Вікіпедія

Боббі Фішер: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис, оформлення
Рядок 41:
</ref>.
 
Від раннього віку виявляв велику майстерність гри в [[шахи]]; у 13 років з блиском переміг у партії, відомій як "{{нп|гра століття (шахи)|гра століття|en|The Game of the Century (chess)}}". У 14 років став чемпіоном США, а в 15 років - [[Шахові вундеркінди#Список наймолодших гросмейстерів|наймолодшим до того часу гросмейстером (ГМ)]] і наймолодшим учасником [[Турнір претендентів|турніру претендентів]] на звання чемпіона світу. У 20 років Фішер виграв чемпіонат США 1963-64 з результатом 11 перемог в 11 партіях, єдиним [[Список світових рекордів у шахах#Ідеальні результати матчів і турнірів|ідеальним результатом]] в історії цього турніру. Його книгу ''{{нп|Мої 60 пам'ятних партій||en|My 60 Memorable Games}}'', опубліковану 1969 року, розглядають як обов'язкове читання. Він виграв [[міжзональний турнір 1970|міжзональний турнір 1970 року]] з рекордною перевагою над найближчим переслідувачем 3½ очка, а також виграв у цей період 20 партій поспіль, включаючи дві безпрецедентні серії з рахунком 6-0 кожна в рамках [[Турнір претендентів|претендентських матчів]] з рахунком 6-0. У липні 1971 року став першим офіційним {{нп|Список шахістів номер один за рейтингом ФІДЕ|гравцем номер один за рейтингом ФІДЕ|en|List of FIDE chess world number ones}}.
 
1972 року Бобі Фішер став першим американським шахістом, якому вдалося виграти титул чемпіона світу. У [[Матч за звання чемпіона світу із шахів 1972|матчі за звання чемпіона світу]], що відбувся в [[Рейк'явік]]у (Ісландія), він переміг представника [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] [[Спаський Борис Васильович|Бориса Спаського]]. Розрекламований як протистояння [[Холодна війна|"холодної війни"]] між США і СРСР, той матч привернув більше уваги у всьому світі, ніж будь-який чемпіонський поєдинок з шахів до і після нього.
Рядок 47:
З юних років відзначався неординарними, часто скандальними вчинками й публічними заявами. 1975 року Фішер [[Матч за звання чемпіона світу із шахів 1975|відмовився захищати чемпіонський титул]], не зумівши досягнути домовленості з [[ФІДЕ]], міжнародним керівним шаховим органом, щодо однієї з умов матчу. Згідно з правилами ФІДЕ, у квітні 1975 року новим чемпіоном світу без боротьби оголосили [[Анатолій Карпов|Анатолія Карпова]], який виграв відбірковий кандидатський цикл.
 
Після втрати титулу чемпіона світу Фішер став відлюдником, іноді з нестійкою поведінкою, уникаючи як змагань з шахів так і сторонніх очей. 1992 року знову з'явився на публіці й виграв неофіційний {{нп|Фішер-Спаський (матч 1992 року)|матч-реванш зі Спаським|en|Fischer–Spassky (1992 match)}}, який відбувся в [[Сербія та Чорногорія|Югославії]], що була на той момент під ембарго [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]]. Його участь призвела до конфлікту з урядом США, який попередив Фішера, що участь у матчі є порушенням розпорядження, яке ввело {{нп|Санкції проти Югославії|санкції США проти Югославії|en|Sanctions against Yugoslavia}}. Уряд США зрештою видав ордер на його арешт. Після цього Фішер прожив своє життя як емігрант. У вересні 2001 року, через кілька годин після терористичних атак на США (11 вересня), Фішер дав інтерв'ю філіппінській радіостанції, назвавши повідомлення про напад на Пентагон «чудовою новиною». Шахіст відзначив також, що якщо США не змінять свою зовнішню політику, то вони «повинні бути знищені». У грудні 2003 Держдепартамент США офіційно анулював паспорт Р.Фішера, а 13 липня 2004 шахіст був заарештований у Японії за незаконне проникнення на територію країни й поміщений у в'язницю для нелегальних іммігрантів, де він письмово відмовився від американського громадянства. Згодом влада Японії дозволила йому виїхати за межі країни, не зважаючи на вимогу екстрадиції з боку уряду США, в 2005 Р. Фішер отримав ісландський паспорт і громадянство відповідно до спеціального закону ісландського [[Альтинг]]у, що дозволило йому жити в Ісландії аж до смерті у 2008 році.
 
Фішер зробив вагомий і тривалий внесок у шахи. У 1990-х роках запатентував модифікований [[шаховий годинник]], у якому гравцеві додається час після кожного ходу, що нині став звичайною практикою в топ-турнірах і матчах. Крім того, розчарувавшись у традиційних шахах, він у 1996 році вигадав новий [[Варіанти шахів|варіант шахів]] fischerandom, відомий сьогодні як "[[шахи 960]]".
Рядок 60:
Роберт Джеймс Фішер народився в {{нп|Лікарня Майкла Різа|Лікарні Майкла Різа|en|Michael Reese Hospital}} в [[Чикаго]] (штат Іллінойс) 9 березня 1943 року<ref name="Brady 1973, p. 2">Brady 1973, p. 2.</ref>. У свідоцтві про народження його батьком вказаний Ганс-Герхард Фішер, також відомий як Герардо Лібшер<ref>{{cite magazine|author=Staff|date=March 2004|title=WHO WAS FISCHER'S FATHER?|magazine=Chess Life|publisher=US Chess Federation|page=10}}</ref>, німецький [[Біофізика|біофізик]]. Його мати, Регіна Вендер Фішер, була громадянкою США<ref>{{Cite web|last=Reitwiesner|first=William Addams|url=http://www.wargs.com/other/fischer.html|title=Ancestry of Bobby Fischer (Extracts from the U.S. Federal Decennial Census)|publisher=ancestry.com|accessdate=January 28, 2014}}</ref><ref name="Quinn">{{Cite news|last=Quinn|first=Ben|last2=Alan Hamilton|url=http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/us_and_americas/article3261419.ece|title=Bobby Fischer, chess genius, heartless son|publisher=''The Sunday Times''|date=January 28, 2008|accessdate=September 14, 2008}}{{Необхідна підписка}}</ref>, народженою у Швейцарії; її батьки були [[Історія євреїв у Польщі|польськими євреями]]<ref>Edmonds & Eidinow 2004, p. 313.</ref><ref name="Edmonds & Eidinow 2004, p. 27">"...{{nbsp}}she appears to have been religiously unobservant". Edmonds & Eidinow 2004, p. 27.</ref>. Регіна виросла в [[Сент-Луїс]]і (штат Міссурі)<ref name="Brady 1973, p. 2"/>, стала вчителькою, медсестрою, а потім лікаркою<ref>{{Cite web|last=Schulz|first=Von André|url=http://www.chessbase.de/nachrichten.asp?newsid=3433|title=Mutmaßungen über Fischer|publisher=chessbase.com|date=October 8, 2004|accessdate=October 17, 2008}}</ref>.
 
Після закінчення коледжу в підлітковому віці, Регіна вирушила до Німеччини, щоб відвідати свого брата. Саме там вона познайомилася з генетиком і майбутнім [[Нобелівська премія|лауреатом Нобелівської премії]] [[Герман Джозеф Мюллер|Германом Джозефом Мюллером]], який переконав її переїхати до [[Москва|Москви]], щоб вивчати медицину. Вступила до [[Перший Московський державний медичний університет імені І. М. Сєченова|Першого Московського державного медичного університету імені І. М. Сєченова]], де зустрілася з Гансом-Герхардом, за якого вийшла заміж у листопаді 1933 року<ref name="Brady 2011, pp. 7-8">Brady 2011, pp. 7–8.</ref>. 1938 року в Ганса-Герхарда і Регіни з'явилася дочка, {{нп|Джоан Тарг|Джоан Фішер|en|Joan Targ}}. Відновлення антисемітизму за режиму [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] спонукало Регіну вирушити з Джоан до [[Париж]]а, де вона стала вчителькою англійської мови. Загроза німецького вторгнення змісилазмусила її 1939 року вирушити з Джоан до Сполучених Штатів. Ганс-Герхард намагався приєднатися до них там, але, в той час, його німецьке громадянство завадило йому в'їхати на територію Сполучених Штатів. Регіна і Ханс-Герхард розійшлися в Москві, хоча вони офіційно вони не розлучатися до 1945 року<ref name="Brady 2011, pp. 7-8" />.
 
