Відмінності між версіями «Аллен Гінзберг»

нема опису редагування
м (Відкинуто редагування Yasnodark (обговорення) до зробленого Nestorivan)
У 1949 році Ґінзберґ разом з [[Герберт Ганкі|Гербертом Ганкі]] виявився замішаний в автокрадіжці. В результаті Ганкі на тривалий термін опинився за гратами, а Ґінзберґу професори університету допомогли уникнути тюрми: він потрапив на обстеження до Колумбійського психіатричного інституту в Рокленді, де провів 8 місяців. Там Аллен познайомився з [[Карл Соломон|Карлом Соломоном]], який влився до їхнього середовища. Після виходу з психлікарні у 1950-му Ґінзберґ познайомився в барі у [[Нью-Йорк]]у з [[Ґреґорі Корсо]] (1930–2001), котрий тільки-но звільнився з 3-річного ув'язнення і також влився в середовище «Beat Generation».
 
Після закінчення [[Колумбійський університет|Колумбійського університету]] Аллен якийсь час працював у [[Нью-Йорк]]у. [[Вільям Берроуз]] надсилав з Південної Америки йому для правки розділи свого першого роману «Джанкі[[Наркота]]» («Junkie»), котрий був опублікований [[Карл Соломон|Карлом Соломоном]] у [[Нью-Йорк]]у в 1953 році.
 
Події того часу описані [[Джек Керуак|Керуаком]] у романах «[[«OnУ the Road»дорозі]]» ([[«УOn дорозіthe road»]]) і «VisionsВидіння of CodyКоді» («ВидінняVisions Кодіof Cody»); там Ґінзберґ виступає під іменем Карло Маркса у першому та Ірвіна Ґардена в другому романі.
 
== Сан-ФранцискоФранциський Поетичний Ренесанс ==
 
У 1954 році Ґінзберґ переселяється до [[Каліфорнія|Каліфорнії]], де набирав сили [[Сан-ФранцискоФранциський Поетичний Ренесанс]]. Місцем збору поетичної богеми у [[Сан-Франциско]] віднедавна стала книгарня «City Lights» [[Лоренс Ферлінґетті|Лоренса Ферлінґетті]], котрий познайомився у 1954 році у [[Нью-Йорк]]у зі середовищем «Beat Generation». Аллен Ґінзберґ виступив однією з зв'язкових ланок між поетичними середовищами [[Нью-Йорк]]а і [[Сан-Франциско]] і ідеї «Beat Generation» проникають на Західне узбережжя. У 1954 році він познайомився з поетами [[Ґері Снайдер]]ом у книгарні «City Light» і [[Пітер Орловскі|Пітером Орловскі]] (1933–2010), з яким відтоді жив спільно аж до смерті.
У жовтні 1955 року відбулася визначна подія з життя [[бітники|бітників]]. У «Six Gallery» на Fillmore street у [[Сан-Франциско]] відбувся поетичний вечір, де мали бути представлені молоді поети-[[бітники]] з [[Нью-Йорк]]а і [[Сан-Франциско]]. Він був організований «батьком» [[Сан-Франциско Поетичний Ренесанс|Сан-Франциско Поетичного Ренесансу]] [[Кеннет Рексрот|Кеннетом Рексротом]] (1905–1982), на ньому мали виступати [[Філіпп Ламантія]], [[Майкл МакКлюр]], [[Філіпп Вейлен]], Аллен Ґінзберґ, [[Ґері Снайдер]] і [[Джек Керуак]]. Досі ніхто з них, крім [[Філіпп Ламантія|Ламантії]], не виступав публічно. Ґінзберґ спочатку відмовлявся від участі, проте згодом погодився. Він збирався читати недавно написану поему [[«Howl»]] («Крик»). Писати її почав влітку у Caffe Mediterraneum у [[Берклі]]. У п'ятницю 7 жовтня ввечері в «Six Gallery» зібралося близько 150 чоловік. Відкрив його [[Кеннет Рексрот]]. Ґінзберґ читав передостаннім. Всі затамували подих, коли він тоном єврейського кантора проголошував рядки, кожен на одному диханні. Поему було сприйнято як маніфест нового покоління і голос «Beat Generation». Тільки [[Джек Керуак|Керуак]], п'яний, з місця викрикував в ритм «Go!Go!». Виступ Ґінзберґа був супроводжувався надзвичайним успіхом.
30 жовтня 1956 р. на поетичному вечорі в Лос-Анджелесі Ґінзберґ уперше здійснив чоловічий стриптиз, чим шокував публіку і викликав скандал у пресі. Завдяки його агресивній саморекламі, значною мірою, став можливий подальший феномен популярності письменників «Beat Generation».
 
