100-мм протитанкова гармата Т-12
Помилка шаблону «Перекладена стаття»: будь ласка, встановіть його на сторінці обговорення, а не в цій статті! | ![]() |
100-мм протитанкова гармата Т-12 (2А19) — протитанкова гармата що була створена в КБ Юргінського машинобудівного заводу № 75 під керівництвом В. Я. Афанасьєва та Л. В. Корнєєва. У 1961 році гармата була прийнята на озброєння і запущена в серійне виробництво. За кодуванням НАТО має позначення М1955.[2]
100-мм протитанкова гармата Т-12 | |
---|---|
![]() 100-мм протитанкова гармата Т-12 | |
Тип | Протитанкова гармата |
Походження | Шаблон:Флаг |
Історія виробництва | |
Виготовлення | з 1961 року |
Характеристики | |
Вага | 2750 кг |
Довжина | 9500 мм |
Довжина ствола | 6300 мм |
Ширина | 1800 мм |
Висота | 1600–2600 мм |
---- | |
Калібр | 100 мм |
Лафет | двохстанинний |
Підвищення | −7..+20° |
Траверс | −27..+27° |
Темп вогню | 6-14 пострілів/хв |
Дальність вогню | |
Ефективна | БПС: 1880..2130 м КС: 1020..1150 м |
Максимальна | БПС: 3000 м КС: 5955 м ОФС: 8200 м[1] |
Приціл | АПН-6-40, ОП4М-40У |
---- | |
![]() |
Опис
Двохстанинный лафет та ствол гармати було взято від 85-мм протитанкової пушки Д-48. Від Д-48 ствол Т-12 відрізнявся тільки 100-мм гладкостінною трубою-моноблоком з дуловим гальмом. Канал гармати складався з камори і циліндричної гладкостінної направляючої частини. Камора утворена двома довгими і одним коротким конусами.[3]
Незважаючи на те, що гармата Т-12 розрахована в першу чергу для вогню прямою наводкою (має денний приціл ОП4М-40 і нічний АПН-5-40), вона обладнана додатковим механічним прицілом С71-40 з панорамою ПГ-1М і може використовуватися в якості звичайної польової гармати для стрільби фугасними боєприпасами із закритих позицій. Розсувні станини оснащені додатковим прибираємим коліщатком, встановленим біля сошників.
Перевезення гармати Т-12 здійснюється штатним тягачем МТ-Л або МТ-ЛБ. Для руху по снігу використовувалася лижна установка ЛО-7, яка дозволяла вести вогонь з лиж при кутах піднесення до + 16° з кутом повороту до 54°.
Снаряд
У боєкомплект Т-12 входить кілька типів підкалібернх, кумулятивних та осколково-фугасних снарядів. Перші два можуть вражати танки типу М60 та «Леопард-1». Для боротьби з броньованими цілями застосовується бронебійно-підкаліберний снаряд, здатний на дистанції в 1000 метрів пробити броню товщиною 215 мм. Також з гармати Т-12 можна вести вогонь снарядами 9М117 «Кастет», що наводяться по лазерному променю і пробивають броню за динамічним захистом товщиною до 660 мм.[4]
Експлуатація
В результаті експлуатації виявилася необхідність внесення невеликих змін в конструкцію лафета. У звязку з цим, у 1970 році з'явилася поліпшена модифікація МТ-12 «Рапіра». Головною відмінністю модернізованої моделі МТ-12 є те, що вона була обладнана торсіонною підвіскою, яка при стрільбі блокувалася для забезпечення стабільності.
В даний час буксирувані протитанкові гармати є відносною рідкістю, більшість таких гармат стоїть на озброєнні армій республік колишнього Радянського Союза. У деяких державах — колишніх членах Варшавського договору, також залишилася значна кількість 100-мм протитанкових гармат Т-12.
На озброєнні ЗС РФ перебуває понад 600 таких гармат. Хоча сьогодні у Росії ці гармати зняті з виробництва, їх випуск продовжує китайська компанія «Норінко», що виробляє їх на експорт як «Тип 73».
Цікаві факти
- 27 серпня 2013 ювелірним пострілом з Т-12 було загашено фонтануючу пожежу свердловини на Ямальскому Самбургському родовищі.[3]
- Взимку промивання ствола гармати Т-12 проводиться тільки за допомогою дизельного палива (бензину).
Посилання
Примітки
- ↑ zonawar.ru
- ↑ zw-observer.narod.ru
- ↑ а б military.tomsk.ru
- ↑ gods-of-war.pp.ua
- ↑ Широкорад А. Пушки советских танков (1945–1970 гг.)// Техника и вооружение вчера, сегодня, завтра…: Журнал. — Москва: РОО «Техинформ», 2000. — № 4
Література
- Дополнение к техническому описанию и инструкции по эксплуатации "100-мм противотанковая пушка Т-12" и к руководствам службы 100-мм противотанковых пушек Т-12 и МТ-12. 100-мм выстрелы ЗУБМ10 и 3УБК8. — Москва : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1981. — 24 с.