Булгари: відмінності між версіями

'''Булга́ри''' або({{lang-la|Bulgares}}, дуже{{lang-el|Βoύλγαρoί}}), рідкоісторично '''болга́ри''' ({{lang-lasla|Bulgaresбългары}}, {{lang-eltt|Βoύλγαρoίболгарлар}}, {{lang-cv|Пӑлха́рсем}}, сучасн. {{lang-bg|прабългари}}), — група [[кочівники|кочових]] племен, що населяли в другій половині [[V століття]] степи Причорномор'я і Приазов'я до Каспія і розселилися звідти в Подунав'я, Середнє Поволжя і ряд інших регіонів. Брали участь в [[етногенез|зародженні]] таких сучасних народів як [[болгари]], [[казанські татари]], [[гагаузи]], [[чуваші]], [[балкарці]], [[росіяни]] і передали своє ім'я державі [[Болгарія]]. В сучасній історіографії для їх позначення використовуються також терміни '''праболгари''', '''протоболгари''', '''стародавні болгари'''.

Версія про зв'язок булгар з пізнішим, слов'яномовним населенням Волги і близьких до неї регіонів зустрічається в слав'янських джерела на протязі XVI–XVIIIXVI—XVIII ст. Донські і запорізькі козаки розглядали себе як нащадків булгар. У праці XVIII ст. «Історія Русів або Малої Россії» ймовірно написаної Георгієм Кониським зустрічаються такі рядки: «Самі Слов'яни і того більше собі назв наробили. Булгарами називали тих, які мешкали над річкою Волгою; Печенігами тих, що живилися печеною їжею; Полянами і Половцями, що жили на полях або в степах безлісих; Древлянами — мешканців полісних, а Козарами всіх тих, що їздили верхи на конях та верблюдах і чинили набіги; а сю назву дістали зрештою і всі воїни слов'янські, вибрані з їх же породи для війни та оборони вітчизни, якій служили у власній збруї, комплектуючись та переміняючись також своїми родинами. Та коли у пору війни виходили вони поза свої межі, то інші цивільного стану мешканці давали їм підмогу, і задля цього заведена була у них складка громадська, чи податок, прозваний нарешті з обуренням Даниною Козарам.» (см. [http://litopys.org.ua/istrus/rusiv1.htm])

Частина булгар залишилася на своїх корінних землях&nbsp;— в Передкавказзі і причорноморських степах. Незабаром вони, як свідчать археологічні дані, зайняли [[Кримський півострів]] і частково просунулися в північному напрямі&nbsp;— в степ і лісостеп Придніпров'я. Склали певний вплив на етногенез населення [[Наддніпрянська Україна#Середня Наддніпрянщина|Середньої Наддніпрянщини]]<ref>Рудич Т.&nbsp;О. &nbsp;Населення Середнього Подніпров’яПодніпров'я І–ІІ тис. за матеріалами антропології К.: Інститут археології НАН України 298 с. (197 с.) ISBN 978-966-02-6889-0</ref>. У середньовічних джерелах вони були відомі як «[[чорні булгари]]».