Горвіц Олександр Борисович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Shynkar (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Gorvic O.jpg|міні]]
'''Горвіц Олександр Борисович''' (справжні ім'я та по батькові — Азеф Беркович; 1897 — лютий (січень) 1918) — революційний діяч. Народився в м. [[Київ]] у сім'ї комерсанта. Закінчив гімназію в Києві (1913). Освіту продовжив у [[Київський комерційний інститут|Комерційному інституті]] (1913–15), згодом — у [[Казанський університет|Казанському університеті]] (з 1915). Член студентської організації соціал-демократів-інтернаціоналістів, за її дорученням вів революційну пропаганду серед солдатів казанського гарнізону. В лютому (ст. ст.) 1917 повернувся до Києва. Член редколегії друкованого органу київської організації [[РСДРП(б)]] — газети «Голос социал-демократа». Делегат обласного з'їзду рад Південно-Західного краю (квітень 1917). Від травня 1917 — член Київського комітету РСДРП(б), виконкому Київської ради робітничих депутатів, у листоп. — член виконкому Київської об'єднаної [[ради робітничих і солдатських депутатів]]. Під час липневих заворушень у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) 18(05) липня 1917 був заарештований юнкерами, але під тиском Київського комітету РСДРП(б) звільнений. 9 листопада (27 жовтня) на пленумі київських рад обраний до [[Ревком|ревкому]] для підготовки збройного повстання робітників і революційних солдатів, був заарештований разом з іншими керівниками більшовиків військовиками штабу Київського військового округу, звільнений після капітуляції останнього. Виступив проти проведення повстання на заклик більшовиків напередодні Всеукраїнського з'їзду рад селянських, робітничих і солдатських депутатів 1917. 5 грудня 1917 на обласному (крайовому) з'їзді РСДРП(б) обраний членом Головного комітету РСДРП(б) — соціал-демократії України, на Першому Всеукраїнському з'їзді рад — членом ЦВК рад України. У січні 1918 — уповноважений Народного секретаріату для проведення в Києві повстання робітників і солдатів проти [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]], один з його керівників. Від 28(15) січня 1918 — член загально-міського Військово-революційного комітету. Керував повсталими на [[Печерськ]]у (див. [[Січневе повстання 1918|Київське (січневе) збройне повстання 1918]]). Під час намагань відновити зв'язок з іншими районами міста був схоплений прибічниками [[УЦР]] і закатований. Похований 13 лютого (31 січня) 1918.