Фріда Кало: відмінності між версіями

=== 1940—1949: «Ля Каса Асуль», успіх Фріди у Мексиці та погіршення її стану здоров'я ===

Після свого розлучення з ДієгоРозлучившись, Фріда повернулась у «Ля Каса Асуль». ТамДовелося вона змушена буласамотужки заробляти на життя, самостійно і тому розпочаларозпочався новий плідний період своєїїї творчості,. черпаючиДжерелом натхнення зстало побаченогопобачене за кордоном.{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=280–294|2a1=Zamora|2y=1990|2p=64|3a1=Kettenmann|3y=2003|3p=52}}. Підбадьорена вседедалі більшим визнанням, Фріда перейшла від малювання на маленьких і компактніших бляшаних листах, які браласлугували якосновою основуробіт для картин зіз 1932 року, до великих полотен, які легше було експонувати.{{sfnm|1a1=Kettenmann|1y=2003|1p=62|2a1=Herrera|2y=2002|2p=315}}. Вона також запозичилазасвоїла складнішу техніку, обмежила кількість графічних деталей і почала створювати більше погрудних портретів до грудей, які кращемали продавались.кращий збут{{sfn|Herrera|2002|p=315}}. У цей період вона намалюваланаписала кілька своїх найвідоміших полотен: «''[[Дві Фріди]]''» (1939), «''Автопортрет з підстриженим волоссям''» (1940), «''[[Поранений стіл]]''» (1940) таі «''[[Автопортрет з терновим намистом і колібрі]]''» (1940). 1940 року її роботи відібрали для трьох виставок: четвертоїЧетвертої Міжнародноїміжнародної виставки сюрреалістів у Мехіко, [[Міжнародна виставка Ґолден-Ґейт|Міжнародної виставки «Ґолден-Ґейт»]] у Сан-Франциско та виставки «''Двадцять століть мексиканського мистецтва''» у Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.{{sfnm|1a1=Zamora|1y=1990|1pp=136–137|2a1=Burrus|2y=2005|2p=220}}<ref>{{cite web|url=https://www.moma.org/momaorg/shared/pdfs/docs/press_archives/608/releases/MOMA_1940_0039_1940-05-11_40511-34.pdf?2010|title=Twenty Centuries of Mexican Art Opens at Museum of Modern Art|date=May 15, 1940|accessdate=July 25, 2016|publisher=[[Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)]]}}</ref>

}}.

21 серпня 1940 року в Койоакані вбили Троцького, де він жив після того, як поїхаввибрався з «Ля Каса Асуль.»{{sfn|Herrera|2002|pp=295–315}}. Фріду, разом зіз сестрою Крістіною, заарештували на два дні, за підозроюяк підозрювану в причетності до вбивства, оскільки вона була знайома з вбивцею. {{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=295–315|2a1=Burrus|2y=2005|2p=220}}. Наступного місяця Фріда вирушилапоїхала до Сан-Франциско, длящоб лікуванняпозбутися болю в спині та грибкової інфекції руки.{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=276–277; 295–315|2a1=Kettenmann|2y=2003|2pp= 52, 56|3a1=Zamora|3y=1990|3pp= 64, 70|4a1=Burrus|4y=2005|4p=205}}. Після розлучення її й так слабке здоров'я стало погіршуватися щеневпинно сильнішепогіршувалося, а надмірненадуживання вживання алкоголю тількиспиртного загострило цюперебіг ситуацію.хвороб{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=276–277; 295–315|2a1=Kettenmann|2y=2003|2pp= 52, 56|3a1=Zamora|3y=1990|3pp= 64|4a1=Burrus|4y=2005|4p=205}}.

