Калабас: відмінності між версіями

'''Калебас''', також '''калабас''', '''калебаса''', '''мате''', '''поронго''' ({{lang-es|calabaza}}) — загальна назва посудин для пиття гарячого настою листя [[падуб]]а парагвайського, відомішого як [[Мате (напій)|мате]] (йерба мате). Посудини виготовлялися індіанцями з деревинногодеревинної [[гарбузаТиква|тикви]]. Іспанці, що познайомилися з напоєм, почали виготовляти калебаси також з інших матеріалів, таких як деревина палисандри, [[дуб]]а, [[квебрахо]], а також [[порцеляна]], [[кераміка]], [[срібло]] та деяких інших.

У різних країнах ця посудина має різні назви. На батьківщині напою [[Мате (напій)|мате]] — [[Південна Америка|Південній Америці]], посудина, з якої його п'ють, має назву «мáте». Що цікаво, на мові [[кечуа]] слово «маті» (matí) означає посудину, зроблену з гарбузатикви. Вірогідніше за все, [[іспанці]] взяли це слово, щоб позначити не тільки посудину, але і сам напій. [[Індіанці]] [[гуарані]] називали використовувану для заварювання мате посудину Каальгуа (Kaalgua), як складене слово від Kaa — трава, Ль — вода, і Гуа — ємкість для рідини.

Оригінальним і найбільш розповсюдженим є калебас, зроблений з гарбузатикви. Для виготовлення калебасу спеціально вирощені гарбузитикви сортують за розміром: з гарбузівтикв більшого розміру роблять симарони для спільного пиття гіркого мате у чоловічій компанії, з менших роблять традиційні посудини з вузькою шийкою для індивідуального пиття або вдвох.

Майбутня посудина має пройти спеціальну обробку і сушку для видалення залишків м'якоті і [[масло|масла]], які надали б напою гіркий присмак. На фабриках при масовому виробництві гарбузитикви піддають обпаленню. Потім калабас прикрашають візерунками, випалюючи їх чи вирізаючи. Горловину посудини найчастіше оббивають сріблом або [[альпака|альпакóю]]. Більшим попитом користуються мате, зашиті у грубу шкіру. Прошиті защипи шкіряної сорочки створюють щось на кшталт ніжок, які надають посудині стійкості. В іншому випадку, якщо денце самої посудини не плоске, до нього можна підібрати підставку, для виготовлення якої використовують срібло, альпакá, або залізо.

Калебас після кожного використання потрібно прочистити і добре висушити. При нормальному використанні, тобто, щоденному, багаторазовому, ніякого догляду калебас з гарбузатикви не потребує, псуватися він починає, коли його по декілька днів поспіль залишають з мокрою травою. Час від часу проводиться процес обпалення за допомогою спеціального пристосування з металевим циліндриком на кінці. Циліндрик сильно нагрівають на вогні і припалюють ним стінки посудини з внутрішньої сторони, куди іноді засипають небагато цукру.