Фонвізін Денис Іванович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного |
|||
Рядок 18:
== Біографія ==
Денис
У студентські роки почав друкуватися в московських журналах, у 1761 зробив свій перший переклад «Басни нравоучительные» данського просвітника [[Людвіг Гольберг|Людвіга Гольберга]], у 1762 розпочав переклад трагедії [[Вольтер]]а «Альзіра».
У 1762 став перекладачем Колегії закордонних справ у Петербурзі, друкує у журналах свої літературні переклади.
Поступово поруч з перекладами починають з'являтись оригінальні твори Фонвізіна різко сатиричного змісту. Фонвізін зближується з колами молодих офіцерів-вольнодумців, під їхнім впливом створює сатиричний твір «Послание к слугам
У 1769 Фонвізін стає секретарем керівника Колегії закордонних справ
У
В атмосфері реакції, яка відчувалася після придушення [[Пугачов Омелян Іванович|Пугачовського]] бунту, Фонвізін створив свій найвизначніший твір
У 1782, після відсторонення Паніна, подав у відставку, вирішивши повністю віддатися творчості. У 1783 публікує ряд сатиричних творів: «Опыт российского сословника», «Челобитная российской Миневре от российских писателей», «Повествование мнимого глухого и немого». В цей час особливо посилюється боротьба Фонвізіна з Катериною II. За безпосереднім проханням Паніна Фонвізін створив твір «Рассуждение о истребившейся в России совсем всякой форме государственного правления и от того о зыблемом состоянии как империи, так и самых государей». У цьому документі міститься дуже гостра критика деспотичного режиму Катерини ІІ та її фаворитів; Фонвізін вимагає конституційних змін та прямо погрожує в іншому випадку революційним сценарієм.
У 1784 відвідав Німеччину та Італію і анонімно видав французькою мовою твір «Жизнь графа Никиты Ивановича Панина».
У подальшому Фонвізіну не дозволено було друкуватися; його п'ятитомне зібрання творів не було видане, а статті розповсюджувалися лише у списках. Останні роки життя письменник був тяжко хворий, але не полишив творчості: він розпочав автобіографічну повість «Чистосердечное признание в делах моих и помышлениях», але ця праця не була завершена. 1 (12) грудня 1792 Фонвізін помер у Петербурзі. Похований у Олександро-Невській лаврі.
| |||