву загальноосвітню школу № 9[1] та вступив до Харківського гвардійського вищого танкового командного училища. Офіцерську кар'єру розпочав у 1996 році на посаді командира взводу, станом на 2001 рік командував ротою 30-ї гвардійської танкової дивізії[2]. З відзнакою закінчив Національну академію оборони України. 2005 року проходив військову службу у складі українського миротворчого контингенту в Іраку на посаді перекладача оперативного відділу.

У 2008 році продовжив освіту в Національній академії оборони України[3].

Протягом декількох років обіймав посаду заступника начальника 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ. У 2012 році тимчасово виконував обов'язки начальника центру[4]. У 2013—2015 — командир 93-ї окремої механізованої бригади.

Під час війни на сході України 93-я ОМБр під керівництвом Мікаца брала активну участь в протистоянні терористичним угрупуванням «ДНР» та російським військам. 10 липня 2014 року підрозділи бригади у взаємодії з добровольчими батальйонами прийняли бій під Карлівкою, а 24 липня взяли під контроль селища Піски та Первомайське, що дозволило українським військам контролювати дорогу між Донецьком та Дніпропетровськом[5].

З вересня 2014 року Олег Мікац керував обороною Донецького аеропорту, у якій, окрім його бригади, брали участь бійці 79-ї аеромобільної бригади, 3-го полку спецпризначення, «Добровольчого українського корпусу», батальйону «Дніпро-1» та інші. За непоступливість та запеклий опір терористам захисників аеропорту прозвали «кіборгами». Окрім безпосередньо оборони об'єкта бійці 93-ї ОМБр виконували й інші завдання на передовій: 6 листопада 93-я бригада разом з бійцям ДУК повернули під контроль України селище Опитне[6], а 19 листопада брали участь у відбитті в бойовиків стратегічної висоти поблизу аеропорту[7].

З березня 2015 — начальник 169-го навчального центру «Десна»[8]. У серпні 2015 року присвоєне військове звання «генерал-майор». Таким чином, Олег Мікац став першим українським генералом, який ніколи не служив в радянській армії.

В березні 2017 року призначений на посаду заступника командувача військ оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України[9].

Командувач сил Оперативно-тактичного угруповання «Луганськ»[10].

Політична діяльністьРедагувати

На позачергових Парламентських виборах 2014 року був третім номером у списку політичної партії «Правий сектор»[11], якій не вдалося подолати 5% бар'єр, через що до Верховної Ради Мікац не потрапив.

НагородиРедагувати

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (23 березня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[12]
  • Медаль «За військову службу Україні» (14 вересня 2001) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, високий професіоналізм та з нагоди 60-річчя від дня створення 30 гвардійської танкової дивізії 8 армійського корпусу Північного оперативного командування[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Зустріч з військовим командиром. «Наша школа». Процитовано 30 листопада 2014. 
  2. а б Указ Президента України від 14 вересня 2001 року № 840/2001 «Про нагородження військовослужбовців Збройних Сил України»
  3. Командир «Десни» Мікац прокоментував звинувачення у «побитті» 4 осіб(рос.)
  4. Більше 2500 новобранців склали присягу в навчальному центрі Десна. «Портал Чернігова». Процитовано 30 листопада 2014. 
  5. Ціна ще одного прапора. «Голос України». Архів оригіналу за 21 жовтень 2014. Процитовано 30 листопада 2014. 
  6. Правий сектор та 93-а бригада звільнили селище Опитне на північній околиці Донецька — активістка. «Newsru». Архів оригіналу за 5 грудень 2014. Процитовано 30 листопада 2014. 
  7. Українські військові відбили у бойовиків стратегічну висоту поблизу Донецького аеропорту. «ТСН». Процитовано 30 листопада 2014. 
  8. В Україні очікується підвищення близько 20 комбатів і комбригів, - Бірюков // 112.ua, 19 березня 2015
  9. Вітаємо генерал-майора Олега Мікаца з призначенням на вищу посаду!
  10. Залишимося наодинці з Росією: український генерал вказав на важливий момент із звільненням Донецька і Луганська // «Апостроф», 17 вересня 2017
  11. Виборчий список. Політична партія Правий сектор. Сайт ЦВК. Архів оригіналу за 9 жовтень 2014. Процитовано 29 листопада 2014. 
  12. Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 167/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати