Вистава: відмінності між версіями

'''Виста́ва'''  — твір театрального мистецтва, обмежений часовим терміном з використанням режисерського задуму, акторської гри, драматургічного твору (літературного джерела), музики, театральних декорацій та механізмів тощо.

Термін '''п'є́са''' (від {{lang-fr|pièce}} — шматочок) тісно пов'язаний з терміном вистава, адже п'єса - — це форма [[Література|літератури]] написана [[драматург]]ом, яка зазвичай складається з [[діалог]]ів між [[персонаж]]ами й кінцевою метою якої є саме вистава, а не просто [[читання]]. Вважається, що п'єса є різновидом [[драма (рід)|драми]], в основу якої покладено конфлікт серйозного, складного та яскравого характеру. Подеколи термін п'єса також вживають у ширшому значенні стосовно будь-якого драматичного [[жанр]]у ([[драма (жанр)|драма]], [[трагедія]], [[комедія]] тощо).

Європейське театральне мистецтво пройшло довгий шлях розвитку від часів Стародавньої Греції до сьогодення. Вже в грецькому театрі виникли та розвинулись два відомі жанри вистав  — [[трагедія]] та [[комедія]].

Музою-покровителької комедії в Стародавній Греції вважали [[Талія|Талію]], дочку Зевса та богині пам'яті  — Мнемозіни. Акторів в переносному значенні називали «вихованцями Талії», а сам театр  — «храмом Талії». Комедійна вистава обігрує кумедні обставини, часто використовується в оперетті.

Вже в Стародавній Греції були створені значні зразки комедій. Серед відомих комедіографів минулого  — [[Аристофан]], [[Шекспір]], [[Мольєр]], [[Бомарше]].

Трагедія  — драматична вистава, яка ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої життєві чи творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації. Конфлікт закінчується смертю головного персонажу або декількох з них, аби викликати у глядачів почуття смутку, співчуття ідеям, носієм яких був головний герой, пом'якшення і гуманізації людських відносин внаслідок виховних функцій вистави.

Трагедійна вистава  — зазвичай психологічно напружена, відтворює конфлікти між обов'язком особи та протилежних обов'язку почуттів, конфлікти між персонажами  — носіями непримиренних настанов і ідей. В трагедійних виставах часто йдеться про палкі, патріотичні пристрасті героїв, а сама вистава надихала на патріотичні вчинки, ставала легендарною подією історії театру чи історії мистецтва взагалі. Серед відомих творців європейських трагедій  — [[Софокл]], [[Шекспір]], [[Корнель]].

Балетна вистава  — досить пізній різновид вистави і покажчик відокремлення балету від драми, отримання балетом самостійного значення при збереження специфіки танцювального мистецтва (відмова від тексту, перенос емоційного ладу вистави на рухи та музичний супровід, ритм музики і руху тощо. Балетна вистава може бути як комедією, так і трагедією, драмою. Легендою стала балетна вистава кінця 19 ст.  — «Лускунчик», де йдеться про боротьбу темних і світлих складових свідомості людей, дитячі очікування свята, бажання перемоги Лускунчика над армією щурів та їхнього короля.

Легендарною стала і балетна вистава 20 століття  — "«[[Спартак]]"», романтичні герої якого отримали довге сценічне життя. Підготовка прем'єри вистави була такою ретельною, що спонукала до включення в дію усі виразні компоненти, включаючи й сценічні декорації. Їх створив відомий сценограф  — [[Вірсаладзе Симон Багратович ]], а самі декорації отримали самостійне мистецьке значення.

Свої особливості має дитяча вистава, бо розрахована на окремий дитячий вік та специфіку дитячої аудиторії. Дитяча вистава  — винахід 20 століття з появою та розвитком театру юного глядача.

Вистави, навіть не особливо талановиті, мали значний вплив на глядачів та мистецтво. Вони  — постійний предмет обговорень, теми для листування, записів у [[щоденник]]ах і новин.

За сценами вистав створено чимало [[картина|картин]], [[малюнок|малюнків]], [[гравюра|гравюр]]. Виникає специфічний жанр [[портрет]]ів  — актор у ролі.

З винаходом фото  — почалася фіксація театральних сцен з улюблених театральних і балетних вистав, акторів у театральних костюмах. Відомі актори чи балетні танцівниці перейшли на театральні [[афіша|афіші]] і навіть на театральні програмки.

* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю.  І.  Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В.  І.  Теремка]].  — Київ: [[Видавничий центр «Академія»|ВЦ «Академія»]], 2007