Геракл: відмінності між версіями

Кожне царство і мало не кожне місто бажало довести, що син Алкмени гостював у них бодай один день. На честь героя споруджували храми, вівтарі й статуї. Як уособлення сили, Геракл був покровителем усіх [[Гімнасій|гімнасіїв]] і [[Палестра|палестр]]; [[Гладіатор|гладіатори]] в [[Стародавній Рим|Римі]], які за віком сходили з арени, присвячували героєві свою зброю. За легендами, коли після важкої перемоги Геракл відпочивав, він любив насолоджуватися музикою й співом, звідси пов'язування його культу з музами. На острови [[Сицилія]], [[Сардинія]], [[Корсика]], в [[Іспанія|Іспанію]] культ Геракла перенесли фінікійці та грецькі колоністи; героєві почали приписувати нові подвиги, звершені в Італії (він скасував [[жертвоприношення]] людей у сабінян, запровадив культ вогню, убив розбійника Кака тощо).

 

 

Під час кризи Римської імперії III&nbsp;ст. Геракл розглядався як спаситель, котрий повернеться і наведе лад в державі. Наприкінці IV&nbsp;ст. культ Геракла протиставлявся культу [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. Нерідко символи Христа замінювалися геракловими, наприклад монограма імені у війську імператора [[Євгеній (узурпатор)|Євгенія]]. Геракл поставав мучеником, болісна смерть якого примножила велич подвигів і який отримав вічне життя, втілюючи цим ідею про потойбічну винагороду за життя земне<ref>{{Cite book|title = Обрядовая сторона культов Древней Греции|url = https://books.google.com/books?id=lVUtCwAAQBAJ|publisher = Litres|date = 2015-12-11|isbn = 9785457938199|language = ru|first = Илона|last = Камад}}</ref>.

* [[Словник античної міфології]]''.''&nbsp;— К.:&nbsp;Наукова думка, 1985.&nbsp;— 236 сторінок.

* Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К.&nbsp;П.&nbsp;Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А.&nbsp;А.&nbsp;Тахо-Годи.&nbsp;— М. : Прогресс, 1992.&nbsp;— 620 с.

== Посилання ==

{{Аргонавти}}

{{Геракл}}

{{Троянська війна}}

 

[[Категорія:Міфи про Геракла]]