Вікіпедія

Остафій Іванович Дашкевич: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 24:
| наступник = [[Венжик Хмельницький]] (1534-1569)
| партія =
| головував_(-ла) = 1514-15341514—1534
| конфесія = православний
| дружина =
Рядок 38:
}}
 
'''Оста́фій Дашке́вич (Дашко́вич)''' інколи ''Остап, Євстафій, Євстахій''; {{lang-pl|Eustachy Daszkiewicz}}; (*[[1455]] — †[[1535]]) — [[українці|руський]] [[київ]]ський [[шляхтич]]. Учасник повстання князя [[Глинський Михайло Львович|Михайла Глинського]] (1507). Організатор [[козак|козацьких]] загонів. Засновник та перший [[Кошовий отаман]] (в деяких документах згадується як [[гетьман]]) [[Військо Запорізьке|Війська Запорізького]] (1508), з 1529 — [[староста]] [[черкаське староство|черкаський]], [[канів]]ський та [[кричев]]ський.
 
== Біографія ==
== Біографічні відомості ==
[[Файл:Muzeum_Śląskie_-_Jan_Matejko_-_Ostatni_Daszkiewicz_02.jpg|300 px|thumb|''Портрет Остафія Дашковича роботи [[Ян Матейко|Яна Матейка]]'']]
 
Народився в 145 році в м. [[Овруч]]і на(нині [[Житомирська область|Житомирщині]], [[Україна]]) в багатій боярсько-шляхетській православній родині [[Дашкевичі]]в гербу [[Леліва (герб)|Леліва ІІІ]].

Був [[ротмістр]]ом. Однією з перших згадок є [[1501]], коли він, як воєвода Великого князя Литовського [[Олександр Ягеллончик|Олександра Ягеллончика]] був учасником [[битва над Ведрошею|битви над Ведрошею]] (1500), в якій литовське військо було розбите московським військом, в 1501 повторно був розбитий в [[битва під Мстиславлем|битві під Мстиславлем]].
 
 
Рядок 57 ⟶ 59:
 
== Організація запорозьких козаків ==
{{цитата|… он пришел на острова Днепровские к тамошним разсеянным воинам и застал их неустроенными: они переходили с места на место и не имели никакого постоянного образования; едва он к ним появился, его избрали Кошевым, и он стал для Татар опаснейшим врагом и истребителем. Тотчас разделил своих воинов на сотни и полки... Вооружив каждого ружьем и саблею, Дашкович избрал из них начальников, и ввел подчиненность, сходную с древнею Римскою… Кроме того, козакам даны были земли и угодья по обеим сторонам Днепра и между рек: Конской, Самары, Кальмиуса, Ташлыка и Буга.<ref>''Маркевич Н.'' История Малой России |. Период вторый. Глава II.</ref>}}
 
{{цитата|Першим отаманом, про якого згадує історія був Євстафій Дашкович, народжений в [[Овруч]]і, віри грецької. В [[1504]] р. виїхав він в Москву з великим богатством та з численною шляхтою. Марно намагався [[Олександр Ягеллончик]] його видачі. [[Іван III Васильович|Іван ІІІ]] відповідав, що за грамотою видати можна злодіїв, біженців, холопів, боржників, а Дашкович був в короля Олександра воєводою, ніякого злочину не скоїв і добровільно перейшов на службу московську, як це ще в старовину не заперечувалось. Євстафій перебував кілька років на службі в [[Василій III|Василя ІІІ]], в [[1508]] той послав Дашовича з 20 000 військом на допомогу повсталому в Литві князю [[Глинський Михайло Левович|Михайлові Глинському]], а потім (не відомо в якому році) перейшов назад в Литву до [[Сигізмунд I Старий|Сигізмунда I Старого]], слідом за князем [[Костянтин Іванович Острозький|Костянтином Острозьким]]... Дашкович звернувся до сміливих остров'ян, прийняв над ними старшинсво і став бичем татар, знищуючи їх… Дашкович, подібно [[Ромул]]у, зробив з маси безстрашних ратоборців, полки завжди готові до війни за єдиним помахом його руки. Він поділив цих воїнів на полки і полки на сотні, озброїв їх самопалами та мечами і поставив над ними старшину. [[Сигізмунд I Старий]] дозволив Дніпровцям не тільки селитися вище порогів і побудувати місто [[Черкаси]], а і за хоробрі подвиги їхнього Отамана надав йому [[Канів]]. <ref>Дмитро́ Бантиш-Каменський:. История Малой России,. -- 1842,. - Т 1., -- сС. -109.</ref>}}
 
