Відкрити головне меню

Андріанов Володимир Миколайович

Володимир Миколайович Андріанов (28 липня 1913(19130728), Миколаїв — 29 травня 1978, Миколаїв) — організатор суднобудівної галузі СРСР та УРСР, багаторічний директор заводу ім. 61 Комунара, голова Миколаївського промислового облвиконкому (січень 1963– грудень 1964). Депутат Верховної Ради УРСР 6—8-го скликань.

Андріанов Володимир Миколайович
Андріанов Володимир Миколайович.png
 
Народження: 28 липня 1913(1913-07-28)
Миколаїв, Російська імперія
Смерть: 29 травня 1978(1978-05-29) (64 роки)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Нагороди:
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

БіографіяРедагувати

Народився 28 липня 1913 року в одному із найстаріших родів міста Миколаєва.

До 1928 року — навчання у трудовій школі № 19. З 1928 по 1931 — навчання в профтехшколі № 1 міста Миколаєва.

1931—1936 роки — навчання в Миколаївському кораблебудівному інституті за спеціальністю інженер-механік.

У 1936 приступив до роботи на заводі ім. 61 Комунара механіком цеху, а потім до червня 1941 року працював гачальником цього ж цеху.

У червні 1941 року наказом міністра Наркома суднобудівної промисловості СРСР назначений на Чорноморський суднобудівний завод на посаду начальника енергоцезу. Там він працював до 13 серпня 1941 року, брав активну участь у демонтажі і відправці в глибокий тил цінногу устаткування.

13 серпня 1941 року разом з іншими фахівцями заводу виїхав до м. Астрахань, де він отримує направлення на Тюменський суднобудівний завод, де з вересня 1941 року по листопад 1942 працював головним енергентиком підприємства. В цей час тут будували торпедні катери. У листопаді 1942 року наказом НКСП направлений на суднобудівний завод в місті Гороховець (тепер Владимирської області) на посаду головного енергетика.

У листопаді 1943 року приступив до роботи в НКСП в м. Москва уповноваженим Наркосудпрому по миколаївському заводу імені 61 комунара і включений до складу спецбригади по організації відновлення і введення в експлуатацію заводу після звільнення міста Миколаєва від окупантів.

Навесні 1944 року Андріанов вже був на заводі імені 61 комунара, де працював головним енергетиком, начальником монтажного цеху, заступником директора заводу.

З 1951 по 1956 рік В. М. Андріанов — головний інженер суднобудівного заводу у Владивостоці, з 1956 по 1959 рік — головний інженер суднобудівного заводу імені А. О. Жданова в Ленінграді.

З 1959 по 1960 рік — начальник техвідділу Херсонського раднаргоспу, потім по 1961 рік — начальник управління суднобудування Херсонського раднаргоспу, а з 1961 по 1963 рік — заступник голови Херсонського раднаргоспу.

17 січня 1963 року В. М. Андріанов обраний головою Миколаївської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих, яку очолював до грудня 1964 року.

3 березня 1963 року обирається депутатом Верховної Ради УРСР VI скликання, 12 березня 1967 — депутатом Верховної Ради УРСР VII скликання, 13 червня 1971 — депутатом Верховної Ради УРСР VIII скликання.

У березні 1965 року обраний заступником голови Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих.

Керівництво заводом ім. 61 комунараРедагувати

З 11 червня 1965 року Андріанов — директор заводу імені 61 комунара.

В період 1965—1976 рр. на заводі побудовано і здано замовникові 41 судно.

За час директорства В. М. Андріанова побудовані китобійні судна «Вал», «Лоцман», «Бакен», 30 рефрижераторних судет типу «Сибирь», у тому числі «Молодая гвардия» (1966), «Имени 61 коммунара» (1967), «Ханс Пегельман» (1968), «Альбена» (1969), «Маршал Малиновский» (1970), «Алмазный» (1971) і вісім рефрижераторів типу «50 лет СССР», у тому числі «Берингов пролив» (1973), «Пролив Санникова» (1974).

За керівництва В. М. Андріанова побудовано спецвальний корабель комплекмного постачання «Березина» (19721977) проекту 1833. Він призначений для постачання кораблів і чудем ВМФ боєзапасом, паливом і іншими вантажами у відкритому морі.

Період керівництва заводом В. М. Андріановим ознаменувався впровадженням передових методів організації праці і технологій, наприклад впровадження на підприємстві автоматичної системи управління виробництвом.

В цей час розгорнулось широкомасштабне будівництво житла для працівників за

В. М. Андріанов приділяв особливу увагу також питанням культури виробництва і праці, поліпшенню санітарних умов працівників зіводу. Було реконструйовано піонерський табір в Мар'їній Рощі, побудована база відпочинку «Чорноморка» на ЛАгерній косі в Очаківському районі.

У той період завод ім. 61 комунара став об'єктом передового досвіду для інших підприємств міста і галузі.

1 вересня 1976 року був звільнений з посади директора заводу ім. 61 комунара у зв'язку з переходом на пенсійне забезпечення.

З 1976 по 1978 рік — директор Миколаївської філії ленінградського Північного проектно-конструкторського бюро, де вніс великий вклад в його становлення і розвиток.

НагородиРедагувати

Орден Леніна (1971). Три ордени Трудового Червоного Прапора (1963, 1966, 1967).

Медалі:

  • «За трудову відзнаку» (1950),
  • «За трудову мужність» (1954),
  • «За мужню працю у Великій Вітризняній війні 1941—1945 рр» (1945)

У 1973 році нагороджений Почесною грамотою Верховної Рали УРСР

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати