Вікіпедія

Стародавній Єгипет: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м непідтверджена інформація, ВП:НТЗ
Заміна на переклад з англійської Вікіпедії.
Рядок 1:
{{Історія Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:All Gizah Pyramids.jpg|right|thumb|250px|[[Єгипетські піраміди]] є одними з найбільш упізнаваних символів цивілізації Стародавнього Єгипту.]]
'''Стародавній Єгипет'''&nbsp;— [[цивілізація]] в [[Стародавній світ|стародавній]] [[Північна Африка|Північній Африці]], яка охолювала територію в нижній течії річки [[Ніл]] на місці сучасної країни [[Єгипет]]. Стародавня єгипетська цивілізація сформувалась у процесі розвитку [[Доісторичний Єгипет|доісторичного Єгипту]] як єдине ціле близько 3100&#x20;р. до н. е. (згідно з загальноприйнятою [[Єгипетська хронологія|єгипетською хронологією]])<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/chronology/index.html|title=Chronology|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080316015559/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/chronology/index.html|archivedate=16 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=25 March 2008}}</ref>. під час політичного об'єднання {{нп|Верхнього і Нижнього Єгипту|Верхнього і Нижнього Єгипту|en|Upper and Lower Egypt}} за правління [[Менес]]а (якого часто ототожнюють з [[Нармер]]ом)<ref>Додсон (2004) стор 46</ref>. [[Історія Стародавнього Єгипту]] складається з кількох стійких царств, розділених періодами відносної нестабільності, відомими як перехідні періоди: [[Стародавнє царство (Стародавній Єгипет)|Стродавнє царство]] за ранньої [[Бронзова доба|бронзової доби]], [[Середнє царство (Стародавній Єгипет)|Середнє царство]] за середньої бронзової доби і [[Нове царство (Стародавній Єгипет)|Нове царство]] за пізньої бронзової доби.
'''Стародавній Єгипет'''&nbsp;— одна з найдавніших держав на Землі і колиска цивілізацій Середземномор'я. Країна-стрічка займала територію в нижній течії річки [[Ніл]] в північно-східній [[Африка|Африці]].
[[Файл:Hitt Egypt 1450 bc.svg|right|thumb|250px|Стародавня Єгипетська імперія]]
 
Вершини своєї могутності Єгипет досяг за часів Нового царства, коли він мав владу над [[Нубія|Нубією]] і значною частиною [[Близький Схід|Близького Сходу]], після чого увійшов у період повільного занепаду. Упродовж історії Єгипет був завойований і підкорений низкою іноземних держав, зокрема [[Гіксоси|гіксосами]], [[Стародавня Лівія|лівійцями]], [[Нубійці|нубійцями]], [[Ассирія|ассірійцями]], [[Двадцять сьома династія єгипетських фараонів|ахеменідськими персами]], [[Стародавня Македонія|македонцями]] під проводом [[Александр Македонський|Александра Македонського]]. Грецьке [[Елліністичний Єгипет|Птолемейське царство]], що утворилося після смерті Александра, правило Єгиптом до 30&#x20;р. до н. е., коли за часів [[Клеопатра VII|Клеопатри]] воно зазнало поразки від [[Римська імперія|Римської імперії]] і стало [[Єгипет (римська провінція)|римською провінцією]]<ref>Клейтон (1994) стор 217</ref>.
== Назва ==
Топонім Єгипет&nbsp;— грецького походження. Він походить від назви столиці стародавнього Єгипту [[Мемфіс (Єгипет)|Мемфісу]]&nbsp;— Хікупта (''Хет-Ка-Птах'', дім [[Ка]] [[Пта]]ха). На початку 1 тис. до н.&nbsp;е., коли давні греки почали проникати в Єгипет, перше з великих міст, яке їм зустрілося, було Мемфіс на межі Дельти і долини Нілу. Його назву (одну з назв, позаяк «Мемфіс» також єгипетське слово)&nbsp;— «Хікупта» або на грецький манер «Айгюптос» греки згодом поширили на всю країну<ref>Петровский Н. С., Матвеев В. В., 1959</ref>.
 
Успіх давньоєгипетської цивілізації частково є наслідком її здатності пристосувати [[Землеробство Стародавнього Єгипту|долину Нілу до сільського господарства]]. Прогнозовані {{нп|Розливи Нілу|розливи|en|Flooding of the Nile}} і регульоване [[Іригація|зрошення]] родючої долини давали надлишкову сільськогосподарську продукцію, яка підтримувала більшу щільність населення і, як наслідок, [[Соціальна зміна|розвиток суспільства]] і культури. Завдяки надлишку ресурсів {{нп|адміністрація (управління)|адміністрація|en|Administration (government)}} спонсорувала видобуток корисних копалин у долині та навколишніх пустельних регіонах, ранній розвиток незалежної [[Єгипетські ієрогліфи|письмової системи]], організацію колективних робіт та проекти у сільському господарстві, торгівлю з навколишніми регіонами, а також [[Військове мистецтво Стародавнього Єгипту|військове мистецтво]], спрямоване на утвердження єгипетського панування. Стимулюванням і організацією цієї діяльності займалися елітні писарі, релігійні лідери і адміністратори під контролем [[фараон]]а, який гарантував співробітництво і єдність єгипетського народу в контексті складної системи [[Релігія Стародавнього Єгипту|релігійних вірувань]]<ref>Джеймс (2005) стор 8</ref>.<ref>Мануелян (1998), стор 6-7</ref>.
Самоназва країни [[Єгипетська мова|давньоєгипетською мовою]]&nbsp;— <hiero>km m t: O49</hiero> [km.t]&nbsp;— Та-Кемет (Чорна Земля)
 
До багатьох досягнень стародавніх єгиптян належать: [[гірництво]], інженерні та будівельні технології, завдяки яким відбувалося спорудження монументальних [[Єгипетські піраміди|пірамід]], [[Храми Стародавнього Єгипту|храмів]] і [[обеліск]]ів; система [[Математика в Стародавньому Єгипті|математики]], практична та ефективна [[Медицина Стародавнього Єгипту|система медицини]], система зрошення і технології сільськогосподарського виробництва, перші відомі дощаті човни<ref name="AIA">Уорд, Шеріл. "[http://www.archaeology.org/0105/abstracts/abydos3.html Найстаріших дощаті човна]", в журналі ''{{нп|Археологія (журнал, США)|Археологія|Archaeology (magazine)}}'' (том 54, номер 3, травень/червень 2001 року). Археологічний інститут Америки.</ref>, {{нп|єгипетський фаянс||en|Egyptian faience}} і технології виробництва скла, нові форми [[Література Стародавнього Єгипту|літератури]], а також {{нп|Єгипетсько-хеттська мирна угода|найпершу відому мирну угоду|en|Egyptian–Hittite peace treaty}}, укладену з хеттами<ref>Клейтон (1994) стор 153</ref>. Стародавній Єгипет залишив довговічну спадщину. Його [[Мистецтво Стародавнього Єгипту|мистецтво]] і [[Архітектура Стародавнього Єгипту|архітектура]] широко копійовані, а його давні артефакти потрапили до далеких куточків світу. Його монументальні руїни надихали уяву мандрівників і письменників упродовж багатьох століть. Зацікавленість у старовині і розкопках з боку європейців і єгиптян, яка виникла на початку нового часу, породила [[Єгиптологія|наукові дослідження]] єгипетської цивілізації і призвела до ширшого визнання її культурної спадщини<ref>Джеймс (2005) стор 84</ref>.
 
== Історія ==
[[Файл:Ancient_Egypt_map-en.svg|міні|Мапа Стародавнього Єгипту, на якій показано головні міста і об'єкти династичного періоду (бл. 3150&#x20;р. до н. е. - 30&#x20;р. до н. е.)]]
{{Main|Історія Стародавнього Єгипту}}
[[Ніл]] був артерією життя цього регіону упродовж більшої частини людської історії<ref>Шоу (2002) стор. 17, 67-69</ref>. Його родючі заплави дали людям можливість розвинути осіле землеробське господарство, а також складніше, централізоване суспільство, яке стало наріжним каменем в історії людської цивілізації<ref>Шоу (2002) стор 17</ref>. [[Кочівники|кочові]] [[мисливці і збирачі]] [[Людина розумна|сучасної людини]] оселились у долині Нілу наприкінці середнього [[плейстоцен]]у близько 120 000 років тому. До кінці періоду [[палеоліт]]у посушливий клімат Північної Африки ставав усе жаркішим і сухішим, змусивши жителів цього регіону зосередитись вздовж берегів річки.
 
=== Додинастичний період ===
Заселення території Єгипту належить в епоху мезоліту. В 10–6 тисячоліттях до н.&nbsp;е., коли [[клімат]] був вологішим, розрізнені [[Кочівники|кочові]] [[Плем'я|племена]] жили в [[савана]]х біля річки [[Ніл]], [[Річкова дельта|дельта]] якого ще була заболоченою. Племена займались [[збиральництво]]м, [[полювання]]м, пізніше [[рибальство]]м. Зміна клімату в епоху [[неоліт]]у примусила їх спуститися до [[заплава|заплави]] Нілу. Серед них були [[протосеміти]], [[бербери]] і [[кушити]], зі змішування яких до 4 тис. до н.е утворився єгипетський народ. Зростання населення, яке не могло більше існувати за рахунок полювання і рибальства, прискорило перехід до [[скотарство|скотарства]] і [[землеробство|землеробства]]. Потреба в додаткових посівних площах викликала необхідність утворення мережі [[канал]]ів і [[дамба|дамб]].
[[Файл:Egypte_louvre_316.jpg|ліворуч|міні|Типова ваза періоду Накада II прикрашена малюнками газелей (додинастичний період).]]
У додинастичні й [[Раннє царство (Стародавній Єгипет)|ранньодинастичні]] часи єгипетський клімат був {{нп|Африканський вологий період|набагато менш посушливим|en|African humid period}}, ніж сьогодні. Значні регіони Єгипту були покриті лісовими [[cавана]]ми і їх перетинали стада [[Унгуляти|копитних]]. Флора і фауна були набагато більш плідними в усіх околицях, а регіон Нілу давав життя великим популяціям водоплавних птахів. Полювання було поширеним серед єгиптян, але на ті часи припадає і перше [[одомашнення]] багатьох тварин<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/?id=1Am88Yc8gRkC&printsec=frontcover#PPA5,M1|title=Choice Cuts: Meat Production in Ancient Egypt|last=Ikram|first=Salima|authorlink1=Salima Ikram|year=1992|publisher=University of Cambridge|page=5|isbn=978-90-6831-745-9|lccn=1997140867|oclc=60255819|accessdate=22 July 2009}}</ref>.
 
Близько [[6-те тисячоліття до н. е.|5500&#x20;року до н. е.]] невеликі племена, що жили в долині Нілу, розвинулись у низку культур, які демонструють добре освоєння сільського господарства і [[Тваринництво|тваринництва]]. Їх можна ідентифікувати за {{нп|Гончарство Стародавнього Єгипту|гончарними виробами|en|Ancient Egyptian pottery}} і предметами особистого користування, такими як гребінці, браслети і намиста. Найбільшою з цих ранніх культур у верхньому (південному) Єгипті була [[Бадарійська культура|Бадарійська]], яка, ймовірно, зародилася в Західній пустелі. Вона відома своєю високоякісною керамікою, [[Кам'яні знаряддя|кам'яними знаряддями]] і використанням міді<ref>Хейс (1964) стор 220</ref>.
Приблизно в середині 4 тис. до н.&nbsp;е. з багатьох невеликих територіальних утворень&nbsp;— [[ном]]ів&nbsp;— утворилися два царства: на півдні&nbsp;— Верхній Єгипет, на півночі&nbsp;— Нижній Єгипет (відповідно зі столицями в [[Нехен|Ієраконполі]] і [[Буто]]). Остаточно країну об'єднав близько 3000&nbsp;р. до н.е цар півночі [[Менес]] (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю Хікупта (Білі Стіни), ({{lang-el|Μημφισ — Мемфіс}}), яка стала в 28 ст. до н.&nbsp;е. столицею об'єднаного Єгипту.
[[Файл:Túmulo_100.JPG|міні|Ранній розпис гробниці в [[Нехен]]і, бл. 3500 р. до н.е., Накада, можливо Герзейська культура]]
Бадарійську культуру змінили [[Амратська культура|Амратська]] (Накада I) і [[Герзейська культура|Герзейська]] (Накада II) культури<ref>Чайлд, В. Гордон (1953), ''New Light on the Most Ancient Near East'', (Praeger Publications)</ref>, які принесли низку технологічних удосконалень. Ще в період Накада I додинастичні єгиптяни імпортували [[обсидіан]] з [[Історія Ефіопії|Ефіопії]], який використовували щоб сформувати леза та інші предмети з {{нп|Кам'яний відщеп|кам'яних відщепів|en|Lithic flake}}<ref>Barbara G. Aston, James A. Harrell, Ian Shaw (2000). Paul T. Nicholson and Ian Shaw editors. "Stone," in ''Ancient Egyptian Materials and Technology,'' Cambridge, 5–77, pp. 46–47. Also note: Barbara G. Aston (1994). "Ancient Egyptian Stone Vessels," ''Studien zur Archäologie und Geschichte Altägyptens'' 5, Heidelberg, pp. 23–26. (See on-line posts: [http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/stone/obsidian.html] and [http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/foreignrelations/obsidian.html].)</ref>. Існують свідчення про наявність у період Накада II ранніх контактів з [[Близький Схід|Близьким Сходом]], особливо з узбережжям [[Ханаан]]у і [[Бібл]]у<ref>Patai, Raphael (1998), ''Children of Noah: Jewish Seafaring in Ancient Times'' (Princeton Uni Press)</ref>. За період близько 1000 років культура Накада розвинулася з декількох невеликих фермерських громад у могутню цивілізацію, лідери якої повністю контролювали населення і ресурси долини Нілу<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/naqadan/chronology.html#naqadaI|title=Chronology of the Naqada Period|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080328182409/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/naqadan/chronology.html|archivedate=28 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 March 2008}}</ref>. Встановивши центри влади в [[Нехен]]і (який греки назвиали Ієраконполем), а потім в [[Абідос (Єгипет)|Абідосі]], лідери [[Накада III]] розширили свій контроль над Єгиптом на північ уздовж [[Дельта Нілу|Нілу]].<ref name="Shaw61">Шоу (2002) стор 61</ref>. Вони також торгували з [[Нубія|Нубією]] на півдні, оазами [[Лівійська пустеля|Лівійської пустелі]] на заході, а також культурами {{нп|Східне Середземномор'я|Східного Середземномор'я|en|Eastern Mediterranean}} і [[Близький Схід|Близького Сходу]] на сході<ref name="Shaw61" />.
 
Культура Накада залишила після себе велике різноманіття артефактів, що показує зростання влади і багатства еліти, а також громадські предмети особистого використання, до яких належать гребінці, дрібні статуетки, розмальована кераміка, високої якості декоративні кам'яні вази, косметичні [[Палета (Стародавній Єгипет)|палети]], а також ювелірні вироби із золота, лазуриту і слонової кістки. Вони також розробили [[Полива|поливу]], відому як {{нп|єгипетський фаянс||en|Egyptian faience}}, яка була у вжитку в римський період для прикрашування чаш, амулетів і статуеток<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/faience/periods.html|title=Faience in different Periods|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080330041500/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/faience/periods.html|archivedate=30 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 March 2008}}</ref>. Протягом останньої додинастичної фази культура Накада почала використовувати письмові знаки, які зрештою розвинулись у повну систему [[Єгипетські ієрогліфи|ієрогліфів]] для записування давньоєгипетського мови<ref>Аллен (2000) 1 стор.</ref>.
З об'єднанням Єгипту почалась [[династія|династична]] епоха. До другого завоювання Єгипту [[перси|персами]] в [[341 до н. е.]] змінилося 30 династій&nbsp;— за підрахунком єгипетського історика [[жрець|жерця]] [[Манефон]]а (кін. 4&nbsp;— поч. [[III століття до н. е.]]). До кінця 4-го&nbsp;— початку 3-го тис. належать перші пам'ятки, написані єгипетським ієрогліфічним письмом.
 
=== Ранньодинастичний період (бл. 3050-2686 до н. е.) ===
=== Раннє царство ===
Ранньодинастичний період відбувався приблизно одночасно з [[Шумер]]о-[[Аккад (держава)|Аккадською]] в [[Межиріччя|Межиріччі]] та [[Елам|еламською]] цивілізаціями. У III столітті до н.е. єгипетський жрець [[Манефон]] розбив довгу послідовність фараонів від Менеса до свого часу на 30 династій, і цю систему все ще використовують сьогодні. Він почав свою офіційну історію з царя на ім'я "Мені" (або ''[[Менес]]'' по-грецьки), який, як вважалося, об'єднав два царства [[Верхній Єгипет|Верхнього]] і [[Нижній Єгипет|Нижнього Єгипту]]<ref>Клейтон (1994) стор 6</ref>.
{{Main|Раннє царство (Стародавній Єгипет)}}
У 30-28 століттях до н.&nbsp;е. почалися війни з сусідами: кушитами (нубійцями)&nbsp;— на півдні, з лівійцями&nbsp;— на заході і кочівниками з Синайського півострова&nbsp;— на північному сході. У період перших династій з'явилися особливі «будинки після-життя» - похоронні будівлі, що складалися з підземної похоронної камери і кам'яної споруди над поверхнею землі.
 
Перехід до єдиної держави відбувався не так швидко, як уявляли давньоєгипетські письменники. Відсутні будь-які прижиттєві записи про Менеса. Проте, деякі науковці нині вважають, що міфічний Менес це можливо цар [[Нармер]], зображений вбраним у царські [[Регалія|регалії]] на церемоніальній ''палеті Нармера'', в символічному акті злуки<ref>Клейтон (1994) стор 12-13</ref>. Під час ранньодинастичного періоду, який почався близько 3000&#x20;р. до н. е., перший з династичних фараонів зміцнив контроль над Нижнім Єгиптом, заснувавши столицю в [[Мемфіс (Єгипет)|Мемфісі]], з якої міг керувати [[Трудові ресурси|трудовими ресурсами]] і сільським господарством родючої дельти річки, а також контролювати вигідні і важливі [[Торговий шлях|торгові шляхи]] до [[Левант]]у. Зростальна міць і багатство царів ранньодинастичного періоду знайшли відбиття в будівництві складних [[Мастаба|мастабових]] гробниць і похоронних культових споруд в Абідосі, які були призначені для вшанування обожненого царя після його смерті<ref>Шоу (2002) 70 стор.</ref>. Сильний інститут царювання, розроблений царями, призначався для легітимізації державного контролю над землею, працею і ресурсами, які були необхідні для виживання і розвитку цивілізації Стародавнього Єгипту<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/archaicegypt/info.html|title=Early Dynastic Egypt|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080304143847/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/archaicegypt/info.html|archivedate=4 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 March 2008}}</ref>.
=== Давнє царство (близько 2800–2250 до н.е) ===
[[Файл:NarmerPalette_ROM-gamma.jpg|міні|[[Палета фараона Нармера|Палета Нармера]] зображує об'єднання двох земель<ref>Робінс (1997) стор 32</ref>.]]
{{Main|Стародавнє царство (Стародавній Єгипет)}}
[[Файл:Gizeh Cheops BW 1.jpg|thumb|right|[[Єгипетські піраміди|Піраміда]] [[Хеопс]]а]]
 
=== Стародавнє царство (2686-2181 до н. е.) ===
У 28-22 століттях сформувалася та розквітла давньоєгипетська цивілізація. Єдність Єгипту втілювалася у владі [[фараон]]ів&nbsp;— необмежених господарів всієї країни. [[Фараон]] був главою культів всіх богів Єгипта і сам оголошувався богом. Збільшилось значення геліопольского культу бога сонця [[Ра]], синами якого називали себе всі [[фараон]]и (в титулатурі). Зокрема до цього періоду відносяться створення сонячного календаря, у 28 столітті до н.е. була збудована найдавніша кам'яна будівля що збереглася до нашого часу - піраміда Джосера.
Великі досягнення в галузі архітектури, мистецтва і технології, які припадають на епоху [[Стародавнє царство (Стародавній Єгипет)|Стародавнього царства]], були підживлені збільшенням {{нп|Продуктивність сільськогосподарської праці|продуктивності сільськогосподарської праці|en|Agricultural productivity}} і, як наслідок, зростанням популяції, яке стало можливим завдяки добре розвиненій центральній адміністрації<ref>Джеймс (2005) стор. 40</ref>. Деякі з головних досягнень Стародавнього Єгипту, такі як [[піраміди Гізи]] і [[Великий Сфінкс]], побудовано під час Стародавнього царства. Під керівництвом {{нп|Візир (Стародавній Єгипет)|візира|en|Vizier (Ancient Egypt)}} державні чиновники збирали податки, координували проекти зрошування для підвищення врожайності, закликали селян працювати на будівництві, а також створили [[Кримінальне право|систему правосуддя]], щоб підтримувати мир і порядок<ref>Шоу (2002) стор 102</ref>.
[[Файл:Khafre_statue.jpg|праворуч|міні|Хефрен на троні]]
Зі зростанням значення централізованого управління в Єгипті виник новий клас освічених писарів і чиновників, яким цар надавав володіння в оплату за їхні послуги. Крім того царі дарували земельні ділянки своїм похоронним культам і місцевим храмам, щоб гарантувати цим установам ресурси для поклоніння цареві після його смерті. На думку науковців п'ять століть цих практик поступово підривали економічну життєздатність Єгипту, і економіка вже не могла дозволити собі утримувати велике централізоване управління<ref>Шоу (2002) стор. 116-17</ref>. З послабленням царської влади місцеві правителі, звані [[номарх]]ами, почали заперечувати вищість влади царя. Вважають, що вкупі з [[Посуха 2200 року до н. е.|сильними посухами]] між 2200 і 2150 роками&#x20;до н. е.<ref>{{Cite web|url=http://www.bbc.co.uk/history/ancient/egyptians/apocalypse_egypt_04.shtml|title=The Fall of the Old Kingdom|last=Fekri Hassan|publisher=British Broadcasting Corporation|accessdate=10 March 2008}}</ref>, це спричинило настання в країні 140-літнього періоду голоду і розбрату, відомого як перший проміжний період<ref>Клейтон (1994) стор 69</ref>.
 
=== Перший розпадпроміжний Єгиптуперіод (біля2181-1991 2250–2050рр. до&nbsp; н.&nbsp; е.) ===
Після колапсу центрального уряду Єгипту наприкінці Стародавнього царства адміністрація вже не могла підтримувати або стабілізувати економіку країни. Місцеві правителі не могли розраховувати на допомогу царя в період кризи, а нестача продовольства і політичні суперечки спричинили голод і дрібні громадянські війни. Проте, попри складні проблеми місцеві керівники, які вже не були змушені платити данину фараонові, користались зі своєї незалежності, щоб створювати розквітлу культуру в провінціях. Узявши під контроль власні ресурси, провінції стали економічно багатшими, про що свідчать більші і кращі поховання серед всіх соціальних класів<ref>Шоу (2002) стор 120</ref>. У творчих поривах провінційні ремісники прийняли і адаптувати культурні мотиви, які раніше належали лише фараонам Стародавнього царства, а книжники розробили літературні стилі, які демонструють [[оптимізм]] і оригінальність того періоду<ref name="Shaw146">Шоу (2002) стор 146</ref>.
{{main|Перший перехідний період (Стародавній Єгипет)}}
У 23-21 століттях до&nbsp;н.&nbsp;е. Єгипет розпадається на безліч [[Ном (Стародавній Єгипет)|номів]].
 
Вільні від підпорядкування царю, місцеві правителі почали змагатися один з одним за контроль над територією і за політичну владу. До 2160&#x20;р. до н. е. правителі в [[Гераклеополь|Гераклеополі]] вже контролювали Нижній Єгипет на півночі, тоді як клан їхніх суперників, заснований у [[Фіви (Єгипет)|Фівах]] сім'єю [[Ініотеф I|Ініотефа I]], встановив контроль над Верхнім Єгиптом на півдні. Коли клан Ініотефа посилив свою владу і розширив свій контроль на північ, зіткнення між двома ворогуючими династіями стало неминучим. Приблизно 2055&#x20;року до н.е. північні фіванські війська під командуванням [[Ментухотеп II|Ментухотепа II]] зрештою перемогли правителів Гераклеополя, возз'єднавши обидві землі. Розпочався період економічного і культурного відродження, відомого як [[Середнє царство (Стародавній Єгипет)|Середнє царство]]<ref>Клейтон (1994) стор. 29</ref>.
=== Середнє царство (біля 2050–1700 до н.е) ===
{{Main|Середнє царство (Стародавній Єгипет)}}
Нове об'єднання Єгипту почалося з піднесення [[номарх]]ів [[Гераклеополь|Гераклеополя]] (в Середньому Єгипті), пізніше посилилися правителі південного міста [[Фіви (Давній Єгипет)|Фіви]]. Фіванський [[фараон]] [[Ментухотеп I]] став правителем об'єднаного Єгипту. У 21–18 століттях покровителем [[фараон]]ів оголошений [[Бог]] [[Амон]]. [[Аменемхет I]] переніс столицю з [[Фіви (Давній Єгипет)|Фів]] в Іттауі в Файюмській оазі.
 
=== ДругийСереднє розпад Єгиптуцарство (біля 1700–15802134-1690 до н. е..) ===
[[Файл:Egypte_louvre_231_visage.jpg|міні|Аменемхет III, останній великий правитель Середнього царства]]
{{main|Другий перехідний період (Стародавній Єгипет)}}
Фараони Середнього царства відновили в країні стабільність і процвітання, тим самим стимулювавши відродження мистецтва, літератури і монументальних об'єктів<ref>Шоу (2002) стор 148</ref>. Ментухотеп II і його наступники з [[Одинадцята династія єгипетських фараонів|одинадцятої династії]] царювали у Фівах, але візир [[Аменемхет I]], вступивши на царство на початку [[Дванадцята династія єгипетських фараонів|дванадцятої династії]] приблизно у 1985 році&#x20;до н. е., переніс столицю до міста {{нп|Іті-тауї||en|Itjtawy}}, розташованого у [[Файюмська оаза|Файюмській оазі]]<ref>Клейтон (1994) стор 79</ref>. Перебуваючи в Іті-тауї, царі дванадцятої династії провели далекоглядні заходи з [[Утворення території|меліорації та іригації]] для збільшення сільськогосподарського виробництва в регіоні. Крім того, відвойовано територію в [[Нубія|Нубії]], яка була багата на каменоломні і золоті копальні, тоді як робочі побудували оборонні споруди в Східній дельті, під назвою "{{нп|Стіни правителя||en|Walls-of-the-Ruler}}" для захисту від нападів ззовні<ref>Шоу (2002) стор 158</ref>.
 
Коли царі зосередили у своїх руках військову і політичну силу, володіючи величезними сільськогосподарськими і мінеральними багатствами, населення, мистецтво і релігія країни процвітали. На відміну від елітарного ставлення Стародавнього царства до богів, Середнє царство показує збільшення вираження особистого благочестя<ref>Шоу (2002) стор. 179-82</ref>. Література цього періоду описує складні теми і символи, написані впевненим, виразним стилем<ref name="Shaw146">Шоу (2002) стор 146</ref>. [[Барельєф]]ний і скульптурний портрети вловлюють тонкі, окремі деталі, які досягли нових висот технічної досконалості<ref>Робінс (1997) стор. 90</ref>.
Новий розпад Єгипту у 18-16 століттях привів до захоплення його азіатськими володарями&nbsp;— [[гіксоси|гіксосами]], які захопили владу у Нижньому Єгипті і зробили своєю столицею місто [[Аваріс]] в східній частині дельти [[Ніл|Нілу]].
 
Останнім великим правителем епохи Середнього царства був [[Аменемхет III]], який дозволив [[Семітські мови|семітомовним]] [[Ханаан|ханаанським]] переселенцям з [[Близький Схід|Близького Сходу]] оселитися в районі дельти, щоб забезпечити достатньою робочою силою свої особливо активні гірничодобувні і будівельні кампанії. Проте, ця грандіозна діяльність вкупі з сильними {{нп|розливи Нілу|розливами Нілу|en|Flooding of the Nile}} в останні роки його царювання, напружили економіку і прискорили повільне скочування в бік другого проміжного періоду, який припадає на тринадцяту і чотирнадцяту династії. Під час цього спаду ханаанські поселенці почали набувати більшого контролю над областю Дельти, зрештою прийшовши до влади в Єгипті як [[гіксоси]]<ref>Шоу (2002) стор 188</ref>.
=== Нове царство (біля 1580–1070 до н.е) ===
{{main|Нове царство (Стародавній Єгипет)}}
[[Файл:La salle dAkhenaton (1356-1340 av J.C.) (Musée du Caire) (2076972086).jpg|thumb|200px|[[Аменхотеп IV Ехнатон|Аменхотеп IV]] і [[Нефертіті]] приносять моління богу [[Атон]]у]]
<!-- [[Файл:John Collier - Pharaohs Handmaidens.jpg|thumb|left|Наложниці фараона]] -->
Знищити панування [[гіксоси|гіксосів]] вдалося [[Яхмос I|Яхмосу I]]. Переслідуючи їх, він вдерся до [[Палестина|Палестини]], [[Сирія|Сирії]]. Його наступники встановили панування Єгипту в [[Палестина|Палестині]], [[Фінікія|Фінікії]], [[Сирія|Сирії]]; країна Куш до 4-го нільського порогу стала провінцією Єгипту.
 
=== Другий проміжний період (1674-1549 до н. е.) і гіксоси ===
При [[Аменхотеп III|Аменхотепі III]] Єгипет досяг найбільшої могутності. З провінцій в [[Азія|Азії]] і в країні [[Куш]] Єгипет отримував данину деревиною, міддю, оловом, свинцем, сріблом, а також худобу, рабів, вина, ювелірні вироби, слонову кістку. З країни Пунт, куди [[цариця]] [[Хатшепсут]] направила експедицію, в Стародавній Єгипет надходили пахощі. У цей період армія Єгипту стала регулярною. Релігійна реформа [[Аменхотеп IV Ехнатон|Аменхотепа IV (Ехнатона)]] проголосила культ єдиного для єгиптян бога [[Атон]]а (сонячного диска). На честь цього бога будується нова столиця [[Ахетатон]]. Після смерті [[Аменхотеп IV Ехнатон|Ехнатона]] в [[1335 до н. е.|1335&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] відновили шанування колишніх богів, і [[Фіви (Давній Єгипет)|Фіви]] знову стали столицею Єгипта. Захопившись релігійною реформою, [[Аменхотеп IV Ехнатон|Ехнатон]] закинув управління державою. Занепад тривав і після його смерті, але близько [[1290 до н. е.|1290&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] [[фараон]] [[Рамзес II]] відновив могутність Єгипта. Він вів вперту боротьбу з хеттами та їх сирійськими союзниками. Столицею Єгипта при [[Рамзес II|Рамзесі II]] став [[Пер-Рамзес]], побудований на місці [[Аваріс]]а.
[[Файл:Egypt_NK_edit.svg|міні|Максимальні територіальні володіння Стародавнього Єгипту (15 ст. до н. е.)]]
Близько 1785&#x20;р. до н. е., коли влада царів Середнього царства ослабла, вихідці з [[Західна Азія|Західної Азії]], звані [[Гіксоси|гіксосами]], які вже осіли в дельті, захопили Єгипет і заснували свою столицю під назвою [[Аваріс]], змусивши колишній центральний уряд відступити у Фіви. Фараон вважався васалом і повинен був сплачувати данину<ref name="Ryholt310">Ryholt (1997) стор. 310</ref>. Гіксоси ("іноземні правителі") перебрали єгипетські моделі правління і визначили себе царями, тим самим запозичивши єгипетські елементи у свою культуру. Вони та інші завойовники принесли в Єгипет нові види зброї, особливо [[композитний лук]] і коней, запряжених у [[Колісниця|колісницю]]<ref>Шоу (2002) стор 189</ref>.
 
Після відступу на південь, аборигенні фіванські царі опинилися в пастці між ханаанськими гіксосами, які правили на півночі, і [[Нубійці|нубійськими]] союзниками гіксосів, [[Куш (царство)|кушитами]], на півдні. Після багатьох років васалітету, Фіви зібрали достатньо сил, щоб кинути виклик гіксосам у конфлікті, який тривав понад 30 років, до 1555 року&#x20;до нашої ери<ref name="Ryholt310">Ryholt (1997) стор. 310</ref>. Царі [[Таа II Секененра]] і [[Камос]] зрештою спромоглися перемогти [[нубійці]]в на півдні Єгипту, але не змогли перемогти гіксосів. Це завдання лягло на камосового наступника [[Яхмос I|Яхмоса I]], який успішно провів низку кампаній, що назавжди викорінити гіксосів з Єгипту. Він заснував нову династію і, в Новому царстві, що тоді розпочалось, військові справи стали одним з головних пріоритетів для фараонів, які прагнули розширити межі Єгипту й намагалися здобути владу на [[Близький Схід|Близькому Сході]]<ref>Шоу (2002) 224 стор.</ref>.
=== Пізній період (біля 1070–332 до н.&nbsp;е.) ===
{{main|Пізнє царство (Стародавній Єгипет)|Перський період (Стародавній Єгипет)}}
 
=== Нове Царство (1549-1069 до н. е.) ===
У 11-7 століттях зміцнилася влада монархів.
Фараони Нового царства встановили період безпрецедентного процвітання, гарантувавши безпеку своїх кордонів і зміцнивши дипломатичні відносини зі своїми сусідами, зокрема імперією [[Мітанні]], [[Ассирія|Ассирією]] і [[Ханаан]]ом. Військові кампанії, які вели [[Тутмос I]] і його онук [[Тутмос III]], розширили вплив фараонів до найбільшої імперії, яку Єгипет колись бачив. За правління [[Мернептах]]а правителі Єгипту стали називатись [[фараон]]ами, а не царями.
[[Файл:WLANL_-_koopmanrob_-_Maat-ka-Re_Hatsjepsoet_(RMO_Leiden).jpg|ліворуч|міні|Кам'яна статуя Хатшепсут]]
Між їхніми правліннями цариця [[Хатшепсут]], яка зарекомендувала себе як фараон, запустила багато будівельних проектів, включаючи відновлення храмів, пошкоджених гіксосами, і посилала торгові експедиції в [[Пунт]] і Синай<ref>Клейтон (1994) стор. 104-07</ref>. Коли Тутмос III помер у 1425 році&#x20;до н. е. Єгипет був імперією, що простягалася від {{нп|Нія (царство)|Нії|en|Niya (kingdom)}} на північному заході [[Сирія|Сирії]] до [[Пороги Нілу|четвертого порогу]] Нілу в [[Нубія|Нубії]], закріпивши лояльність та відкривши доступ до критично важливого імпорту, таких товарів як бронза і дерево<ref>Джеймс (2005) стор 48</ref>.
 
Фараони Нового царства почали масштабну кампанію з просування бога [[Амон]]а, чий зростальний культ засновано в [[Карнакський храм|Карнаці]]. Вони також будували пам'ятники для прославлення своїх досягнень, як реальних так і уявних. Карнакський храм є найбільшим єгипетським храмом із колись побудованих<ref>{{cite journal|last1=Bleiberg (editor) |first1=Edward |title=Ancient Egypt 2675–332 BCE: Architecture and Design |journal=Arts and Humanities Through the Eras |date=2005 |volume=1 |url=https://www.highbeam.com/doc/1G2-3427400010.html}}</ref>.
У 945 до н.&nbsp;е. лівійський воєначальник [[Шешонк I]] проголосив себе [[фараон]]ом, зробивши своєї резиденцією місто [[Бубастіс]] в дельті [[Ніл|Нілу]]. Він захопив [[Єрусалим]] і пограбував його.
 
Близько 1350 р. до н. е. стабільність Нового царства була під загрозою, коли Аменхотеп IV зійшов на престол і здійснив цілу низку радикальних і хаотичних реформ. Змінивши своє ім'я на [[Аменхотеп IV Ехнатон|Ехнатон]], він запровадив раніше маловідоме {{нп|сонячне божество||en|Solar deity}} [[Атон]]а як [[Бог|верховне божество]], пригнітив поклоніння більшості інших божеств, і переніс столицю в нове місто Ахетатон (сучасна [[Амарна]])<ref>Олдред (1988) стор. 259</ref>. Він присвятив себе своїй новій релігії і художньому стилю. Після його смерті культ Атона швидко покинули і відновили традиційний релігійний порядок. Наступні фараони, [[Тутанхамон]], [[Ай (фараон)|Ай]] і [[Хоремхеб]], робили все для того, щоб стерти всі згадки про єресь Ехнатона, тепер відому як [[Амарнський період]]<ref>Клейн (2001), стор 273</ref>.
У 671 до н.&nbsp;е. [[Асирія|ассирійська]] армія [[Асархаддон]]а захопила і розграбувала [[Мемфіс (Єгипет)|Мемфіс]].
[[Файл:SFEC_EGYPT_ABUSIMBEL_2006-003.JPG|міні|Чотири колосальні статуї [[Рамсес II|Рамсеса II]] по боках від входу до храму {{нп|Абу-Сімбел||en|Abu Simbel}}]]
Близько 1279&#x20;р. до н. е. [[Рамсес II]], також відомий як Рамсес Великий, зійшов на трон. Він побудував більше храмів, звів більше статуй і обелісків і став батьком для більшої кількості дітей, ніж будь-який інший фараон в історії<ref>З двома своїми старшими дружинами і великим гаремом Рамсес II породив понад 100 дітей. Клейтон (1994) стор 146</ref>. Сміливий військовий лідер, Рамсес II повів свою армію проти [[Хетти|хеттів]] у [[Битва при Кадеші|битві при Кадеші]] (у сучасній [[Сирія|Сирії]]) і, після того як бій не виявив переможця, зрештою погодився на перший в історії зафіксований мирний договір, близько 1258&#x20;року до нашої ери<ref>Тілдеслі (2001), стор 76-77</ref>.
 
Багатство Єгипту, однак, зробило його привабливою мішенню для вторгнення, зокрема, [[Стародавня Лівія|лівійських]] [[Бербери|берберів]] на Заході, а також [[Народи моря|народів моря]], за припущеннями<ref name="AK2013">{{Harvnb|Killebrew|2013}}. Quote: "First coined in 1881 by the French Egyptologist G. Maspero (1896), the somewhat misleading term "Sea Peoples" encompasses the ethnonyms Lukka, Sherden, Shekelesh, Teresh, Eqwesh, Denyen, Sikil / Tjekker, Weshesh, and Peleset (Philistines). [Footnote: The modern term "Sea Peoples" refers to peoples that appear in several New Kingdom Egyptian texts as originating from "islands" (tables 1-2; Adams and Cohen, this volume; see, e.g., [[Robert Drews|Drews]] 1993, 57 for a summary). The use of quotation marks in association with the term "Sea Peoples" in our title is intended to draw attention to the problematic nature of this commonly used term. It is noteworthy that the designation "of the sea" appears only in relation to the Sherden, Shekelesh, and Eqwesh. Subsequently, this term was applied somewhat indiscriminately to several additional ethnonyms, including the Philistines, who are portrayed in their earliest appearance as invaders from the north during the reigns of Merenptah and Ramesses Ill (see, e.g., Sandars 1978; Redford 1992, 243, n. 14; for a recent review of the primary and secondary literature, see Woudhuizen 2006). Hencefore the term Sea Peoples will appear without quotation marks.]"</ref>.<ref name="Drews48">[https://books.google.com/books?id=bFpK6aXEWN8C&pg=PA48 The End of the Bronze Age: Changes in Warfare and the Catastrophe Ca. 1200 B.C., Роберт Дрюс, стор 48-61] Цитата: "Теза про те, що велике "переселення народів моря" відбулося бл. 1200 р. до н. е., нібито заснована на єгипетських написах, одного від часів царювання Мернептаха і другого від правління Рамсеса III. Проте, у самих написах про цю міграцію згадки відсутні. Після вивчення того, що єгипетські тексти кажуть про "народи моря', один єгиптолог (Вольфганг Гельк) нещодавно зазначив, що, хоча деякі речі непевні, "eins ist aber sicher: Nach den agyptischen Texten haben wir es nicht mit einer 'Volkerwanderung' zu tun". Таким чином, міграційна гіпотеза ґрунтується не на самих написах, а на їх інтерпретації".</ref> конфедерації моряків з [[Егейське море|Егейського моря]]. Спочатку військовим вдавалося відбивати ці навали, але Єгипет, зрештою, втратив контроль над залишком своїх територій на півдні [[Ханаан]]у, значна частина з яких дісталась ассирійцям. Впливи зовнішніх загроз були посилені внутрішніми проблемами, такими як корупція, пограбування гробниць і громадянські заворушення. Після відновлення своєї влади, верховні жерці в {{нп|Храм Амона-Ра|храмі Амона-Ра|en|Precinct of Amun-Re}} у Фівах накопичили великі землі й багатства, і їх розширені повноваженя розкололи країну під час третього проміжного періоду<ref>Джеймс (2005) стор 54</ref>.
У 667 до н.&nbsp;е. і 663 до н.&nbsp;е. ассирійці захопили [[Фіви (Давній Єгипет)|Фіви]]. [[Псамметих I|Псамметиху I]] вдалося знову об'єднати Єгипет. При [[Нехо II]], синові [[Псамметих I|Псамметиха I]], було прорито канал, що з'єднав [[Ніл]] з [[Червоне море|Червоним морем]].
 
=== Третій проміжний період (1069-653 до н. е.) ===
У 528 до н.&nbsp;е. Єгипет був завойований перським царем [[Камбіс II|Камбісом]] і став перською провінцією (сатрапією). У 341 до н.&nbsp;е. перси знову вторглись в Єгипет, піддавши його страшному руйнуванню.
Після смерті [[Рамсес XI|Рамсеса XI]] в 1078 р. до н. е., [[Смендес]] взяв владу над північною частиною Єгипту, правлячи з міста [[Таніс]]. Південь ефективно контролювався {{нп|верховні жерці Амона у Фівах (21-ша і 22-га династії)|верховними жерцями Амона у Фівах|en|Theban High Priests of Amun (21st and 22nd Dynasty)}}, які визнавали Смендеса лише номінально<ref>Черні (1975) С. 645</ref>. За цей час лівійці були оселитися у Західній дельті і вожді цих поселенців почали посилювати свою автономію. Лівійські князі взяли під контроль дельту за правління [[Шешонк I|Шешонка I]] в 945 р. до н. е., заснувавши так звану лівійську або Бубаститську династію, яка правитиме упродовж 200&#x20;років. Шешонк також здобув контроль над південним Єгиптом, помістивши членів своєї сім'ї на важливі жрецькі посади. Лівійське управління почало слабшати, коли конкуруюча династія в дельті постала в {{нп|Леонтополіс|Леонтополісі|en|Leontopolis}}, а [[кушити]] почали загрожувати з півдня. Близько 727&#x20;р. до н. е. кушитський цар [[Піанхі]] вторгся на північ, захопивши владу над Фівами, і зрештою над Дельтою<ref>Шоу (2002) стор 345</ref>.
 
Далекосяжний престиж Єгипту значно знизився до кінця третього проміжного періоду. Його іноземні союзники потрапили під сферу впливу [[Ассирія|Ассирії]], і lо 700&#x20;р. до н.е. війна між двома країнами стала неминучою. Між 671 і 667&#x20;р. до н.е. ассирійці почали нападати на Єгипет. Правління [[Тахарка|Тахарки]] і його наступника, [[Танутамон]]а, проходило у постійному конфлікті з ассирійцями, проти яких Єгипет здобув кілька перемог. Зрештою ассирійці виштовхнули кушитів назад у Нубію, зайняли Мемфіс і {{нп|Розграбування Фів|розграбували храми Фів|en|Sack of Thebes}}<ref>Шоу (2002) стор. 358</ref>.
=== Греко-римський період (332 до н.&nbsp;е.&nbsp;— 395 н.е) ===
{{main|Елліністичний Єгипет|Римський Єгипет}}
У 332 до н.&nbsp;е. в Єгипет вступила армія [[Александр Македонський|Александра Македонського]]: Єгипет став частиною його держави. Після розділу його імперії між діадохами Єгипет дістався полководцю [[Птолемей|Птолемею Лагу]]&nbsp;— засновнику греко-македонської династії [[Птолемеї|Птолемеїв Лагідів]] (в 305-30 рр. до н.&nbsp;е.). Столицею стало місто [[Александрія]].
 
=== Пізній період (672-332 до н. е.) ===
При [[Птолемеї|Птолемеях]] Єгипет став головним постачальником хліба в елліністичному світі. У цей період флот Єгипту панував в [[Середземне море|Середземному морі]]. При правлінні цариці [[Клеопатра|Клеопатри]], останньої з династії [[Птолемеї]]в, Єгипет виявився втягнутим у політичну боротьбу з [[Стародавній Рим|Римом]]. Після поразки флоту Єгипту при мисі Акцій в 31 до н.&nbsp;е. і самогубства [[Клеопатра|Клеопатри]] був перетворений в римську провінцію (30 до н.&nbsp;е.).
Ассирийці переклали контроль над Єгиптом на низку васалів, які стали відомі як царі царі Саїської [[Двадцять шоста династія єгипетських фараонів|двадцять шостої династії]]. У 653&#x20;р. до н. е. саїський цар [[Псамметіх I]] зміг вигнати ассирійців з допомогою грецьких найманців, які були завербовані, щоб сформувати перший військово-морський флот Єгипту. {{нп|Колонії в античності|Грецький вплив|en|Colonies in antiquity}} значно розширився коли [[поліс]] [[Навкратіс]] став домівкою для греків у дельті Нілу. Саїські царі, які правили з нової столиці столиці Саїс, стали свідками короткого, але енергійного відродження економіки і культури, але 525&#x20;року до н. е. потужні перси, на чолі з [[Камбіс II|Камбісом II]], почали своє завоювання Єгипту, зрештою, захопивши фараона [[Псамметіх III|Псамметіха III]] в {{нп|битва під Пелусієм (525 р. до н.е.)|битві під Пелусієм (525 р. до н.е.)|en|Battle of Pelusium (525 BC)}}. Після цього Камбіс прийняв офіційний титул фараона, але правив Єгиптом з Ірану, залишивши країну під контролем сатрапії. У 5 столітті до н. е. відбулося кілька успішних повстань проти персів, але Єгипет так і не зміг остаточно повалити персів<ref>Шоу (2002) стор. 383</ref>.
 
Після його анексії Персією, до Єгипту приєднано [[Кіпр]] та [[Фінікія|Фінікію]] під час шостої [[сатрап]]ії в складі перської [[Імперія Ахеменідів|Імперії Ахеменідів]]. Цей перший період перського панування над Єгиптом, також відомий як двадцять сьома династія, завершився 402&#x20;р. до н. е., коли Єгипет повернув собі незалежність під правлінням аборигенних династій. Остання з цих династій, [[Тридцята династія єгипетських фараонів|тридцята]], виявилася останньою царською династією Стародавнього Єгипту, закінчившись царюванням [[Нектанеб II|Нектанеба II]]. Коротке відновлення перського панування, іноді відоме як [[Тридцять перша династія єгипетських фараонів|тридцять перша династія]], почалося в 343&#x20;році до н. е., але незабаром після цього, 332&#x20;р. до н.е. перський правитель Мазасес передав Єгипет [[Александр Македонський|Олександрові Македонському]] без бою<ref>Шоу (2002) стор. 385</ref>.
Після розподілу [[Римська імперія|Римської імперії]] в 395&nbsp;р. н.&nbsp;е. [[Єгипет]] став провінцією Східної Римської імперії ([[Візантія|Візантії]]). Нащадками давніх єгиптян&nbsp;— коптами&nbsp;— була прийнята [[християнство|християнська]] релігія монофісітського штибу.
 
=== Птолемеївський період (332-30 до н. е.) ===
У 639–642 роках [[Єгипет]] був завойований арабами.
[[Файл:Alexander_the_Great,_100_B.C.E._–_100_C.E.,_54.162.jpg|міні|[[Александр Македонський]], 100&#x20;до н. е. – 100&#x20;н. е., 54.162, [[Бруклінський музей]]]]
332&#x20;року до н. е. [[Александр Македонський]] завоював Єгипет з невеликим опором з боку [[Іран|персів]] і єгиптяни його сприйняли як полегшення. Адміністрація, встановлена наступниками Александра, {{нп|Стародавні македонці|македонським|en|Ancient Macedonians}} [[Елліністичний Єгипет|Птолемейським царством]], ґрунтувалась на єгипетській моделі, а новою столицею стала [[Александрія]]. Місто продемонструвало міць і престиж елліністичного правління, і стало {{нп|Місце мудрості|центром навчання|en|Seat of Wisdom}} і культури, з центром у знаменитій [[Александрійська бібліотека|Александрійській бібліотеці]]<ref>Шоу (2002) стор 405</ref>. [[Александрійський маяк]] освітлював шлях для багатьох кораблів, які вели торгівлю через місто, оскільки Птолемеї зробили комерцію і підприємства, що приносять прибуток, такі як виробництво папірусу, своїм головним пріоритетом<ref>Шоу (2002) стор. 411</ref>.
 
[[Елліністичний період|Елліністична культура]] не витіснила аборигенну єгипетську культуру, оскільки Птолемеї підтримували старовинні традиції, прагнучи забезпечити лояльність населення. Вони будували нові храми в єгипетському стилі, підтримували традиційні культи і зображували себе як фараонів. Деякі традиції злилися, коли [[Давньогрецька міфологія|грецькі]] та [[Міфологія Стародавнього Єгипту|єгипетські боги]] було [[Релігійний синкретизм|синкретизовано]] в складові божества, такі як [[Серапіс]], а [[Скульптура Стародавньої Греції|класичні грецькі форми скульптури]] вплинули на традиційні єгипетські мотиви. Попри свої спроби заспокоїти єгиптян, Птолемеї постали перед викликами аборигенних повстань, гірких сімейних чвар і потужного натовпу Олександрії, який утворився після смерті [[Птолемей IV Філопатор|Птолемея IV]]<ref>Шоу (2002) стор. 418</ref>. Крім того, оскільки [[Стародавній Рим|Рим]] спирався переважно на імпорт зерна з Єгипту, то римляни виявляли значний інтерес до політичної ситуації в країні. Продовження єгипетських повстань, амбітні політики і сильні супротивники з [[Близький Схід|Близького Сходу]] вивели ситуацію з рівноваги, що змусило Рим надіслати війська і зробити країну провінцією своєї імперії<ref>Джеймс (2005) стор 62</ref>.
== Цивілізація Стародавнього Єгипту ==
 
=== Римський період (30 р. до н. е. – 641 р. н. е.) ===
''«Оригінальність та неповторність Стародавнього Єгипту&nbsp;— причина його особливої привабливості та разом із тим визначеної чужості нам, з якою ми часто не можемо примиритися ні розумом ні серцем»''&nbsp;— [[Войтех Замаровський]]
[[Файл:Fayum-22.jpg|ліворуч|міні|[[Фаюмські портрети]] уособлюють зустріч єгипетської і римської культур.]]
Єгипет став провінцією [[Римська імперія|Римської Імперії]] в 30&#x20;р. до н. е., після поразки [[Марк Антоній|Марка Антонія]] і птолемеївської цариці [[Клеопатра VII|Клеопатри VII]] від [[Октавіан Август|Октавіана]] (пізніше [[Римський імператор|імператора]] Августа) в [[Битва при Акції|битві при Акції]]. Римляни сильно залежали від поставок зерна з Єгипту, а [[Римський легіон|римська армія]] під контролем префекта, якого призначав імператор, придушувала заколоти, суворо змушувала дотримуватися збирання важких податків, а також запобігала нападам бандитів, які стали сумновідомою проблемою в той час<ref>Джеймс (2005) стор 63</ref>. Олександрія ставала все важливішим центром на торговому шляху зі Сходу, оскільки екзотичні предмети розкоші користувалися значним попитом у Римі<ref>Шоу (2002) стор. 426</ref>.
 
Хоча римляни більш вороже ставилися до єгиптян, ніж греки, але деякі традиції тривали, такі як муміфікація і шанування традиційних богів.<ref name="Shaw422">Шоу (2002) стор. 422</ref>. Процвітало мистецтво портретів мумій, а деякі римські імператори зображували себе як фараони, хоча й не до такої міри, як це було за Птолемеїв. Вони жили за межами Єгипту і не виконували церемоніальних функцій Єгипетського царства. Місцева адміністрація набула римського стилю і була закрита для єгиптян<ref name="Shaw422" />.
{{main|Культура Стародавнього Єгипту}}
 
Від середини першого століття нашої ери [[християнство]] впроваджувалося в Єгипті і спочатку його розглядали як ще один культ, який можна прийняти. Однак, це була безкомпромісна релігія, яка прагнула здобути новонавернених з-поміж прихильників [[Релігія Стародавнього Єгипту|єгипетської]] та {{нп|Греко-римський світ|греко-римської|en|Greco-Roman world}} релігій і загрожувала існуванню популярних релігійних традицій. Це призвело до гонінь новонавернених християн, кульмінацією яких стали Великі гоніння [[Діоклетіан]]а, що почались 303 року. Але в підсумку християнство перемогло<ref>Шоу (2003) стор. 431</ref>. У 391 році християнський імператор [[Феодосій Великий|Феодосій]] представив законопроект, який заборонив язичницькі обряди і закриті храми<ref>"''The Church in Ancient Society''", {{нп|Генрі Чедвік (теолог)|Henry Chadwick|en|Henry Chadwick (theologian)}}, p. 373, Oxford University Press US, 2001, {{ISBN|0-19-924695-5}}</ref>. Олександрія стала ареною великих анти-язичницьких бунтів зі знищенням державних та приватних релігійних образів<ref>"''Christianizing the Roman Empire A.D 100–400"'', [[Ramsay MacMullen]], p. 63, Yale University Press, 1984, {{ISBN|0-300-03216-1}}</ref>. Як наслідок, аборигенна релігійна культура Єгипту занепадала. Хоча корінне населення продовжувало розмовляти [[Єгипетська мова|рідною мовою]], але вміння читати [[Єгипетські ієрогліфи|ієрогліфи]] поступово зникло разом зі зменшенням ролі жерців і жриць у єгипетських храмах. Храми самі часом перетворювались у [[Церква (будівля)|церкви]] або ж залишались закинуті в пустелі<ref>Шоу (2002) стор. 445</ref>.
=== Виникнення держави ===
 
У четвертому столітті, коли Римська імперія розділилась, Єгипет опинився в складі Східної імперії зі столицею в Константинополі. У роки занепаду Імперії Єгипет впав під ударами перської армії [[Держава Сасанідів|Сасанідів]] (618-628 н. е.), його відвоював римський імператор [[Іраклій]] (629-639 рр.), але потім, зрештою, його захопила мусульманська армія [[Праведний халіфат|Праведних халіфів]] у 639-641 рр. н.е., що означало кінець римського панування.
Заселення території Єгипту належить до епохи [[палеоліт]]у. В X&nbsp;— VI тисячоліттях до н.&nbsp;е. коли клімат був вологішим, розрізнені [[кочові племена]] жили в саванах біля річки [[Ніл]], [[дельта Нілу|дельта]] якого ще була заболоченою. Племена займались [[збиральництво]]м, [[полювання]]м, пізніше [[рибальство]]м. Зміна клімату в епоху [[неоліт]]у примусила їх спуститися до заплави Нілу. Серед них були [[протосеміти]], [[бербери]] і [[кушіти]], зі змішування яких до IV тис. до н.е утворився єгипетський народ. Зростання населення, яке не могло більше існувати за рахунок полювання і рибальства, прискорило перехід до [[скотарство|скотарства]] і [[землеробство|землеробства]], започаткувавши основи [[Економіка Стародавнього Єгипту|економіки Стародавнього Єгипту]]. Потреба в додаткових посівних площах викликала необхідність утворення мережі каналів і дамб.
 
== Уряд і економіка ==
«Даром Нілу» назвав Єгипет [[Геродот]], а єгиптяни Ніл&nbsp;— «річкою, що дарує життя». Перших великих успіхів давньоєгипетська цивілізація і культура також змогли досягти завдяки Нілу.
 
=== Управління і комерція ===
Біля сер. IV тис. до н.е з багатьох невеликих територіальних утворень&nbsp;— [[Ном (Стародавній Єгипет)|номів]] (яких на той час існувало близько 40)&nbsp;— утворилися два царства: на півночі&nbsp;— [[Нижній Єгипет]], на півдні&nbsp;— [[Верхній Єгипет]] (зі столицями в [[Ієраконполь|Ієраконполі]] і [[Буто]]). Остаточно країну об'єднав близько 3000 до н.е цар півдня [[Менес]] (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю «Білі Стіни» (грец. [[Мемфіс (Єгипет)|Мемфіс]]), що стала в 28 ст. до н.&nbsp;е. столицею Єгипту. З об'єднання Єгипту почалась [[Династичний період Стародавнього Єгипту|династична епоха]]. До другого завоювання Єгипту персами в 341 до н.&nbsp;е. змінилося 30 династій&nbsp;— за підрахунком єгипетського історика жерця [[Манефон]]а (кін. IV&nbsp;— поч. III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.) До кінця IV&nbsp;— початку III тис. належать перші пам'ятки, написані [[Єгипетські ієрогліфи|єгипетським ієрогліфічним письмом]].
[[Файл:Pharaoh.svg|міні|Фараона зазвичай зображували разом із символами царственості та влади.]]
[[Фараон]] був абсолютним монархом країни і, принаймні в теорії, повністю контролював її землю та ресурси. Він був верховним воєначальником і главою уряду, і спирався на бюрократичний апарат чиновників, щоб управляти своїми справами. Функцію управління виконував {{нп|Візир (Стародавній Єгипет)|візир|en|Vizier (Ancient Egypt)}}, який був його правою рукою, представником, і слідкував за землемірними роботами, скарбницею, будівельними проектами, правовою системою та архівами.<ref name="Manuelian358">Мануелян (1998) стор. 358</ref>. На регіональному рівні країна поділялась на 42 адміністративних райони, які називались [[Ном (Стародавній Єгипет)|номами]]. На чолі кожного ному був [[номарх]], який звітував перед візиром і був під його юрисдикцією. [[Храми Стародавнього Єгипту|Храми]] становили кістяк економіки. Це були не лише [[Культова споруда|молитовні будинки]], але вони відповідали й за збір та зберігання національного багатства в системі комор і скарбниць, що перебували у віданні [[Супервізор|доглядачів]], які перерозподіляли зерно і товари<ref>Мануелян (1998) стор 363</ref>.
 
