Андріанов Володимир Миколайович
Володимир Миколайович Андріанов (28 липня 1913, Миколаїв - 29 травня 1978, Миколаїв) - видатний організатор суднобудівної галузі СРСР та УРСР, багаторічний директор заводу ім. 61 Комунара, голова Миколаївського облвиконкому (1963—1965).
Біографія
Володимир Миколайович народився 28 липня 1913 року в Миколаєві, в одному з найстаріших родів Миколаєва.
До 1928 року - навчання у трудовій школі №19. З 1928 по 1931 - навчання в профтехшколі №1 міста Миколаєва.
1931-1936 роки - навчання в Миколаївському кораблебудівному інституті за спеціальністю інженер-механік.
У 1936 приступив до роботи на заводі ім. 61 Комунара механіком цеху, а потім до червня 1941 року працював гачальником цього ж цеху.
У червні 1941 року наказом міністра Наркома суднобудівної промисловості СРСР назначений на Чорноморський суднобудівний завод на посаду начальника енергоцезу. Там він працював до 13 серпня 1941 року, брав активну участь у демонтажі і відправці в глибокий тил цінногу устаткування.
13 серпня 1941 року разом з іншими фахівцями заводу виїхав до м. Астрахань, де він отримує направлення на Тюменський суднобудівний завод, де з вересня 1941 року по листопад 1942 працював головним енергентиком підприємства. В цей час тут будували торпедні катери. У листопаді 1942 року наказом НКСП напрвлений на суднобудівний завод в м. Гороховець на посаду головного енергетика.
У листопаді 1943 року приступив до роботи в НКСП в м. Москва уповноваженим Наркосудпрому по миколаївському заводу імені 61 комунара і включений до складу спецбригади по організації відновлення і введення в експлуатацію заводу після звільнення міста Миколаєва від окупантів.
Навесні 1944 року Андріанов вже був назводі імені 61 комунара, де працював головним енергетиком, начальником монтажного цеху, заступником директора заводу.
З 1951 по 1956 рік В. М. Андріанов - головний інженер суднобудавного заводу у Владивостоці, з 1956 по 1959 рік - головний інженер суднобудівного заводу імені А. О. Жданова в Ленінграді.
З 1959 по 1960 рік - начальник техвідділу Херсонського раднаргоспу, потім по 1961 рік - начальник управління суднобудування Херсонського раднаргоспу, а з 1961 по 1963 рік - заступник голови Херсонського раднаргоспу.
17 січня 1963 року В. М. Андріанов обраний головою Миколаївської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих.
3 березня 1963 року обирається депутатом Верховної Ради УРСР VI скликання, 12 березня 1967 - депутатом Верховної Ради УРСР VII скликання, 13 червня 1971 - депутатом Верховної Ради УРСР VIII скликання.
У березні 1965 року обраний заступником голови Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих.
Керівництво заводом ім. 61 комунара
З 11 червня 1965 року Андріанов - директор заводу імені 61 комунара.
В період 1965-1976 рр. на заводі побудовано і здано замовникові 41 судно.
За час директорства В. М. Андріанова побудовані китобійні судна "Вал", "Лоцман", "Бакен", 30 рефрижераторних судет типу "Сибирь", у тому числі "Молодая гвардия" (1966), "Имени 61 коммунара" (1967), "Ханс Пегельман" (1968), "Альбена" (1969), "Маршал Малиновский" (1970), "Алмазный" (1971) і вісім рефрижераторів типу "50 лет СССР", у тому числі "Берингов пролив" (1973), "Пролив Санникова" (1974).
За керівництва В. М. Андріанова побудовано спецвальний корабель комплекмного постачання "Березина" (1972-1977) проекту 1833. Він призначений для постачання кораблів і чудем ВМФ боєзапасом, паливом і іншими вантажами у відкритому морі.
Період керівництва заводом В. М. Андріановим ознаменувався впровадженням передових методів організації праці і технологій, наприклад впровадження на підприємстві автоматичної системи управління виробництвом.
В цей час розгорнулось широкомасштабне будівництво житла для працівників за
В. М. Андріанов приділяв особливу увагу також питанням культури виробництва і праці, поліпшенню санітарних умов працівників зіводу. Було реконструйовано піонерський табір в Мар'їній Рощі, побудована база відпочинку "Чорноморка" на ЛАгерній косі в Очаківському районі.
У той період завод ім. 61 комунара став об'єктом передового досвіду для інших підприємств міста і галузі.
1 вересня 1976 року був звільнений з посади директора заводу ім. 61 комунара у зв'язку з переходом на пенсійне забезпечення.
З 1976 по 1978 рік - директор Миколаївської філії ленінградського Північного проектно-конструкторського бюро, де вніс великий вклад в його становлення і розвиток.
Нагороди
Орден Леніна (1971).
Три ордени Трудового Червоного Прапора (1963, 1966, 1967). Медалі:
- "За трудову відзнаку" (1950),
- "За трудову мужність" (1954),
- "За мужню працю у Великій Вітризняній війні 1941-1945 рр" (1945)
У 1973 році нагороджений Почесною грамотою Верховної Рали УРСР
Посилання
Література
- Горбуров Е. Г., Горбуров К. Е. Владимир Андрианов - великий корабел (Неизвестные и забытые страницы биографии). - Николаев: издатель Шамрай П. Н., 2012. - 164с.
- М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. Слава і гордість Миколаївщини. 75-річчю утворення Миколаївської області присвячується — Миколаїв: Видавець П. М. Шамрай., 2012. — 275с.