Український правопис: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 207:
[[23 липня]] [[1925]] року Рада Народніх Комісарів УСРР постановила організувати Державну Комісію для впорядкування українського правопису (Державна Правописна Комісія). До неї увійшло понад 20 науковців з УСРР, які висловили бажання запросити також представників Західної України: [[Смаль-Стоцький Степан Йосипович|Степана Смаль-Стоцького]], [[Гнатюк Володимир Михайлович|Володимира Гнатюка]] та [[Сімович Василь Іванович|Василя Сімовича]].
Після майже річної праці у квітні [[1926]] р. «Проєкт українського правопису» надруковано для ознайомлення широких кіл суспільства. Після кількох місяців обговорення та розгляду проекту на Всеукраїнській Правописній конференції (26.V — 6. VI 1927 р., Харків), правопис ухвалили згідно з постановою РНК із [[6 вересня]] [[1928]] р. Він увійшов до історії як «харківський» або «скрипниківський правопис» — від місця створення чи прізвища тодішнього народнього комісара освіти [[Скрипник Микола|Миколи Скрипника]].
У 1933 р. правописна комісія на чолі з А. Хвилею затаврувала [[харківський правопис]] як «націоналістичний», негайно припинила видання будь-яких словників і без жодного обговорення в дуже стислий термін (за 5 місяців) створила новий правопис, що як ніколи до того уніфіковував українську та російську мови. З абетки вилучено букву '''[[ґ]]''', а українську наукову термінологію переглянуто й узгоджено з російсько-українськими словниками ([[Інститут української наукової мови]] було зліквідовано в [[1930]] році. Цю редакцію правопису схвалено постановою Наркома освіти УСРР від [[5 вересня]] [[1933]].
| |||