Значна частина економіки була централізованою і під строгим контролем. Хоча стародавні єгиптяни не використовували карбування монет до [[Пізнє царство (Стародавній Єгипет)|пізнього царства]],<ref>{{Cite web|url=http://www.ucl.ac.uk/museums-static/digitalegypt/metal/coins.html|title=Egypt: Coins of the Ptolemies|date=2002|publisher=University College London|accessdate=8 April 2017}}</ref>. але мали свого роду грошово-бартерну систему<ref>Meskell (2004) стор. 23</ref>, в якій загальноприйнятими одиницями вартості були стандартні мішки з зерном і ''[[дебен]]и'', що дорівнювали приблизно {{Convert|91|g|oz|0}} міді або срібла<ref name="Manuelian372">Мануелян (1998) стор. 372</ref>. Робочим платили зерном; простий трудівник міг заробити 5&#x20;мішків (200&#x20;кг або 400&#x20;фунтів) зерна на місяць, тоді як майстер міг отримати 7&#x20;мішків (250&#x20;кг або 550&#x20;фунтів). Ціни були фіксовані по всій країні і записані в списки, щоб полегшити торгівлю; наприклад сорочка коштувала п'ять мідних дебенів, тоді як корова - 140&#x20;дебенів<ref name="Manuelian372" />. Зерно можна було обміняти на інші товари, згідно з переліком фіксованих цін<ref name="Manuelian372" />. У п'ятому столітті до н. е. карбовані гроші прийшли в Єгипет з-за кордону. Спочатку монети використовувались як стандартизовані зливки дорогоцінного металу, а не справжні гроші, але в наступні століття міжнародні торговці стали покладатися на карбування<ref>Walbank (1984) стор 125</ref>.
=== Релігія ===
{{main|Релігія Стародавнього Єгипту}}
Ключем до розуміння всієї культури Стародавнього Єгипту є система релігійних уявлень, відображена в міфології. Основними джерелами, по яких вивчають міфологічні уявлення, є різноманітні релігійні тексти, гімни і молитви богам, записи похоронних обрядів. Найбільш давні з них отримали назву «Тексти пірамід»&nbsp;— вони нанесені на стіни похоронних камер фараонів Давнього царства всередині пірамід. У часи Середнього царства магічні вислови пишуть і в усипальницях жерців, знатних вельмож, це&nbsp;— «Тексти саркофагів». У період Нового царства подібні записи супроводять вже і «простих» померлих, роблять їх на папірусі, які називають «Книгою мертвих».
 
=== Соціальний статус ===
[[Файл:Bookdead.jpg|right|thumb|250px|Єгипетська книга мертвих]]
Єгипетське суспільство було сильно розшароване і [[соціальний статус]] був чітко виражений. Селяни становили основну масу населення, але сільськогосподарська продукція належала безпосередньо державі, храмові, або [[Шляхта (стан)|знатній родині]], яка володіла землею<ref>Мануелян (1998) стор. 383</ref>. Селяни мусили сплачувати трудовий податок і були зобов'язані працювати на зрошувальних або будівельних проектах у системі {{нп|Панщина|панщини|en|Corvée}}<ref>Джеймс (2005) стор 136</ref>. Художники і ремісники мали вищий статус, ніж селяни, але й вони були під контролем держави, працюючи в цехах при храмах і отримуючи зарплатню безпосередньо з державної скарбниці. Писарі й урядники сформували вищий клас, відомий як "клас білого кілту" з посиланням на лляний вибілений одяг, що був знаком їхнього звання<ref>Біллард (1978) стор 109</ref>. Вищий клас чітко виразив свій соціальний статус у мистецтві та літературі. На одну сходинку нижче були священики, лікарі та інженери зі спеціальною професійною підготовкою у своїй галузі. [[Рабство]] було відоме в Стародавньому Єгипті, але ступінь і поширеність його застосування точно не встановлені<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/social/index.html|title=Social classes in ancient Egypt|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071213192904/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/social/index.html|archivedate=13 December 2007 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=11 December 2007}}</ref>.
[[Файл:Slavebeating.jpg|ліворуч|міні|Покарання у Стародавньому Єгипті]]
Стародавні єгиптяни розглядали чоловіків і жінок, зокрема людей з усіх соціальних класів, за винятком рабів, як по суті рівних перед законом, і навіть найбільш невибагливий [[Селяни|селянин]] мав право клопотати перед візиром і його судом<ref name="UCJohnson">{{Cite web|url=http://fathom.lib.uchicago.edu/1/777777190170/|title=Women's Legal Rights in Ancient Egypt|last=[[Janet H. Johnson]]|publisher=University of Chicago, 2004|accessdate=31 August 2010}}</ref>. Хоча рабів використовували переважно як обслугу, але вони могли купити і продати своє рабство, відробити шлях до свободи і шляхетства, і, здебільшого, мали лікарів на робочих місцях<ref>[http://www.reshafim.org.il/ad/egypt/timelines/topics/slavery.htm Slavery in Ancient Egypt] from http://www.reshafim.org.il. Перевірено 28 Серпня 2012.</ref>. Як чоловіки так і жінки мали право володіти власністю і продавати її, укладати договори, вступати в шлюб і розлучатись, отримувати спадщину і вести правові спори в суді. Подружні пари могли володіти власністю спільно і захистити себе від розлучення, погодившись на шлюбний контракт, в якому обумовлювали фінансові зобов'язання чоловіка перед дружиною і дітьми, якщо шлюб розпадеться. У порівнянні зі своїми колегами у Стародавній Греції, Римі і навіть у сучасніших місцях по всьому світі, стародавні єгипетські жінки мали ширший діапазон особистого вибору і можливостей. Такі жінки, як [[Хатшепсут]] і [[Клеопатра VII]] навіть стали фараонами, тоді як інші мали владу, наприклад, [[Дружина бога Амона|дружини бога Амона]]. Попри ці свободи, стародавні єгипетські жінки не часто брали участь в управлінні на офіційних посадах, виконували другорядні ролі в храмах і загалом були менш освічені, ніж чоловіки<ref name="UCJohnson" />.
 
=== Правова система ===
Багато які боги шанувалися єгиптянами у вигляді тварин. Священний бик Апіс сприймався як уособлення сили природи і родючості. Цілий культ склався навколо гнойового жука&nbsp;— скарабея. Йому поклонялися в храмах сонячних божеств, його зображали штовхаючим перед собою сонячний диск. Під час муміфікації кам'яне зображення скарабея вміщували на місце серця. Це&nbsp;— найдавніші, пов'язані ще з тотемізмом, вірування. Поступово уявлення про зовнішній вигляд богів мінялися. Божества стали зображатися, як правило, у вигляді людей з головами тварин, рідше&nbsp;— у вигляді тварин з головами людей. Наприклад, богиня Хатхор зображалася з коров'ячою головою, бог Амон&nbsp;— з рогами барана, бог Гор- з головою сокола. Сфінкс же&nbsp;— божество, що охороняє кордон пустелі, що стереже Єгипет від Сету&nbsp;— бога смерті і гарячого спопеляючого вітру&nbsp;— представлявся у вигляді лева з людською головою. Певні звіри і птахи стали вважатися душами богів і жили при храмах. Щоб бути визнаним втіленням божества, тварина повинна була володіти особливим кольором, формою плям, рогів. Після смерті трупи священних тварин муміфікувалися і вдавалися до поховання. Археологами знайдені цілі кладовища биків, кішок, крокодилів.
[[Файл:Louvre-antiquites-egyptiennes-p1020372_Cropped_and_bg_reduced.png|ліворуч|міні|[[Писар, що сидить]] із [[Саккара|Саккари]], [[П'ята династія єгипетських фараонів|п'ята династія]]; книжники були елітними і добре освіченими. Вони рахували податки, вели облік і несли відповідальність за управління.]]
Главою правової системи офіційно був фараон, який був відповідальний за прийняття законів, здійснення правосуддя і підтримку закону і порядку, поняття, яке стародавні єгиптяни називали [[Маат]]<ref name="Manuelian358">Мануелян (1998) стор. 358</ref>. Хоча не збереглось жодного юридичного [[кодекс]]у від часів Стародавнього Єгипту, але судові документи показують, що єгипетський закон ґрунтувався на уявленнях здорового глузду про добро і зло, який підкреслював необхідність досягнення домовленостей і врегулювання конфліктів, а не строгого дотримання складного набору статутів<ref name="UCJohnson">{{Cite web|url=http://fathom.lib.uchicago.edu/1/777777190170/|title=Women's Legal Rights in Ancient Egypt|last=[[Janet H. Johnson]]|publisher=University of Chicago, 2004|accessdate=31 August 2010}}</ref>. Місцеві ради старійшин, відомі в Новому царстві як ''Кенбет'', були відповідальні за вирішення в суді справ, пов'язаних і дрібними претензіями і незначними суперечками<ref name="Manuelian358" />. Більш серйозні випадки, пов'язані з вбивством, великими земельними угодами і розграбуванням могил, передавались у ''Великий Кенбет'', яким керував візир або фараон. Позивачі і відповідачі повинні були представити себе і були зобов'язані давати клятву, що вони розповідають правду. У деяких випадках, держава брала на себе роль і прокурора і судді, і звинувачуваного могли катувати побоями, щоб отримати визнання та імена спільників. Як для тривіальних звинувачень так і тяжких, судові писарі фіксували скаргу, показання і вирок у справі для посилань у майбутньому<ref>Оукс (2003) стор. 472</ref>.
 
Покаранням за дрібні злочини міг бути штраф, каліцтво обличчя, або вигнання, в залежності від тяжкості скоєного. Тяжкі злочини, такі як вбивство і пограбування гробниць, карались смертю через відтинання голови, утоплення, або саджання на палю. Покарання також могло накладатись на сім'ю злочинця<ref name="Manuelian358">Мануелян (1998) стор. 358</ref>. Починаючи з Нового Царства, важливу роль у правовій системі відігравали [[оракул]]и, перебравши на себе правосуддя як у цивільних, так і кримінальних справах. Процедура полягала в тому, що у Бога щодо задоволення позову питали "так" чи "ні". Бог, передавачами якого були кілька священиків, ухвалював рішення в той чи інший спосіб, рухаючись вперед або назад, або вказавши на одну з відповідей, написаних на аркуші папірусу або [[остракон]]і<ref>Макдауелл (1999) стор 168</ref>.
Вищим культом в країні був культ сонячного божества. Єгипет називали «країною Сонця», фараонів&nbsp;— «синами Сонця». У часи Стародавнього царства головним божеством був бог Сонця&nbsp;— Ра. Захід і схід Сонця в різних міфах пояснювався по-різному. У одних&nbsp;— небесне зведення представлялося у вигляді корови з тілом, покритим зірками, а іноді&nbsp;— в образі жінки-богині, яка, зігнувшись, пальцями рук і ніг торкається землі. У такому випадку зникнення і поява Сонця зв'язували з проковтуванням світила і новим його народженням. З інших уявлень Ра вдень пливе по небу в човні до західних гір. Там він пересідає в нічний човен, допливає до східних гір, звідки, витримавши битву зі своїм ворогом-змієм, знову з'являється на небі.
 
=== Сільське господарство ===
[[Файл:Ramesseum-Cour et Colosse.jpg|thumb|250px|right|[[Рамессеум]]. Руїни.]]
[[Файл:Tomb_of_Nakht_(2).jpg|міні|Рельєф у гробниці, на якому зображено працівників, що під керівництвом наглядача орють поле, збирають врожай, обмолочують зерно, намальований у гробниці [[TT52|Нахт]].]]
[[Файл:Measure_and_Harvest005.jpg|ліворуч|міні|Зважування та облік врожаю зображений на настінного розписі в гробниці [[TT69|Менни]] у [[Фіви (Єгипет)|Фівах]] (Вісімнадцята Династія).]]
Успіхові стародавньої єгипетської культури сприяло поєднання вигідних географічних особливостей, найважливішою з яких був багатий [[Родючість ґрунту|родючий ґрунт]] утворений внаслідок щорічного розливу річки Ніл. Таким чином, древні єгиптяни були здатні виробляти вдосталь їжі, що дозволяло населенню витрачати більше часу і ресурсів на культурну, технологічну та художню діяльність. [[Землеустрій]] мав вирішальне значення в Стародавньому Єгипті, оскільки податки оцінювались на підставі кількості землі, яка належала особі<ref>Мануелян (1998) стор 361</ref>.
 
Сільське господарство в Єгипті залежало від циклу Нілу. Єгиптяни виділяли три сезони: ''Ахет'' (водопілля), ''Перет'' (сівба) і ''Шему'' (збирання врожаю). Сезон повіді тривав з червня по вересень, залишаючи на березі річки шар багатого на мінерали мулу, який ідеально підходив для вирощування культур. Після того, як води повіді відступали, [[вегетаційний період]] тривав з жовтня по лютий. Селяни орали і сіяли насіння на полях, які зрошувались канавами і каналами. Опадів було небагато, тому для поливу рослин селяни покладалися на Ніл<ref>Ніколсон (2000) стор. 514</ref>. З березня по травень селяни збирали врожай за допомогою [[серп]]ів, потім його [[Обмолот|обмолочували]] [[ціп]]ами, щоб відділити [[Полова|полову]] від зерен. Потім [[Віялка|віялкою]] видували полову з-поміж зерна, а зерно подрібнювали на борошно, варили для приготування пива, або ж зберігали для подальшого використання<ref>Ніколсон (2000) стор. 506</ref>.
Кожне місто мало свого бога-заступника. У Фівах особливо шанували бога Амона. Коли столиця Єгипту перейшла сюди (у часи Середнього царства) культ Амона був об'єднаний з головним державним культом поклоніння Сонцю, склався образ єдиного бога&nbsp;— Амона-Ра.
 
Стародавні єгиптяни культивували [[Полба|полбу]] і [[Ячмінь звичайний|ячмінь]], а також низку інших зернових. Всіх їх використовували для виготовлення двох основних харчових продуктів, хліба і пива<ref>Ніколсон (2000) стор 510</ref>. [[Льон]], який виривали з коренем до початку цвітіння, вирощували заради волокон у його стеблах. Ці волокна відділяли одне від одного уздовж їхньої довжини й пряли з них нитки, які використовували для виробництва [[Лляна тканина|тканини]]. [[Папірус]], що росте на березі річки Ніл, використовували для виготовлення паперу. Овочі і фрукти вирощували на городах, поблизу населених пунктів і на узвишші, тому їх доводилося поливати вручну. Серед овочів були: цибуля-порей, часник, дині, гарбузи, боби, салат та інші культури, на додачу до винограду, з якого робили вино<ref>Ніколсон (2000) стор. 577 і 630</ref>.
В епоху Нового царства був недовгий період, коли фараон Аменхотеп IV відмінив всі колишні культи і ввів єдинобожі (монотеїзм)&nbsp;— поклоніння всемогутньому сонячному диску&nbsp;— богу Атону. Своє ім'я, що означало «Амон задоволений» він замінив на Ехнатон («Корисний для Атона»). Щоб бути більш незалежним, фараон зробив своєю столицею спеціально побудоване нове місто Ахет-Атон. Після смерті Ехнатона жерці, проти яких і була, власне, направлена реформа, швидко відновили шанування Амона-Ра, свою владу і зробили все можливе, щоб ім'я Ехнатона було назавжди забуто. Тільки завдяки тому, що археологи знайшли прокляту жерцями і покинену столицю фараона-реформатора, його історія стала відома науці.
 
==== Тварини ====
Дуже важливий загальноегипетський культ помираючого і воскресаючого бога Осіріса. Міф розповідає про те, як Осіріс, коли царював, навчив людей обробляти землю і саджати сади. Але його брат, злий Сет, бажаючи правити сам, убив Осіріса. Сестра (і одночасно дружина) Осіріса богиня Ісіда, знаходить і оплакує його тіло. Син Осіріса і Ісіди&nbsp;— Гір&nbsp;— вступає в боротьбу з Сетом. Завдяки допомозі Ісіди на суді богів Гора визнають єдиним спадкоємцем. Після перемоги Гір воскрешає батька. Однак Осіріс не бажає залишатися на землі і стає царем потойбічного світу. Культ Осіріса був тісно пов'язаний із землеробством: сівба вважалася похоронами Осіріса, поява перших сходів&nbsp;— його відродженням. Гора ж порівнювали з сонячним світлом, яке дає життя (сокіл був одночасно символом і Гора і сонця).
[[Файл:Maler_der_Grabkammer_des_Sennudem_001.jpg|ліворуч|міні|Сеннеджем оре свої поля за парою волів, яких використовували як в'ючних тварин і джерело їжі.]]
Найважливішою межею давньоєгипетської релігії було обожнювання царської влади. Померлий фараон прирівнювався до Осіріса, вважалося, що він знаходив вічне життя. Правлячого фараона вважали живим богом, Гором у плоті, сином Ра. Вірили, що влада фараона розповсюджується навіть на сили природи. Існував обряд, коли при настанні часу розливу Ніла фараон кидав в річку папірус з відповідним наказом. Такі уявлення мали вельми реальну основу: фараон володів абсолютною владою, йому підкорявся величезний бюрократичний апарат, йому належали всі землі в державі, золоті рудники і копальні срібла, в його особисте розпорядження поступали податки, що збираються.
Єгиптяни вірили, що врівноважені взаємини між людьми і [[Тварини|тваринами]] є важливим елементом космічного порядку; таким чином, людей, тварин і рослин вважали членами єдиного цілого.<ref name="Strouhal117">Стругал (1989) с. 117</ref>. Тварини, як [[Одомашнення|одомашнені]], так і [[Дикі тварини|дикі]], були для стародавніх єгиптян вкрай важливим джерелом духовності, спілкування і прожитку. Велика рогата худоба була найважливішою живою твариною; адміністрація збирала податки на худобу в регулярних переписах, а розмір стада показував престиж та значущість маєтку або храму, що володів ним. Крім великої рогатої худоби, стародавні єгиптяни тримали овець, кіз і свиней. [[Свійські птахи|Птахів]], таких як качки, гуси, голуби, ловили мережами і розводили на фермах, де їх насильно годували тістом, щоб відгодувати.<ref name="Manuelian381">Мануелян (1998) стор 381</ref>. Ніл вдосталь забезпечував [[Риби|рибою]]. Бджоли також були одомашнені, принаймні від часів Старого царства, й давали мед і віск<ref>Ніколсон (2000) стор. 409</ref>.
 
Стародавні єгиптяни використовували ослів і [[Віл|волів]] як [[Робоча тварина|в'ючних тварин]], а також щоб виорати поле і втоптати насіння в ґрунт. Крім того, забій відгодованого бика був центральною частиною ритуалу жертвопринесення<ref name="Manuelian381">Мануелян (1998) стор 381</ref>. Коней запровадили [[гіксоси]] в [[Другий перехідний період (Стародавній Єгипет)|другому проміжному періоді]]. Верблюди, хоча й були відомі від часів Нового царства, але не використовувалися як в'ючні тварини до пізнього періоду. Є також докази для твердження, що [[Слон північно-африканський|слонів]] деякий час використовували в пізньому періоді, але здебільшого відмовилися від них через брак {{нп|Випас|пасовищних|en|Grazing}} земель<ref name="Manuelian381" />. Собаки, кішки і мавпи були поширеними домашніми тваринами, тоді як більш екзотичні домашні тварини, імпортовані з серця Африки, наприклад, [[лев]]и з території [[Африка на південь від Сахари|на південь від Сахари]]<ref name="Geptner1972">{{Cite book|title=Mlekopitajuščie Sovetskogo Soiuza. Moskva: Vysšaia Škola|last=Heptner, V.G., Sludskij, A.A.|year=1992|publisher=Smithsonian Institution and the National Science Foundation|location=Washington, DC|pages=83–95|chapter=Lion|trans_title=Mammals of the Soviet Union. Volume II, Part 2. Carnivora (Hyaenas and Cats)}}</ref>, були прерогативою королівської сім'ї. [[Геродот]] зазначав, що єгиптяни були єдиним народом, який тримав тварин у своїх будинках<ref name="Strouhal117">Стругал (1989) с. 117</ref>. У пізній період поклоніння богам в їхній тваринній формі було надзвичайно популярне, наприклад, богині-кішці [[Баст]] і богові-Ібісу [[Тот]]у, й цих тварин розводили на фермах у великих кількостях з метою ритуального жертвопринесення<ref>Оукс (2003) стор 229</ref>.
У єгиптян були дуже складні уявлення, пов'язані зі смертю і потойбічним світом. Смерть і існування після неї вони вважали безпосереднім продовженням земного життя. Розумілося це настільки буквально, що було спеціальне заклинання, яке в замогильному світі відвертало смерть від людини, вже вмерлої на землі. До мертвих зверталися з письмовими проханнями, вони могли взяти участь в судовій справі, лікуванні хворого. Однак, щоб забезпечити вічне замогильне існування, треба було додержати безліч спеціальних обрядів. Всі ці вірування і обряди складали заупокійний культ, який пронизував і світогляд, і побут, і мистецтво єгиптян.
Єгиптяни вірили, що людина володіє декількома душами. Одна з них&nbsp;— Ба&nbsp;— у вигляді птаха з людською головою в момент смерті покидає тіло. Для того щоб померлий ожив і знайшов безсмертя, Ба повинна повернутися, знову сполучитися з тілом. Звідси відбувається звичай муміфікації. Крім збереження тіла для подальшого щасливого існування померлий повинен був мати все, що він мав за життя. Людських жертвоприносин в єгипетському обряді поховання не було. У гробницю вміщували численні зображення членів сім'ї, слуг, рабів. Крім Ба, кожна людина володіла ще однією душею&nbsp;— Ка. Ка&nbsp;— примарний двійник людини, що мешкав в гробниці. Ка також повинна була мати можливість відшукати свою земну оболонку, для цього в гробницю вміщували скульптурні зображення померлого.
Вічне життя передбачало не тільки дотримання обряду поховання. Жертвоприношення, богослужіння повинні були продовжуватися і згодом. Тому кожному фараону окрім гробниці зводили спеціальний заупокійний храм. Спадкоємці піклувалися про нього, оскільки благополуччя країни зв'язували із збереженням вічного життя фараонів. Існували спеціальні землі, прибуток з яких йшов на утримання гробниць, храмів, жерців.
 
