'''Ґера́їҐіреї''' (''Ґір忥ераї'', ''Гіраї, Гіреї, Гереї'') ({{Lang-crh|одн. Geray, множ. Geraylar}}) — [[династія]] [[кримський хан|кримських ханів]] XV–XVIII століття. Бічна гілка [[монголи|татарського]] роду [[Чингізиди|Чингізидів]]. У 1449 році засновник династії [[Хаджі I Ґерай]], скориставшись із занепаду [[Золота Орда|Золотої Орди]], проголосив незалежність [[Кримське ханство|Кримського ханства]]. У 1475 році син Хаджі Ґерая хан [[Менґлі I Ґерай]] був змушений визнати себе васалом [[Османська імперія|османського]] султана. Резиденцією Ґераїв за часів Хаджі I було місто Солхат (сьогодні [[Старий Крим (Крим)|Старий Крим]]), а згодом — [[Бахчисарай]]. Влада Ґераїв обмежувалася впливом великих феодальних родів (Ширин, Барин, Кипчак, Аргин та ін.), які відігравали значну роль у політичному житті Кримського ханства і нерідко вступали у відкриту боротьбу проти династії. Ґераї організовували і очолювали постійні грабіжницькі напади в Україну. На початку національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 хан [[Іслям III Ґерай]] вступив у союз з гетьманом України [[Хмельницький Богдан|Богданом Хмельницьким]], але, щоб не допустити вирішальних перемог української армії, зраджував під час Зборівської битви 1649, Берестецької битви 1651 і Жванецької битви 1653. Після захоплення Криму [[Російська імперія|Російською імперією]], в 1783 останній кримський хан [[Шахін Ґерай]] був змушений зректися престолу і виїхати до Туреччини.
