Зореутворення: відмінності між версіями

[[Файл:Eagle nebula pillars.jpg|thumb|right|300px|Народження нових зір у [[Туманність Орла|туманності Орла]]. Це зображення отримане телескопом [[Хаббл (телескоп)|Хаббла]] в результаті комбінації 32 різних зображень зіз 4х4-х окремих камер, що реєстрували зображення ув різних діапазонах довжин хвиль. На цьому зображенні зелений колір відповідає [[водень|водню]], червоний — іонам [[Сірка|сірки]] SII (S⁺), а голубий — двічі іонізованим [[атом]]ам [[кисень|кисню]] OIII (O⁺²).]]

'''Зореутво́рення'''&nbsp;— процес утворення [[зоря|зір]] із [[міжзоряне середовище|газопилових хмар]]<ref name=aes_137/>. Результатом цього процесу є [[Спіральнийзоряне рукав|Спіральні рукави галактикнаселення]], загальна структура галактики,галактик (зокрема — [[зорянеСпіральний населеннярукав|спіральні рукави]], [[світність]] і [[хімічний склад]] [[міжзоряне середовище|міжзоряного середовища]]&nbsp;— все це результат даного процесу<ref name="З1">А.&nbsp;В.&nbsp;Засов, К.А Постнов Общая Астрофизика, с.356</ref>.

Для початку процесу утворення зір зіз міжзоряних газопилових туманностей в галактиках потрібна наявність речовини в космосі, яка перебуває в стані [[гравітаційна нестійкість|гравітаційної нестійкості]] з тих чи інших причин<ref name="З2">{{Стаття

}}</ref>. Наприклад, поштовхом до утворення можуть служити близькі до хмари газу вибухи [[наднова|наднових]] типів '''Ib/c''' і '''II''', близькість до масивних зір з інтенсивним випромінюванням та наявність зовнішніх [[магнітне поле|магнітних полів]], таких, як магнітне поле [[Чумацький шляхШлях|Чумацького шляхуШляху]]. В основному {{Джерело?|процес зореутворення відбувається у хмарах [[водень|іонізованого водню]] або областях[[зони H II|зонах H II]]}}{{уточнити}}. Залежно від типу галактики, інтенсивне утворення зір відбувається або уна випадково розподілених областяхділянках, або вна областяхділянках, впорядкованих у спіральні структури галактик. ЗокремаОстаннє, цезокрема, відбувається ув нашому [[Чумацький Шлях|Чумацькому Шляху]], який є спіральною галактикою. Зореутворення має характер «локальних спалахів». Тривалість «спалаху» невелика, близько декількох мільйонів [[рік|років]], масштаб&nbsp;— до сотень [[парсек]]<ref name="З1"></ref>.

Склад областейділянок міжзоряного газу, з яких відбулося формування зір, визначає їх хімічний склад останніх, що дозволяє провести датування формування конкретної зорі або віднести її до певного типу зоряного населення. Давніші зорі формувалися вна областяхділянках, в якихде практично не було [[металічність|важких елементів]] і, відповідно, позбавлені цих елементів у своїх атмосферах, що визначається на підставі [[спектральний аналіз|спектральних спостережень]]. За кількістю зір того чи іншого населення визначається [[швидкість зореутворення]] вна певній областіділянці протягом тривалого часу. Крім спектральних характеристик зорі, первісний хімічний склад зірки впливає на її подальшу [[еволюція зір|еволюцію]] і, наприклад, на [[ефективна температура|температуру]] і колір [[фотосфера|фотосфери]].

Процес зореутворення є предметом [[астрофізика|астрофізики]]. З погляду еволюції [[Всесвіт]]у є важливим знання історії темпу зореутворення. У нашу епоху вона становить 3—5 M_☉ на рік<ref name=aes_137>{{А-Е-С|стаття=Зореутворення|сторінка=137|літера=z1}}</ref>. За сучасними даними у [[Чумацький шляхШлях|Чумацькому шляхуШляху]] зараз переважно утворюються зорі з масами 1—10 [[Сонце|M_☉]].