Після вбивства Троцького Дієго також перебувавпереховувався у Сан-Франциско, дей переховувався після вбивства Троцького і деузяв взявтам замовлення на виконання роботи.{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=295–315 for fleeing|2a1=Zamora|2y=1990|2p=70|3a1=Kettenmann|3y=2003|3p=56}}. ХочаПеребуваючи підв часцьому візитумісті, доФріда Сан-Франциско у Фріди булимала стосунки з арт-дилером [[Гайнц Берггруен|Гайнцом Берггруеном]],{{sfnm|1a1=Marnham|1y=|1p=296|2a1=Ankori|2y=2002|2p=193}}, одночаснооднак вона помирилася з Дієго.{{sfnm|1a1=Kettenmann|1y=2003|1pp=56–57|2a1=Burrus|2y=2005|2p=205|3a1=Zamora|3y=1990|3p=70}}. 8 грудня 1940 року вони знову одружилисявзяли простоюцивільний цивільноюшлюб церемонією ву Сан-Франциско.{{sfnm|1a1=Kettenmann|1y=2003|1pp=56–57|2a1=Burrus|2y=2005|2p=205|3a1=Zamora|3y=1990|3p=70|4a1=Herrera|4y=2002|4pp=295–315}}, Невдовзіа невдовзі після весілля Фріда і Дієго повернулися до Мехіко. Упродовж перших п'яти років, повторнийподружнє шлюбжиття бувбуло менш бурхливимбурхливе, ніж перший.колись{{sfn|Zamora|1990|p=86}}. Обоє стали незалежнішимибільшою мірою незалежними{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=295–315|2a1=Zamora|2y=1990|2p=70}}, іпроживали покипереважно резиденціяв «Ля Каса Асуль», булаа їхнімбудинок основниму домом,Сан-Анхелі Дієго залишив собі будинок у Сан-Анхелі, як майстерню і другу квартиру.{{sfn|Kettenmann|2003|p=57}}. Втім,В обоєобох продовжувалиі своїдалі були позашлюбні стосунки.{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=295–315|2a1=Zamora|2y=1990|2p=70}}.

Попри те, щоХоч Фріда пройшла лікуваннялікувалась у Сан-Франциско, їїоднак проблеми зі здоров'ям і далі тривалихворіла аж до кінця 1940-х роківсмерті. МіжУ 19401940–1954 і 1954 роком,роках через проблеми з хребтом, Фрідавона носила 28 окремих підтримувальних корсетів зі сталі, шкіри, ай також  гіпсу.{{sfn|Herrera|2002|pp=344–346}}. Її болілиБоліли ноги, а в той час інфекція на руці стала хронічною, адовелося також вона лікуваласьлікуватися від [[сифіліс]]у.{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=344–346|2a1=Zamora|2y=1990|2p=86}}, До всього,а у квітні 1941 року, через смерть свого батька, Фрідапочалася поринула в депресію.депресія{{sfn|Zamora|1990|p=86}}. Дедалі Стангірший стан здоров'я, що постійно погіршувався, прив'язав їїФріду Кало до резиденції «Ля Каса Асуль», яка стала центром її світу. Вона насолоджуваласязнаходила доглядомвтіху, задоглядаючи будинкомбудинк та йогосаду садком,і аспілкуючись такожіз товариством друзівдрузями, слугслугами ій різнихрізними домашніхдомашнім тваринтваринами, зокрема [[Коата|мавпмавпами-павуківпавуками]], собаксобаками породи [[ксолоітцкуінтлі]] та папуг.папугами{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=295–315|2a1=Zamora|2y=1990|2pp=73–78|3a1=Kettenmann|3y=2003|3p=61}}.

У червні 1945 року вона вирушила до Нью-Йорка на операцію, підукріплення часхребта. якоїХірурги увживили їїв хребет вживилинього кістковий трансплантат і металеву опору, щоб укріпити його.{{sfnm|1a1=Herrera|1y=2002|1pp=344–359|2a1=Burrus|2y=2005|2p=205}}. Ця складна операція завершиласяне невдало.вдалася{{sfn|Herrera|2002|pp=344–359}}. ЗгідноТа зй Еррерою,сама Фріда також саботувала своє одужання, тому що: не відпочивала, як слід було, ба більше, – завдавала собі фізичної шкоди, постійно зриваючи пов'язки з ран під час спалахів гніву.{{sfn|Herrera|2002|pp=344–359}}.