=== Природні ресурси ===
Непоправну шкоду замогильному буттю могло принести навіть неуважне поводження з ім'ям покійного. Іменам додавалося особливе магічне значення. Простим людям заборонялося вимовляти вголос не тільки власне ім'я фараона, але навіть його царський титул. Фараон&nbsp;— це інакомовне позначення, яке збереглося в Біблії (в перекладі&nbsp;— великий будинок, тобто&nbsp;— той, який живе у великому будинку). У написах ім'я фараона захищалося&nbsp;— обводилося особливою рамкою&nbsp;— картушем (до речі, цей звичай допоміг в свій час розшифрувати ієрогліфи). Фараон Нового царства Тутмос III довгі роки не міг зайняти престол, оскільки в країні правила влада, що захопила шляхом змови цариця Хатшепсут. Коли після її смерті Тутмос став фараоном, він віддав наказ знищити всі написи і статуї в її честь. Леся Українка, що бувала в Єгипті, що вивчала його культуру, використала описані уявлення як художній образ в одному з своїх віршів:
Єгипет багатий на будівельне та декоративне каміння, мідну та свинцеву руду, золото та напівдорогоцінне каміння. Ці [[природні ресурси]] дозволяли стародавнім єгиптянам будувати пам'ятники, ліпити статуї, виготовляти знаряддя праці та ювелірні вироби<ref>Грівз (1929) С. 123</ref>. [[Бальзамування|Бальзамувальники]] для [[Мумія|муміфікації]] використовували солі з {{нп|Ваді-Натрун||en|Wadi El Natrun}}, що також забезпечувала [[гіпс]]ом, з якого робили штукатурку<ref>Лукас (1962) С. 413</ref>. Рудовмісні {{нп|скельні утворення||en|Rock formation}} було знайдено у віддалених, негостинних [[ваді]] в [[Пустелі Аравійського півострова|Східній пустелі]] і на Синаї, що вимагали великих, контрольованих державою експедицій для отримання природних ресурсів, знайдених там. Були великі {{нп|золота копальня|золоті копальні|en|Gold mining}} в [[Нубія|Нубії]], і одна з перших відомих це карта золотої шахти в цьому регіоні. [[Ваді-Хаммамат]] був помітним джерелом граніту, [[Граувака|грауваки]] і золота. [[Кремінь]] був першим мінералом, який збирали і використовували для виготовлення інструментів, а кременеві сокири - найперші свідчення проживання в долині Нілу. Гранули мінералу ретельно подрібнювати, щоб зробити ножі й наконечники стріл помірно твердими та міцними, навіть після того, як для цього почали застосовувати мідь<ref>Ніколсон (2000) стор 28</ref>. Стародавні єгиптяни були одними з перших, хто використовував мінерали, такі як [[сірка]], як косметичні речовини<ref>C.Michael Hogan. 2011. [http://www.eoearth.org/article/Sulfur?topic=49557 ''Sulfur''. Encyclopedia of Earth, eds. A. Jorgensen and C.J. Cleveland, National Council for Science and the environment, Washington DC] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121028080550/http://www.eoearth.org/article/Sulfur?topic=49557 |date=28 October 2012 }}</ref>.
 
Єгиптяни розробляли поклади [[Свинець|свинцевої]] руди [[галеніт]]у в Гебель Росас, щоб зробити грузила для тенет, виски і маленькі фігурки. Мідь була найважливішим металом для виготовлення інструментів у Стародавньому Єгипті. Її виплавляли в печах з [[малахіт]]ової руди, що видобували в Синаї<ref>Шеел (1989) с. 14</ref>. Працівники збирали золото, намиваючи самородки з осаду в [[Алювій|алювіальних відкладах]], або ж шляхом більш трудомісткого процесу розтирання і промивання золотовмісного кварциту. Залізні поклади, відкриті у Верхньому Єгипті, використовували у пізній період<ref>Ніколсон (2000) стор 166</ref>. Високоякісні будівельні камені були в достатку в Єгипті; давні єгиптяни добували вапняк по всій долині Нілу, граніт в Асуані, а базальт і піщаник з ваді в Східній пустелі. Родовища декоративних каменів, таких як [[Порфіри|порфір]], граувака, [[алебастр]] і [[сердолік]], були розкидані по Східній пустелі і їх розробляли ще до Першої династії. У птолемеївський і римський періоди гірники розробляли родовища [[смарагд]]ів у Ваді Сікаїт і [[аметист]]ів у {{нп|Ваді ель-Худі||en|Wadi el-Hudi}}<ref>Ніколсон (2000) стор 51</ref>.
''Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував, щоб славили народи незчисленні, щоб тямили на всі віки потомки Імення…''
 
=== НаселенняТоргівля ===
[[Файл:Relief_of_Hatshepsut's_expedition_to_the_Land_of_Punt_by_Σταύρος.jpg|міні|Торговельна експедиція Хатшепсут до країни [[Пунт]]]]
[[Файл:Структура давньоєгипетського суспільства.jpg|міні|Структура давньоєгипетського суспільства]]
Стародавні єгиптяни займалися торгівлею із {{нп|Закордонні контакти Стародавнього Єгипту|закордонними сусідами|en|Foreign contacts of ancient Egypt}}, щоб отримати рідкісні, екзотичні товари, яких не було в Єгипті. У [[Доісторичний Єгипет|Додинастичний період]] вони налагодили торгівлю з Нубією, щоб отримувати золото і ладан. Крім того, налагодили торгівлю з Палестиною, про що свідчать вази для олії в палестинському стилі, знайдені в похованнях фараонів Першої династії<ref>Шоу (2002) стор 72</ref>. Єгипетська [[колонія]], яка розташовувалася в південній частині [[Ханаан]]у, припадає на час напередодні Першої династії<ref>Naomi Porat and Edwin van den Brink (editor), "An Egyptian Colony in Southern Palestine During the Late Predynastic to Early Dynastic," in ''The Nile Delta in Transition: 4th to 3rd Millennium BC'' (1992), стор 433-40.</ref>. [[Нармер]] керував виробництвом єгипетської кераміки в Ханаані й експортував її назад до Єгипту<ref name="Naomi">Naomi Porat, "Local Industry of Egyptian Pottery in Southern Palestine During the Early Bronze I Period," in ''Bulletin of the Egyptological, Seminar 8'' (1986/1987), pp. 109–29. See also [http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/foreignrelations/1stdynegyppotsinpalestine.html University College London web post, 2000].</ref>.
Єгиптяни, як і багато інших давньосхідних народів, утворились внаслідок змішання низки племен. Ці племена, з яких поступово сформувався давньоєгипетський народ, належали до тубільних племен Північної і Східної Африки. На спорідненість стародавніх єгиптян з племенами тропічної Східної Африки вказують своєрідні єгипетські статуетки людей архаїчного періоду, виміри черепів, знайдених в архаїчних похованнях в [[Негада]], а також деяка близькість давньоєгипетської мови до мов галла, сомалі тощо. Судячи з давньоєгипетських зображень, найдавніші племена, які жили в Східній Африці (єгипетською - країна [[Пунт]]), за своїм зовнішнім виглядом нагадували єгиптян. Стародавній культ єгипетської богині родючості, яка зображувалась у вигляді жінки з рогами небесної корови, і культ бородатого карликоподібного божества Біса, безсумнівно, тісно пов'язані з релігійними культами суто африканських народів. У написі Хірхуфа періоду Стародавнього Царства описується доставка до Єгипту з Нубії карлика, який повинен був виконувати особливий «танець бога»<ref name=autogenerated17>''[[Авдиев, Всеволод Игоревич|Авдиев В. И.]]'' [http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000054/st062.shtml История Древнего Востока]. — «Ленинград: Госполитиздат» 1953.</ref>.
 
Не пізніше Другої династії торгівля Стародавнього Єгипту з [[Бібл]]ом стала ключовим джерелом якісної деревини, якої не було в Єгипті. До часів п'ятої династії торгівля з [[Пунт]]ом забезпечувала золото, ароматичні смоли, ебенове дерево, слонову кістку і диких тварин, таких як мавпи та бабуїни<ref>Шоу (2002) стор 322</ref>. Єгипет покладався на торгівлю з [[Анатолія|Анатолією]] для отримання основної маси олова, а також додаткового постачання міді, як металів, необхідних для виготовлення бронзи. Стародавні єгиптяни цінували синій камінь [[Афганський лазурит|лазурит]], який доводилося імпортувати з далекого [[Афганістан]]у. Середземноморські торгові партнери Єгипту включали [[Стародавня Греція|Грецію]] і Кріт, які постачали, серед інших товарів, [[Оливкова олія|оливкову олію]]<ref>Мануелян (1998) стор 145</ref>. В обмін на імпорт предметів розкоші та сировини Єгипет переважно експортував зерно, золото, льон і папірус, на додаток до готової продукції, включаючи скляні та кам'яні артефакти<ref>Гарріс (1990), стор 13</ref>.
 
== Мова ==
 
=== Історичний розвиток ===
{{Hiero|Єгипетська мова (''{{Unicode|r n kmt}}'')|<hiero>r:Z1 n km m t:O49</hiero>|align=right|era=egypt}}
 
[[Єгипетська мова]] належить до північних [[Афразійські мови|афразійських мов]] і тісно пов'язана з [[Берберські мови|берберськими]] та [[Семітські мови|семітськими мовами]]<ref>Loprieno (1995b) стор. 2137</ref>. Вона має другу найдовшу відому історію серед усіх мов (після [[Шумерська мова|шумерської]]), писемні тексти від бл. 3200 р.&#x20;до н. е. до середніх віків, і залишалася розмовною мовою ще довше. Стародавня єгипетська мова поділяється на такі етапи: староєгипетська, середньоєгипетська (класична), {{нп|новоєгипетська мова|новоєгипетська|en|Late Egyptian}}, [[Демотичне письмо|демотична]] і [[Коптська мова|коптська]]<ref>Loprieno (2004) стор 161</ref>. Єгипетські писання не показують діалектних відмінностей до періоду коптської мови, але, можливо, регіональні діалекти існували навколо Мемфіса і пізніше Фів<ref>Loprieno (2004) стор 162</ref>.
 
Мова Стародавнього Єгипту була [[Синтетичні мови|синтетичною]], але пізніше стала більш [[Аналітичні мови|аналітичною]]. В новоєгипетській мові розвинулись приставкові визначений та невизначений [[Артикль|артиклі]], які замінили старі словозмінювальні [[суфікс]]и. Відбувся перехід від старішого {{нп|порядок слів|порядку слів|en|Word order}} {{нп|дієслово–суб'єкт–об'єкт||en|Verb–subject–object}} до новішого {{нп|суб'єкт–дієслово–об'єкт||en|Subject–verb–object}}<ref>Loprieno (1995b) С. 2137-38</ref>. Єгипетські [[Єгипетські ієрогліфи|ієрогліфічна]], [[Ієратичне письмо|ієратична]] і демотична абетки зрештою поступилися місцем більш фонетичній [[Коптська абетка|коптській абетці]]. Коптську мову ще й досі вживають у літургії [[Коптська православна церква|Коптської православної церкви]], а її сліди зустрічаються в сучасній [[Єгипетська арабська мова|єгипетській арабській]]<ref>Vittman (1991) с. 197-227</ref>.
 
=== Звуки і граматика ===
Староєгипетська мова мала 25 приголосних, аналогічно до інших афразійських мов. Вони включали [[Глотковий приголосний|глоткові]] та {{нп|емфатичні приголосні|емфатичні|en|Emphatic consonant}} приголосні, глухі та дзвінкі проривні, глухі [[Фрикативні приголосні|фрикативні]], а також глухі та дзвінкі [[африкат]]и. Також було три довгі та три короткі голосні, кількість яких збільшилась у новоєгипетській до близько дев'яти<ref>Loprieno (1995а) стор 46</ref>. Основу слова в єгипетській мові, подібно до семітських і берберських, становлять {{нп|Семітський корінь|трилітерні|en|Semitic root}} та дволітерні корені з приголоснх і напівприголосних. Щоб сформувати слово додаються суфікси. Відмінювання дієслова відповідає {{нп|Граматична особа|особі|en|Grammatical person}}. Наприклад, триприголосний скелет '''{{Transl|egy|S-Ḏ-M}}''' є семантичним ядром слова "чути"; його основним відмінюванням є ''{{Transl|egy|sḏm}}'', 'він чує'. Якщо суб'єкт-це іменник, то суфікси додаються до дієслова<ref>Loprieno (1995а) стор 74</ref>: ''{{Transl|egy|sḏm ḥmt}}'', 'жінка чує'.
 
Прикметники утворюються від іменників за допомогою процесу, який єгиптологи називають ''{{нп|Арабська граматика|нісбацією|en|Arabic grammar}}'' через подібність єгипетської мови до арабської<ref>Loprieno (2004) стор 175</ref>. Порядок слів {{smallcaps|присудок–підмет}} у дієслівних та прикметникових реченнях, і {{smallcaps|підмет–присудок}} у іменникових та прислівникових реченнях.<ref>Allen (2000) pp. 67, 70, 109</ref> Підмет може пересуватись на початок речення, якщо воно довге і далі йде узагальнюючий займенник.<ref>Loprieno (2005) p. 2147</ref> Дієслова та іменники заперечуються [[Частка (мовознавство)|часткою]] ''n'', але в прислівникових і прикметникових реченнях уживається ''nn''. [[Наголос]] падає на останній чи передостанній склад, який може бути відкритим (CV) або закритим (CVC)<ref>Loprieno (2004) p. 173</ref>.
 
=== Письмо ===
[[Файл:Heiroglyphs.jpg|міні|Ієрогліфи на похоронній стелі в {{нп|Манчестерський музей|Манчестерському музеї|en|Manchester Museum}}]]
[[Файл:Rosetta_Stone_BW.jpeg|міні|[[Розетський камінь]] (близько 196&#x20;р. до н. е.) дозволив лінгвістам почати процес дешифрування ієрогліфів<ref>Аллен (2000) 13 стор.</ref>.]]
[[Єгипетські ієрогліфи|Ієрогліфічне письмо]], історія якого розпочинається приблизно від 3000 р&#x20;до н. е., складається з сотень символів. Ієрогліф може означати слово, звук або бути невимовним визначником; і той самий символ може слугувати різним цілям у різних контекстах. Ієрогліфи були офіційною абеткою, яку використовували на кам'яних пам'ятниках і гробницях, і могли бути настільки ж деталізовані, як окремі твори мистецтва. У повсякденному написанні писарі вживали скорописну форму письма, що називалось [[Ієратичне письмо|ієратичним]], яке було швидшим і простішим. Якщо формальні ієрогліфи можуть читатись у рядках або стовпцях у будь-якому напрямку (хоча, як правило, написані справа наліво), то ієратичне письмо завжди написане справа наліво, зазвичай горизонтальними рядками. Нова форма написання, [[Демотичне письмо|демотична]], стала найпоширенішим стилем, і саме вона, поряд з формальними ієрогліфами, супроводжує грецький текст на Розетському камені<ref>Loprieno (1995а) С. 10-26</ref>.
 
Приблизно в першому столітті нашої ери коптську абетку почали використовувати поряд з демотичним письмом. Вона являє собою модифіковану [[Грецька абетка|грецьку абетку]] з додаванням деяких демотичних знаків<ref>Аллен (2000) 7 стор.</ref>. Хоча офіційні ієрогліфи використовували в церемоніальній ролі аж до четвертого століття, але наприкінці лише невелика жменька священиків все ще могла читати їх. Коли традиційні релігійні установи були розформовані, знання ієрогліфічної писемності практично втратилось. Спроби розшифрувати їх припадають на візантійський<ref>Loprieno (2004) стор 166</ref>. та ісламський періоди в Єгипті<ref>Ель-Далі (2005) стор 164</ref>, але лише в 1820-х роках, після відкриття Розетського каменю та багаторічних досліджень [[Томас Юнг|Томаса Янга]] і [[Жан-Франсуа Шампольйон|Жана-Франсуа Шампольйона]], ієрогліфи вдалось істотно розшифрувати<ref>Аллен (2000) стор 8</ref>.
 
=== Література ===
[[Файл:Edwin_Smith_Papyrus_v2.jpg|праворуч|міні|Хірургічний [[папірус Едвіна Сміта]] (бл. 16 століття до н. е.) описує анатомію і медичні процедури й написаний ієратичною абеткою.]]
Письмо вперше з'явилося у зв'язку зі знаками царювання на етикетках і мітках для предметів, знайдених в царських гробницях. Передусім це було заняття книжників, які працювали ''в інституції Пер Анх'' або Будинку життя. Останній складався з офісів, бібліотек (так званих "Будинків книги"), лабораторій та обсерваторій<ref>Стругал (1989) с. 235</ref>. Деякі з найбільш відомих творів стародавньої єгипетської літератури, такі як [[Тексти Пірамід]] і [[Тексти Саркофагів]] написані класичною єгипетською мовою, яка залишалася мовою письма приблизно до 1300&#x20;року до нашої ери. Новоєгипетська мова була у вжитку починаючи від Нового царства і представлена розпорядчими документами [[Рамессиди|Рамессидів]], любовною лірикою і казками, а також демотичними і коптськими текстами. У цей період писемна традиція розвинулася в автобіографії гробниць, такі як {{нп|Хуфхор|Хуфхора|en|Harkhuf}} і [[Уна (вельможа)|Уни]]. Жанр відомий як ''{{нп|себайт||en|Sebayt}}'' ("інструкція") розроблений, щоб передавати вчення і настанови від відомих вельмож; відомий приклад - {{нп|папірус Іпувера||en|Ipuwer Papyrus}}, вірш оплакування з описом [[Стихійне лихо|стихійних лих]] і соціальних потрясінь.
 
