Девід Сельцник: відмінності між версіями

'''Девид Олівер СелзнікСельцник''' ({{lang-en|David O. Selznick}}; [[10 травня]] [[1902]], [[Пітсбург]], [[США]]—[[22 червня]] [[1965]], [[США]]) — кінорежисер ([[США]]) — американський [[продюсер]]. Серед його фільмів: [[Кінг-Конг (фільм, 1933)|Кінг-Конг]], лауреати премій «[[Оскар (премія)|Оскар]]» [[1939]] та [[1940]] років («[[Віднесені вітром (фільм)|Віднесені вітром]]» та «[[Ребекка (фільм)|Ребекка]]»).

Д. О. СелзнікСельцник — син українського емігранта до [[США]] Л. СелзнікаСельцника (1870—1933), який народився в Києві.

Кінокар'єру розпочав коректором на студії «[[Метро-Голдвін-Майєр]]». Короткий час був редактором, а зустрівшись з продюсером [[Гаррі Рапер]]ом, став його помічником. По-різному пояснюють біографи Д. СелзнікаСельцника його раптовий перехід на кіностудію «[[Парамаунт Пікчерз]]» (ніби-то через кохання до доньки Л.Майєра — власника «МГМ»). У всякому разі й справді Айрін Майєр та Д.Сезнік незабаром побралися весною [[1930]] року. У цей час молодий продюсер вже працював на новій студії «РКО».

[[1932]] року у Д. СелзнікаСельцника дебютувала [[Кетрін Хепберн]] у фільмі «Білль про розлучення». Партнером її був легендарний артист театру та кіно [[Джон Беррімор]]. [[1933]] Д. СелзнікСельцник показав глядачам сповнений спецефектів «Кінг Конг». Стрічка принесла студії «РКО» величений фінансовий успіх і запрошення продюсеру повернутися на «МГМ». Врешті-решт пропозиція була прийнята і Д. СелзнікСельцник став віце-президентом «МГМ» і керівником незалежного творчого підрозділу, де створив відомі фільми: «Обід о 8-ій годині», «Леді, яка танцює», «Пригоди Тома Сойєра», «Історія двох міст» і нарешті «[[Анна Кареніна (фільм, 1935)|Анну Кареніну]]» з [[Грета Гарбо|Гретою Гарбо]] в головній ролі.

Д. СелзнікСельцник був не тільки організатором кіновиробництва, але й відкривачем кіноталантів. Він міг не просто знайти гарних актора чи актрису, але й сприяти їм продемонструвати всі вияви свого таланту.

Всесвітню популярність Д. СелзнікуСельцнику принесла стрічка «Віднесені вітром». Це не тільки найбільше творче досягнення продюсера, але й вершинний фільм у біографіях видатних акторів [[Вів'єн Лі]], [[Кларк Гейбл|Кларка Гейбла]] та [[Леслі Говард]]а, чия подальша творчість проминула в тіні успіху Д. СелзнікаСельцника та їхнього власного.

[[1936]] року Д. СелзнікСельцник раптово розірвав стосунки з студією «МГМ» і відкрив власну — «СелзнікСельцник Інтернейшнл фільм Кампені». І знову він мав успіх: саме на студії Д. СелзнікаСельцника [[Альфред Хічкок]] зняв знамениту «[[Ребекка (фільм)|Ребекку]]» з [[Лоуренс Олів'є|Лоуренсом Олів'є]] у головній ролі («Оскар» 1940).

1948 Д. СелзнікСельцник розлучився з А. Маєр й одружився з актрисою [[Дженніфер Джонс]], яка знялась у подальших його фільмах, зокрема, «[[Прощавай, зброє! (фільм, 1957)|Прощавай, зброє]]» (1957, за романом [[Ернест Хемінгуей|Ернеста Гемінгвея]]).

Це був останній різкий поворот життя кінодіяча — [[22 червня]] [[1965]] року Д. СелзнікСельцник помер від хвороби серця.

{{DEFAULTSORT:Селзнік,Сельцник Девід Олівер}}