Емпатія: відмінності між версіями

1) здатність людини:<br />

а) перейматися почуттями та переживаннями іншої особи (істоти);<br />

3) як один з показників високого рівня розвитку гуманістичної складової духовності та духовності в цілому, якщо емпатійний процес у переважній більшості випадків завершується гуманним вчинком суб’єктасуб'єкта емпатії.

==== Поняття “емпатія”«емпатія» в психології ====

Наш науковий погляд на психологічний зміст емпатії збігається з думкою дослідника М. Обозова (1979), який розглядає сприяння іншій особі не як компонент емпатії, а як вищу форму її прояву з одного боку та –&nbsp;— як заключну фазу емпатійного процесу –&nbsp;— з іншого.

Результати аналізу літератури свідчать, що поза увагою дослідників залишилося питання феномену емпатії в контексті духовності. По-перше, не визначено функціональні зв’язкизв'язки емпатії з іншими структурними компонентами духовності. По-друге, не окреслена психологічна дефініція поняття «емпатія» як компонента духовності. Крім того, емпатійне ставлення розглядається лише щодо представників роду людського. У подальшому викладі результатів дослідження ми виходитимемо із одного з основних постулатів нашої концепції духовності, згідно з яким ''гуманне ставлення (зокрема й емпатійне ставлення) виявляється не лише до людей, а й до будь-якої живої істоти.''

Для того, щоб пізнати психологічну сутність емпатії як компонента духовності ми визначили особливості виникнення та перебігу емпатійного процесу<ref>Маценко Ж.&nbsp;М. &nbsp;Духовність: феномен психології та об’єктоб'єкт виховання. К., Освіта України. 2010. –&nbsp;— 100 с.</ref>.

# Об’єктОб'єкт емпатії, тобто, особа (істота), яка потребує підтримки або сприяння.

# Суб’єктСуб'єкт емпатії, тобто, особа, у якої виникають певні переживання щодо об’єктаоб'єкта емпатії, а також є здатність надати відповідну підтримку.

З огляду на викладене, ''емпатійний процес'' ми розглядаємо як когні-тивно-емотивну (інтелектуально-емоційну) взаємодію людини (істоти), яка потребує психологічної або іншої підтримки (об’єктоб'єкт емпатії), із особою, яка здатна надати таку підтримку (суб’єктсуб'єкт емпатії).

''Емпатогенна ситуація'' спричинює у об’єктаоб'єкта емпатії особливий емоційний стан, який при взаємодії «запускає» у суб’єктасуб'єкта емпатії механізм «емоційного зараження». Здатність до емоційного зараження»" притаманна тією чи іншою мірою кожній дорослій людині, хоча найяскравіше цей феномен виявляється в дітей раннього віку. Отже, суб’єктсуб'єкт емпатії переживає емоції, подібні до тих, які спостерігає у об’єктаоб'єкта. Підключення до цього процесу інтелектуальної діяльності мозку (аналіз ситуації, що спричинила переживання об’єктаоб'єкта емпатії, порівняння з аналогічною ситуацією власного життя, пригадування своїх почуттів) «запускає» психологічний механізм ідентифікації. Виникає співпереживання.

Проте інтелектуально-мнемічна діяльність може мати дещо інше спрямування. У таких випадках суб’єктсуб'єкт емпатії не спирається на власний досвід, а концентрується на характері ситуації та переживаннях об’єктаоб'єкта емпатії, намагається прогнозувати можливі наслідки обставин, їх вплив на об’єктоб'єкт. Тобто, у думках та почуттях суб’єктасуб'єкта актуалізоване лише те, що пов’язанепов'язане із об’єктомоб'єктом емпатії. У такому разі ідентифікація слабшає або не виникає взагалі. Натомість «спрацьовує» механізм децентрації, тобто, відсторонення суб’єктасуб'єкта емпатії від власних спогадів, думок, почуттів. Таким чином, виникає співчуття.

У деяких випадках, дорослі люди концентруються на інтелектуальній роботі психіки, намагаючись уникнути будь-яких переживань, і переходять до третьої фази емпатійного процесу &nbsp;— вчинково-дієвої, психологічний механізм якої складає гуманна дія, а точніше &nbsp;— гуманний вчинок.

''Гуманний вчинок'' ми розуміємо як безкорисливу дію щодо інших осіб (істот), мотивом якої є потреба людини у створенні сприятливих умов для їх позитивного емоційного стану та життєдіяльності. Згідно з нашого наукового погляду, гуманний вчинок є, з одного боку, кінцевою фазою емпатійного процесу, з іншого &nbsp;— вищою формою прояву емпатії.

Основні психологічні механізми цієї фази &nbsp;— це емоційне зараження у поєднанні з аналітико-мнемічною діяльністю та емпатійна ідентифікація.

Емпатійну ідентифікацію ми розуміємо як процес емоційно-почуттєвого поєднання суб’єктасуб'єкта емпатії з об’єктомоб'єктом емпатії внаслідок емаптійної взаємодії, прийняття чужих почуттів, переживань, як власних.

Основним психологічним механізмом функціонування цієї фази є емпатійна децентрація, тобто подолання егоцентричних тенденцій, перетворення власних почуттів суб’єктасуб'єкта емпатії шляхом інтеріорізації переживань об’єктаоб'єкта емпатії. Ці процеси спричинюють виникнення співчуття.

Вона характеризується активним втручанням суб’єктасуб'єкта емпатії в ситуацію, що склалася у об’єктаоб'єкта емпатії, через специфічну дію &nbsp;— гуманний вчинок.

* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=17853 Емпатія] [[ЕСУ]]

* [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf “Дая”«Дая» (daya); Емпатія] Тофтул М. &nbsp;Г. &nbsp;Сучасний словник з етики. –&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. –&nbsp;— 416с. ISBN 978-966-485-156-2

* ''В.&nbsp;М. &nbsp;Матвієнко''. Емпатія // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К: Знання України, 2004&nbsp;— Т.1&nbsp;— 760с. ISBN 966-316-039-X