Зомбі: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 18:
В міфології та фольклорі численних народів здавна існували істоти, описувані як мерці, що виходять з могили аби шкодити живим. Наприклад, у слов'янській міфології такими нерідко є [[заложні мерці]]. Відомі численні посталі з могили трупи, як [[Вурдалак|вурдалаки]], [[Вампір (упир)|вампіри]] і подібні.
 
Перша згадка слова «зомбі» в англомовній літературі відноситься до 1929 року. Тоді відомий репортер «<nowiki/>[[Нью-Йорк Таймс|The New York Times]]<nowiki/>» Вільям Сібрук видав книгу «Магічний острів» (The Magic Island), в якій описав своє життя в гаїтянських джунглях. За його словами, він дізнався від чаклунки Маман Сіли про практику перетворення людей на зомбі з метою подальшої експлуатації на плантаціях. Впродовж року книга викликала в США сплеск інтересу до зомбі. В 1932 році продюсерська компанія Віктора Гальперіна випустила під враженням від книги фільм «<nowiki/>[[Білий зомбі]]<nowiki/>» (White Zombie), події якого відбувалися на на Гаїті, де таємничий Лежандра за допомогою магічних сил перетворює людей на зомбі, щоб ті працювали на цукровому заводі.
 
Відтоді зомбі стали частиною американської масової культури, а їхній образ став розвиватися самостійно. Проте, подібні істоти описувалися й до того. Так, письменник жахів [[Говард Лавкрафт]] в оповіданні «Герберт Вест, реаніматор» зобразив ученого, котрий повертає до життя мерців з допомогою наук. А в повісті «Курган» (опублікована в 1940), описав підземний світ, в якому стародавні маги керують рухомими мерцями для підтримки свого існування і кривавих розваг. Лавкрафт визначив два напрямки в розвитку теми зомбі: в одних випадках вони агресивні, але володіють залишками розуму, в інших&nbsp;— безвольні раби, керовані телепатично або за допомогою окультних ритуалів.
Рядок 24:
Тема зомбі розвивалася передусім у кіно в таких фільмах як «Повстання зомбі» (Revolt of the Zombies, 1936), «Король зомбі» (King of the Zombies, 1941), «Зомбі на Бродвеї» (Zombies on Broadway, 1945), «Прокляття лялькових людей» (The Curse of the Doll People, 1961), «Санто проти зомбі» (Santo vs. the Zombies, 1961), «Неймовірно дивні істоти, що перестали жити і стали напів-зомбі !!?» (The Incredibly Strange Creatures Who Stopped Living and Became Mixed-Up Zombies !!?, 1964), «Чума зомбі» (The Plague of the Zombies, 1966).
 
Сучасний образ зомбі сформувався завдяки фільмам [[Джордж Ромеро|Джорджа Ромеро]]: «[[Ніч живих мерців (фільм, 1968)|Ніч живих мерців]]» (1968), «[[Світанок мерців (фільм, 1978)|Світанок мерців]]» (1978) і «[[День мерців (фільм, 1985)|День мерців]]» (1985) та його послідовників. Раптовий успіх цих фільмів спонукав Ромеро зняв ще кілька кінострічок, серед яких був фільм «Божевільні» (The Crazies, 1973)&nbsp;— варіація на тему зомбі, де в околицях американського містечка з літака вириваються зразки бойового вірусу. Через вірус місцеві жителі божеволіють і починають нападати один на одного. У своїх фільмах Джордж Ромеро показав основні сюжети про зомбі, як «зомбі-апокаліпсис», коли відома нам цивілізація гине через масове перетворення людей на зомбі, магічні та технологічні способи зомбування, зокрема зомбі-вірус. У пародійному «<nowiki/>[[Повернення живих мерців|Поверненні живих мерців]]<nowiki/>» (The Return of the Living Dead, 1985) Дена О'Беннона з'явилися зомбі, котрі прагнуть пожерти мізки, що згодом стало одним зі штампів історій про зомбі.
 
Значний вплив на формування теми зомбі в літературі здійснили книги «Книга мертвих» (Book of the Dead, 1989) і «Книга мертвих 2: Все ще мертвий» (Still Dead: Book of the Dead 2, 1992), в яких були зібрані твори про наслідки зомбі-апокаліпсису фантастів Джона Скіпа і Спектора Крейґа. У 1993 році редактор-упорядник Стівен Джонс випустив антологію «Велика книга про зомбі» (The Mammoth Book of Zombies), яка розкривала тему зомбі різних авторів, від традиційних гаїтянських ритуалів до науково-фантастичних експериментів.