Базові процеси зореутворення включають у себе виникнення гравітаційної нестійкості в хмарі, формування [[акреційний диск|акреційного диску]] та початок [[термоядерна реакція|термоядерних реакцій]] у надрах зорі. Останній процес також іноді називається народженням зорі. Початок термоядерних реакцій, як правило, зупиняє зростання маси небесного тіла, що формується, і сприяє утворенню нових зір навколо нього (див. Таким чином, зорі здебільшого утворюються скупченнями (наприклад, [[Плеяди]], [[геліосфера]]).

Еволюція окремої зорі починається в гігантській[[молекулярна хмара|молекулярній хмарі]], її також називають «зоряною колискою». Велика[[Міжзоряне частинасередовище]] «порожнього» простору ву [[галактика|галактиці]]х насправдіне є абсолютно «порожнім». Зазвичай воно містить від 0,1 до 1 молекули на см³. ОднакХоча молекулярнаце дуже мало (за земними мірками), однак внаслідок дуже великих розмірів галактик, маса дифузної речовини доволі значна і розподілена вона нерівномірно. Молекулярна хмара має [[густина|щільність]] близько мільйона молекул на см³. Маса такої хмари перевищує [[маса Сонця|масу Сонця]] в 100 000&nbsp;— 10 000 000 разів та має розміри від 50 до 300 [[світловий рік|світлових років]] у поперечнику.

У той час, як молекулярна хмара обертається навколоу деякоїскладі галактики, кількадеякі факторівфактори можуть викликати її гравітаційний колапс. Наприклад, хмари можуть зіткнутися одна з одною, або одна з них може пройти через щільний рукав спіральної галактики. Іншим фактором може стати вибух [[наднова|наднової зіркизорі]], що стався неподалік, та— ударна хвиля якогопроходить зіткнуласячерез змолекулярну молекулярною хмароюхмару на величезній швидкості й призводить до збільшення густини на окремих її ділянках. Крім того, можливо[[взаємодіючі зіткненнягалактики|взаємодія галактик]] здатнеміж викликатисобою «спалах»здатна викликати [[зіркоутвореннягалактика зі спалахом зореутворення|спалах зореутворення]], поу міріміру того як газові хмари в кожній зіз галактик стискаються і збуджуються в результаті зіткнення.

При колапсі молекулярна хмара розділяється на частини, утворюючи дедалі дрібніші згустки. Фрагменти з масою менше ~ 100 сонячних мас здатні сформувати зіркуокрему зорю. У таких формуванняхутвореннях газ нагріваєтьсяшвидко узбирається залежностів центральній частині, нагрівається від стиснення, викликаного вивільненням гравітаційної потенційної енергії, перетворюється на кулястий об'єкт, що обертається, і хмара стає [[Протозоря|протозорею]],. трансформуючисьЗі збільшенням температури та густини у сферичнийцентрі об'єкт,розпочинаються щотермоядерні обертаєтьсяреакції.

Зірки наНа початковій стадії свого існування зорі, як правило, приховані від зовнішнього спостереження усерединіщільною щільної хмарихмарою пилу ій газу. Часто силуети таких зіркоутворюючих «коконів» можна спостерігати на тлі яскравого випромінювання навколишнього газу. Такі утворення отримали назву [[глобула Бока|глобул Бока]].

Дуже малаДеяка частка протозір не досягає температури в центрі, достатньої для реакцій [[Ядернийпротон-протонний синтезланцюжок|термоядерноговодневого синтезуциклу]], у них відбуваються лише реакції за участі дейтерію та літію. Такі зіркизорі отримали назву «[[коричневий карлик|коричневікоричневих карликикарликів]]», їхня маса не перевищує однієї десятої сонячної. Такі зіркизорі швидко вмирають,витрачають невеликі запаси дейтерію та літію й поступово остигаючизгасають (за кілька сотень мільйонів років). У деяких наймасивнішихмасивніших протозір температура черезв сильнецентрі стискання може досягтидосягає 10 мільйонів К, що робить можливим синтез гелію з водню. ТакаПочаток зіркацієї починаєтермоядерної світитися. Початок термоядерних реакційреакції встановлює гідростатичну рівновагу, запобігаючи подальшому [[Гравітаційний колапс|гравітаційному колапсу]] ядра. ВіддтакВідтак зоря зіркатривалий можечас існуватиіснуватиме в стабільному стані.