Війська зв'язку та кібербезпеки Збройних Сил України
| Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробила користувачка Onyx1423 (внесок, журнали) о 02:53 UTC (5078628 хвилин тому). |
Війська зв’язку України - спеціальні війська, призначені для забезпечення зв'язку і управління військами. Входять до складу всіх родів військ Збройних сил України. Професійне свято - 8 серпня. Професійне свято воїнів-зв’язківців встановлено Указом Президента України від 1 лютого 2000 року.
Історія військ зв’язку
У період Радянського Союзу:
Війська зв’язку Збройних Сил України беруть свій початок з військ зв’язку армії СРСР. Масова підготовка командних кадрів для військ зв’язку почалася з 27 березня 1918 року. Командирів-зв’язківців готували на курсах червоних командирів інженерних військ, відкритих на базі колишньої офіцерської електротехнічної школи в Петрограді (Санкт-Петербурзі). 20 жовтня 1919 року вийшов наказ уряду, за яким війська зв’язку Збройних Сил отримали централізоване керівництво і були переформовані у самостійні спеціалізовані війська.
8 серпня 1920 року розпочалася підготовка курсантів-зв’язківців на Київських інженерних курсах.
За роки існування близько 600 частин зв’язку були нагороджені державними нагородами, понад 200 з них - двічі, 58 частинам присвоєні найменування гвардійських, близько 200 частин удостоєні почесних найменувань, 329 військових зв’язківців були отримали звання Героя Радянського Союзу, 127 стали повними кавалерами ордена Слави, десятки тисяч нагороджені орденами і медалями. Серед героїв-зв’язківців - представники 22 національностей, з них — 48 українців.
У роки Незалежності України:
3 січня 1992 року управління зв’язку Червонопрапорного Київського військового округу прийняло на себе управління системою і військами зв’язку Київського, Прикарпатського, Одеського військових округів, а надалі – військами зв’язку Військово-Повітряних сил і Військ Протиповітряної оборони. 4 січня офіцери управління зв’язку присягнули на вірність народу України. З цього і почалося формування Управління зв’язку Головного штабу ЗС в Незалежній Україні.
Командування
- 1992-1997 — Самойленко Валентин Іванович
- 1997-2001 — Іщук Володимир Олександрович
- 2001-2004 — Семерич Юрій Петрович
- 2004-2006 — Рудик Володимир Володимирович
- 2006-2010 — Малярчук Михайло Васильович
- 2010-2011 — Мішин Михайло Миколайович
- 2011-2014 — Манжос Анатолій Володимирович
Склад військ зв’язку
| Склад військ зв'язку | ||
|---|---|---|
| Назва формування | Підпорядкування |
Місце дислокації |
| 55-й окремий лінійно-вузловий полк зв'язку | Оперативне командування «Північ» СВ ЗСУ | Рівне |
| 121-й окремий лінійно-вузловий полк зв'язку | Оперативне командування «Південь» СВ ЗСУ | смт Черкаське, Дніпропетровська область |
| 70-й вузол зв'язку Генерального штабу | Начальник Генерального Штабу ЗСУ | Київ |
| 1-й польовий Проскурівський вузол зв'язку Генерального штабу | Начальник Генерального Штабу ЗСУ | Київ |
| 76 окремий полк зв'язку і управління | Повітряне командування «Захід» ПС ЗСУ | Львів |
| 31 окремий полк управління і зв'язку | Повітряне командування «Центр» ПС ЗСУ | Київ |
| 43 окремий полк зв'язку і управління | Повітряне командування «Південь» ПС ЗСУ | Одеса |
| Окремий полк зв’язку Військово-морських сил | ВМС ЗСУ | Одеська область |
Керівництво
Керування зв’язком здійснює Головне управління зв’язку та інформаційних систем ГШ ЗСУ.
Громадська організація
Всеукраїнське об’єднання учасників бойових дій та ветеранів військ зв’язку