На момент народження сина Регіна залишилася без даху над головою<ref name="Brady 2011, p. 8">Brady 2011, p. 8.</ref> й моталася по різних роботах і школах по всій країні, щоб утримувати свою сім'ю. Вона бралаБрала участь у політичній діяльності ій самотужки виростила обох дітей, Боббі і Джоан<ref>"Сім'я жила в [Каліфорнії, Айдахо, Орегоні, Іллінойсі й Аризоні] перед тим, як переїхати до Нью-Йорка. Гнучкість і відчай Регіни дозволили їй перебрати дивовижний діапазон робочих місць. Вона була зварювальницею, вчителькою, клепальщицею, працівницею ферми, помічницею токсиколога, стенографісткою, всі на початку і в середині 1940-х років". Brady 2011, p. 9.</ref><ref name="Edmonds & Eidinow 2004, p. 5">Edmonds & Eidinow 2004, p. 5.</ref><ref name="la-times">{{Cite news|last=Nicholas|first=Peter|url=http://www.latimes.com/news/nationworld/nation/la-na-bobby-fischer21-2009sep21,0,1824779,full.story|title=Chasing the king of chess|work=[[Los Angeles Times]]|date=September 21, 2009|accessdate=January 28, 2014}}</ref>.
 
У 1949 році сім'я переїхала на [[Мангеттен]] (Нью-Йорк)<ref>"На початку 1949 року Регіна Фішер зняла найдешевше житло, яке могла знайти, коли переїхала разом з сім'єю на East 13th Street у Мангеттені, з виглядом на задній вхід до кухні знаменитого ресторану Люхов, де іноді обідали найкращі шахісти. Сім'я Фішерів ніколи не могла дозволити собі поїсти там. Вхід у квартиру був затьмарений іржавою пожежною драбиною running up the front, і була лише одна маленька спальня, але орендна плата була $45 на місяць". Доповідь ФБР від 24 серпня 1953 року (SAC, New York, 100-102290). Цитує Brady 2011, p. 10.</ref>, де вонаРегіна вчилася на ступінь магістра в галузі медсестринства і згодом почала працювати за цією спеціальністю<ref name="Edmonds & Eidinow 2004, p. 5"/>.
 
=== Пал Неменьї як батько Фішера ===
2002 року Пітер Ніколас і Кліа Бенсон з газети ''[[The Philadelphia Inquirer]]'' у своєму розслідуванні вперше оприлюднили джерела, в яких йдеться про те, що біологічним батьком Фішера був {{Не перекладено|Історія євреїв в Угорщині|угорський єврей|en|History of the Jews in Hungary}} {{Не перекладено|Пал Неменьї||en|Paul Nemenyi}}, [[фізик]] і експерт із механіки рідини та прикладної механіки<ref name="la-times">{{cite news|last=Nicholas|first=Peter|url=http://www.latimes.com/news/nationworld/nation/la-na-bobby-fischer21-2009sep21,0,1824779,full.story|title=Chasing the king of chess|work=[[Los Angeles Times]]|date=September 21, 2009|accessdate=January 28, 2014}}</ref><ref name=NicholasBenson>{{cite web| last=Nicholas|first=Peter |author2=Clea Benson |url=http://articles.philly.com/2002-11-17/news/25355949_1_hans-gerhardt-fischer-regina-fischer-chess-career/3 |title=''Files reveal how FBI hounded chess king'' |work=The Philadelphia Inquirer |date=November 17, 2002 |accessdate=January 28, 2014}}</ref><ref name=LifeGame>Nicholas, Peter, and Clea Benson. [https://web.archive.org/web/20090115103912/http://www.philly.com/inquirer/news/13891951.html «Life is not a Board Game»]. ''The Philadelphia Inquirer'', February 8, 2003.</ref>. Упродовж 1950-х років [[ФБР]] досліджувало Регіну і коло її знайомих на предмет [[Маккартизм|симпатій до комунізму]], а також її попереднє життя в Москві<ref>{{cite news |last=Laurence|first=Charles |url=http://www.telegraph.co.uk/education/3304339/FBI-targeted-chess-genius-Bobby-Fischer-and-his-mother.html# |title=FBI targeted chess genius Bobby Fischer and his mother |publisher=www.telegraph.co.uk |date=November 24, 2002|accessdate=September 13, 2008 |location=London}}</ref>. Файли ФБР визначають Пола Неменьї як біологічного батька Боббі Фішера, показуючи, що Ганс-Герхард Фішер ніколи не бував у Сполучених Штатах, оскільки посадовці імміграційних служб США відмовляли йому через його ймовірну симпатію до [[комунізм]]у<ref name=NicholasBenson/><ref>Böhm & Jongkind 2003, p. 22.</ref><ref>Regina Fischer entry, passenger manifest, {{SS|Manhattan|1931|6}}, January 18, 1939, p. 74, line 6, accessed January 20, 2008 via ancestry.com</ref>. Ці джерела не лише повідомляють, що Регіна і Неменьї мали стосунки в 1942 році, але й те, що Неменьї щомісяця платив Регіні аліменти, а також платив за навчання Боббі до своєї смерті в 1952 році<ref>Böhm & Jongkind 2003, pp. 22, 135.</ref>. Неменьї подавав скарги в соціальні служби, заявляючи, що був стурбований тим як Регіна виховує Боббі, і навіть принаймні одного разу розплакався<ref name="NicholasBenson"/>. Згодом Боббі розповідав угорському шахісту Зіта Райчані, що Пал Неменьї іноді з'являвся в їхній бруклінській квартирі й водив його на прогулянки<ref name="la-times"/>. Коли Пал Неменьї помер в 1952 році Регіна Фішер написала листа його першому синові [[Пітер Неменьї|Пітеру]], в якому питала, чи Пал у своєму заповіті не залишив гроші для Боббі:<ref name="NicholasBenson"/>:{{цитата|
Боббі був хворий 2 дні на лихоманку й біль у горлі і, само собою, йому потрібен був лікар. Я не думаю, що Пал хотів залишити Боббі в такому становищі. Будь ласка повідомте якомога швидше, чи не залишив Пал чогось для Боббі. {{oq|en|Bobby was sick 2 days with fever and sore throat and of course a doctor or medicine was out of the question. I don't think Paul would have wanted to leave Bobby this way and would ask you most urgently to let me know if Paul left anything for Bobby.}}|40||}} Одного разу Регіна розповіла працівнику соціальної служби, що востаннє бачила Ганса-Герхардта Фішера в 1939 році, за чотири роки до народження Боббі. Іншого разу вона сказала тому самому працівнику, що їздила до [[Мексика|Мексики]] в червні 1942 року, щоб побачити Ганса-Герхардта, і що Боббі був зачатий під час цієї зустрічі<ref name="la-times"/>. За словами хрещеного брата Боббі Фішера, {{Не перекладено|Рассел Тарг|Рассела Тарга|en|Russell Targ}}, який був одружений зі зведеною сестрою Боббі, {{Не перекладено|Джоан Тарг|Джоан|en|Joan Targ}}, протягом 40 років, Регіна приховувала факт батьківства Неменьї, бо хотіла уникнути клейма народження дитини поза шлюбом<ref name="la-times"/>.
 
