Кривець Олександр Єлісейович: відмінності між версіями

'''Олександр Єлісейович Кривець''' ([[13 вересня]] [[1919]], [[Піски (Бобровицький район)|Піски]]  — [[27 січня]] [[1992]], [[Київ]])  — [[радянські партизани|радянський партизан]], [[Герой Радянського Союзу]] (4.01.1944). Депутат [[Верховна рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] 2-го скликання. Автор книги спогадів «Багряними стежками», в якій він значно перебільшив досягнення свого партизанського загону, спотворив деякі факти.

Народився [[13 вересня]] [[1919]] року в селі [[Піски (Бобровицький район)|Пісках]] (нині [[Бобровицький район|Бобровицького району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]) в родині [[селяни]]на. [[Українець]]. У [[1940]] році закінчив [[Білоцерківський сільськогосподарський інститут]]. Працював [[агроном]]ом в місті [[Тараз|ДжамбулДжамбулі]]і ([[Казахська РСР]]).

У [[1940]]–[[1941]] роках навчався в Московському військово-авіаційному училищі, яке закінчив з відзнакою в 1941 році. Отримавши спеціальність авіаційного техніка і звання [[сержант]]а, був направлений в 254-й авіаційний полк 36-ї авіаційної дивізії, на посаду техніка ескадрильї з експлуатації аеронавігаційного обладнання бойових літаків. У серпні 1941 року отримав звання техніка-лейтенанта. Згодом полк потрапив у велике київське оточення. Спроби вийти з оточення не увінчалися успіхом і в листопаді 1941 року О.  Є.  Кривець пробився в село Піски, де в грудні 1941 року була створена антифашистська підпільна організація в кількості 35 чоловік, керівником якої став І.  А.  Головко, а заступником керівника О.  Є.  Кривець. До березня 1942 року була закінчена робота по збору [[зброя|зброї]], боєприпасів, зв'язкових, явочних квартир. У листопаді [[1942]] року загін отримав назву імені Щорса. На загальних зборах командиром загону був обраний О.  Є.  Кривець, комісаром і начальником штабу І. Головко та І. Сидоренко. Загін діяв на території [[Київська область|Київської]], [[Чернігівська область|Чернігівської]], та [[Полтавська область|Полтавській]] областей. До жовтня [[1943]] року партизанами було знищено близько 200 [[солдат]]ів і [[офіцер]]ів, десятки [[танк]]ів і [[вантажний автомобіль|вантажівок]], пущено під укіс понад 20 ворожих військових ешелонів, здійснений ряд нальотів на німецькі комендатури і районні управи.

Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]] від [[4 січня]] [[1944]] року за вміле керівництво партизанським загоном, Олександру Єлисейовичу Кривцю присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] з врученням [[орден Леніна|ордена Леніна]] і [[медаль «Золота Зірка»|медалі «Золота Зірка»]] (№  2885).

З [[1947]] року [[капітан (військове звання)|капітан]] О.  Є.  Кривець  — в запасі.

За результатами перевірки Комісія партконтролю при ЦК КПРС в [[1980]] року виключила О.  Є.  Кривця з партії. Йому було висунуто такі звинувачення: обман, навмисне спотворення своїх біографічних даних при вступі в КПРС, привласнення неіснуючих подвигів і перебільшення своїх заслуг під час війни.

Альтернативну версію діяльності Олександра Кривця подає [[Березовська Павлина Леонідівна|Павлина Березовська]] &nbsp;— українська журналістка, колишня учасниця підпілля на Чернігівщині в час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], співавторка книжки «Двічі страчені-вічно живі»<ref>Двічі страчені-вічно живі : історико-документальна повість / П.&nbsp;Л.&nbsp;Березовська, Н.&nbsp;І.&nbsp;Дяченко.&nbsp;— К. : Український центр духовної культури, 2006.&nbsp;— 621 с. : фото.&nbsp;— ISBN 966-628-

Помер [[27 січня]] [[1992]] року. Похований в Києві на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка №52№&nbsp;52).

* Подвигом прославлены: Герои Советского Союза &nbsp;— партизаны и подпольщики Украины в годы Великой Отечественной войны. Київ, 1978. стор. 182–184182—184.