Астрагал одеський

вид рослин
Версія від 20:16, 29 березня 2013, створена Maxim Gavrilyuk (обговорення | внесок) (Патрулювання)
Астрагал одеський
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Magnoliophyta
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Ряд: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Galegeae
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид: Астрагал одеський
Astragalus odessanus
Bess.
Посилання
Віківиди: Astragalus

Астрага́л одеський (Astragalus odessanus Besser.) — рослина роду Астрагал родини бобових.

Біологічні особливості виду

Причорноморський ендемічний вид з фрагментованим ареалом, який скорочується. Хамефіт. Напівкущ 40-100 см заввишки зі стрижневою кореневою системою. Стебла здерев'янілі на значній висоті, вкриті темнокоричневою корою, яка відшаровується. Річні пагони тонкі, опушені притиснутими двороздільними волосками. Листки непарнопірчасті, 3-7 см завдовжки, з 5-8 парами від довгасто-еліптичних до вузько лінійних листочків. Суцвіття головчаста густа багатоквіткова китиця 2-4 см завдовжки, чашечка трубчаста з лінійно-шилоподібними зубцями, густо опушена білими волосками з домішкою чорних, квітки червоно-фіолетові. Боби довгасті, притиснуто біловолосисті з домішкою дрібних чорних волосків. Цвіте у травні — липні, плодоносить у червні — серпні. Розмножується насінням.

Поширення і екологія виду

Рідкісний. Росте в Північному Причорномор'ї, Правобережному степу (у межах підзони типчаково-ковилових степів та південної частини типчаково-ковиловорізнотравних степів), західній частинаі Лівобережного Злакового степу. Популяції займають незначні площі та характеризуються низькими показниками чисельності. Щільність 1-7 особин на 10 м2. Часто відсутні особини ранніх фаз онтогенетичного розвитку, у вікових спектрах домінують генеративні рослини. Особини в популяціях розміщені переважно дифузно, рідко утворюють невеликі скупчення. Вид рідкісний через фрагментарність ареалу, ізольованість популяцій, низька насіннєва продуктивність, слабка конкурентна спроможність виду, нездатність до вегетативного розмноження. Знищення екотопів в результаті розробок кар'єрів, випасання та рекреаційних навантажень.

Умови місцезростання: Відслонення вапняків, кристалічних порід, кам'янисто-щебенисті ґрунти, еродовані схили та осипища (у складі агломеративних угруповань і петрофітно-степових фітоценозів. Ксерофіт. Петрофіт.

Режим збереження

Занесений до Червоної книги України. Охороняється на території ПЗ «Єланецький Степ», низки ботанічних заказників та пам'яток природи. Необхідно розширити мережу заповідних об'єктів, вирощувати в ботанічних садах, здійснювати моніторинг популяцій. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростань (формування кар'єрів, терасування та заліснення схилів).

Вирощують в Криворізькому ботанічному саду НАН України.

Джерела

Воронова, 2005; Дубовик, Крицкая, 1977; Клоков, 1953; Крицкая, Новосад, 2001.

Посилання