Рядок 73:
 
==== Дитинство в бідноті ====
У березні 1949 року, 6-річний Боббі і його сестра Джоан навчилися грати в [[шахи]], прочитавши інструкцію до комплекту шахів, який купили в магазині цукерок<ref>«In March of 1949, on a rainy day when Bobby had just turned six, his sister, Joan… bought a plastic chess set for $1 at the [[Confectionery store|candy store]] [located just below their apartment]… Neither Joan nor Bobby had ever seen a chess set before but they followed instructions printed on the inside of the top of the box…» ''Parade'', October 27, 1957, p. 22., Bobby Fischer Autobiographical Essay, p. 1. Quoted in Brady 2011, pp. 10–11.</ref>. Шахи захопили його й він пробував грати зі своєю старшою сестрою, але дуже швидко виявилося, що вона дуже слабкий партнер. Коли Джоан втратила інтерес до шахів, а Регіна не мала на це часу, Фішерові довелося грати свої перші партії проти самого себе<ref>Brady 2011, pp. 10–12.</ref>. Коли того літа сім'я відпочивала в [[Патчог (Нью-Йорк)|Патчогу]] ([[Лонг-Айленд]]), Боббі знайшов книгу старих шахових партій і ретельно її вивчив<ref>Brady 1973, p. 5.</ref>. Біограф Фішера Френк Брейді описує переїзд родини з Манхеттена на Бруклін у 1950 році:<ref>Brady 2011, p. 12.</ref>: {{цитата|Восени 1950 року Регіна перевезла родину з Манхеттена через міст на Бруклін, де зняла недорогу квартиру біля перетину вулиць Юніон і Франклін. Це було лише тимчасово: вона намагалася потрапити в кращий район. Вона позбулася свого медичного диплому в Росії через війну й тепер намагалася отримати диплом медсестри. Коли вона вступила до Школи медичних сестер на Проспекті Хайтс, то мандрівна сім'я Фішерів переїхала удесяте протягом шести років у двокімнатну квартиру за адресою 560 Lincoln Place в Брукліні, яку вони знімали за $ 52 на місяць. {{oq|en|In the fall of 1950, Regina moved the family out of Manhattan and across the bridge to Brooklyn, where she rented an inexpensive apartment near the intersection of Union and Franklin streets. It was only temporary: She was trying to get closer to a better neighborhood. Robbed of her medical degree in Russia because of the war, she was now determined to acquire a nursing diploma. As soon as she enrolled in the Prospect Heights School of Nursing, the peripatetic Fischer family, citizens of nowhere, moved once again—its tenth transit in six years—to a $52-a-month two-bedroom flat at 560 Lincoln Place in Brooklyn.}}|40||}}
 
Родина проживала в «малій, базовій, але жилій» квартирі Q<ref name="Edmonds & Eidinow 2004, p. 5">Edmonds & Eidinow 2004, p. 5.</ref>. Саме там «Фішер незабаром став настільки поглинений грою, що Регіна боялася, що він проводив наодинці занадто багато часу»<ref name="Edmonds & Eidinow 2004, p. 5"/>. Зрештою 14 листопада 1950 року Регіна надіслала листа в газету ''{{Не перекладено|Brooklyn Eagle||en|Brooklyn Eagle}}'', прагнучи розмістити оголошення, чи не знайдеться інших дітей віку Боббі, яким би було цікаво грати з ним в шахи. Газета відхилила її оголошення, оскільки ніхто не міг зрозуміти, як його класифікувати, але направила її запит {{Не перекладено|Герман Гелмс|Герману Гелмсу|en|Hermann Helms}}, «деканові американських шахів», який сказав їй, що майстер {{Не перекладено|Макс Пейві||en|Max Pavey}}, колишній шотландський чемпіон, буде давати [[сеанс одночасної гри]] 17 січня 1951 року<ref>Fischer 1959, p. xi.</ref><ref>Brady 1973, pp. 5–6.</ref>. Фішер зіграв у ньому. Хоча він протримався 15 хвилин, навіть привернувши увагу натовпу роззяв, але врешті-решт програв шаховому майстру<ref> «Натовп глядачів зібрався навколо дошки коли мініатюрний Боббі самовпевненому Максу Пейві в твідовій сорочці. Хлопчик був настільки серйозним у тому, що робить, що гра привертала все більше і більше глядачів…. Пейві, який був блискучим гравцем у швидкі шахи… здавалося лише ненадовго відволікався на інші шахівниці ледве їх вивчаючи коли робив свої ходи, і потім повертався до гри з Боббі так швидко, що дитина не могла обчислити так глибоко і ретельно, як хотіла… Хвилин через п'ятнадцять… Пейві побив ферзя Боббі, тим самим поклавши кінець грі… Боббі втупився в дошку на мить. „Він розчавив мене“, сказав він сам до себе. Тоді заплакав». Brady 2011, pp. 17–18.</ref>.
 
Одним із глядачів був президент Бруклінського шахового клубу<ref name="Brady 2011, p. 18">Brady 2011, p. 18.</ref> кандидат у майстри {{Не перекладено|Кармін Найгро||en|Carmine Nigro}}, який грав майже в силу майстра і працював інструктором<ref>Brady 2011, p. 20.</ref>. Найгро був настільки вражений грою Фішера<ref name="Brady 2011, p. 18"/>, що прийняв його в клуб і почав навчати<ref>Fischer 1959, pp. xi–xii.</ref><ref>Brady 1973, p. 7.</ref><ref>Brady 2011, pp. 19–21.</ref>. Фішер так пригадував свій час із Найгро:<ref>Fischer 1959, p. 2.</ref>: "Пан Найгро був, можливо, не найкращий гравець у світі, але дуже хороший учитель. Зустріч з ним була, ймовірно, вирішальним чинником у моєму шаховому прогресі.".
 
[[Файл:JWC Lombardy Fischer.jpg|thumb|right=1.85|Білл Ломбарді і Боббі Фішер аналізують гру, а Джек Коллінз спостерігає]]
 
Найгро провів перший шаховий турнір Фішера у своєму будинку в 1952 році<ref>Brady 2011, p. 21.</ref>. Влітку 1955 року Фішер, якому тоді було 12, приєднався до {{Не перекладено|Шаховий клуб Манхеттена|Шахового клубу Манхеттена|en|Manhattan Chess Club}}, найсильнішого шахового клубу в країні<ref>Fischer 1959, p. xii.</ref><ref>Brady 2011, pp. 38–39.</ref>. Стосунки Фішера з Найгро тривали до 1956 року,<ref>Brady 2011, p. 52.</ref><ref name=a>{{cite news|url=http://www.nytimes.com/2001/09/02/us/carmine-nigro-91-bobby-fischer-s-first-chess-teacher.html|title=Carmine Nigro, 91, Bobby Fischer's First Chess Teacher |date=September 2, 2001 |publisher=''The New York Times'' |accessdate=August 24, 2013}}</ref>.
 
