Андрей (Шептицький): відмінності між версіями

Гітлерівці маніпулювали авторитетом митрополита з перших днів окупації Галичини. Оприлюднений у пресі лояльний «пастирський лист» опублікований ними для нівелювання впливу послання, в якому він вітав Відродження Української Держави.<ref name="ВЗ10"/> Інші автори стверджують про «автентичність» його привітання «побідоносному німецькому війську» 5 липня 1941 року, причиною появи якого були страхітливі злочини «перших совітів». Ймовірно, були на те особисті причини: 27 вересня 1939-го в [[Прилбичі|Прилбичах]] його брата Лева з дружиною та всіма членами сім'ї й [[челядь|челяддю]] (разом 13 осіб) розстріляли працівники НКВД; над родовою усипальницею Шептицьких скоєно наругу, сімейний маєток Шептицьких пограбовано, знищено цінні стародавні документи.

Проте невдовзі після вступу німецьких військ на українські землі владика розчарувався в намірах німців і, як ніхто з інших єпископів Європи, відкрито й беззастережно виступив проти нацизму в багатьох пастирських посланнях. Двічі митрополит звертався з протестом щодо нищення єврейського населення в Галичині до райхсфюрерарейхсфюрера СС [[Гіммлер]]а (грудень 1941; лютий 1942). Після цього «фахівці з українського питання» [[Ганс Кох]], [[Отто Вехтер]], [[Альфред Бізанц]] відвідали владику з метою «урезонити» непокірного пастира. Старий предстоятель насварив «відвідувачів»&nbsp;— у відповідь прозвучали закиди «спадковому графу в неввічливості».<ref name="ВЗ10"/>

{{Цитата|''Історія встановлення пам’ятникапам'ятника Митрополиту&nbsp;— це історія боротьби українців за свою свободу, невід’ємна частина національно-визвольних змагань...''}}

* Під час відвідин Києва Шептицький гостював у будинку колишнього домініканського монастиря поряд з Олександрівським костелом, де нині&nbsp;— канадське посольство.