У доробку КіпрянаКипріяна є численні богословські трактати. Найвагомішими є «До Доната» (Ad Donatum; бл. 246 року); «Докази для Квірина» у 3 книгах (Ad Quirinum testimoniorum libri III), зібрання текстів Священного писання, використовуваних як теологічні аргументи, твір величезної важливості для історії латинського тексту Біблії; «До Деметріана» (Ad Demetrianum); «Про занепалих» (De lapsis); «Про єдність Церкви» (De catholicae ecclesiae unitate; бл. 251 року); «Про смертність» (De mortalitate), де він описав Пандемія|пандемію, що почалася 249 року і яку назвали на його честь [[чума Кипріяна]]; «Про спонукання до мучеництва» (Ad Fortunatum de exhortatione martyrii). Також є автором 65 листів та адресатом 16 листів, які являють собою важливе джерело з історії церкви в Африці римського періоду.
Кипріян в своїх твердженнях з питання єдності церкви цілком опирався на Святе Письмо.