==== Наставництво Ломбарді ====
Найгро представив Фішера майбутньому гросмейстеру [[Вільям Ломбарді|Вільямові Ломбарді]]<ref>Lombardy 2011, p. 18.</ref>, і, починаючи з вересня 1954 року<ref>{{cite news |last=West|first=Jim |url=http://jimwestonchess.blogspot.com/2011/11/understanding-chess-by-gm-lombardy.html |title="Understanding Chess" by GM Lombardy, Chess Blog by National Master Jim West |publisher=jimwestonchess.blogspot.com |date=November 22, 2011 |accessdate=July 3, 2013}}</ref>, Ломбарді почав давати Фішеру приватні уроки<ref>Lombardy 2011, p. 136.</ref><ref>«Боббі Фішер отримав свій ранній досвід гри в шахи граючи на вихідних у Центральній бібліотеці Брукліна і парку Вашингтон-сквер зі своїм тренером з шахів Вільямом Ломбарді, який мав квартиру поблизу». Sloan & Aravena 2012, p. 4.</ref><ref>Найстаріша відома опублікована фотографія Боббі і Білла зроблена 1956 року. На ній вони аналізують гру в шаховому клубі на Манхеттені. Donaldson & Tangborn 1999, p. 45.</ref><ref>«Ломбарді] й Боббі грали багато: бліц, нормальні шахи, ігри з аналізом. Ломбарді свого роду взяв Боббі під своє крило і навчав його в приватному порядку, і переважно все, чого вони досягли, вони спочатку зіграли в іграх між собою»{{cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=xXiVpFE3Zs0 |title=The Life and Chess of Bobby Fischer |publisher=youtube.com |accessdate=October 4, 2015}}</ref><ref>«Одним з людей, які дійсно відіграли важливу роль у кар'єрі Боббі, крім Коллінза, був Вільям Ломбарді»{{cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=ryXC25T6U0U |title=A Prodigy’s Progress—Lecture By IM John Donaldson |publisher=youtube.com |accessdate=October 4, 2015}}.</ref>. «Ми провели години в наших заняттях, просто граючи для підвищення якості гри», сказав Ломбарді. «Я намагався прищепити Боббі секрет мого власного швидкого підйому, ейдетичних образів і повного занурення»<ref>Lombardy 2011, p. 23.</ref>. Навівши приклад своєї гри 1956 року проти {{Не перекладено|Повилас Вайтоніс|Повіласа Вайтоніса|en|Povilas Vaitonis}} (в якій він погодився на нічию післявсього лишепісля 13 ходів), Ломбарді казав Фішеру: «Не приймай пропозицію нічиєї. Для амбітного і талановитого гравця прийняття нічиєї означає хрест на високих результатах. Суперники побоюються безкомпромісного опонента, і, внаслідок цього більше помиляються. Дій як я раджу і не копіюй мою боязкість.»<ref name="Lombardy 2011, p. 297">Lombardy 2011, p. 297.</ref>. Ломбарді відіграв ключову роль у становленні Фішера як чемпіона світу. Він був помічником Фішера в Порторожі<ref>Brady 2011, pp. 98–100.</ref><ref>Plisetsky & Voronkov 2005, p. 26.</ref>, де вони аналізували партії Фішера<ref>Brady 2011, p. 102.</ref>. Був секундантом Боббі в Рейк'явіку<ref>Alexander 1972, p. 79.</ref><ref>Brady 2011, p. 184.</ref><ref>«Фішер зазвичай волів грати без секунданта, спираючись на власні сили, хоча в цьому матчі йому допомагав Вільям Ломбарді». Byrne & Nei 1974, p. viii.</ref><ref>Hooper & Whyld 1992, p. 233.</ref><ref>Schonberg 1973, p. 283.</ref><ref>Steiner 1974, p. 24.</ref>, де аналізував партії з Фішером і допомагав йому в матчі.
 
=== Шаховий клуб Хоуторн ===
Рядок 100:
Першим великим успіхом Фішера стала перемога в Чемпіонаті Юніорів США в 1956 році; він набрав 8.5/10 очок і став наймолодшим чемпіоном серед юніорів<ref>''Chess Life'', July 20, 1956, p. 1. Also available on DVD (p. 105 in «Chess Life 1956» PDF file").</ref><ref>Wade & O'Connell 1972, p. 100.</ref>. На [[Відкритий чемпіонат США з шахів|відкритому чемпіонаті США]] 1956 року, який проходив у [[Оклахома-Сіті]], Боббі набрав 8½/12 і це дозволило йому поділити 4–8-ме місця, а переміг там {{Не перекладено|Артур Бісгаєр||en|Arthur Bisguier}}<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 101.</ref>. На першому [[Відкритий чемпіонат Канади з шахів|відкритому чемпіонаті Канади]] 1956 року, що відбувся в Монреалі, Боббі набрав 7/10 і поділив 8–12-те місця (переможець [[Ларрі Еванс]])<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 105.</ref>. У листопаді Фішер зіграв на відкритому чемпіонаті східних штатів 1956 року у [[Вашингтон]]і, поділивши 2-ге місце з Вільямом Ломбарді, [[Ніколас Россолімо|Ніколасом Россолімо]] і {{Не перекладено|Артур Феверстайн|Артуром Феверстайном|en|Arthur Feuerstein}}, на пів очка відставши від переможця {{Не перекладено|Ганс Берлінер|Ганса Берлінера|en|Hans Berliner}}<ref>Di Felice 2010, p. 76.</ref>.
 
Молодий шахіст став дуже відомим в Америці завдяки кільком блискучим переможним партіям із відомими шахістами. Фішер прийняв запрошення зіграти на третьому турнірі {{Не перекладено|Лессінг Дж. Розенвальд|Lessing Rosenwald|en|Lessing J. Rosenwald}} Trophy Tournament у Нью-Йорку (1956), дуже сильному турнірі, обмеженому 12-ма гравцями, яких вважали найсильнішими в Країні<ref name="Brady 1973, p. 16">Brady 1973, p. 16.</ref>. Хоча Фішер не належав до 12 найперших за рейтингом гравців США, але йому надіслали спеціальне запрошення. Граючи проти найсильнішої опозиції, 13-ти річний Боббі зміг набрати лише 4½/11, поділивши 8–9-те місця<ref>Wade & O'Connell 1973, p. 108.</ref>. Однак виграв приз за красу<ref>Brady 2011, p. 65.</ref> за свою '«безсмертну»'<ref>Edmonds & Eidinow 2004, p. 7.</ref> партію проти міжнародного майстра<ref>Brady 2011, p. 61.</ref> [[Дональд Бірн|Дональда Бірна]]<ref name="Brady 1973, p. 16"/>, в якій [[Жертва (шахи)|пожертвував]] [[Ферзь|ферзя]], щоб створити невідворотну атаку. {{Не перекладено|Ганс Кмох||en|Hans Kmoch}} назвав цю партію «{{Не перекладено|Гра століття (шахи)|грою століття|en|The Game of the Century (chess)}}<nowiki/>». Кмох писав: «Ця гра є блискучим шедевром комбінаційної гри, яку показав хлопчик 13 років проти солідного суперника. Її можна порівняти з найкращими рекордами в історії шахових [[вундеркінд]]ів»<ref>''[[Chess Review]]'', December 1956, p. 374. Also available on DVD (p. 418 on ''Chess Review 1956'' PDF file).</ref><ref>«While, objectively, it is not one of the greatest games ever played, it is certainly the finest game ever produced by one so young». Wilson 1981, p. 170.</ref>. Через деякий час Боббі незвично скромно пригадував цю гру: «Я лише робив ходи, які, як я вважав, були найкращими. Мені просто пощастило»<ref>''AP wire story'', February 24, 1957. Quoted in Brady 2011, p. 64.</ref>.
 
1957 року в Нью-Йорку Фішер зіграв матч із двох партій проти колишнього чемпіона світу [[Макс Ейве|Макса Ейве]], програвши його ½–1½.<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 123.</ref><ref>Brady 1973, p. 17.</ref><ref>«To wrest a draw from a former World Champion was neither small cheese nor minor chess, but Bobby was unhappy since he'd lost the match, 1½–½». Brady 2011, p. 67.</ref>. ВУ національному рейтинг -листі, опублікованому 5 травня 1957 року, Фішер мав 2231 пункт, що більш як на 500 пунктів перевищує його показник річної давнини<ref>''[[Chess Life]]'', May 5, 1957, p. 3. Also available on DVD (p. 67 in «Chess Life 1957» PDF file").</ref>. Це зробило його наймолодшим до того часу майстром в історії американських шахів<ref>{{cite web |last=Wall|first=Bill |url=http://www.chessville.com/BillWall/FischerTrivia.htm |title=Bobby Fischer Trivia |publisher=chessville.com |date=August 2002 |accessdate=October 4, 2008}}</ref>. У липні в Сан-Франциско Боббі успішно захистив свій титул чемпіона США серед юніорів, набравши 8½/9<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 127.</ref>. Такі високі турнірні результати вивели Фішера до десятки активних шахістів країни за рейтингом, який становив 2298<ref>Brady 2011, p. 73.</ref>. У серпні Фішер набрав 10/12 на відкритому чемпіонаті США в [[Клівленд]]і, стільки ж як і Артур Бісгаєр, але посів 1-ше місце за додатковими показниками<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 130.</ref><ref name="Collins 1974, p. 56">Collins 1974, p. 56.</ref>. Таким чином Боббі став наймолодшим переможцем відкритого чемпіонату США<ref>''[[Chess Review]]'', September 1957, p. 260. Also available on DVD (p. 294 in «Chess Review 1957» PDF file).</ref><ref>«No one as young as Bobby had won the United States Open before, and no one had ever held the United States Junior and Open titles concurrently. When Bobby returned to New York, both the Marshall and Manhattan chess clubs conducted victory celebrations, and he was lauded as America's new chess hero». Brady 2011, p. 75.</ref>. Потім виграв відкритий чемпіонат Нью-Джерсі, набравши 6½/7<ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 138–40.</ref>. Компанія [[Пепсі|Пепсі-Кола]] стала спонсором його матчу проти молодого філіппінського майстра {{Не перекладено|Родольфо Кардосо||en|Rodolfo Tan Cardoso}}, який відбувся у Нью-Йорку і в якому Фішер переміг 6–2<ref name="Brady 1973, p. 19">Brady 1973, p. 19.</ref><ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 135–37.</ref>.
 