{{цитата|«Перші козацькі богатирі з'являються в джерелах в [[1500]] р. : за Дніпровськими порогами, в Запорожців - Євстафій Дашкевич, в козаків, які жили по цю сторону Дніпра - Предслав Лянцкоронський…
 
Устрій українських козацьких полків почався з прийняття булави князем Євстафієм Ружинським в [[1515]] році. Він поділив околичних та курінних козаків на полки, кожному полку надав в резиденцію місто, назвавши за його назвою і сам полк. Тодішні полки мали до двух тисяч козаків. Головною старшиною полків назначені були полковники, полки поділялись на сотні, сотнями керували -- Сотники, які підкорялись полковнику. Ці чини вибирались товариством та козаками і вибрані особи залишались в цих чинах до кінця життя. Двадцять полків, сформованих Ружинським, Стефан Баторій ([[1576]]) скоротив до 10: ([[Чигирин]]ський, [[Корсунь-Шевченківський|Корсунський]] , [[Черкаси|Черкаський]], [[Умань|Уманський]], [[Ладижин|Ладижинський]], [[Богуслав (місто)|Богуславський]], [[Київ]]ський та [[Переяслав-Хмельницький|Переяславський]], [[Полтава|Полтавський]], [[Миргород]]ський), через це територія, яку займали полки, збільшилась і полки Баторія складали вже не повіти, як раніше, а цілі області. В кожному полку, основне місто, місцеперебування полковника, було укріплене ровом, валом та палісадом, а всередині самого міста знаходився замок: складений з дубових брусів, з 4-а грубо зрубленими вежами по кутах та 5-ю зі сторони головного під'їзду, над в'їздною брамою. Замки були оточені частоколом, за яким на валу стояли гармати» <ref>Николай Сементовский:. Старіна малороссійская, запорожская, донская -- Санктпетербург.Санкт-Петербург, 1846 р., ст- С. 2.</ref>}}
</ref>}}
 
{{цитата|«Гетьман Ружинський з дозволу Короля [[Сигізмунд I Старий|Сигізмунда І Старого]], поборюючи свавільство та безлад, заснував у Малоросії двадцять сталих Козацьких полків, по дві тисячі кожний, давши їм назви найшанованіших міст, а саме: [[Київ]]ський, [[Чернігів]]ський, [[Новгород-Сіверський|Сіверський]], [[Переяслав-Хмельницький|Переяславський]], [[Канів]]ський, [[Черкаси|Черкаський]], [[Чигирин]]ський, [[Умань|Уманський]], [[Корсунь-Шевченківський|Корсунський]], [[Брацлав]]ський, [[Кальник (Іллінецький район)|Кальницький]], [[Кропивна (Золотоніський район)|Кропив'янський]], [[Остер (місто)|Острянський]], [[Миргород]]ський, [[Полтава|Полтавський]], [[Гадяч|Гадяцький]], [[Ніжин]]ський, [[Лубни|Лубенський]], [[Прилуки|Прилуцький]] та [[Вінниця|Вінницький]]. Кожен полк розділив на сотні, названі також іменами міст та містечок. У кожен полк визначив вибраних товариством і Козаками з-поміж заслужених товаришів полковників, сотників та старшин полкових і сотенних, які зосталися в чинах на все їхнє життя і завели чиновне в Малоросії Шляхетство, або, сказати б, спадкове Боярство, що залежало раніше від виборів та заслуг, за прикладом усіх інших народів і земель добровпоряджених Християнських. Полки тії наповнені були й надалі поповнювались обраними з куренів та околиць Шляхетськими молодими Козаками, записаними в реєстр військовий до визначеного на вислугу терміну, і тому названі вони реєстровими Козаками; кінна їх половина з кожного полку завжди в полі утримувала, а друга — піша — утримувала по містах залоги, а при потребі підпомагала і комплектувала перших.» <ref>ІСТОРІЯ РУСІВ</ref>}}
Рядок 79 ⟶ 80:
О.Дашкевич, для того щоб мати навесні своїх людей «під рукою» і могти їх швидко організувати в разі необхідності, обрав [[Чигирин]] як основне місце збереження зброї та зимівник. Крім Чигирина, розселив козаків у наданих королем «пустих землях», також в Черкасах, Каневі&nbsp;— за короткий час вони поширилися по всьому Дніпрі.
 