Навесні 1957 року Аллен Ґінзберґ їздив разом з [[Пітер Орловскі|Пітером Орловскі]] до [[Танжер]]а, де перебувавперебували [[Вільям Берроуз]], який працював над романом [[«Nuked Lunch»|«Naked Lunch»]] ([[«Голий ланч»]])», і [[Джек Керуак]].
 
В ході тривалого судового процесу над [[Лоренс Ферлінґетті|Лоренсом Ферлінґетті]] 9 членів літературного товариства у [[Сан-Франциско]] висловилися на користь поеми [[«Howl»]], визнавши її художню цінність. 3 жовтня 1957 року суддя Клейтон Горн виніс виправдальний вердикт. Всі обвинувачення було знято, а [[Лоренс Ферлінґетті|Ферлінґетті]] звільнено з-під арешту. Надалі [[«Howl»]] визнали найкращим твором Аллена Ґінзберґа і найпопулярнішим поетичним твором американської літератури XX століття; він був перекладений на 28 мов світу.
== Подорожі ==
 
У жовтні 1957 року Ґінзберґ разом з Пітером Орловскі виїхали до [[Париж]]а, де перебував [[Ґреґорі Корсо]], і оселилися в [[Beat Hotel]]. На початку 1958 року вони відвідали могилу [[Гійом Аполлінер|Аполлінера]] на кладовищі [[Пер Ляшез]]. У той же час до них приєднався [[Вільям Берроуз|Берроуз]] з художником [[Брайон Гайсин|Брайоном Гайсином]]. Тут Ґінзберґ закінчив поему «Кадіш», а Берроуз — роман «[[«Голий ланч»]]».
 
Мимоволі Аллена Ґінзберґа, через його численні зв'язки з бітниками, почали вважати лідером руху, хоча сам він не висловлював таких амбіцій. у 1959 році він разом з [[Боб Кауфман|Бобом Кауфманом]] взяв участь в організації часопису [[Beatitude]], що планувався як головний рупор [[бітники|бітників]]. Часопис виходив до 1961 року, потім наступила 8-річна перерва, після чого його відновлено у 1969–1987 рр.
У 1963 році вийшла друком його збірка «Reality Sandwiches» («Седвічі дійсності»).
 
У 1965 році Ґінзберґ прибув на Кубу як кореспондент «Evergreen Review». Проте після того, як в Університеті Гавани він виступив на захист геїв, його попросили покинути країну. Того ж року він їздив до СРСР, де в [[Москва|Москві]] познайомився з поетами-шістдесятниками [[Андрій Вознесенський|Андрієм Вознесенським]] і [[Ахмадуліна Белла АхмадуллінаАхатівна|Беллою Ахмадулліною]]. У квітні приїхав до [[Варшава|Варшави]], а в кінці місяця прибув до [[Прага|Праги]], де був обраний «Kral Majales» під час молодіжного міського свята «Травневого короля». Проте у [[Прага|Празі]] Ґінзберґа тричі заарештовували спецслужби, а потім, як «брудного дегенерата» депортували до [[Лондон]]а.
 
== Хіппі ==
1155

редагувань