=== Перше звання чемпіона США ===
Високий рейтинг і значні турнірні успіхуспіхи дозволили Шаховій федерації США запросити Фішера зіграти в [[Чемпіонат США з шахів|чемпіонаті США]] 1957-58<ref>Harkness 1967, p. 272.</ref>. У цьому турнірі брали участь такі відомі шахісти як, наприклад шестиразовий чемпіон США [[Самуель Решевський]], чинний тоді чемпіон США Артур Бісгаєр і чемпіон світу серед юніорів Вільям Ломбарді, який у серпні переміг на цьому турнірі, єдиний раз в історії цих змагань показавши ідеальний результат (11–0)<ref name="Brady 1973, p. 20">Brady 1973, p. 20.</ref><ref>Kažić 1974, pp. 273–74.</ref><ref>Lombardy 2011, back cover.</ref>. Бісгаєр передбачав, що Фішер «завершить змагання трішки вище середини турнірної таблиці»<ref name="Brady 1973, p. 20"/><ref>A writer in ''[[Chess Life]]'', apparently Editor Fred M. Wren, expected Fischer to score about 50&nbsp;%. «The Monday-Morning Quarterback Speaks», ''Chess Life'', January 20. 1958, p. 4. Also available on DVD (p. 12 on ''Chess Life 1958'' PDF file).</ref>. Попри всі досить скромні передбачення, Боббі здобув вісім перемог і п'ять нічиїх, вигравши чемпіонат з результатом 10½/13, на пів очка попереду найближчого переслідувача<ref>Wade & O'Connell 1973, p. 51.</ref><ref>Di Felice 2010, p. 196.</ref>. Таким чином за два місяці до свого 15-ліття Фішер став наймолодшим чемпіоном США за всю історію<ref>Brady 1973, pp. 20–21.</ref>. Оскільки тогорічний чемпіонат США був одночасно і [[Зональні турніри|зональним турніром]], то перемога в ньому зробила Фішера [[Міжнародний майстер|міжнародним майстром]]<ref>[[Edward Winter (chess historian)|Edward Winter]], [http://www.chesshistory.com/winter/#6424._Quiz_question Chess Note 6428] (citing ''Chess Life'', February 5, 1958).</ref><ref>Edward Winter, [http://www.chesshistory.com/winter/#6434._St_Petersburg_1895-96 Chess Note 6436] (citing ''FIDE Revue'', April 1958, p. 106).</ref>, а також дозволила йому взяти учать у міжзональному турнірі 1958 року в [[Порторож]]і<ref name="Brady 1973, p. 19"/>. Його рейтинг тоді становив 2626, що робило його другим гравцем США за цим показником, позаду лише Решевського (2713)<ref>''Chess Life'', March 5, 1958. Quoted in Müller 2009, p. 92.</ref>.
 
== Гросмейстер, кандидат, автор ==
Рядок 112:
Після прибуття радянська сторона запросила Боббі до Москви<ref>«The Soviet Union had agreed to invite Bobby to Moscow, and generously pay all expenses for him and his sister…» Marshall Chess Foundation Archive, Letter from Regina Fischer to Bobby Fischer, c. June 1958. Quoted in Brady 2011, p. 93.</ref>, а провідником для нього і сестри Джоан призначила міжнародного майстра {{Не перекладено|Абрамов Лев Йоахимович|Льва Абрамова|ru|Абрамов, Лев Иоахимович}}<ref>Brady 2011, p. 91.</ref>. Коли Фішер прибув до Москви, то одразу ж захотів відвідати Центральний шаховий клуб<ref name="Brady 2011, p. 92">Brady 2011, p. 92.</ref>, де грав у [[швидкі шахи]] проти двох молодих радянських майстрів, [[Васюков Євген Андрійович|Євгена Васюкова]] і {{Не перекладено|Нікітін Олександр Сергійович|Олександра Нікітіна|ru|Никитин, Александр Сергеевич}}<ref>Edmonds & Eidinow 2004, p. 9.</ref>. Фішер виграв усі партії<ref name="Brady 2011, p. 92"/>. Шаховий автор В.&nbsp;І.&nbsp;Ліндер так пише про те враження, яке Фішер справив на гросмейстера [[Алаторцев Володимир Олексійович|Володимира Алаторцева]] коли грав бліц проти радянських майстрів: «1958 року в Центральному шаховому клубі Володимир Алаторцев побачив високого і кістлявого 15-річного юнака, який у бліц-партіях вщент розтрощив майже всіх із ким грав… Алаторцев не був винятком, програвши всі три партії. Він був вражений грою молодого американця Роберта Фішера, його фантастичною самовпевненістю, неймовірною шаховою ерудицією і просто блискучою грою! Прибувши додому Володимир із захопленням сказав своїй дружині: 'Це майбутній чемпіон світу!'»<ref>Linder V.I. & Linder I.M. 1994. Quoted in Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 120–21.</ref>
 
Фішер вимагав, щоб йому організували матч проти чинного тоді чемпіона світу [[Ботвинник Михайло Мойсейович|Михайла Ботвинника]]. Коли йому сказали, що це неможливо, то він захотів зіграти проти [[Пауль Керес|Пауля Кереса]]. «Зрештою, до клубу напівофіційно покликали [[Петросян Тигран Вартанович|Тиграна Петросяна]]…». Фішер і Петросян грали швидкі партії, з яких більшість виграв Петросян<ref>Golombek, ''Golombek's Encyclopedia'', pp. 236–37. Quoted in Brady 2011, p. 93.</ref>. «Коли Боббі зрозумів, що йому не дадуть зіграти жодної класичної партії, він вийшов із себе»<ref>Brady 2011, p. 94.</ref>, кажучи, що вже ситий по горло «цими російськими свинями»<ref>Johnson 2007, p. 128. Quoted in Brady 2011, p. 94.</ref>. Це розсердило радянську сторону, яка вважала Фішера своїм почесним гостем. Саме тоді югослави запросили Фішера і його сестру Джоан приїхати раніше на міжзональний турнір. Фішер прийняв запрошення і, прибувши до Югославії, зіграв два тренувальні матчі проти майстрів [[Драголюб Яношевич|Драголюба Яношевича]] і [[Мілан Матулович|Мілана Матуловича]].<ref>Brady 2011, pp. 94–96.</ref>. Проти першого Фішер звів унічию обидві партії, а другого здолав у [[Белград]]і з рахунком 2½–1½<ref>Wade & O'Connell 1972, pp. 163–64.</ref>.
 