{{нп|Оповідь про Сінухе||en|Story of Sinuhe}}, написана середньоєгипетською мовою, є прикладом класичної єгипетської літератури<ref>Ліхтгайм (1975) С. 11</ref>. Також у цей час написано [[папірус Весткар]], збірник історій, що розповів [[Хеопс|Хуфу]] своїм синам, у яких йдеться про чудеса у виконанні священиків<ref>Ліхтгайм (1975) С. 215</ref>. {{нп|Інструкція Аменемопа|Інструкцію Аменемопа|en|Instruction of Amenemope}} вважають шедевром близькосхідної літератури<ref>"''Wisdom in Ancient Israel"'', John Day, /John Adney Emerton, /Robert P. Gordon/ Hugh Godfrey/Maturin Williamson, p. 23, Cambridge University Press, 1997, {{ISBN|0-521-62489-4}}</ref>. До кінця Нового царства {{нп|Новоєгипетська мова|народну мову|en|Late Egyptian}} все частіше вживали, щоб писати популярні твори, такі як {{нп|Оповідь про Уну-Амона||en|Story of Wenamun}} та {{нп|Інструкція Ані||en|Instruction of Any}}. Перший з них оповідає про шляхтича, якого пограбували під час подорожі до Лівану, куди він їздив для купівлі кедра, і його спроби повернутися до Єгипту. Від близько 700 р.&#x20;до н. е. оповідання та інструкцій, такі як популярні інструкції Onchsheshonqy, а також особисті та ділові документи писалися [[Демотичне письмо|демотичною]] абеткою і phase of Egyptian. В сюжетах багатьох оповідань, написаних демотичною абеткою під час {{нп|Греко-римський світ|греко-римського|en|Greco-Roman world}} періоду, йшлося про попередні історичні епохи, коли Єгипет був незалежною державою і ним правили великі фараони, такі як [[Рамсес II]]<ref>Ліхтгайм (1980) стор 159</ref>.
 
== Культура ==
 
=== Повсякденне життя ===
[[Файл:Ostracon04-RamessidePeriod_MetropolitanMuseum.png|міні|Остракон полювання на лева зі списом, у супроводі собаки]]
[[File:LowClassAncientEgyptianStatuettes.png|міні|Статуї, що зображують професії нижчих класів Стародавнього Єгипту]]
Більшість стародавніх єгиптян були селянами, прив'язаними до Землі. У спільних житлах проживали тільки найближчі родичі. Їх будували з {{нп|глиняна цегла|глиняної цегли|en|Mudbrick}} і проектували так, щоб вони залишатися прохолодними в спекотний день. Кожен будинок мав кухню з відкритим дахом, у якій містились жорна для розмелювання зерна і невелика піч для випічки хліба<ref>Мануелян (1998) стор. 401</ref>. Стіни були пофарбовані в білий колір і могли бути покриті пофарбованими лляними гобеленами. Підлоги були покриті очеретяними килимками, а меблі складались з дерев'яних стільців, ліжок, піднятих над підлогою, й особистих столів<ref>Мануелян (1998) стор 403</ref>.
 
Стародавні єгиптяни надавали великого значення гігієні й зовнішньому вигляду. Більшість з них купалися в Нілі й використовували пастоподібне мило з [[Тваринні жири і олії|тваринного жиру]] і крейди. Чоловіки голили все тіло заради чистоти; парфуми та ароматичні мазі приховували погані запахи й заспокоювали шкіру<ref>Мануелян (1998) стор 405</ref>. Одяг виготовляли з простих лляних тканин, які фарбували в білий колір. Як чоловіки так і жінки з вищих верств носили перуки, прикраси та {{нп|Краса і косметика в Стародавньому Єгипті|косметику|en|Beauty and Cosmetics in Ancient Egypt}}. Діти ходили без одягу до зрілості, приблизно до 12 років, і в цьому віці чоловіків обрізали й стригли наголо. Мати доглядала за дітьми, а батько забезпечував сімейний [[дохід]]<ref>Мануелян (1998) с. 406-07</ref>.
[[Файл:Ägyptischer_Maler_um_1400_v._Chr._001.jpg|ліворуч|міні|Стародавні єгиптяни зберігали багату культурну спадщину зі свят і фестивалів у супроводі музики й танців.]]
Музика і танець були популярними розвагами для тих, хто міг собі їх дозволити. Ранні інструменти включали флейти та арфи, тоді як інструменти, подібні до сурм, гобоїв і труб, розроблені і стали популярними пізніше. В епоху Нового царства єгиптяни грали на дзвіночках, цимбалах, бубнах, барабанах, а також імпортованих з Азії [[лютня]]х та [[Ліра (музичний інструмент)|лірах]]<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/furniture/music.html|title=Music in Ancient Egypt|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080328000007/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/furniture/music.html|archivedate=28 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 March 2008}}</ref>. [[Систр]], що був особливо важливим у релігійних церемоніях - це [[музичний інструмент]], звук якого нагадує брязкання.
 
Стародавні єгиптяни розважалися в різний спосіб, зокрема грали в ігри та слухали музику. {{нп|Сенет||en|Senet}} - настільна гра, в якій фігури рухалися згідно з кидками гральних кісток, був особливо популярний віддавна; іншою аналогічною грою була {{нп|мехен (гра)|мехен|en|Mehen (game)}}, яка мала кругову [[Ігри на спеціальній дошці|ігрову дошку]]. "{{нп|Собаки та шакали||en|Hounds and Jackals}}", також відома як 58 отворів - ще один приклад настільної гри в Стародавньому Єгипті. Перший комплект цієї гри був виявлений у фіванській гробниці єгипетського фараона [[Аменемхет IV|Аменемхета IV]], який належить до [[Тринадцята династія єгипетських фараонів|13-ї династії]]<ref>{{Cite web|url=https://mysteriousuniverse.org/2018/11/4000-year-old-board-game-called-58-holes-discovered-in-azerbaijan/|title=4,000-Year-Old Board Game Called 58 Holes Discovered in Azerbaijan|website=Mysterious Universe|language=en-US|accessdate=2018-12-23}}</ref>.<ref>{{Cite web|url=https://www.livescience.com/64266-ancient-board-games.html|title=16 of the Most Interesting Ancient Board and Dice Games|last=Metcalfe|first=Tom|last2=December 10|first2=Live Science Contributor {{!}}|last3=ET|first3=2018 07:23am|website=Live Science|accessdate=2018-12-23}}</ref>. Жонглювання та [[ігри з м'ячем]] були популярні серед дітей, а боротьба також описана в гробниці в [[Бені-Хасан]]<ref>Мануелян (1998) стор 126</ref>. Крім того, заможні члени єгипетського суспільства розважались полюванням і плаванням на човнах.
 
Розкопки поселення ремісників [[Дейр-ель-Медіна]] принесли одне з найретельніше задокументованих свідчень про життя громади в стародавньому світі, яке охоплює майже чотириста років. Немає жодного подібного місця, в якому організація, соціальні взаємодії, умови праці та життя громади були б вивчені настільки докладно<ref>"''The Cambridge Ancient History: II Part I, The Middle East and the Aegean Region, c. 1800–13380 B.C."'', Edited I.E.S Edwards–C.JGadd–N.G.L Hammond-E.Sollberger, Cambridge at the University Press, p. 380, 1973, {{ISBN|0-521-08230-7}}</ref>.
 
=== Кухня ===
[[Файл:Karnak_Tempel_Hypostyl_05.jpg|ліворуч|міні|Гіпостильні зали Карнакського храму побудовані з рядів товстих колон, що підтримують стельові балки.]]
Єгипетська кухня залишалася дивовижно постійною впродовж тривалого часу; справді, {{нп|Єгипетська кухня|кухня сучасного Єгипту|en|Egyptian cuisine}} зберігає деякі разючі подібності до кухні древніх. Основний раціон складався з хліба і пива з додаванням овочів, таких як цибуля і часник, а також фруктів, таких як фініки та інжир. Вино і м'ясо подавались на святкові дні, тоді як вищі класи дозволяли їх собі на більш регулярній основі. Риба, м'ясо і птиця бували солоні або сушені, їх могли тушкувати або смажити на грилі<ref>Мануелян (1998), стор 399-400</ref>.
 
=== Архітектура ===
Архітектура стародавнього Єгипту включає деякі найбільш відомі будівлі у світі: [[Піраміди Гізи|великі піраміди в Гізі]] й [[Карнакський храм|храми у Фівах]]. Держава організовувала й фінансувала будівельні проекти для релігійних і пам'ятних цілей, а також для зміцнення широкої влади фараона. Стародавні єгиптяни були майстерними будівельниками, використовуючи лише прості, але ефективні інструменти для роботи й розмітки майданчика, архітектори могли будувати великі {{нп|кам'яні споруди||en|Stone structures}} з великою акуратністю і точністю, яким можна позаздрити навіть сьогодні<ref>Кларк (1990), стор 94-97</ref>.
 
Домівки як еліти так і простих єгиптян будувались з недовговічних матеріалів, таких як глиняна цегла й дерево, тому вони не збереглися. Селяни жили в простих будинках, тоді як палаци для еліти й фараона були складнішими будівлями. Кілька збережених палаців Нового царства, подібні до тих, що в [[Малката|Малкаті]] й [[Амарна|Амарні]], мають пишно прикрашені стіни та підлогу з зображеннями людей, птахів, води, божеств і геометричним орнаментом<ref>Бадаві (1968) с. 50</ref>. Важливі будівлі, такі як храми й гробниці, що мали існувати вічно, зроблені з каменю, а не з глиняної цегли. Архітектурні елементи, використані в першій масштабній кам'яній будівлі у світі, похоронному комплексі [[Джосер]]а, включають {{нп|підпірки та перемички||en|Post and lintel}} з мотивом папіруса й лотоса.
 
Найбільш ранні зі збережених стародавніх [[Храми Стародавнього Єгипту|єгипетських храмів]], такі як у Гізі, складаються з окремих, закритих зал з даховими перекриттями, які підтримуються колонами. В Новому царстві архітектори додали [[пілон]], відкритий {{нп|Внутрішній двір|двір|en|Courtyard}} і закриту [[Гіпостильна зала|гіпостильну залу]] в передній частині храмового святилища, стиль, який був стандартним до греко-римського періоду<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/temple/typestime.html|title=Types of temples in ancient Egypt|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080319233620/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/temple/typestime.html|archivedate=19 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 March 2008}}</ref>. Найдавнішим і найпопулярнішим типом архітектури гробниць Стародавнього царства була [[мастаба]], прямокутна споруда з плоским дахом з цегли або каменю, збудована над підземною {{нп|поховальна камера|поховальною камерою|en|Chamber tomb}}. {{нп|Східчаста піраміда||en|Step pyramid}} Джосера являє собою низку кам'яних мастаб, розміщених одна на одній. Піраміди побудовано в часи Старого і Середнього царств, а більшість пізніших правителів відмовилися від них на користь менш помітних, вирубаних у скелях, гробниць<ref>Додсон (1991) стор. 23</ref>. Використання пірамідальної форми тривало в сімейних склепових каплицях Нового царства і в царських {{нп|Нубійські піраміди|пірамідах Нубії|en|Nubian pyramids}}<ref>{{Cite book|title=The Tomb in Ancient Egypt|last=Dodson|first=Aidan|last2=Ikram|first2=Salima|year=2008|publisher=Thames & Hudson|pages=218, 275–76|isbn=978-0-500-05139-9}}</ref>.
 
=== Мистецтво ===
[[Файл:Nefertiti_30-01-2006.jpg|міні|[[Погруддя Нефертіті]], робота скульптора [[Тутмос (скульптор)|Тутмоса]], один з найвідоміших шедеврів [[Мистецтво Стародавнього Єгипту|давньоєгипетського мистецтва]].]]
У стародавніх єгиптян мистецтво служило функціональним цілям. Упродовж понад 3500 років митці були вірні формам мистецтва та іконографії, розробленим ще в період Стародавнього царства, дотримуючись суворого набору принципів, які чинили опір іноземному впливові й внутрішнім змінам<ref>Робінс (1997) стор. 29</ref>. Ці художні стандарти, — прості лінії, форми, і плоскі ділянки кольору в поєднанні з характерною плоскою проекцією фігур, без вказівки просторової глибини — створювали відчуття порядку і рівноваги в композиції. Зображення та текст тісно переплітались на стінах могил і храмів, трунах, стелах і навіть статуях. [[Палета фараона Нармера|Палета Нармера]], наприклад, зображає фігури, які водночас можна читати як ієрогліфи<ref>Робінс (1997) стор. 21</ref>. Завдяки жорстким правилам, які регулювали високо стилізований і символічний вигляд давньоєгипетського мистецтва, воно служило своїм політичним і релігійним цілям з точністю і певністю<ref>Робінс (2001), стор 12</ref>.
 
Стародавні єгипетські ремісники використовували камінь, щоб висікати статуї та витончені барельєфи, але дешевою заміною їм було легко оброблюване дерево. Фарби отримували з таких мінералів, як залізні руди (червона і жовта охри), мідні руди (синя і зелена), сажа або деревне вугілля (чорна) і вапняк (біла). Фарби могли змішувати з [[гуміарабік]]ом як сполучним матеріалом і спресовувати в коржі, які можна було за необхідності змочити водою<ref>Ніколсон (2000) стор 105</ref>.
{{main|Мистецтво Стародавнього Єгипту}}
 
Фараони використовували [[барельєф]]и для запису перемог у бою, царських указів і релігійних сцен. Прості громадяни мали доступ до частини {{нп|поховальне мистецтво|поховального мистецтва|en|Funerary art}}, такого як статуї [[ушебті]] й Книга Мертвих, яка, на їхню думку, мала захистити їх у загробному житті<ref name="James122">Джеймс (2005) стор 122</ref>. Під час Середнього царства дерев'яні або глиняні скульптури, що зображували сцени з повсякденного життя, стали популярними доповненнями до могил. У спробі дублювати діяльність живих у загробному світі, ці скульптури показують різноробів, будинки, човни, і навіть військові формування, як масштабовані уявлення про ідеальний загробний світ Стародавнього Єгипту<ref>Робінс (1998) стор 74</ref>.
[[Файл:Ägyptischer Maler um 1500 v. Chr. 001.jpg|right|thumb|250px|Єгипетські малюнки в поховальній камері невідомої особи. 1500&nbsp;рр. до Хр.]]
Роль мистецтва була абсолютно іншою, ніж у наш час. На відміну від скороминущого земного життя, мистецтво було носієм життя вічного, головним засобом забезпечити безсмертя. Тому праця художників вважалася священодією, вони займали високе положення, часто були жрецями. Написи прославляють їх: «я спорудив…», «я виконав роботи прекрасні…». На відміну від майстрів Месопотамії, в історії збереглися імена давньоєгипетських майстрів. Першу піраміду побудував [[Імхотеп]], він був і архітектором, і математиком, і лікарем. Слава про його мудрість дійшла до стародавніх греків, які ототожнювали його з богом лікарської справи Асклепієм. Разом з тим, свобода індивідуальної творчості була обмежена, художник насамперед був охоронцем священних традицій. Три тисячоліття мистецтво Єгипту зберігало єдність художнього стилю.
 
Попри однорідність стародавнього єгипетського мистецтва, стилі конкретного часу і місця іноді віддзеркалювали зміну культурних і політичних поглядів. Після нашестя гіксосів під час другого проміжного періоду, фрески в [[Мінойська цивілізація|мінойському]] стилі з'явились в [[Аваріс]]і<ref>Шоу (2002) стор 216</ref>. Найяскравіший приклад політично керованої зміни художніх форм припадає на амарнський період, коли фігури зазнали кардинальних змін, щоб відповідати революційним релігійним ідеям [[Аменхотеп IV Ехнатон|Ехнатона]]<ref>Робінс (1998) стор 149</ref>. Цей стиль, відомий як {{нп|Амарнське мистецтво|en|Amarna art}}, був швидко покинутий після смерті Ехнатона і його замінили традиційні форми<ref>Робінс (1998) стор 158</ref>.
[[Файл:All Gizah Pyramids.jpg|thumb|Піраміди у [[Некрополь Гізи|Гізі]]]]
 
=== Релігійні переконання ===
У Єгипті вже на початку III тис. до н.&nbsp;е. складається монументальна архітектура. Причому майже не збереглося споруд цивільного призначення, зате безліч&nbsp;— похоронних споруд і храмів. Першою похоронною спорудою, для якої камінь був основним будівельним матеріалом, була піраміда фараона [[Джосер]]а (Стародавнє царство царство), зведена під керівництвом Імхотепа. Під пірамідою була вирубана скельна гробниця неймовірно складного планування (11 паралельних коридорів з всілякими приміщеннями). Вражає уміння стародавніх каменотесів орієнтуватися при роботі в глибині скелі. [[Піраміда Джосера]]&nbsp;— ступінчаста, згодом же стали будувати геометрично правильні піраміди. У Стародавньому царстві вони були основною формою царських поховань. Недалеко від сучасного Каїра, у [[Некрополь Гізи|Гізі]], знаходяться найбільші з них&nbsp;— піраміди [[Хеопс]]а, [[Хефрен]]а і [[Мікерин]]а. [[Піраміда Хеопса]] досі залишається найбільшою з кам'яних споруд світу. Піраміди оточені храмами. У заупокійний комплекс Хефрена, окрім піраміди і храму, входить гігантська фігура [[Сфінкс]]а (хоч існує і припущення, що Сфінкс побудований задовго до появи перших пірамід). Деякі фахівці вважають, що часами на споруді пірамід працювала майже половина працездатного населення Єгипту (це було можливе тому, що на зрошуваних нільських землях вдавалося отримувати урожаї, в яких додатковий продукт становив до 80%).
[[Файл:The_judgement_of_the_dead_in_the_presence_of_Osiris.jpg|міні|[[Книга мертвих]] була керівництвом померлому як подорожувати загробним світом.]]
Вірування в Бога і загробне життя були закладені в стародавній єгипетській цивілізації від моменту її зародження; правління фараонів опиралось на {{нп|божественне право царів||en|Divine Right of Kings}}. {{нп|Єгипетський пантеон||en|Egyptian pantheon}} населяли боги, які володіли надприродними здібностями, і їх кликали на допомогу чи для захисту. Однак єгиптяни розглядали богів не завжди як добродіїв, оскільки вважали, що їх потрібно задобрювати підношеннями і молитвами. Структура цього пантеону змінювалася постійно, нові божества підвищувались в ієрархії, але священики не намагались організувати різноманітні й часом суперечливі [[Міфологія Стародавнього Єгипту|міфи]] та оповіді в цілісну систему<ref>Джеймс (2005) стор 102</ref>. Ці різноманітні концепції божества не вважалися суперечливими, а їх розглядали як шари в багатоликій реальності<ref>"''The Oxford Guide: Essential Guide to Egyptian Mythology''", edited by [[Donald B. Redford]], p. 106, [[Berkley Books]], 2003, {{ISBN|0-425-19096-X}}</ref>.
[[Файл:Ka_Statue_of_horawibra.jpg|ліворуч|міні|{{нп|Статуя Ка||en|Ka statue}} забезпечувала фізичне місце для проявлення Ка.]]
[[Файл:Tutmask.jpg|міні|Гробниці фараонів були наповнені величезною кількістю багатства, прикладом чого є {{нп|Маска Тутанхамона|Золота маска мумії Тутанхамона|en|Tutankhamun's mask}}.]]
Богам поклонялися в культових [[Храми Стародавнього Єгипту|храмах]], що перебували у віданні жерців, як проповідували від царського імені. У центрі храму стояла культова статуя в раці. Храми не були місцями громадських богослужінь або зборів і лише на свята й урочистості раку зі статуєю божества виносили назовні для загального поклоніння. Зазвичай божі володіння були відрізані від зовнішнього світу й були доступні лише для чиновників храму. Прості громадяни могли поклонятися приватним статуям у своїх будинках, а від сил Хаосу захищали амулети<ref>Джеймс (2005) стор 117</ref>. Після Нового царства роль фараона як духовного посередника відійшла на другий план, а релігійні звичаї змістилися в бік прямого поклоніння богам. У підсумку жерці розробили систему [[оракул]]ів, які повідомляли волю богів безпосередньо людям<ref name="Shaw313">Шоу (2002) стор. 313</ref>.
 
