Скаче червона кіннота: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
SimondR (обговорення | внесок)
Створена сторінка: {{Витвір мистецтва |назва = Скаче червона кіннота |оригінал = {{lang-ru|Скачет крас...
 
SimondR (обговорення | внесок)
Рядок 23:
Картина довгий час була єдиною з абстрактних робіт митця, визнана офіційною історією радянського мистецтва, чому сприяла її назва і зображення подій [[Жовтнева революція|Жовтневої революції]]. Малевич поставив на зворотному боці дату 18 року, хоча насправді вона була написана пізніше.
 
Французький історик і письменник {{нп5|Філіп Відел'є||fr|Philippe Videlier}} поміщає «Кінноту» в контекст інших радянських авангардних робіт, що оспівують [[Червона армія|Червону армію]]. Спочатку створюється знаменита літографія [[Ель Лисицький|Еля Лисицького]] «[[Клином червоним бий білих]]» (приблизно 1919-1920). [[Володимир Маяковський]] власноруч розписує обгортки для карамелі з пропагандистськими віршами: «Йшов Юденич на червоний Пітер, Та о багнети боки повитер» (1924). [[Олександр Родченко]] виконує для [[Сергій Ейзенштейн|Ейзенштейна]] помаранчеву афішу (1925), де зображений «[[Панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський (броненосець)»|Броненосець Потьомкін]]» з важкими знаряддями, наведеними на старий світ. Після Малевича [[Лія Райцер]] створює візерунки декоративної [[сатин]]ової тканини «[[Механізація РККА]]» (1933). У цій роботі армія вже замість живої кінноти використовує різні машини і механізми.<ref>{{ref-ru}} ''Філіп Відел'є''. [http://www.letterra.org/sites/default/files/ltru_042-vid_2011_0.pdf Червона кіннота]. — М., 2010. — С. 5.</ref>
 
Режисер-мультиплікатор [[Юрій Норштейн]] згадував, що в роботі над епізодом битви в мультфільмі «[[Січа при Керженці]]» зразком для оформлення простору послужило образотворче мистецтво 1920-х років, зокрема, картина «Скаче червона кіннота».<ref>{{ref-ru}} {{книга |автор=Норштейн Ю. Б. |заголовок=Снег на траве. Фрагменты книги. Лекции по искусству анимации |відповідальний= |посилання= |місце=М. |видавництво=ВГИК, журнал «Искусство кино» |рік=2005 |том= |сторінок=254 |сторінки=139—143 |isbn= |ref= }}</ref>.