Станіслав Стадницький (зигвульський староста): відмінності між версіями

[[Ротмістр]] хоругви з 50 кавалеристів Станіслав Стадницький брав участь у війнах короля [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] з [[Гданськ]]ом (1576–1577), [[Московське царство|Московією]] (1577–1582). Після повернення з [[Прусія|Прусії]] перебував у Кракові, де студенти і міщани напали на лютеранську похоронну процесію (1578). Разом з своїми військовими розігнав натовп, побивши студентів. Сучасники відзначали відвагу, стратегічні таланти С. С. У боях в Московії 8 вересня 1581 року відзначився при штурмі [[Псков]]а, серед перших вдершись на вали. У битві під Торопцем 20 вересня 1580 року врятував життя ротмістру [[Миколай Язловецький|Миколаю Язловецькому]], якого оточили вороги. За війну він отримав 1000 [[Злотий|злотих]] винагороди і староство [[Сігулда|Сігулдське]] в [[Латгалія|Латгалії]], куди не поїхав. С. Стадницький вирішив, що його участь не була оцінена належним чином. Незабаром канцлер [[Ян Саріуш Замойський]] стратив його родича [[Самійло Зборовський|Самуеля Зборовського]] (1584), що негативно сприйняла шляхта і, мабуть, вплинуло на поведінку С. С. Декотрі сучасні дослідники припускають, що Стадницького могли недооцінити через те, що він був лютеранином.

Після смерті короля Стефана Баторія готував замах старосту краківського [[Міколай Зебжидовський|Миколая Зебжидовського]] на Сеймику [[КраківКраківське воєводство (до 1795)|краківського]] воєводства]] (1587). Та після стрілянини в костелі ніхто не постраждав.

При новому безкоролів'ї Стадницький зібрав загін з 220 [[Гусари (рід кавалерії)|гусарів]], 400 піхотинців, виступивши на підтримку кандидата ерцгерцога Максиміліана Габсбурга, обраного на Сеймі королем. Разом з Кшиштофом Зборовським, Еразмом Ліхтенштайном планував викрасти іншого претендента на корону — [[Сигізмунд ІІІ Ваза|Сигізмунда Вазу]], якого пізніше проголосила королем частина шляхти. Разом з 2 тисячами вояків 12 листопада 1587 вони розбили передовий загін супроводу претендента, якому навколишніми шляхами вдалось добратись до Кракова. Стадницький захопив обоз [[Ян Остроруг|Яна Остроруга]], декілька турецьких коней, 30 полонених, відіславши трофеї до свого табору під Краковом. Ян Остроруг оцінив збитки в 30 000 золотих. Після невдалої спроби захоплення Кракова відступив з прибічниками Максиміліана до [[Сілезія|Сілезії]]. Згодом брав участь в облозі замку Ольштин біля Ченстохови (1587). Після битви під Бичиною (24 січня 1588) уник полону, втікши з поля бою. Зібравши рештки війська, пограбував у [[Краківське воєводство (до 1795)|Краківському воєводстві]] маєтки прихильників нового короля — [[Потоцькі|Потоцьких]], старости любачівського Яна Плази, Тенчинських, Остророгів та інших. Внаслідок цього через загрозу подання декількох судових позовів і присудів до [[Баніція|баніції]] він покинув [[Річ Посполита|Річ Посполиту]] і виїхав підконтрольної [[Габсбурги|Габсбургам]] частини [[Угорське королівство|Угорщини]], де у війську імператора [[Рудольф II|Рудольфа ІІ]] бився з [[Турки|турками]].

Стадницького замолоду позивали до суду через насилля над сусідами. Він захопив 1573 року ліс Зофії зі Спрови, звідки вивозив вирубані дерева до своїх маєтків. Згодом здійснив напад на [[Пшеворськ]], де підірвав міську браму, захопив у ратуші в'язницю для звільнення свого [[гайдукГайдук (охоронець)|гайдука]]а Станіслава Ілька (1573–1575), якому загрожувало [[обезголовлювання]] на пласі.

[[Категорія:ВбивціУбивці]]