Іспанія: відмінності між версіями

Рельєф Іспанії різноманітний, тут панівну роль відіграють системи гірських хребтів і високогірних плоскогір'їв. [[Плоскогір'я]] та [[гори]] становлять близько 90 % її території. Майже половину поверхні країни займає велике, найбільше в Європі високогірне плоскогір'я — [[Месета]] з середньою висотою 660 м над рівнем моря. Месета відрізняється чергуванням [[плато]], висотних брилових [[гірський хребет|хребтів]] і гірських [[улоговина|улоговин]]. [[Центральна Кордильєра]] поділяє Месету на дві частини: північну та південну. Велика частина території Іспанії розташована на висоті близько 700 м. Це друга за висотою країна в Європі після [[Швейцарія|Швейцарії]].

[[Піренеї]] являють собою кілька паралельних хребтів, що простягаються з заходу на схід на 450 км. Це один із найбільш важкодоступних гірських районів Європи. Хоча в середньому їхня висота не дуже велика (трохи більше 2500 м), але вони не мають потрібної кількості зручно розташованих і доступних [[перевал]]ів. Всі ці перевали розташовані на висоті 1500–20001500—2000 м, тому залізниці, що йдуть з Іспанії в інші країни, обходять Піренеї з заходу та сходу. Найширша та найвища частина гір центральна, тут знаходиться їхня головна вершина — [[Ането|пік Ането]], що досягає 3404 м. З північного сходу, до Месеті примикає система [[Іберійські гори|Іберійський гір]], максимальна висота ([[пік Мон-Кайо]]) — 2313 м.

Між східними Піренеями й Іберійськими горами простягаються невисокі [[Каталонські гори]], південні схили яких уступами обриваються майже перед Середземним морем. Каталонські гори (середні висоти яких 900–1200900—1200 м, найбільша [[вершина]] — [[гора Каро]], 1447 м) слідують впродовж 400 км майже паралельно берегу Середземного моря та фактично відокремлюють від нього [[Арагонське плато]]. Ділянки прибережних рівнин, які розроблені в Мурсії, Валенсії та Каталонії й на північ від [[мис Палос|мису Палос]] до кордону з Францією, характеризуються високою родючістю.

По покладах [[корисні копалини|корисних копалин]], а саме, через значні об'єми, [[руда|рудні]] [[родовища]] пов'язують з палеозойськими комплексами й гранітами (на півночі та півдні Іспанії). Найпримітніший південний рудний пояс, притаманний для середньопалеозойських ефузивно-терригенних товщ і герцинських гранітів Сьєрри-Морени та Вельви. До нього належить [[колчедан]]ові [[поклади]] [[мідь|міді]], гідротермальні родовища [[ртуть|ртуті]], руди [[свинець|свинцю]] й [[цинк]]у. Великі родовища [[залізняк]]а в [[Галісія|Галісії]], Астурії, [[Леон (Іспанія)|Леоні]], [[Біскайя|Біскайї]], [[Сантандер]]і, [[Ґранада|Ґранаді]], та [[пірит]]ів — у [[Уельва|Вельві]], [[Севілья|Севільї]], менш значні — в [[Мурсія|Мурсії]] й [[Астурія|Астурії]] ці пірити містять до 10 % міді. Багатющі у світі запаси ртуті зосереджені в [[Альмаден (родовище ртуті)|Альмадені]]. Родовища свинцево-цинкових руд відомі в провінціях Хаен ([[Лінарес (Хаен)|Лінарес]], [[Ла-Кароліна]]) та Мурсія ([[Картахена (Іспанія)|Картахена]], [[Масаррон]]), а також в Сантандері ([[Реосин]] і [[Рейноса]]) й ін. Значні запаси [[Уран (хімічний елемент)|уранових]] руд, за якими Іспанія входить у 10-у у світі та 2-е місце в Європі. Основні уранові родовища знаходяться в провінціях [[Саламанка]] та [[Касерес]]. В Іспанії є поклади [[золото|золота]], [[срібло|срібла]], [[миш'як]]у, [[Манган|марганцю]]. З нерудних копалин в Іспанії відомі [[калійні солі]] ([[карналіт]] і [[сильвініт]]), що залягають в долині річки Ебро, [[каолін]] й [[апатит]]. Місцеві енергетичні ресурси складаються в основному із запасів [[кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]]. Вугільні басейни містять невелике число [[Пласт (геологія)|пластів]] малої потужності з великими ухилами, сильно дислокованих, що втруднює механізацію їх добування та робить їх малорентабельними. Близько 90 % видобутку [[вугілля]] припадає на басейни Астурії, Леона та Паленсії.

В результаті [[Громадянська війна в Іспанії|громадянської війни]] 1936–19391936—1939 років генерал [[Франциско Франко]] став главою держави й уряду, Фалангістська партія була єдиною легальною політичною організацією до його смерті в 1975. Потім була відновлена монархія з Хуаном Карлосом I на чолі, було прийнято [[Конституція Іспанії|нову конституцію]]. Соціалістична робітнича партія здобула перемогу на виборах у 1982. Іспанія стала членом ЄС у 1986 й Західно-Європейського Союзу в 1988. Після виборів 1993 [[Феліпе Гонсалес]] вчетверте став прем'єр-міністром, але не має більшості в парламенті.

Діють дві державні авіакомпанії — «Іберія» й «Авіадо», а також ряд невеликих приватних авіакомпаній. Авіарейси в Латинську Америку, США, Канаду, Японію, Північну Африку та країни Європи. Найбільш завантаженим є аеропорт міста [[Палма]] на о. [[Мальорка]]. Інші великі аеропорти в [[Мадрид]]і, [[Барселона|Барселоні]], [[Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія|Лас-ПальмасПальмасі]]і (на о. [[Гран-Канарія]]), [[Малага|Малазі]], [[Севілья|Севільї]] та на о. [[Тенерифе]].

Кількість населення  — близько 46 млн осіб (приблизно 14 млн у містах), середня густота населення — близько 95 осіб на 1 км². Міське населення — 76 %.