Шість перших місць міжзонального турніру виходилививодили до [[Кандидатські турніри|кандидатського турніру]]<ref>Brady 1973, p. 25.</ref>. Більшість спостерігачів сумнівались, що 15-річний юнак без жодного міжнародного досвіду зможе фінішували в цій шістці, але Фішер сказав журналісту Міро Радойчичу, «Я можу зіграти внічию проти гросмейстерів, а крім них є іще пів дюжини „патцерів“, яких я повинен перемогти»<ref>[[Leonard Barden]], «From Portorož to Petrosian», in Wade & O'Connell 1973, p. 332.</ref><ref>Just before Larsen played Fischer in their individual game, Larsen predicted that he would be victorious, only to find out quite the opposite: «Once we were well into the tournament, Larsen, [[Fridrik Olafsson]] and I were engaged in a friendly debate over Fischer's performance. 'Lucky to have 50&nbsp;%!' quipped Larsen, who went on to say, 'I will spank that baby!'… With wisdom Fridrik supplied a thought for me, 'Watch out the baby doesn't spank you!' At that comment, Larsen waved his hand. In the very next round, Fischer crushed Larsen…» Lombardy 2011, p. 87.</ref>. Попри деякі перешкоди на шляху і не дуже вдалий початок, Фішер виконав своє завдання: після сильної кінцівки турніру його результат був 12/20 (+6−2=12) і це дозволило поділити 5–6-те місця<ref>Wade & O'Connell 1972. pp. 332–34, 347.</ref>. Радянський гросмейстер [[Авербах Юрій Львович|Юрій Авербах]] зазначив: {{цитата|Під час боротьби за шахівницею цей юнак, майже все ще дитина, показав себе справжнім бійцем, продемонструвавши вражаючу витримку, точний підрахунок й бісову винахідливість. Мене особливо вразили не лише його широкі знання теорії, але й бажання всюди шукати нових шляхів. ВУ його грі можна було помітити неймовірний талант, але крім того відчути ту величезну кількість зусиль, які він витрачав на вивчення шахів. {{oq|en|In the struggle at the board this youth, almost still a child, showed himself to be a full-fledged fighter, demonstrating amazing composure, precise calculation and devilish resourcefulness. I was especially struck not even by his extensive opening knowledge, but his striving everywhere to seek new paths. In Fischer's play an enormous talent was noticeable, and in addition one sensed an enormous amount of work on the study of chess.<ref>Kasparov 2004, pp. 225–26.</ref>}}|40||}} Сама участь у цьому циклі розіграшів давала шахістові популярність і престиж. У п'ятнадцятирічного Фішера було мало шансів на успіх, проте він зайнявпосів уна турнірі шосте місце й кваліфікувався до турніру претендентів. Це було вже велике досягнення, за цей успіх Фішер отримав титул гросмейстера. Він був першим настільки юним гросмейстером в історії шахів. Радянський гросмейстер [[Бронштейн Давид Іонович|Давид Бронштейн]] так сказав про своє враження від Фішера в Порторожі: «Мені було цікаво спостерігати за Фішером, але довгий час я не міг зрозуміти, чому цей 15-річний хлопчик грає так добре»<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 20–21.</ref>. У віці 15 років, 6 місяців і 1 день Боббі став наймолодшим шахістом за всю історію, якому вдавалося кваліфікуватися до кандидатського турніру<ref>This record stood until 1991, when it was broken by [[Judit Polgár]]. Forbes 1992, p. 171.</ref>.
 
Перед кандидатським турніром Фішер виграв чемпіонат США 1958–59, набравши 8½/11<ref>Di Felice 2010, p. 301.</ref>. Також поділив 3-тє місце (з [[Борислав Івков|Бориславом Івковим]]) на турнірі [[Мар-дель-Плата (шаховий турнір)|Мар-дель-Плата]] (10/14), на пів очка відставши від [[Людек Пахман|Людека Пахмана]] і [[Мігель Найдорф|Мігеля Найдорфа]]<ref>Di Felice 2010, p. 340.</ref>. Поділив 4-6-те місця в [[Сантьяго]] (7½/12) позаду Івкова, Пахмана і {{Не перекладено|Герман Пілнік|Германа Пілніка|en|Herman Pilnik}}<ref>Di Felice 2010, p. 356.</ref>.
 
Міжнародний турнір у [[Цюрих|Цюриху]] навесні 1959 року Фішер закінчив, на очко відставши від майбутнього чемпіона світу [[Таль Михайло Нехемійович|Михайла Таля]] і на пів-очка - від югославського гросмейстера [[Светозар Глігорич|Світозара Глігорича]]<ref>Brady 1973, p. 28.</ref><ref>Plisetsky & Voronkov 2005, p. 27.</ref><ref>Wade & O'Connell 1972, pp. 165, 171, 176.</ref>.
 
Хоча Фішер і припинив у 16 років здобувати офіційну освіту, полишивши {{нп|Старша школа Еразмус-Голл|Старшу школу Еразмус-Голл|en|Erasmus Hall High School}} в Брукліні, згодом він сам вивчив кілька іноземних мов, тож вмів читати зарубіжну шахову періодику<ref>''The Chess Games of Robert J. Fischer'', edited by Robert G. Wade and Kevin J. O'Connell, London, Batsford 1973; special article by [[Керес Пауль Петрович|Paul Keres]], entitled ''From the Opposite Side of the Board''.</ref>. За даними латвійського шахового майстра {{нп|Кобленц Олександр Нафталійович|Олександра Кобленца|en|Alexander Koblencs}}, навіть він і Таль не віддавали себе шахам так, як це робив Фішер. Пригадуючи розмову, яка відбулась на турнірі: {{Double single}}Скажи мені, Боббі, продовжував Таль: - що ти думаєш про ігровий стиль [[Вольперт Лариса Іллівна|Лариси Вольперт]]?' - Вона дуже обережна. Але у вас є ще одна дівчина, Дмитрієва. От її партії подобаються мені!' Тут ми буквально відкрили рот від подиву. Міша і я продивилися тисячі партій, але нам навіть не спадало на думку вивчати гру наших шахісток. Як ми могли знайти час для цього?! Але Боббі, виявляється, знайшов час!'"<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, p. 41.</ref>
 
До кінця 1959 року Фішер "вдягався жахливо як для чемпіона, з'являючись на найавгустіших і найшанованіших національних і міжнародних змаганнях у светрі та вельветових штанах"<ref>Brady 1965, p. 34.</ref>. Тепер, заохочуваний {{нп|Пал Бенко|Палом Бенко|en|Pal Benko}} вдягатися ошатніше, Фішер "почав купувати костюми з усього світу, зшиті на замовлення вручну"<ref>Brady 1965, p. 35.</ref><ref>"У 16 років він зміг заробляти на життя шахами, і незабаром став добре вдягатись, у костюми пошиті в Лондоні та Нью-Йорку". Hooper & Whyld 1992, p. 136.</ref>. Він розповів журналістові {{нп|Ральф Гінзбург|Ральфу Гінзбургу|en|Ralph Ginzburg}}, що у нього сімнадцять пошитих на замовлення костюмікостюмів і що всі його сорочки і туфлі ручної роботи<ref>Ginzburg 1962, pp. 53–54.</ref>.
 
У 16 років Фішер поділив п'яте місце серед восьми учасників на [[Турнір претендентів 1959|Турнірі претендентів 1959]] у [[Блед]]і/[[Загреб]]і/[[Белград]]і (Югославія)<ref>Di Felice 2010, p. 310.</ref>, набравши 12½/28. Він залишився далеко позаду переможця турніру Таля, який виграв усі чотири їхні особисті зустрічі<ref>Wade & 'Connell 1972, p. 356.</ref>. Того року Фішер випустив свою першу книгу вибраних партій: ''Шахові партії Боббі Фішера'', опубліковану видавництвом Simon & Schuster<ref>Brady 2011, pp. 105, 125.</ref>.
Рядок 137:
!Результат
!Місце
!Перевага нанад 2-м місцем
!Відсоток
!Вік
Рядок 158:
|}
 
Фішер пропустив чемпіонат 1961-62 років (готувався до Міжзонального турніру 1962), а турнір 1964-65 років не відбувся<ref>Bisguier & Soltis 1974, p. 283.</ref>. У восьми чемпіонатах США Фішер програв лише три партії: {{нп|Едмар Медніс|Едмарові Меднісу|en|Edmar Mednis}} на турнірі 1962-63 років, і в послідовнихдвох підряд раундах турніру 1965 року, [[Самуель Решевський|Самуелеві Решевському]] і [[Роберт Бірн|Робертові Бірну]]. Його загальний рахунок становить 74/90 (61 перемога, 26 нічиїх і 3 поразки)<ref>Mednis 1997, pp. x–xi, 179–83, 202–11.</ref>.
 
