Георгакіс Олімпіос: відмінності між версіями

'''Георгакіс Ніколау Олімпіос''', {{Lang-el|Γεωργάκης Νικολάου Ολύμπιος}}, {{Lang-ro|Iordache Olimpiotul}}, {{Lang-sr|Kapetan Jorgać}}; {{Дата народження|||1772}}&nbsp;— [[1821]])&nbsp;— грецький [[воєначальник]], [[Клефти|клефт]] гори [[Олімп]], учасник сербської революції і російсько-турецькоїосманської війни 1806—1812 років, один з керівників грецького таємного товариства [[Філікі Етерія]] у [[Валахія|Валахії]] і [[Молдова|Молдови]] (сьогоднішня [[Румунія]]).<ref>[http://www.elassona.com.gr/m_elassona/iprosopa/giorgakisolympios.php Biografija Kapetana Jorgaća na internet sajtu okruga Elasona]</ref>

Його батько, Ніколаос Лазос, походив з відомого роду [[клефт]]ів і [[арматол]]ів Лазос, багато членів якої загинули в боях або були вбиті турками[[Османська імперія|османами]]. Мати Георгакіса померла через кілька років після його народження і він виріс з батьком і бабусею. ВУ Ліваді Георгакіс закінчив школу<ref>Γούδας, Βίοι Παράλληλοι,τ.Ε,σ.400</ref>.

=== [[Перше сербське повстання]] ===

У 1804 році під керівництвом [[Карагеоргій|Карагеоргія]] повстала [[Сербія]]. Олімпіос разом з командирами Нікоцарасом і [[Анастасіос Каратасос|Каратасосом]] прийняв рішення пробитися до Сербії на допомогу сербським повстанцям. Сербське повстання, після перших успіхів, пішло на спад. Керівництво перейшло до [[Милош Обренович|Милоша Обреновича]], а Карагеоргій знайшов притулок ву [[Бессарабія|Бессарабії]].

=== [[Російсько-турецькаосмнська війна (1806—1812)]] ===

Після Сербії Олімпіос перебрався в [[дунайські князівства]] ([[Валахія]] і [[Молдова|Молдавія]]), де від імені султана правили греки, що мали при собі гарнізони [[Арваніти|арнаутів]] (греків або еллінізірованних православних албанців). З початком війни в 1806 році Олімпіос на чолі 1300 бійців приєднався до корпусу Івана Ісаєва і, відзначившись у боях, взявши в полон 3200 турківосманів. 3 грудня 1807 року отримав звання полковника.

З відновленням військових дій Олімпіос відзначився 9 жовтня 1811 року на правому березі Дунаю, біля [[Відін]]а, в атаці на турецькуосманську кавалерію. За це отримав [[орден Святої Анни]] 4-го ступеня{{Sfn|Φωτιάδης,έ.ά.|1971|місце=τ.A.,σ.373}}.

=== [[Грецька революція]] ===

16 березня Олімпіос і Янніс Фармакіс вступили в [[Бухарест]], розформували владу міста, підняли прапор революції і призначили комендантами міста [[Саввас Фокіанос|Савваса Камінаріса]] і [[Тудор Владимиреску]], який 19 березня підійшов до грецького монастиря {{Iwiw|Котрочени|Котроченах|ro|Cotroceni}} недалеко від міста {{Sfn|Φωτιάδης,έ.ά.|1971|місце=τ.A.,σ.394}} .

1 травня турецькіосманські війська увійшли в князівства. Комендант Бухареста Савва Камінаріс перейшов до турківосманів. Владимиреску, за допомогою австрійського консула Удрицького, почав таємні переговори з туркамиосманами. Він хотів стати господарем Валахії, обіцяючи туркамосманам нейтралізувати Іпсіланті {{Sfn|Φωτιάδης,έ.ά.|1971|місце=τ.A.,σ.416}} {{Sfn|Φιλήμων,έ.ά.|1859-1861|місце=τ.А.,σ.112}}.

21 травня Олімпіос, дізнавшись з листа сербського воєначальника [[Хаджи-Продан]]а про невдоволення в таборі Владимиреску, на чолі 230 бійців, прибув ву Голешті, де стояли 3 тисячі волоських [[Пандури|пандурів]]. Олімпіос звинуватив публічно свого колишнього друга в зраді і, заручившись підтримкою пандурів (за деякими відомостями, підкупив командирів загонів), відправив Владимиреску в табір Іпсіланті в [[Тирговіште]] під трибунал {{Sfn|Φιλήμων,έ.ά.|1859-1861|місце=τ.Β.,σ.160}}.

Трибунал ву Тирговіште засудив Владимиреску до смерті{{Sfn|Φιλήμων,έ.ά.|1859-1861|місце=τ.Β.,σ.167}}. Перед смертю Владимиреску за наказом Іпсіланті катували, а потім убили. Тіло розрубали на частини і кинули в колодязь.

Провівши Іпсіланті до австрійського кордону і попрощавшись з сім'єю, Олімпіос і Фармакіс на чолі 350 бійців зробили спробу через Молдавію пробратися в Бессарабію, а звідти до Греції. Оточені великими турецькимиосманськими силами, повстанці дали багатоденний бій, обороняючись у монастирі Секку.

23 вересня 1821 року Фармакіс і більшість захисників монастиря здалися, але були вбиті туркамиосманами. Георгакіс Олімпіос і ще 11 бійців забарикадувалися на дзвіниці монастиря і після короткого бою підірвали себе і турківосманів.