Авіаносці типу «Квін Елізабет»

Авіаносці типу «Куїн Елізабет» (англ. Queen Elizabeth class carriers) — англійські авіаносці, відомі також під кодовою назвою CVF (Future Aircraft Carrier, «Майбутній авіаносець»), що будуються на заміну нині чинним легким авіаносців типу «Інвінсібл». Останнім часом в будівництві знаходяться два авіаносці (HMS Queen Elizabeth і HMS Prince of Wales).

У травні 2011 року з'явилася інформація про можливе перейменування другого корабля цього класу, «Прінс оф Уельс», в «Арк Роял». Враховуючи, що дане ім'я надзвичайно дорого для Королівського флоту Великої Британії (в різний час, з кінця XVI століття, його несли 5 кораблів, чотири з яких були авіаносцями) це дуже ймовірно, хоча і практика міняти ім'я вже побудованому кораблю «нечувана».

Ці кораблі повинні стати найбільшими кораблями, коли-небудь побудованими для Королівського флоту.

Підрядники

У січні 2003 року Міністерство оборони Великої Британії оголосиkj, що головним підрядником будівництва авіаносців виступить англійська компанія BAE Systems, а ключовим постачальником — французька Thales UK, які уклали між собою партнерську угоду, відомe як Future Carrier Alliance.

У лютому 2005 року в альянс увійшла компанія Kellogg, Brown & Root UK (KBR), яка виконує функції інтегратора та відповідає за оптимальну стратегію виробництва. У тому ж році в альянс увійшли компанії VT Group і Babcock.

У грудні 2005 року Міністерство оборони схвалило фінансування першого етапу будівництва, який включає розробку детального проекту. 2006 року проект отримав схвалення. Були розподілені виробничі потужності, які беруть участь у спорудженні: 60 % роботи виконають 4 англійські верфі — верф Говен компанії BAE Systems (секція корпусу № 4); верф Берроу тієї ж компанії (секція № 3); BVT Portsmouth (секція № 2); Babcock Appledore and Rosyth (носова секція № 1). Компанія Babcock відповідає за остаточну збірку секцій.

У квітні 2006 року були укладені контракти з членами альянсу: KBR, BAE Systems Naval Ships, Thales UK, VT Group, Babcock і BAE Systems.

У липні 2007 року Міністерство оборони схвалило фінансування другого етапу будівництва в обсязі понад 3 млрд фунтів. В цей же час BAE Systems and VT Group оголосила про майбутнє створення 1 липня 2008 спільного підприємства BVT Surface Fleet Ltd., якому належало виконати роль головного підрядника. 3 липня 2008 Міністерство оборони підписало контракт з BVT та іншими членами альянсу на будівництво двох авіаносців. Перші технологічні операції були зроблені на верфі Babcock Rosyth 2009 року. Виробнича програма була розподілена таким чином: 60 % роботи виконують 4 англійські верфі — верф Говен компанії BAE Systems (секція корпусу № 4); верф Берроу тієї ж компанії (секція № 3); BVT Portsmouth (секція № 2); Babcock Appledore and Rosyth (носова секція № 1). Компанія Babcock відповідає за остаточну збірку секцій.

Решта 40 % виробничої програми були розподілені між дрібними підрядниками. Компанія BAE Systems Insyte (в минулому — Alenia Marconi Systems) відповідає за поставку БИУС системи C4IS; BMT Defence Systems — корабельні пристрої; EDS — системна інтеграція, системи життєзабезпечення; Lockheed Martin — програмний менеджмент, обладнання; QinetiQ — комп'ютерне моделювання та тестування; Rolls-Royce — двигун; Strachan & Henshaw — системи утилізації, складування боєприпасів; Swan Hunter — монтаж; VT Group — корабельні пристрої, монтаж, системи життєзабезпечення. Компанія Brand-Rex Limited of Scotland отримала контракт на виробництво волоконної оптики. Управління проектом було доручено компанії Alfred-McAlpine — IT Services, Fluid Transfer International — виробництво паливних систем, Salt Separation Services — осмотичні опріснюючі установки на 500 т води на добу. У січні 2008 року компанія Babcoc отримала 35 млн фунтів на модернізацію верфі. Був придбаний найбільший у Великій Британії мостовий кран «Голіаф».

Компанія KBR, завершивши свою участь у проекті на етапі проектування, оголосила про вихід з альянсу.

У грудні 2008 року міністерство оборони оголосило, що плановані терміни вступу в лад двох авіаносців (2014 і 2016 роки відповідно) будуть відсунуті на два роки (2016 і 2018), щоб пов'язати їх з термінами постачання літаків F-35B.

У січні 2009 року компанія VT Group оголосила про продаж частки в компанії BVT Surface Fleet своєму партнерові BAE Systems, за згодою Міністерства оборони. 2 березня 2009 виробнича програма була перерозподілена. Монтаж нижніх блоків секцій 3 і 4 був переданий верфі BVT Clyde, а спонсони — верфі Babcock Marine.

У грудні 2005 року Франція запропонувала Великій Британії брати участь у розробці перспективного французького авіаносця PA2 на базі проекту «Куїн Елізабет». За домовленістю із Великобританією, Франція оплачувала третину витрат етапу проектування. Меморандум про наміри був підписаний у березні 2006 року. Рішення про будівництво нового французького авіаносця буде прийнято не раніше 2011 року.

У жовтні 2010 року опублікована Стратегія національної оборони та безпеки Великої Британії згідно з якою «Куїн Елізабет» буде введений до складу флоту 2016 року на три роки і буде використовуватися як вертольотоносець. Після закінчення цього терміну, корабель буде законсервовано або продано, оскільки був розрахований на експлуатацію ЛВВП F-35B від покупки яких Велика Британія відмовилася в жовтні 2010 року на користь модифікації F-35C. Другий авіаносець — «Прінс оф Уельс», оснащений катапультою для старту літаків F-35C — вступить в дію 2018 року і два роки, до отримання Великобританією винищувачів 2020 року, не буде мати власної авіагрупи і буде приймати на борт літаки американських та французьких ВМС.

Останнім часом, у зв'язку з рішенням Великої Британії про покупку літаків F-35B, раніше висловлені плани про продаж «Куїн Елізабет» втратили актуальність та обидва кораблі будуть введені в лад як авіаносці з трамплінами.

Корпус

Розробка механічних конструкцій корабля була повністю автоматизована. Засоби комп'ютерного моделювання були розроблені компанією QinetiQ. Корпус проектувався із розрахунку необхідного 50-річного терміну служби корабля. Особливістю корпусу була наявність трампліну, який використовуватимуть для літаків з укороченим зльотом. Оскільки термін служби літаків F-35 становить 20 років, було вирішено залишити можливості для конверсії авіаносця в гладкопалубний, розрахований на літаки горизонтального зльоту. Корпус має дев'ять палуб, не рахуючи польотної. 85 000 т сталі вартістю 65 млн фунтів, необхідної для будівництва двох авіаносців, поставляє компанія Corus.

Пропозиції щодо заходів захисту (бортова броня та броньовані переборки) були відхилені через нестачу коштів.

Авіагрупа

Штатним літаком «Куїн Елізабет» буде винищувач 5-о покоління Lockheed Martin F-35C. Стандартна авіагрупа буде складатися з 40 машин, включаючи літаки F-35C, гелікоптери EH101 Merlin і гелікоптери АВАКС.

Авіаносець розрахований на 420 літако-вильотів протягом 5 днів з можливістю нічних операцій. Максимальна інтенсивність вильотів — 110 протягом 24 годин. Максимальна інтенсивність зльоту літаків становить 24 літака за 15 хвилин, посадки — 24 літака за 24 хвилини.

Останнім часом в якості основної машини АВАКС у ВМС Великої Британії використовується гелікоптер the Sea King ASaC mk7. Застосування літаків АВАКС на авіаносці «Куїн Елізабет " не передбачається. Контракти на опрацювання різних варіантів гелікоптерів АВАКС отримали в травні 2006 року компанії Lockheed Martin UK (модернізація гелікоптера EH101 Merlin), AgustaWestland (продовження терміну служби гелікоптерів the Sea King ASaC mk7) і Thales UK (розробка нового гелікоптера АВАКС на основі Sea King ASaC mk7). Найбільш імовірно, що будуть використані гелікоптери Sea King з продовженням їх терміну служби з 2017 до 2022 року.

Ангар розміром 155 х 33,5 × 6,7 м вміщуватиме до 20 літаків та гелікоптерів.

Надбудови

На відміну від традиційних авіаносців, на «Куїн Елізабет» передбачається встановити дві малі надбудови. У передній надбудові будуть розташовуватися служби управління кораблем, на задній — управління польотами.

Перевага архітектури з двома надбудовами у збільшенні площі палуби, зменшенні турбулентних потоків повітря, більш гнучкий розподіл простору на нижніх палубах. Розташування служб управління польотами в задній частині палуби бажано, оскільки дозволяє більш повно контролювати такі критичні фази польоту, як захід на посадку та, власне, посадка.