== Олімпіади ==
Рядок 182:
|}
 
На чотирьох чоловічих шахових олімпіадах Фішер показав результат +40-7=18, набравши 49 очок у 65 партіях: 75.4%<ref>Kažić 1974, pp. 75, 81, 94, 108.</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.olimpbase.org/players/q8aycaol.html|title=Fischer, Robert James|publisher=Wojciech Bartelski & Co|date=August 2003|accessdate=February 17, 2014}}</ref>. 1966 року Фішер ледь не здобув золоту медаль в особистому заліку, набравши 88,23%, тоді як чемпіон світу Тигран Петросян набрав 88,46%. Він зіграв чотири гри більше, ніж Петросян, проти жорсткішої опозиції,<ref>"Фішер... показав чудовий результат 15 із 17 (+14, =2, -1). На жаль... його відсоток перемог 88.23% виявився на 0,23% нижчим, ніж 88.46% Петросяна, хоча Боббі зіграв на чотири гри більше і зіткнувся загалом з сильнішою опозицією, ніж [Петросян]". Müller 2009, pp. 276–77.</ref> і виграв би золото, якби погодився на пропозицію нічиєї від [[Флорін Георгіу|ФлорінФлоріна Георгіу]], а так він її відхилив і зазнав єдиної поразки<ref>"Пізніше Георгіу заявив, що коли запропонував Фішеру нічию, то був переконаний, що насправді має виграшну позицію, але хотів, щоб Фішера нагородили золотою медаллю. Було очевидно, що Фішер занадто старався, втомився і переоцінив себе. Він програв у вирішальній грі. Втім, і всі гравці і глядачі вважали Боббі справжнім героєм найчудовішої шахової події в історії". Brady 1973, p. 120.</ref>.
 
На олімпіаді 1962 у Варні Фішер передбачав, що переможе аргентинського гросмейстера [[Мігель Найдорф|Мігеля Найдорфа]] за 25 ходів. Він справді зробив це за 24 ходи, ставши єдиним гравцем, який на тому турнірі завдав поразки Найдорфу<ref>Brady 1973, p. 65.</ref>. За іронією долі, Найдорф поступився, застосувавши той самий дебютний варіант, який названо його ім'ям, {{нп|Сицилійський захист, варіант Найдорфа|варіант Найдорфа|en|Sicilian Defence, Najdorf Variation}}<ref>Müller 2009, pp. 224–25.</ref>.
Рядок 189:
 
== 1960-61 ==
1960 року Фішер поділив перше місце з радянською зіркою Борисом Спаським за сильному турнірі [[Мар-дель-Плата (шаховий турнір)|Мар-дель-Плата]] в Аргентині, випередивши його на два очка з результатом 13/15 (+13-1=1)<ref>Müller 2009, p. 156.</ref><ref>Wade & O'Connell 1972, p. 183.</ref>, попереду Давида Бронштейна<ref name=EEp12>Edmonds & Eidinow 2004, p. 12.</ref>. Фішер програв лише Спаському; це був початок їх пожиттєвої дружби.<ref>Бронштейн так писав їхню першу зустріч у Мар-дель-Плата, "вони подружились миттєво і залишилися друзями дотепер". Bronstein & Fürstenberg 1995, p. 121.</ref>.
 
Єдиною невдачею Фішера в його змагальній кар'єрі<ref name="Donner 2006, p. 228">Donner 2006, p. 228.</ref> став турнір у Буенос-Айресі (1960), який він завершив з результатом 8½/19 (+3-5=11), відставши від переможців [[Корчной Віктор Львович|Віктора Корчного]] і Самуеля Решевского, які набрали 13/19<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 189.</ref>. За словами Ларрі Еванса, перший сексуальний досвід Фішера був з дівчиною, якій Еванс представив його саме під час того турніру<ref>Benko & Silman 2003, p. 422 (інтерв'ю з Евансом).</ref><ref>"Одним із його суперників на цьому турнірі був американський гросмейстер Ларрі Еванс, і, згідно з оповіддю, він знайшов [[Пані Боварі|боваріанську]] пані, яка була готова за невелику суму оточити Фішера своїм шармом. Цей підхід виявився вдалим для Еванса, оскільки Фішер фінішував на турнірі тринадцятим{{Spaces}}..." Donner 2006, p. 228.</ref>. Пал Бенко каже, що Фішер жахливо виступив на турнірі, "бо поринув з головою в жінок і секс. Після цього Фішер пообіцяв, що ніколи не змішуватиме жінок і шахи, і дотримав свого слова<ref>Benko & Silman, pp. 426–27 (interview with Benko).</ref>". 1960 рік Фішер завершив перемогою на невеликому турнірі в [[Рейк'явік]]у з результатом 4½/5<ref>Wade & O'Connell 1972, pp. 196–97.</ref>, а також перемогою над {{нп|Клаус Дарга|Клаусом Даргою|en|Klaus Darga}} в товариському матчі в Західному Берліні<ref>Wade & O'Connell 1972, p. 198.</ref>.
 
1961 року Фішер розпочав матч із 16-ти партій проти Решевського, який проходив у Нью-Йорку і Лос-Анджелесі.<ref>"Службовці Американського шахового фонду наполягали, що Решевський кращий гравець, і вони організували цей матч, щоб це твердження довести". Brady 2011, p. 135.</ref>. Старший на 32 роки Решевський вважався фаворитом, оскільки мав набагато більший досвід матчів і не програв був ще жодного встановленого матчу<ref>Brady 1973, p. 42.</ref>. Після 11 ігор і за рівного рахунку (по дві перемоги при семи нічиїх), матч завершився достроково через суперечку щодо розкладу між Фішером та організатором матчу і спонсором {{нп|Жаклін Пятігорскі||en|Jacqueline Piatigorsky}}<ref>Brady 1973, pp. 43–46.</ref>. Решевського оголошено переможцем за замовчуванням, тому від одержав відповідну частку призового фонду<ref>Brady 1973, p. 46.</ref>.
 
На турнірі в Бледі 1961 року Фішер був другим серед зоряного складу учасників, поступившись лише екс-чемпіонові світу Талю<ref>Di Felice 2013a, p. 17.</ref>. Проте, в особистій зустрічі Фішер вперше переміг Таля, і здобув 3½/4 ву партіях з радянськими шахістами, завершивши турнір як єдиний непереможний гравець з результатом 13½/19 (+8-0=11)<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, p. 68.</ref><ref>Wade & O'Connell 1972, p. 199.</ref>.
 
== 1962: успіх, невдачі, звинувачення в змові ==
Рядок 201:
 
{{цитата|
Я обговорював гру Фішера з Максом Ейве й Гедеоном Штальбергом. Всі ми, досвідчені «старожили турніру», були здивовані майстерністю Фішера в ендшпілі. Коли молодий гравець добре грає в атаці , або вміє комбінувати, це можна зрозуміти, але бездоганна техніка ендшпілю в 19 років це щось рідкісне. Я можу пригадати лише одного гравця, який був настільки вмілим у закінченні - [[Смислов Василь Васильович|Василь Смислов]]. {{oq|en|I have discussed Fischer's play with Max Euwe and Gideon Stahlberg. All of us, experienced 'tournament old-timers', were surprised by Fischer's endgame expertise. When a young player is good at attacking or at combinations, this is understandable, but a faultless endgame technique at the age of 19 is something rare. I can recall only one other player who at that age was equally skillful at endgames – [[Смислов Василь Васильович|Vasily Smyslov]].}}|40||}}
 
Перемога Фішера зробила його фаворитом [[Турнір претендентів|турніру претендентів]] у [[Кюрасао]]<ref>Brady 1973, pp. 53–54.</ref><ref name=lbobt>{{cite news |last=Barden|first=Leonard |url=https://www.theguardian.com/obituaries/story/0,,2243089,00.html |title=Obituary, Bobby Fischer |publisher=''The Guardian'' |date=January 18, 2008 |accessdate=January 28, 2014}}</ref>. Однак, на цьому турнірі Фішер виступив набагато гірше, посівши лише 4-те місце серед восьми учасників, з результатом 14/27 (+8-7=12)<ref>Plisetsky & Voronkov 2005, p. 82.</ref>, далеко позаду Тиграна Петросяна (17½/27), [[Геллер Юхим Петрович|Юхима Геллера]] і [[Керес Пауль Петрович|Пауля Кереса]] (обидва 17/27)<ref>Kažić 1974, pp. 188–89.</ref>. Таль дуже сильно захворів під час турніру, і змушений був відмовитися від боротьби до його завершення. Фішер, друг Таля, був єдиним учасником, який відвідав його в лікарні<ref name=BSp155>Benko & Silman, p. 155.</ref>.
 
