Січневе повстання (1918): відмінності між версіями

{{Otheruses|Січневе повстання}}

 

== Перебіг подій ==

Центром підготовки до збройного виступу проти Центральної Ради став [[Арсенал (завод)|завод «Арсенал»]]. Щоб запобігти збройному виступу, {{OldStyleDate|18|січня||5}} загони [[Вільне козацтво|Вільного козацтва]] вилучили з «Арсеналу» велику кількість зброї, провели обшуки на підприємствах міста, заарештували низку більшовицьких діячів. Був закритий орган Київського комітету РСДРП(б) — газета «Голос социал-демократа». Для остаточної ліквідації більшовицького осередку на «Арсеналі» планувалося вивезти звідти запаси [[вугілля]], що мало призвести до зупинки виробництва та закриття заводу. Довідавшись про це, {{OldStyleDate|28|січня||15}} робітники «Арсеналу» провели мітинг і вирішили вчинити опір владі. За допомогою солдатів Шевченківського полку, що охороняли склад конфіскованої зброї, зброю повернули на завод. Того ж дня на спільному засіданні Київського комітету РСДРП(б) з міською радою робітничих і солдатських депутатів у приміщенні [[Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана|Комерційного інституту]] арсенальці запропонували почати повстання негайно. Присутні на засіданні делегати від двох українських полків пообіцяли його підтримати. Збори обрали для керівництва ревком у складі [[Гамарник Ян Борисович|Яна Гамарника]], {{нп|Горвіц Олександр Борисович|Олександра Горвіца|ru|Горвиц, Александр Борисович}}, [[Іванов Андрій Васильович|Андрія Іванова]], [[Крейсберг Ісак Миронович|Ісака Крейсберга]] та інших. Штаб повстання розмістився в будинку № 47 по [[Велика Васильківська вулиця|Великій Васильківській вулиці]].

 

 

Вранці {{OldStyleDate|29|січня|1918|16}} року представники Київської ради робітничих та солдатських депутатів вручили Українській Центральній Раді ультимативні вимоги: передати владу Радам і роззброїти українські військові частини. Центральна Рада відхилила їх — натомість зажадала беззастережної капітуляції. З вечора в місті поновилися збройні сутички. Головні сили повсталих зосереджувалися навколо «Арсеналу» на [[Печерськ]]у, осередки повстання з окремим керівництвом виникли також на [[Шулявка|Шулявці]], [[Деміївка|Деміївці]], [[Поділ|Подолі]]. Повстанцям вдалося зайняти залізничну станцію [[Київ-Товарний]], звідти вони повели наступ, наближаючись до центру міста — Великої Васильківської вулиці та [[Хрещатик]]а. Особливо небезпечними були дії [[Червона гвардія|червоногвардійців]] Подолу, яким вдалося захопити Старокиївську поліцейську дільницю на [[Софійська площа (Київ)|Софійській площі]] та [[Прага (готель, Київ)|готель «Прага»]] на [[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирській вулиці]] неподалік від будівлі Центральної Ради. {{OldStyleDate|30|січня||17}} в місті розпочався загальний страйк, припинили роботу водопровід, електростанція, міський транспорт.

Січневе повстання тривало сім днів, воно призвело до численних жертв як серед повсталих, так і українських вояків, у ході вуличних боїв було нанесено руйнування місту. Київський комітет більшовиків виконав свою задачу: виступ у Києві затримав нечисленну українську армію, відтягнув на себе війська з [[Полтавщина|Полтавщини]] і [[Чернігівщина|Чернігівщини]], що полегшило просування більшовицьких загонів з Росії. Українські сили, стомлені вуличними боями, були не в змозі протистояти військам на чолі з Михайлом Муравйовим, які вже {{OldStyleDate|4|лютого||22|січня}} зайняли [[Дарниця|Дарницю]] і мости через [[Дніпро]] та розпочали обстріл міста з важкої артилерії, а через чотири дні, {{OldStyleDate|8|лютого|1918|26|січня}} року, повністю оволоділи Києвом.

 

 

У квітні 1923 року на площі біля «Арсеналу» було відкрито [[Пам'ятник робітникам заводу Арсенал (Київ)|пам'ятник на честь робітників заводу «Арсенал» — учасників збройних повстань у жовтні 1917 та у січні 1918 року]].