В [[1511|1533]]&nbsp;р. на [[сейм]]і в Пйотркуві-Трибунальському О. Дашкевич, бачачи, що Польське королівство платило тоді данину татарським ханам, посли яких також знаходилися на сеймі, сказав, що встидно християнському королівству давати данину невірним. Він запропонував свій проект. Напади татар можна припинити, якщо поставити на Дніпровських островах постійну варту з 2000 людей, які плавали би між островами, порогами; зупиняли татар на їх переправах через Дніпро. Для цього потрібно на островах поставити укріплення-замок, дати 500 кінних людей, які б забезпечували необхідні для життя запаси. Але тоді пропозиція Дашкевича не була втілена в життя.
 
Під час грабіжницьких нападів на українські землі татари використовували 7 перевозів або бродів через Дніпро: між Черкасами і Очаковим (Дашів): Кременчиськ, Упськ, Гербедеїв ріг, Мішурин, Кучкос, Тавань, Баргів, Тегиня, Очаків.
Рядок 197 ⟶ 198:
 
== Джерела та література ==
 
* ''В.&nbsp;О.&nbsp;Щербак''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Dashkevych_O Дашкевич Остафій] // {{ЕІУ|2|295}}▼
* ''Гайдай Л. ''Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.&nbsp;— Луцьк&nbsp;: Вежа, 2000.
* [http://litopys.org.ua/hrushrus/iur70204.htm ''Грушевський М. С. ''Історія України-Руси: В XI т., 12 кн.&nbsp;— Том VII. Розділ II. Козаки і козакованнє в першій половинї XVI&nbsp;в. Відносини до козацтва місцевої адмістрації й центрального правительства&nbsp;— Київ: Наукова думка, 1991.&nbsp;— (Пам'ятки іст. думки України).]&nbsp;— ISBN 5-12-002468-8.
* ''Косенко Л. ''Козаки: Лицарський орден України: Факти. Міфи. Коментарі.&nbsp;— Харків: ВД «Школа», 2007.&nbsp;— 576 с.
Рядок 205 ⟶ 206:
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Naukove_tovarystvo_imeni_Shevchenka/Zapysky_Tom_113_Knyha_1/ ''Бучинський Б.'' Початки політичної карієри Остафія Дашковича] / Записки НТШ.&nbsp;— 1913.&nbsp;— Том 113.
* ''Валерій Ластовський.'' [http://historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/1988-valerii-lastovskyy-virohidnyi-portret-ostafiia-dashkovycha-z-khvi-ho-st Вірогідний портрет Остафія Дашковича з ХVI-го ст.] // Historians.in.ua — 06.09.2016
▲* ''Щербак В.&nbsp; О.&nbsp;Щербак''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Dashkevych_O Дашкевич Остафій] // {{ЕІУ|2|295}}
'''''Польською'''''
* Władysław ''Pociecha. W.'' Daszkiewicz (Daszkowicz) Eustachy (Ostafij) (ur. ok. 1455 †1535)'' // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — t. IV/1, zeszyt 16. — S. 444—447. {{ref-pl}}
 
'''''Німецькою'''''
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Остафій_Іванович_Дашкевич