Єгиптяни вірили, що кожна людська істота складається з фізичних і духовних частин або ''аспектів''. На додаток до фізичного тіла (''[[Хат (міфологія)|хат]]'') кожна людина мала ''šwt'' (тінь), ''[[Ба (душа)|ба]]'' (особистість або душа), ''[[Ка (душа)|ка']]' (життєва сила) та ''ім'я''<ref>Аллен (2000) стор 79, 94-95</ref>. Серце, а не мозок, вважалося вмістилищем думок і емоцій. Після смерті духовні аспекти відділялися від тіла і могли рухатися за бажанням, але вони вимагали фізичних останків (або їх заміну, наприклад, статую) як постійне житло. Кінцевою метою покійного було об'єднати свої ''ка'' та ''ба'' й стати одним з "блаженних мертвих", що живуть як ''akh'', або "effective on". Для того, щоб це сталося, покійному потрібно було успішно пройти замогильний суд, на якому серце мало важити менше, ніж "[[Маат|перо істини]], або однаково з ним". У цьому випадку покійний вважався гідним і міг продовжити своє існування на землі в духовній формі<ref>Вассерман ''і співавт. '' (1994) с. 150-53</ref>.
З виникненням різних економічних і політичних труднощів піраміди, що знову зводяться поступово «меншають» в розмірах, а потім їм на зміну приходять скельні гробниці і гробниці в «[[Долина мертвих|Долині мертвих]]». Більшість з них була пограбована ще в старовині, тому в 1920–1922&nbsp;рр. великою подією в єгиптології стало відкриття археологом [[Говард Картер|Говардом Картером]] незайманої гробниці фараона Нового царства [[Тутанхамон]]а.
 
=== Поховальні звичаї ===
У часи [[Нове царство|Нового царства]] були зведені найвідоміші храмові комплекси&nbsp;— храми [[Амон]]а-[[Ра]] в [[Карнацький храм|
[[Файл:Anubis_attending_the_mummy_of_Sennedjem.jpg|ліворуч|міні|[[Анубіс]] був древнім єгипетським богом, пов'язаним з муміфікацією й поховальними обрядами; тут він доглядає за мумією.]]
Карнаку]] і [[Луксорський храм|Луксорі]], недалеко від Фів. Від Луксора до Карнаку веде пряма двокілометрова дорога&nbsp;— [[алея сфінксів]]. Ансамбль храмів дуже складний, будувалися вони віками. Найхарактерніша деталь&nbsp;— безліч величезних колон (в одному із залів Карнака їх 144). Стовбур деяких можуть обхопити тільки п'ять чоловік. Колони стилізовано наслідують нільским рослинам і деревам&nbsp;— їх [[капітель|капітелі]] виконані у вигляді закритих або розпущених квіток [[лотос]]а, листя пальми.
Стародавні єгиптяни мали складну сукупність похоронних звичаїв, які, на їхню думку, були необхідні для забезпечення безсмертя після смерті. Серед цих звичаїв збереження тіла шляхом [[Мумія|муміфікації]], виконання поховальних обрядів, а також поховання разом з тілом предметів, які покійний використовуватиме в потойбічному житті<ref name="James122">Джеймс (2005) стор 122</ref>. Перед Старим царством тіла, поховані в пустельних ямах, природно зберігались завдяки [[Десикація|десикації]]. Посушливі умови пустелі впродовж усієї історії Стародавнього Єгипту були благом для поховань бідних, які не могли дозволити собі ретельної підготовки до поховань, що була в розпорядженні еліти. Заможні єгиптяни стали ховати своїх мертвих в кам'яних гробницях і застосовувати штучну муміфікацію, яка включала видалення внутрішніх [[Орган (анатомія)|органів]], огортання тіла в лляні тканини й закриття його всередині прямокутного кам'яного саркофага або дерев'яної труни. Починаючи з четвертої династії, деякі частини зберігались окремо в [[канопа]]х<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/mummy/ok.html|title=Mummies and Mummification: Old Kingdom|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|accessdate=9 March 2008}}</ref>.
 
До Нового царства стародавні єгиптяни вдосконалили мистецтво муміфікації; найкраща процедура займала 70 днів і передбачала видалення внутрішніх органів, видалення мозку через ніс, а також десикації в суміші солей під назвою {{нп|Натрон||en|Natron}}. Потім тіло загортали в лляну тканину, між шарами якої вставляли захисні амулети, і поміщали в прикрашену людиноподібну труну. Мумії Нового царства також поміщали в пофарбовані {{нп|Картонаж|картонажні|en|Cartonnage}} чохли. Реальні практики збереження занепали під час птолемейської та римської епох, тоді як більший акцент зроблено на зовнішньому вигляді мумії, яку прикрашали<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/mummy/late.html|title=Mummies and Mummification: Late Period, Ptolemaic, Roman and Christian Period|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080330041612/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/mummy/late.html|archivedate=30 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 March 2008}}</ref>.
Ще одне справжнє чудо давньоєгипетської архітектури&nbsp;— скельний храм фараона [[Рамзес II|Рамзеса II]] в [[Абу-Симбел]]і. При вході в храм висічені чотири фігури двадцятиметрової висоти, що зображають самого фараона і головних богів. Храм всередині не має штучного освітлення. Він орієнтований таким чином, що один раз в рік&nbsp;— в день приходу Рамзеса II на престол, сонячні промені досягали головного святилища, освітлювали особи статуй Рамзеса і Амона, а також вибитий на стіні текст мирного договору з [[хетти|хеттами]], перемогу над якими отримав фараон. Вже в наш час, в ході будівництва дамби на Нілі храм в Абу&nbsp;— Симбелі потрапив у зону повного затоплення. Техніка ХХ ст. дозволила перенести величезну споруду (правда, по частинах) на безпечне місце.
 
Багатих єгиптян ховали разом з великою кількістю предметів розкоші, але всі поховання, незалежно від соціального статусу, містили певні предмети для померлого. [[Похоронні тексти Стародавнього Єгипту|Похоронні тексти]] часто поміщали в могилу і, починаючи з Нового царства, туди почали також класти статуї [[ушебті]], які, на їхню думку, мали виконувати за них ручну працю в загробному житті<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/burialcustoms/shabtis.html|title=Shabtis|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080324044813/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/burialcustoms/shabtis.html|archivedate=24 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 March 2008}}</ref>. Поховання супроводжувались ритуалами, які зображували магічне воскресіння покійного. Після похорону живі родичі мали іноді приносити їжу до гробниці і читати молитви за покійного<ref>Джеймс (2005) стор 124</ref>.
Як і архітектура, весь стиль давньоєгипетського образотворчого мистецтва виражає ідею постійності, вічності. Воно підкорялося найсуворішим канонам. Суворо визначені були типи статуй: що стоїть&nbsp;— фігура напружено випрямлена, ліва нога робить крок уперед, руки опущені і притиснуті до тіла; що сидить&nbsp;— руки встановлені на коліна або одна рука зігнута в лікті, спина випрямлена, погляд спрямований вдалечінь. Протягом Стародавнього, Середнього і Нового царств численні статуї божеств, фараонів, жерців повторювали ці пози. Особливий канон був прийнятий для зображення фігур на площині&nbsp;— рельєфів, фресок, малюнків на папірусі. Голова і ноги зображалися в [[профіль]], а верхня частина тіла&nbsp;— в [[анфас]]. Вся фігура обмальовувалася однією лінією. Розміри зображень передавали систему цінностей: чим значнішим вважався предмет або людина, тим більшого розміру він зображався. Найбільшим зображався фараон (рівним богам), потім&nbsp;— члени його сім'ї, найменшими&nbsp;— раби. Теми композицій були різними&nbsp;— придворне життя, релігійні церемонії, побутові сцени. Часто зображали тварин, причому реалістично. Колірна гамма фресок і розфарбованих рельєфів (рельєфи обов'язково розфарбовувалися)&nbsp;— поєднання жовтих і коричневих із зеленими і блакитними тонами (кольори відповідно землі, рослин, а, значить, життя і неба).
 
== Військова справа ==
[[Файл:Nofretete Neues Museum.jpg|thumb|150px|right|[[Бюст Нефертіті|Погруддя в натуральну величину Нефертіті]] зберігається у [[Єгипетський музей у Берліні|Берлінському єгипетському музеї]].]]
[[Файл:Egyptian-Chariot.png|праворуч|міні|[[Колісниця]]]]
Згідно з уже згадуваним віруванням одна з душ померлого&nbsp;— [[Ка (душа)|Ка]], повинна була «поселитися» в його зображенні. Щоб досягнути схожості (інакше Ка не впізнає свою матеріальну оболонку) стали виготовляти посмертні гіпсові маски. Так зародилося разюче портретне мистецтво Стародавнього Єгипту. Один з найвідоміших жіночих скульптурних образів у всьому світовому мистецтві&nbsp;— портрет [[Нефертіті]], дружини фараона-реформатора [[Ехнатон]]а. При розкопках [[Ахет-Атон]]а була знайдена майстерня скульптора [[Тутмес]]а, а в ній&nbsp;— портрети членів царської сім'ї. Зображення цариці Нефертіті у високому головному уборі відтворюють звичайно в профіль, при цьому не видно, що робота над зображенням другого ока не закінчена. Пояснюють цю незавершеність по-різному: одні&nbsp;— просто раптово перерваною роботою (в майстерні всюди&nbsp;— сліди погрому), інші&nbsp;— наміром художника, що не захотів, щоб його вироблення замурували в гробницю (в іншому місці вмістище Ка не могло знаходитися).
Стародавні єгипетські військові відповідали за захист Єгипту від іноземного вторгнення, а також за підтримку панування Єгипту на [[Стародавній Близький Схід|Стародавньому Близькому Сході]]. Військові захищали гірничі експедиції на Синай у період Стародавнього царства і воювали в громадянських війнах під час першого та другого проміжних періодів. Вони слідкували за підтриманням укріплень вздовж важливих торгових шляхів, таких як ті, що знайдені в місті [[Бухен (Єгипет)|Бухен]] на шляху до Нубії. Форти будувались, щоб служити військовими базами, наприклад, фортеця в Сіле, яка була базовим табором для експедиції до [[Левант]]у. У Новому царстві низка фараонів використовували регулярне єгипетське військо, щоб атакувати й підкорити [[Куш (царство)|Куш]] і частини Леванту<ref>Шоу (2002) стор 245</ref>.
 
Типове військове обладнання складалося з {{нп|Лук та стріла|лука та стріл|en|Bow and arrow}}, списів, а також щитів з круглим верхом, зроблених з натягнутої на дерев'яну раму [[Шкіра (матеріал)|шкіри]] тварин. У Новому царстві військові почали використовувати {{нп|Колісниці в Стародавньому Єгипті|колісниці|en|Chariotry in ancient Egypt}}, привнесені раніше гіксоськими загарбниками. Зброя і броня продовжувала поліпшуватися після засвоєння бронзи: щити тепер робили з твердої деревини з бронзовими [[умбон]]ами, списи мали бронзові наконечник, а [[хопеш]] перейнято від азійських солдатів<ref>Мануелян (1998) с. 366-67</ref>. Фараона зазвичай зображували у літературі й мистецтві таким, що їде верхи на чолі в́ійська; існують припущення, що принаймні кілька фараонів, таких як [[Таа II Секененра]] та його сини, так і робили<ref>Клейтон (1994) стор 96</ref>. Проте, також і стверджують, що "царі цього періоду особисто не керували на передовій своїми військами й не боролись разом з ними"<ref>{{cite journal|last=Shaw|first=Garry J.|title=The Death of King Seqenenre Tao|journal=Journal of the American Research Center in Egypt|year=2009|volume=45}}</ref>. Солдатів набирали із широких верств населення, але під час і особливо після епохи Нового царства в єгипетське військо брали найманців з Нубії, Кушу та Лівії<ref>Шоу (2002) 400 стор.</ref>.
=== Наукові знання ===
 
== Технологія, медицина і математика ==
В процесі спостережень за природою, господарської діяльності, політичного життя накопичувався досвід. Господарювання в долині Нілу взагалі неможливе без певних наукових знань, тому вони перетворювалися на своєрідний важіль політичної влади. Виникнувши з практичних потреб, наукові знання утаємничувалися й охоронялися жрецькою кастою. Розвиток астрономії диктувався потребою обчислювати періоди розливу Нілу. Було помічено, що розлив збігався з появою на світанку, після довгої перерви, яскравої зірки Сіріус. Завдяки цьому, власне, ставав можливим ритуал, коли фараон «командував» розливом.
 
=== Технологія ===
[[Файл:Ancient Egyptian medical instruments.jpg|right|thumb|250px|Стародавні єгипетські медичні інструменти]]
[[Файл:Egyptian_glass_jar.jpg|ліворуч|міні|Склоробство було високорозвиненим мистецтвом.]]
У галузях технології, медицини та математики Стародавній Єгипет досяг відносно високого рівня продуктивності та вишуканості. Традиційний [[емпіризм]], про який свідчать папіруси [[Папірус Едвіна Сміта|Едвіна Сміта]] і [[Папірус Еберса|Еберса]] (бл. 1600 р.&#x20;до н. е.), вперше приписують Єгипту. Єгиптяни створили власну писемність і [[Десяткова система числення|десяткову систему числення]].
 
=== Фаянс і скло ===
Єгиптяни були першим народом, котрий винайшов писемність. Вже перші пам'ятки єгипетської писемності говорять про те, що їх письмо являло собою завершену систему, що явилася продуктом довгого розвитку. Ці пам'ятки написані ієрогліфічним письмом, котре так назвали греки. До пізнішого часу відносяться пам'ятки скорописного ієратичного письма. Обидві ці форми писемності в своїй основі однакові, але ієратична була простішою і використовувалася не для монументальних споруд, а для звичайного письма на папірусах.
[[Файл:Ancient_Egyptian_medical_instruments.jpg|міні|Стародавні єгипетські медичні інструменти, зображені на написах Птолемеївського періоду на стінах храму в Ком-Омбо]]
Ще до Стародавнього царства єгиптяни розробили склоподібний матеріал, відомий як {{нп|Єгипетський фаянс|фаянс|en|Egyptian faience}}, який вони розглядали як тип штучного напівдорогоцінного каменю. Фаянс - це неглиняна кераміка, зроблена з [[Діоксид кремнію|діоксиду кремнію]], невеликої кількості [[Оксид кальцію|вапна]] і [[Оксид натрію|соди]], а також барвника, зазвичай міді<ref>Ніколсон (2000) стор 177</ref>. З цього матеріалу виготовляли намисто, плитку, статуетки та галантерейні товари. Існувало декілька методів виробництва фаянсу, але, зазвичай глиняний сердечник обліплювали порошкоподібним матеріалом у формі пасти, який потім обпалювали. За схожою технікою стародавні єгиптяни виробляли пігмент, відомий як {{нп|єгипетський синій||en|Egyptian blue}}, також званий синій фрит, який отримували шляхом сплавлення (або [[Агломерація корисних копалин|спікання]]) діоксиду кремнію, міді, вапна і лугу, наприклад натрону. Продукт можна було подрібнювати і використовувати як пігмент<ref>Ніколсон (2000) стор 109</ref>.
 
Стародавні єгиптяни могли з великою майстерністю виготовляти широкий спектр предметів зі скла, але достеменно невідомо, чи цей процес вони розробили самостійно<ref>Ніколсон (2000) стор 195</ref>. Також незрозуміло, чи вони робили своє власне сире скло, чи просто імпортували попередньо зроблені злитки, які потім розплавлювали й довершували. Однак, вони точно мали технічні знання щодо створення артефактів, а також вміли додаванням [[Мікроелементи|мікроелементів]] контролювати колір готового скла. Серед кольорів, які вони могли отримувати, були: жовтий, червоний, зелений, синій, фіолетовий і білий, а скло могло бути як прозорим так і матовим<ref>Ніколсон (2000) стор 215</ref>.
Треба підкреслити, що винахід писемності, без сумніву, був найбільшим внеском стародавніх єгиптян у світову цивілізацію і культуру. Із їх ієрогліфів приблизно у XVI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. виникло синайське письмо, із нього в XIV&nbsp;— XIII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. фінікійське письмо, із нього через посередництво арамейської писемності не пізніше IX&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. грецький алфавіт, а із останнього латинський алфавіт та слов'янська азбука.
Єгипетські жерці розробили надзвичайно точний для свого часу сонячний календар. Спочатку діяв календар, який складався з 360 днів. Коли жерці уточнили тривалість року, було вигадано міф про те, що боги подарували народу Єгипту декілька днів, які були оголошені святковими. У пізньому періоді навіть виник проект введення високосних років, але він не здійснився. Саме в Єгипті розділили добу на 24 години.
 
=== Медицина ===
Розробляється десяткова система рахунку. Єгиптяни оперували простими дробами з чисельником 1, уміли обчислювати довжину кола і площу круга. Звичай муміфікації сприяв розвитку анатомічних знань (для порівняння&nbsp;— в Месопотамії препарування трупів було заборонене державою). Існували лікарі різних спеціальностей&nbsp;— окулісти, дантисти, хірурги.
Медичні проблеми стародавніх єгиптян безпосередньо випливали з особливостей їхнього довкілля. Життя та праця неподалік від Ніла обумовлювали ризик заразитись [[Малярія|малярією]] й виснажливими паразитами [[Шистосомози|шистосомозами]], які пошкоджували печінку й кишковий тракт. Небезпечні тварини, такі як крокодили й бегемоти, також становили звичайну загрозу. Довічна праця в сільському господарстві й на будівництві спричиняла навантаження на хребет і суглоби, а травми, отримані на будівництві та в бою, завдавали істотної шкоди організмові. Піщинки в муці, намеленій за допомогою кам'яних жорен, стирали зуби, залишаючи їх сприйнятливими до [[абсцес]]ів (хоча [[Карієс зубів|карієс]] був рідкістю)<ref>Філер (1995), стор 94</ref>.
 
Раціон був багатий на цукри, які сприяли розвиткові [[Пародонтит|пародонтозу]]<ref>Філер (1995), стор 78-80</ref>. Попри гарні фігури, зображувані на стінах гробниць, повнота мумій багатьох представників вищого класу показує, що їхнє життя не було позбавлене розбещеності<ref>Філер (1995), стор 21</ref>. [[Очікувана середня тривалість життя|Очікувана тривалість життя]] дорослих становила близько 35 років для чоловіків та 30 - для жінок, проте, досягнути зрілого віку було нелегко й приблизно третина населення помирала в дитинстві<ref>Цифри подано для очікуваної тривалості життя ''дорослих'' і не показують очікуваної тривалості життя ''при народженні. '' Філер (1995), стор 25</ref>.
При храмах діяли закриті навчальні заклади&nbsp;— «будинки життя». Школи писарів (а ці посади, як правило, передавалися спадкоємцю) створювалися при дворі фараона, при храмах і великих державних установах. Основні предмети&nbsp;— читання, письмо і лічба. Навчання грамоті полягало в заучуванні ієрогліфів, читанні текстів і письмових вправах. Тексти для письма (як правило, для переписування) добиралися з таким розрахунком, щоб їх зміст був повчальним, сприяв усвідомленню майбутнім писарем своєї місії. Одне з найвідоміших повчань свідчить: «Зверни ж серце твоє до книг… немає нічого вищого за книгу».
 
Староєгипетські лікарі були знані на стародавньому Близькому Сході своїми лікувальними навичками, а деякі з них, такі як [[Імхотеп]], надовго зберегли посмертну славу<ref>Філер (1995), стор 39</ref>. [[Геродот]] зазначав, що серед єгипетських лікарів існує високий ступінь спеціалізації, одні з них лікують лише голову чи живіт, тоді як інші були окулістами й стоматологами<ref>Стругал (1989) с. 243</ref>. Навчання лікарів відбувалося в закладах ''Per Ankh'' або "Будинках Життя". Найвідоміші з них мали штаб-квартиру в [[Бубастіс]]і в період Нового царства, а також в [[Абідос (Єгипет)|Абідосі]] та [[Саїс]]і в Пізній період. {{нп|Медичні папіруси||en|Medical papyri}} показують [[Емпірика|емпіричні]] знання анатомії, травм і практичного лікування<ref>Stroual (1989) с. 244-46</ref>.
Після походів Олександра Македонського замкнена єгипетська культурна традиція перервалася, але порівняно з іншими цивілізаціями Стародавнього Сходу через греків культурні досягнення Єгипту мали найбільший вплив на зовнішній світ.
Багато вчених-ортодоксів вважають, що всі досягнення Єгиптян за часів існування Давнього царства у зодчестві, живописі і скульптурі&nbsp;— їх власне відкриття та винахід. Себто вони починали все з нуля! Але такі швидкі досягнення без посередньої допомоги викликають деякі сумніви.
 