=== Звинувачення на адресу Радянського Союзу в змові ===
Після своєї невдачі<ref>За словами Ломбарді, відсутність у Фішера одноосібного секунданта "стала головною причиною його невдачі": "як секундант гросмейстер Артур Бісгаєр змушений був ділити свій талант між Боббі і Палом Бенко... Боббі був просто розлючений жалюгідною підготовкою Американського шахового фонду, який відповідав за фінансування американських учасників у Кюрасао". Lombardy 2011, p. 122.</ref> в кандидатському турнірі 1962 року Фішер стверджував у статті ''[[Sports Illustrated]]'' від 20 серпня 1962 року "Росіяни тримають під своїм контролем шаховий світ", що троє з п'яти радянських шахістів (Тигран Петросян, Пауль Керес і Юхим Геллер) заздалегідь домовились швидко звести внічию свої партії один проти одного, щоб зберегти енергію для гри проти Фішера. Загалом вважають, що це звинувачення небезпідставне<ref>Böhm & Jongkind 2003, pp. 29–30, 37, 40, 83.</ref><ref name="His Own Success 2008">"Victim of His Own Success: The Tragedy of Bobby Fischer", ''[[Wall Street Journal]]'', January 22, 2008, p. D8.</ref>. Фішер заявив, що більше ніколи не братиме участь у кандидатському турнірі, оскільки його формат, в поєднанні з передбачуваною змовою, унеможливили перемогу нерадянського шахіста. Після появи статті Фішера, наприкінці 1962 року [[ФІДЕ]] проголосувала за те, щоб здійснити радикальні реформи системи плей-оф, замінивши кандидатський турнір на кандидатські матчі на вибування один-на-один; у цьому форматі Фішер домінуватиме 1971 року<ref name="His Own Success 2008"/><ref name="Wade & O'Connell 1972, p. 331">Wade & O'Connell 1972, pp. 331–46.</ref>.
 
Влітку 1962 року Фішер переміг [[Бент Ларсен|Бента Ларсена]] у виставковому матчі [[Копенгаген]]і на данському ТБ. Пізніше того самого року Фішер переміг [[Богдан Слива|Богдана Сливу]] в командному матчі проти Польщі у Варшаві<ref>Wade & O'Connell 1972, pp. 207–08.</ref>.
Рядок 215:
Під впливом неприязні через невдалий матч 1961 року проти Решевського, Фішер відхилив запрошення зіграти на [[Кубок П'ятигорського|Кубку П'ятигорського]] 1963 року в Лос-Анджелесі, який зібрав зірок світового рівня<ref name="Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 49">Arthur Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 49.</ref>. Замість цього виступив на Вестерн-опен у [[Бей-Сіті]] (штат Мічиган), який виграв з результатом 7½/8<ref>"У той час він також писав для ''Chess Life'' колонку під назвою "Фішер обговорює шахи" і зробив кілька дуже схвальних відгуків про загальну якість опозиції, з якою зіткнувся, а також організацію змагань". Müller 2009, p. 237.</ref><ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 49, 149–51.</ref>. У серпні–вересні 1963 року Фішер виграв чемпіонат штату Нью-Йорк в [[Поукіпзі (Нью-Йорк)|Поукіпзі]], показавши свій перший ідеальний результат 7/7<ref>Wade & O'Connell 1973, pp. 49, 152–53.</ref>, попереду Артура Бісгаєра і {{нп|Джеймс Шервін|Джеймса Шервіна|en|James Sherwin}}<ref>Brady 1973, p. 70.</ref>.
 
На Чемпіонаті США 1963-64 Фішер домігся свого другого ідеального результату, цього разу проти провідних шахістів країни<ref name="Müller 2009, p. 243"/><ref name="Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 49"/>. Цей результат підніс його славу, зокрема з'явилась коротка стаття в журналі [[Лайф (журнал)|''Лайф'']]<ref name="Levy 1975, p. 91">Levy 1975, p. 91.</ref>. ''[[Sports Illustrated]]'' опублікував діаграми всіх одинадцяти партій у своїй статті "Дивовижна серія перемог Боббі Фішера"<ref>{{Cite news|url=https://www.si.com/vault/1964/01/13/608156/the-amazing-victory-streak-of-bobby-fischer|title=The Amazing Victory Streak of Bobby Fischer|work=Sports Illustrated|date=January 13, 1964|accessdate=May 12, 2007}}</ref>. Настільки вичерпне розкриття теми шахів було новаторським для провідного американського спортивного журналу. Його 11-0 на чемпіонаті 1963-64 - це єдиний ідеальний результат в історії цього турніру<ref>Bisguier, in Wade & Connell 1973, pp. 49–50.</ref>, а також один з десяти [[Світові рекорди в шахах#Ідеальні результати на турнірах і в матчах|ідеальних результатів]] на шахових турнірах найвищого рівня за увесь час<ref name="Hooper & Whyld 1992, p. 81">Hooper & Whyld 1992, p. 81.</ref><ref>Soltis 2002, pp. 81–83.</ref><ref>Sunnucks 1970, p. 76.</ref>. {{нп|Девід Гупер (шахіст)|Девід Гупер|en|David Hooper (chess player)}} і {{нп|Кеннет Вайлд||en|Kenneth Whyld}} назвали його "найвидатнішим досягненням такого роду"<ref name="Hooper & Whyld 1992, p. 81" />. Фішер згадує<ref>Fischer 1969, 2008, p. 305.</ref>: "На підставі мого однобокогооднобічного результату (11-0!), Доктор [Ганс] Кмох привітав Ларрі ЕвансЕванса (друге місце) з "перемогою" в турнірі...&nbsp;а потім привітав мене з 'перемогою у виставі'".
 
Перемога Фішера за 21 хід проти {{нп|Роберт Бірн (шахіст)|РобертРоберта БірнБірна|en|Robert Byrne (chess player)}} здобулапринесла призйому турнірприз утурніру за красу. БірнаБірн писав:
 
{{цитата|
Завершальна комбінація настільки глибока, що навіть у момент моєї здачі, обидва гросмейстери, які в окремому приміщенні коментували партію для глядачів, були впевнені, що це я перемагаю! {{oq|en|The culminating combination is of such depth that, even at the very moment at which I resigned, both grandmasters who were commenting on the play for the spectators in a separate room believed I had a won game!}}|40||}}
 
Міжнародний майстер {{нп|Ентоні Саїді||en|Anthony Saidy}} пригадував про свою партію в останньому турі зустріч з непереможеним ФішерФішером<ref name="Müller 2009, p. 248">Müller 2009, p. 248.</ref>:
 
{{цитата|
Розпочинаючи останню гру я, звичайно ж, не сподівався засмутити Фішера. Я майже не знав цього дебюту, але грав просто, а він продовжив за сценарієм, перевівши гру в простий ендшпіль з мінімальною перевагою кількінь проти слона. У коридорі Еванс сказав мені: "добре. Покажи йому, що ми не всі діти". {{oq|en|The war in Europe has been won and to no man do the United Nations owe a greater debt than to Marshal Zhukov.}}|40||}}
 
В перерві Саїді побачив спосіб звести партію внічию, але "зробив інший, неправильний хід", і програв<ref name="Müller 2009, p. 248"/>. "Шахові видання по всьому світі писали про незрівнянне досягнення. Тільки Бент Ларсен, повсякчасний огудник Фішера, не був у захваті: 'Фішер грав проти дітей'"<ref>''Chess Life'', August 1964, p. 202. Quoted in Brady 2011, p. 155.</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Боббі_Фішер