Вікіпедія

Джонатан Свіфт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Yasnodark (обговорення | внесок)
103 660 редагувань
Рядок 52:
=== Декан (1713—1727) ===
[[Файл:DublinStPatrick'sCathedral.JPG|thumb|Собор св. Патрика, Дублін]]
1713 року за допомогою друзів з табору торі Свіфта призначено деканом собору Святого Патріка. Це місце, крім фінансової незалежності, дало йому міцну політичну трибуну для відкритої боротьби, однак віддалило від великої лондонської політики. Проте Свіфт з Ірландії продовжував активну участь у суспільному житті країни, публікуючи статті ій памфлети присвячені нагальним проблемам. Гнівно виступав проти соціальної несправедливості, станової пихи, гноблення, релігійного фанатизму та інтощо.
 
1714 року віги знову повернулися до влади. Болінгброк, звинувачений у зносинах з [[Якобіти|якобітами]], емігрував до Франції. Свіфт надіслав вигнанцеві листа, у якому просив розпоряджатись ним, Свіфтом, на свій розсуд. Він додав, що це перший випадок, коли він звертається до Болінгброка з особистим проханням. Того ж року померла матір Ванесси. Залишившись сиротою, вона переїхала до Ірландії, ближче до Свіфта.{{sfn|Свифт|2003|с=12}}
Рядок 62:
У ці ж роки Свіфт почав роботу над «Подорожами Гуллівера».
 
1723 року померла ВанессиВанесса. Вона заразилася туберкульозом, доглядаючи за молодшою сестрою. Її листування зі Свіфтом за останній рік було з якоїсь причини знищено{{sfn|Муравьёв|1968|с=165}}. Більша частина статку Ванесси, згідно з її заповітом, відійшла [[Джордж Берклі|Джорджу Берклі]], другові Свіфта, в майбутньому відомому філософу. Свіфт високо цінував Берклі, який тоді був деканом в ірландському місті [[Деррі]].
 
[[Файл:SwiftLetterPeopleIreland.png|thumb|Звернення до народу Ірландії («Листи сукнороба», 1724)]]
1724 року анонімно вийшли й розійшлися багатотисячним тиражем бунтівні «Листи сукнороба», що закликали до бойкоту англійських товарів і недоважної англійської монети. Резонанс від «Листів» був оглушливим і повсюдним, отож Лондон був змушений терміново призначати нового намісника, {{Не перекладено|Джон Картерет, 2-й граф Гренвіль|Джона Картерета|en|John Carteret, 2nd Earl Granville}}, щоб втихомирити ірландців. Премія, яку призначив Картерет тому, хто вкаже ім'я автора, залишилася неврученою. Вдалося знайти ій віддати під суд друкаря «Листів», однак присяжні одностайно його виправдали. Прем'єр-міністр [[Роберт Волпол|лорд Волпол]] запропонував арештувати «підбурювача», але Картерет пояснив, що для цього знадобиться ціла армія.{{sfn|Свифт|1987|с=5}}
 
Зрештою Англія вирішила піти на деякі економічні поступки (1725), і відтоді англіканський декан Свіфт став національним героєм і неофіційним лідером католицької Ірландії. Сучасник зазначає: «Його портрети були виставлені на всіх вулицях Дубліна… Привітання та благословення супроводжували його всюди, де б він не проходив»<ref>{{книга|автор=Dennis N.|заголовок=Jonathan Swift|місце=New York|рік=1965|pages=134}}</ref>. Якось на майдані перед собором зібралася й здійняла галас численна юрба. Свіфту доповіли, що це городяни готуються спостерігати сонячне затемнення. Роздратований Свіфт велів передати присутнім, що декан скасовує затемнення. Натовп стих і шанобливо розійшовся{{sfn|Свифт|2003|с=13-14}}. За спогадами друзів, Свіфт говорив: «Що стосується Ірландії, то тут мене люблять лише мої старі друзі&nbsp;— чернь, і я відповідаю на їхню любов взаємністю, бо не знаю нікого іншого, хто б на це заслуговував»{{sfn|Свифт|1987|с=13}}.
 
У відповідь на економічний тиск метрополії, який тривав, Свіфт з власних коштів заснував фонд допомоги дублінським містянам, яким загрожувало розорення, причому не робив відмінності між католиками й англіканами. Бурхливий скандал по всій Англії та Ірландії викликав знаменитий памфлет Свіфта «{{Не перекладено|Скромна пропозиція||en|A Modest Proposal}}», в якому він знущально порадив: якщо ми не в змозінездатні прогодувати дітей ірландських бідняків, прирікаючи їх на злидні й голод, давайте краще продавати їх на м'ясо, а зі шкіри робити рукавички.
 
Помітивши, що багато могил у соборі святого Патрика занедбані й пам'ятники руйнуються, Свіфт розіслав родичам покійних листи, в яких вимагав негайно надіслати гроші на ремонт пам'ятників; у випадку відмови він пообіцяв привести могили в порядок на кошти парафії, але в нових написах на пам'ятниках увічнити скупість і невдячність адресата. Одного з листів було направлено королю [[Георг II (король Великої Британії)|Георгу II]]. Його величність залишив лист без відповіді, ій відповідно до обіцянки на надгробній плиті його родича були відзначені скупість і невдячність короля.{{sfn|Муравьёв|1968|с=16}}
 
=== Останні роки (1727—1745) ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джонатан_Свіфт