Рани обробляли накладанням пов'язок з сирим м'ясом, білою лляною тканиною, накладанням швів, сіток, прокладок і тампонів, змочених медом, щоб запобігти інфекції<ref>Stroual (1989) с. 250</ref>, а [[опіум]], [[чебрець]] і [[Беладона звичайна|беладону]] використовували для втамування болю. Найбільш ранні записи лікування опіків описують перев'язувальний матеріал, змочений молоком матерів немовлят чоловічої статі. Молитви звертали до богині [[Ісіда|Ісіди]]. Запліснявілий хліб, мед і солі міді також використовували для того, щоб запобігти інфекції від бруду в опіках<ref>{{cite journal|author=Pećanac M |author2=Janjić Z |author3=Komarcević A |author4=Pajić M |author5=Dobanovacki D |author6=Misković SS |journal=Medicinski Pregled|date=May–Jun 2013|title=Burns treatment in ancient times|pmid=23888738|doi=10.1016/s0264-410x(02)00603-5|volume=66|issue=5–6|pages=263–67 }}</ref>. Часник і цибулю регулярно використовували для зміцнення здоров'я і вважали, що вони полегшують симптоми [[Астма бронхіальна|астми]]. Давньоєгипетські хірурги зашивали рани, вправляли [[Переломи кісток|зламані кістки]] й ампутували уражені кінцівки, але визнавали, що деякі травми настільки серйозні, що можна лише полегшити страждання пацієнта, поки не настане смерть<ref>Філер (1995), стор 38</ref>.
=== Архітектура ===
 
{{main|Архітектура Стародавнього Єгипту}}
=== Мореплавні технології ===
{{у планах}}
Ранні єгиптяни вміли збирати [[корпус судна]] з дерев'яних дощок і освоїли передові для свого часу форми [[суднобудування]] ще за 3000&#x20;років до нашої ери. {{нп|Археологічний інститут Америки||en|Archaeological Institute of America}} повідомляє про те, що найстарішими відомими дощатими кораблями є {{нп|Абідоські човни||en|Abydos boats}}.<ref name="AIA"/>. Група з 14 виявлених кораблів в [[Абідос (Єгипет)|Абідосі]] була побудована з дерев'яних дощок "зшитих" разом. Виявлені єгиптологом Девідом О'коннором з [[Нью-Йоркський університет|Нью-Йоркського університету]]<ref name="AIA2">Schuster, Angela M.H. "[http://www.archaeology.org/online/news/abydos.html This Old Boat]", 11 December 2000. Archaeological Institute of America.</ref>, ткані ремені було використано для того, що зв'язати дошки разом<ref name="AIA" />, а [[Cyperus papyrus]] і трава, набиті між дошками, допомогли законопатити шви<ref name="AIA" />. Оскільки кораблі поховані всі разом і біля моргу, який належить фараонові [[Хасехемуї]], то спочатку вважали, що кораблі належали йому, але одне з 14 судів сходить до 3000&#x20;р. до н.е. і пов'язані гончарні глечики, закопані з кораблями, також натякають на більш ранню дату. Судно, яке датується 3000&#x20;р. до н. е., було {{Convert|75|ft|m}} завдовжки й тепер припускають, що, можливо, належало більш ранньому фараонові, навіть [[Хор-Аха]]<ref name="AIA2" />.
 
Стародавні єгиптяни знали, як з'єднувати дерев'яні дошки за допомогою [[Тибель|тибелів]], щоб зібрати їх разом, використовуючи [[Пек (залишок від перегонки)|пек]] для [[конопачення]] швів. "[[Човен Хеопса]]", корабель завдовжки {{Convert|43.6|m|ft|adj=on}}, запечатаний в яму в комплексі [[Піраміди Гізи|Пірамід Гізи]] біля підніжжя [[Піраміда Хеопса|Піраміди Хеопса]] з [[Четверта династія єгипетських фараонів|четвертої династії]] близько 2500&#x20;року до н. е., є повнорозмірним збереженим прикладом, який, можливо, виконував символічну функцію {{нп|Сонячна барка|сонячної барки|en|Solar barque}}. Стародавні єгиптяни також знали, як скріпити дошки на цьому кораблі за допомогою [[Шип (техніка)|шипів і пазів]]<ref name="AIA" />.
[[Файл:Ancient_Egyptian_Seafaring_Ship.jpg|ліворуч|міні|Морське судно на барельєфі в храмі Хатшепсут у Дейр-ель-Бахрі, який зображує експедицію в Пунт]]
Як відомо, єгиптяни широко використовували великі морські кораблі під час торгівлі з містами-державами східного Середземномор'я, особливо з [[Бібл]]ом (на узбережжі сучасного Лівану), і в кількох експедиціях вниз по Червоному морю до країни [[Пунт]]<ref name="Shelley Wachsmann, Seagoing Ships and Seamanship in the Bronze Age Levant (Texas A&M University Press, 2009), p. 19.">Shelley Wachsmann, Seagoing Ships and Seamanship in the Bronze Age Levant (Texas A&M University Press, 2009), p. 19.</ref>. І справді, одне із найбільш ранніх єгипетських слів для позначення морського судна - це "біблський корабель", яке спочатку означало клас єгипетських морських суден, що використовувались для подорожей до Бібла, однак до кінця Стародавнього царства цей термін став охоплювати великі морські судна, незалежно від їх призначення<ref name="Shelley Wachsmann, Seagoing Ships and Seamanship in the Bronze Age Levant (Texas A&M University Press, 2009), p. 19." />.
 
2011 року археологи з Італії, США, Єгипту під час розкопок висохлої лагуни, відомої як {{нп|Мерса Гавасіс||en|Mersa Gawasis}} розкопали сліди древньої гавані, з якої колись вирушали ранні подорожі, такі як експедиція [[Хатшепсут]] до Пунту у відкритий океан<ref name="Egypt's Ancient Fleet: Lost for Thousands of Years, Discovered in a Desolate Cave">{{Cite web|url=http://discovermagazine.com/2011/jun/02-egypts-lost-fleet-its-been-found|title=Egypt's Ancient Fleet: Lost for Thousands of Years, Discovered in a Desolate Cave|website=Discover Magazine}}</ref>. У цьому місці знайдено деякі із найбільш пам'ятних доказів мореплавної звитяги стародавніх єгиптян, такі як великі залишки кораблів і сотні футів мотузки, зробленої з папірусу, згорнутого у величезні пучки<ref name="Egypt's Ancient Fleet: Lost for Thousands of Years, Discovered in a Desolate Cave" />. У 2013 році франко-єгипетська команда археологів виявила те, що вважають найстарішим у світі портом, віком близько 4500 років, від часів царя [[Хеопс]]а, на узбережжі Червоного моря в районі Ваді-ель-Джарф (приблизно за 110 км на південь від [[Суец]]а)<ref name="Discvoery News">{{Cite web|url=http://news.discovery.com/history/ancient-egypt/worlds-oldest-port-and-egyptian-papyrus-uncovered-130412.htm|title=Most Ancient Port, Hieroglyphic Papyri Found|website=DNews}}</ref>.
 
1977 року відкрито древній канал північ-південь, побудований у [[Середнє царство (Стародавній Єгипет)|Середньому царстві]], який тягнеться від озера [[Тимсах]] до озер Бала<ref name="WShea">Shea, William H. "A Date for the Recently Discovered Eastern Canal of Egypt", in ''Bulletin of the American Schools of Oriental Research',' No. 226 (April 1977), pp.&nbsp;31–38.</ref>. Його віднесено до Середнього царства шляхом екстраполяції дат стародавніх пам'ятників, споруджених вздовж нього<ref name="WShea" /><ref>Див. [[Суецький Канал]].</ref>.
 
=== Математика ===
[[Файл:Senenmut-Grab.JPG|праворуч|міні||{{нп|Астрономічна стеля в гробниці Сенемут|Астрономічні діаграми в гробниці Сенемут|en|Astronomical ceiling of Senemut Tomb}}, [[Вісімнадцята династія єгипетських фараонів|18-та династія]]<ref>Повна версія на [http://www.metmuseum.org/Collections/search-the-collections/100000870#fullscreen Met Museum]</ref>.]]
Найперші підтверджені приклади математичних розрахунків припадають на додинастичний період [[Накада]] і показують повністю розвинену [[Система числення|систему числення]]<ref>Розуміння єгипетської математики є неповним через обмеженість наявного матеріалу і відсутність вичерпного дослідження виявлених текстів. Imhausen ''і співавт. '' (2007), стор 13</ref>. Важливість математики для освіченого єгиптянина випливає з вигаданого листа, складеного в Новому царстві, в якому автор пропонує наукове змагання між собою та іншим писарем в розв'язуванні повсякденних розрахункових задач, таких як облік землі, праці та зерна<ref>Imhausen ''і співавт. '' (2007), стор 11</ref>. Такі тексти як [[Папірус Рінда|математичний Папірус Рінда]] і {{нп|Московський математичний папірус||en|Moscow Mathematical Papyrus}} показують, що стародавні єгиптяни вміли виконувати чотири основні математичні дії: додавання, віднімання, множення і ділення, використовувати дроби, обчислювати об'єми пірамід і коробок, а також обчислювати площі прямокутників, трикутників і кругів. Вони розуміли основні поняття [[Алгебра|алгебри]] і [[Геометрія|геометрії]] й могли розв'язувати прості [[Система рівнянь|системи рівнянь]]<ref>Кларк (1990), стор 222</ref>.
{{Hiero|''{{frac|2|3}}''|<hiero>D22</hiero>|align=right|era=egypt}}
 
{{нп|Математичний запис||en|Mathematical notation}} був десятковим і побудованим на ієрогліфічних знаках для кожного порядку від десяти до одного мільйона. Кожен з цих порядків треба було записувати стільки разів, скільки потрібно, щоб утворилось необхідне число. Наприклад, щоб написати число 80 або 800, символ 10 чи 100 писали відповідно вісім разів<ref>Кларк (1990), стор 217</ref>. Оскільки їхні методи розрахунку не могли працювати з дробами, в яких чисельник більший за одиницю, їм доводилося записувати [[Єгипетський дріб|дріб]] у вигляді суми декількох дробів. Наприклад, вони розбивали ''дві п'ятих'' на суму ''одна третя'' + ''одна п'ятнадцята''. Стандартні таблиці значень полегшували це<ref>Кларк (1990), стор 218</ref>. Проте, деякі звичайні дроби записували за допомогою спеціального символу, еквівалент сучасних двох третіх показано праворуч<ref>Гардінер (1957) стор 197</ref>.
 
Стародавні єгипетські математики знали [[Теорема Піфагора|теорему Піфагора]] як емпіричну формулу. Вони знали, наприклад, що трикутник має прямий кут навпроти [[Гіпотенуза|гіпотенузи]], якщо його боки співвідносяться як 3-4-5<ref name="Strouhal241">Стругал (1989) с. 241</ref>. Вони могли обчислити площу [[Коло|кола]] шляхом віднімання однієї дев'ятої від його діаметра і піднісши результат до квадрату:
 
: Площа ≈ [()''м'']<sup>2</sup> = ()''Р''<sup>&#x20;2</sup> ≈ 3.16''Р''<sup>&#x20;2</sup>,
 
розумне наближення до формули '''[[Число пі|π]]'''''r''<sup>&#x20;2</sup><ref name="Strouhal241">Стругал (1989) с. 241</ref><ref>Imhausen ''і співавт. '' (2007), стор 31</ref>.
 
[[Золотий перетин]], як видається, знаходить своє відбиття в багатьох єгипетських спорудах, включаючи [[Єгипетські піраміди|піраміди]], але його використання може бути ненавмисним наслідком давньоєгипетської практики поєднання застосування вузлової мотузки з інтуїтивним відчуттям пропорцій і гармонії<ref>Кемп (1989) с. 138</ref>.
 
== Населення ==
Грецький історик [[Геродот]] стверджував, що стародавні єгиптяни нагадували людей з [[Колхида|Колхиди]] (сучасна [[Грузія]]). Сучасні науковці значною мірою довели, що це твердження вигадка<ref>{{Cite book|title=Greek Historians|last=Marincola|first=John|year=2001|publisher=Oxford University Press|page=34|isbn=978-0-19-922501-9}}</ref>.<ref>{{Cite book|title=Travel Fact and Travel Fiction: Studies on Fiction, Literary Tradition, Scholarly Discovery, and Observation in Travel Writing|last=Fehling|first=Detlev|year=1994|editor-last=Z.R.W.M. von Martels|series=Brill's studies in intellectual history|publisher=Brill|volume=55|location=Leiden|page=13|chapter=The art of Herodotus and the margins of the world|isbn=9789004101128}}</ref>.<ref>{{Cite book|title=Matrices of Genre: Authors, Canons, and Society|last=Boedeker|first=Deborah|year=2000|editor-last=Mary Depew & Dirk Obbink|publisher=Harvard University Press|pages=101–02|chapter=Herodotus' genre(s) <!--|pages=97–114-->|isbn=978-0-674-03420-4}}</ref>.
 
Група вчених під керівництвом {{нп|Йоганнес Краузе|Йоганнеса Краузе|en|Johannes Krause}} зуміла 2017 року провести перше надійне секвенування геномів 90 муміфікованих осіб. Хоча й не остаточно, через обмеженість часу і місця в яких жили ці мумії, їх вивчення показало, що ці стародавні єгиптяни "нагадували населення стародавнього і сучасного Близького Сходу, особливо в країнах [[Левант]]у, і майже не мають ДНК з Африки на південь від Сахари. Ба більше, генетика мумії залишалася на диво стійкою, навіть коли різні держави, включаючи нубійців, греків і римлян, підкорювали імперію". Потім, щоправда, щось змінило геноми єгиптян. Приблизно 15% до 20% ДНК сучасних єгиптян походить від Африки на південь від Сахари, а в стародавніх мумій цей показник був на рівні лише 6-15%<ref>{{Cite journal | url=http://www.nature.com/articles/ncomms15694 | doi=10.1038/ncomms15694| pmid=28556824| pmc=5459999| title=Ancient Egyptian mummy genomes suggest an increase of Sub-Saharan African ancestry in post-Roman periods| journal=Nature Communications| volume=8| pages=15694| year=2017| last1=Schuenemann| first1=Verena J.| last2=Peltzer| first2=Alexander| last3=Welte| first3=Beatrix| last4=Van Pelt| first4=W. Paul| last5=Molak| first5=Martyna| last6=Wang| first6=Chuan-Chao| last7=Furtwängler| first7=Anja| last8=Urban| first8=Christian| last9=Reiter| first9=Ella| last10=Nieselt| first10=Kay| last11=Teßmann| first11=Barbara| last12=Francken| first12=Michael| last13=Harvati| first13=Katerina| last14=Haak| first14=Wolfgang| last15=Schiffels| first15=Stephan| last16=Krause| first16=Johannes}}</ref>.
 
== Спадщина ==
Культура і пам'ятки Стародавнього Єгипту залишили ґрунтовну спадщину у світі. Культ богині [[Ісіда|Ісіди]], наприклад, став популярним у [[Римська імперія|Римській Імперії]], коли обеліски та інші реліквії перевозились до Риму<ref>Siliotti (1998) стор 8</ref>. Крім того, Римляни імпортували [[будівельні матеріали]] з Єгипту для зведення будівель у єгипетському стилі. Ранні історики, такі як [[Геродот]], [[Страбон]] і [[Діодор Сицилійський]] вивчали і писали про землю, яку римляни стали вважати місцем таємниць<ref>Siliotti (1998) стор 10</ref>.
 
У часи [[середньовіччя]] та [[відродження]] єгипетська язичницька культура була в занепаді після виникнення християнства, а потім [[Іслам]]у, але інтерес до єгипетської старовини тривав у працях середньовічних вчених, таких як {{нп|Зуль-Нун аль-Місрі|Зуль-Нуна аль-Місрі|en|Dhul-Nun al-Misri}} і [[Макризі]]<ref>Ель-Далі (2005) стор 112</ref>. У сімнадцятому та вісімнадцятому століттях європейські мандрівники й туристи привозили додому старожитності й писали розповіді про свої подорожі, що призвело до хвилі [[Єгиптоманія|єгиптоманії]] по всій Європі. Цей відновлений інтерес змушував колекціонерів вирушати до Єгипту, де вони забирали, купували, або їм віддавали багато важливих старожитностей<ref>Siliotti (1998) стор. 13</ref>.
 
Хоча європейська [[Колоніалізм|колоніальна]] окупація Єгипту знищила значну частину історичної спадщини країни, але деякі іноземці залишили по собі більш позитивний слід. Наприклад, [[Наполеон]] організував перші дослідження з [[Єгиптологія|єгиптології]], коли привіз близько 150 вчених і художників для вивчення та документування [[Природнича історія|природничої історії]] Єгипту, яку опубліковано в ''[[Опис Єгипту|Описі Єгипту]]''<ref>Siliotti (1998) стор. 100</ref>.
 
У 20-му столітті єгипетський уряд і археологи визнали важливість поваги до різних культур і цілісності під час розкопів. [[Вища рада старожитностей]] нині затверджує і курує всі розкопи, які спрямовані на пошук інформації, а не скарбів. Рада також контролює музеї та програми реконструкції пам'ятників, спрямовані на збереження історичної спадщини Єгипту.
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:The Sphinx and Pyramid of Khafre (8838365561).jpg|Туристи в [[Піраміда Хефрена|комплексі Піраміди Хефрена]] біля [[Великого Сфінкса|Великого Сфінкса]].
Файл:EgyptFrontispiece.jpg|Фронтиспіс ''[[Опис Єгипту|Опису Єгипту]]'', опублікованого в 38 томах від 1809 до 1829 року.
</gallery>
 
== Примітки ==
{{примітки|2}}
{{reflist}}
 
=== Література ===
Рядок 171 ⟶ 296:
* Александрійські фараони та їхні піддані. Зміцнення влади перших Птолемеїв : монографія / А. Л. Зелінський ; НАН України, Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського. - К. : Академперіодика, 2010. - 663 с.
* Трансформація громадян еллінської ойкумени у птолемеївських підданих : Дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Зелінський Андрій Леонідович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004. - 212 арк.
* {{ref-ru}} Авдиев В. Военная история древнего Египта. Том 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI–XV&nbsp;вв. до н.э. М.: Советская наука, 1948
* {{ref-ru}} Авдиев В. Военная история древнего Египта. Том 2. Период крупных войн в Передней Азии и Нубии в XVI–XV&nbsp;вв. до н.э. М.: Издательство АН СССР, 1959
* {{ref-ru}} [[Ян Ассман|Ассман Я.]] Египет: теология и благочестие ранней цивилизации. М.: Присцельс, 1999.
* {{ref-ru}} Брестед Д., Тураев Б. История Древнего Египта. Минск: Харвест, 2003
* {{ref-ru}} История Древнего Востока. Часть 2&nbsp;— Передняя Азия. Египет. (под общ. ред. Дьяконова И.) М.: Наука,1988
* {{ref-ru}} Коростовцев М. Религия Древнего Египта. СПб: Летний Сад, 2000
* {{ref-ru}} Матье М. Искусство Древнего Египта. Ленинград: Искусство, 1961
* {{ref-ru}} Матье М. Мифы Древнего Египта. Ленинград: Государственный Эрмитаж, 1940
* {{ref-ru}} Поэзия и проза Древнего Востока. М.: Художественная литература, 1973
* {{ref-en}}Allen J. Middle Egyptian: An Introduction to the Language and Culture of Hieroglyphs. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2000.
* {{ref-en}} Clayton P. Chronicle of the Pharaohs. London: Thames and Hudson, 1994.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Стародавній_Єгипет