Адальберт Празький: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
уточнення
Рядок 28:
 
== Біографія ==
ВойцехВойтех народився у чеському містечку [[Лібіце]] приблизно у 956 році. Походив із заможної та впливової родини Славніковичів. Його батько, голова родини, чеський князь Славнік мав кровні зв'язки з династією Сасків, яка панувала у Німеччині. Стрежислава, мати святого, також походила із знатної родини. Славнік мав сім синів, Войтех був шостим з них. Спочатку батько хотів, аби син був [[лицар]]ем, однак хвороба, перенесена у дитинстві, змінила його плани. Родичі дали обітницю, що якщо Войтех вилікується, то буде духівником. Так говорить одна з легенд<ref>[http://www.kosciol.pl/article.php/20050423091233113 Święty Wojciech&nbsp;— główny patron Polski] {{ref-pl}}</ref>.
 
Духовну освіту та [[миропомазання]] отримав від святого [[Адальберт Магдебурзький|Адальберта]]&nbsp;— першого митрополита [[Магдебург]]а, обрав собі його ім'я. ВУ подальших текстах згадується переважно під іменем Адальберта, під ним більше знаний ув Європі.
 
Повернувся до Праги у 981 році після смерті Адальберта. У 982 (у віці 27 років) став Празьким єпископом, після німця Дітмара, який з 973 року був ординарієм. Патріотичні настрої та прагнення чехів позбутися німецького керівництва, завдяки чому Войтеха запропоновано на єпископа, не стали запорукою для радісного життя пастви з пастирем. Молодий єпископ вимагав, щоб християни не були багатоженцями, і тим самим нажив собі ворогів серед можновладців, які мали такий звичай. Він вимагав, щоби священики клопоталися справами Церкви, а не жили з жінками офіційно чи й неофіційно, і заробив відповідне ставлення кліру до себе.
Рядок 38:
Він перерозподілив курсування грошей у курії, призначивши чверть доходів на допомогу бідним, що, знову ж таки, не покращило «внутрішнього» сприйняття його пастирства<ref>[https://credo.pro/2020/04/62134 Святий Адальберт (Войцех), єпископ і мученик] // CREDO.&nbsp;— 2020.&nbsp;— 22 квітня.</ref>.
 
Чехи де-факто не бажали бути християнами. Вони воліли жити як язичники, і при цьому мати Церкву як «запасний варіант» для спасіння. Близько 988 року Войтех залишив Прагу і подався до Рима просити Папу про звільнення від такого пастирства. По дорозі він продовжував свої духовні шукання і приїхав до одного грецького старця, славетного Ніла, якого просив про чернечий постриг. Ця історія заслуговує на окрему розповідь: православний, як би сказали зараз, старець порадив молодому ВойцехуВойтеху не поривати з традицією, в якій він виріс, і вступити до монастиря західного обряду. Отак 990 року св. Войтех прийняв постриг у бенедиктинському монастирі святих Олексія і Боніфація, де жили разом монахи обох обрядів, і був прикладом чудесного брата-бенедиктинця…
 
Прага звернулася до [[Папа Римський|Папи Римського]] з листом: прислати назад єпископа, бо ж він глава Церкви. Після наказу Папи, Войтех пішов. Став будувати храми в поселеннях (бо доти церкви існували тільки в межах панських замків). Заснував перший бенедиктинський монастир під Прагою. І раптом одну з жінок місцевого багатія схопили на перелюбстві та хотіли вбити, а єпископ дав їй прихисток у монастирі бенедиктинок, але панські слуги вбили її прямо там. Єпископ піддав злочинців анафемі, а ті вирізали і спалили доми його чотирьох братів разом із сім'ями, бо рід Славніковичів був їхнім давнім суперником. Це відбулося 28 вересня 995 року. Войтех знову подався до Рима. Папа прийняв його доброзичливо, але, на жаль, помер у 996 році. Тоді був скликаний синод, на якому Мюнхенський митрополит звинуватив Войтеха у невиправданому полишенні Празької кафедри. На вирішення своєї долі Войтех чекав у Майнці, бо увійти в Прагу інакше, ніж під збройним захистом імператора [[Оттон III|Оттона ІІІ]], він змоги не мав. А Прага погрожувала смертю.