Психолінгвістика: відмінності між версіями

У фокусі уваги психолінгвістики — індивід у [[Комунікація|комунікації]]. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій.

 

 

Т.&nbsp;Е.&nbsp;Гарлі пропонує визначати психолінгвістику як науку про психологічні процеси, що зумовлюють функціонування мови, зокрема розуміння, породження, запам'ятовування мови<ref>Harley, T.A. The Psychology of Language: From Data to Theory.&nbsp;— N.Y.&nbsp;: Psychology Press, 2008.&nbsp;— 602 p.</ref>. О.&nbsp;О.&nbsp;Леонтьєв вводить тлумачення психолінгвістики як науки, що вивчає, з одного боку, співвідношення [[Особистість|особистості]] зі структурою і функціями мовленнєвої діяльності, а з іншого,&nbsp;— особистості з мовою як основною складовою частиною образу світу людини<ref>Леонтьев А.&nbsp;А.&nbsp;Основы психолингвистики.&nbsp;— М.&nbsp;: Смысл, 2005.&nbsp;— 288 с. </ref>.