Електронне обладнання

На передній надбудові буде розташовуватися багатофункціональний радар Insyte Sampson, а на задній — радар повітряного огляду Insyte S1850M компанії BAE Systems.

Основним елементом радара Sampson є антена, що обертається, з двома фазованими гратами, які забезпечують електронне сканування по азимуту і куту місця, забезпечуючи повне покриття верхнього півпростору. Радар розташований на пірамідальній щоглі всередині сферичного радіопрозорого кожуха.

S1850M — багатопроменевий радар повітряного огляду, що працює на частотах 1— 2 ГГц, що забезпечує автоматичне виявлення та супровід цілей для піднесення місця від 0 до 70 °.

Авіаносець буде також оснащений радаром середньої дальності нового покоління ARTISAN 3D діапазону E/F, розробленим компанією BAE Systems Insyte спільно з QinetiQ і призначеним для заміни радара типу 996.

Системи розпізнавання «свій-чужий» замовлені компанії Selex Communications у жовтні 2007 року.

Палуба

Палуба авіаносця забезпечує одночасний зліт і посадку літаків. У передній частині палуби розташований трамплін з кутом піднесення 13 °.

Використання катапульт та аерофінішера в первісному проекті не передбачалося, однак, у зв'язку з рішенням віддати перевагу модифікації F-35 з горизонтальним злетом та посадкою другий корабель цього класу «Прінс оф Уельс» буде оснащений катапультою та гідравлічним аерофінішером.

Палуба має три злітні доріжки: дві коротких довжиною 160 м для зльоту F-35 і довгу (близько 260 м) для важких літаків. Площа палуби становить 13 000 м². У кормовій частині палуби передбачалася одна або дві точки для вертикальної посадки F-35. Газовідбійники встановлюються на початку кожної з двох коротких злітних доріжок і, можливо, у стінці передньої надбудови. З ангара на польотну палубу та назад літаки переміщуються двома 70-тонними бортовими елеваторами компанії McTaggart Scott. Один з них розташований між надбудовами, другий — в кормі від задньої надбудови.

Компанія QinetiQ спільно з ВМФ США проводить дослідницькі роботи зі створення електромагнітної катапульти для нової серії американських авіаносців типу «Джеральд Форд». Очікується, що для експлуатації 90-метрової катапульти треба буде лінійний електродвигун потужністю 90 МВт. вибір типу катапульти для можливої модернізації авіаносця відкладений до демонстрації прототипу.

2012 року з економічних міркувань було вирішено повернутися до закупівель літаків F-35B, відмовившись від ідеї катапультного старту. Причиною була висока вартість електромагнітної катапульти.

Озброєння

Спочатку у проекті не передбачалася установка озброєння, в тому числі засобів ППО самооборони, проте зарезервовано місце під дві 16-контейнерні установки вертикального пуску зенітних ракет «Астер».

Рушійна установка

За рішенням міністерства оборони, на авіаносці вирішено не використовувати атомну рухову установку через її значну вартість. В якості основного двигуна використовується інтегрована електрична рухова система (Integrated Electric Propulsion, IEP) компанії Роллс-Ройс. Контракт на поставку системи був укладений у жовтні 2008 року.

Установка складатиметься з двох газових турбін Rolls-Royce Marine MT30 потужністю 36 МВт кожна та чотирьох дизелів сумарною потужністю 40 МВт. Двигуни працюють на генератори, які дають електроенергію в загальну низьковольтну мережу корабля та живлять два електродвигуни, які обертають два гребних валу з гвинтами фіксованого кроку. Дизелі типу Wärtsilä 38 (по два 12-циліндрових і два 16-циліндрових для кожного корабля) замовлені в компанії Wärtsilä Defence у грудні 2007 року.

Компанія L-3 Communications постачає інтегровану систему управління електропостачанням, Converteam — високовольтну систему, перетворювачі напруги та електромотори.

На авіаносці будуть встановлені два 33-тонних бронзових гвинта діаметром 6,7 м. Якорі мають висоту 3,1 м і важать 13 т.

Паливні танки вміщають 8600 т пального для рухової установки та палива для літаків.

Посилання

• Queen Elizabeth class factsheet (Ministry of Defence)
• Royal Navy Future Aircraft Carrier
• Naval-Technology
• Navy Matters
  • Construction sequence diagrams
• CGI sequence showing carriers' assembly
• Future aircraft due for service in the Royal Navy
• Royal Navy news site on the Queen Elizabeth class